Ухвала

від 05.12.2023 по справі 463/6501/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6501/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1441/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62019240000001074 від 28 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою накладено у кримінальному провадженні №62019240000001074 від 28 грудня 2019 року арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- житловий будинок загальною площею 560.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1484341132214;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221483301:01:009:0525 площею 0.1499 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1484327032214;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3222286601:01:316:0002 площею 0.1912 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 87163732222;

- транспортний засіб марки «LAND ROVER», модель «DISCOVERY 3.0», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ V 220 CDI» д.н.з. НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марки «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 .

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року; скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №62019240000001074 від 28 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відмовити.

В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження покликається на те, що оскаржена ухвала була постановлена без його виклику, ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року йому скеровано не було, а з її змістом вдалося ознайомитись лише після отримання 15 листопада 2023 року відповіді на адвокатський запит адвоката ОСОБА_8 . Скарга подана ним 20 листопада 2023 року.

Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема, зазначає, що підставою накладення арешту на майно є повідомлення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, однак вручена йому підозра є необґрунтованою, оскільки повідомлення про підозру було вручене без участі захисника, хоча участь такого є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. Крім цього, як на доказ обґрунтованості підозри сторона обвинувачення покликається на ряд судових рішень Господарського суду Вінницької області, хоча згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13 квітня 2021 року у справі №554/10204/15-к, рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом, оскільки завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Зазначає, що спори між АТ «ОТП Банк» в особі їх представника ОСОБА_12 , а також Арбітражним керуючим ОСОБА_13 стосовно вказаного нерухомого майна тричі остаточно були вирішені судами господарської юрисдикції. Більше того, ліквідатор ОСОБА_6 , відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», у своїй діяльності не був самостійним, його діями керував комітет кредиторів.

Як зазначає апелянт, на аукціоні реалізовувалось не тільки майно, яке АТ «ОТП Банк» вважає предметом належної йому іпотеки, але й інше майно, яке ніколи не перебувало в іпотеці ніякого банку, а саме: транспортні засоби - паливоцистерна ГАЗ-53, причіп легковий та дебіторська заборгованість на суму 12 726 492, 30 грн. Таким чином, він не міг ні привласнити, ні заволодіти, ні розтратити кошти АТ «ОТП Банк», оскільки в АТ «ОТП Банк» цих коштів (різниця між початковою вартістю майна і вартістю продажу майна на аукціоні) ніколи і не було, оскільки такі кошти АТ «ОТП Банк» гіпотетично не гарантовано очікувало отримати винятково за результатами проведення аукціону і продажу майна. Тобто відсутній сам факт наявності в АТ «ОТП Банк» самих коштів, якими ОСОБА_6 нібито заволодів, привласнив чи які він нібито розтратив.

Звертає увагу, що вказаним рішенням слідчий суддя призвів до надмірного обмеження прав його дружини - ОСОБА_14 , адже все придбане майно було надбане у шлюбі та визнається спільною сумісною власністю, а також перебуває в заставі банків, що позбавить звернення стягнення на вказане майно, оскільки протягом значного періоду часу він не мав можливості сплачувати кредити та банки висунули йому вимогу про стягнення вказаного майна.

Покликається на те, що майно набуте ним у шлюбі з ОСОБА_14 , а тому, в силу вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України, вказане нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Власник майна також вказує на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 3221483301:01:009:0525 перебуває в заставі АТ «Кристалбанк» відповідно до іпотечного договору №К/2019/25-01 від 22 жовтня 2019 року. Заборгованість за вказаним договором станом на 17 листопада 2023 року становить: основна заборгованість - 1 673 640,02 грн, прострочене основне зобов`язання - 506 010,52 грн, прострочені проценти за користування кредитними зобов`язаннями - 690 143,40 грн. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Згідно зі ст. 572 ЦК України, заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами боржника.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_6 , його захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_15 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників процесу, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що строк на апеляційне оскарження власником майна ОСОБА_6 не пропущений, оскільки ухвала слідчого судді була постановлена без його виклику.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, у провадженні першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019240000001074 від 28 грудня 2019 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 18).

В межах вказаного кримінального провадження прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 13 жовтня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великому розмірі.

Санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_6 , передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

В ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено факт нанесення потерпілому - Акціонерному товариству «ОТП БАНК» матеріальної шкоди у сумі 10 705 817,95 грн., у зв`язку із чим представником Акціонерного товариства «ОТП БАНК» 4 квітня 2022 року подано у кримінальному провадженні цивільний позов, ціна позову 10 705 817,95 грн., одним із відповідачів у якому є підозрюваний ОСОБА_6 .

16 жовтня 2023 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 , за погодженням з прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на належне ОСОБА_6 на праві власності майно, а саме: житловий будинок загальною площею 560.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1484341132214; земельну ділянку з кадастровим номером 3221483301:01:009:0525 площею 0.1499 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1484327032214; земельну ділянку з кадастровим номером 3222286601:01:316:0002 площею 0.1912 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 87163732222; транспортний засіб марки «LAND ROVER», модель «DISCOVERY 3.0», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ V 220 CDI» д.н.з. НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 ; транспортний засіб марки «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 .

Задовольняючи вказане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №62019240000001074, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову) та з метою конфіскації майна як виду покарання.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

При цьому арешт майна з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

Щодо покликання апелянта на необґрунтованість пред`явленої йому підозри, оскільки така була вручена йому у відсутності захисника, апеляційний суд зазначає таке.

За визначенням Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

З долучених слідчим до клопотання матеріалів вбачається, що пред`явлена ОСОБА_6 підозра є обґрунтованою. При цьому апелянт вказує, що долучені судові рішення Господарського суду Вінницької області не є доказами, однак згідно з ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Таким чином, на стадії апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про арешт майна, апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо допустимості доказів, а також надавати оцінку обставинам, встановленим у ході досудового розслідування, про що просить апелянт.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що повідомлення ОСОБА_6 підозру може бути оскаржене в порядку і строки, визначені п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, тому таке не може бути предметом перевірки апеляційного суду у межах цього судового провадження.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас, ст. 67 СК України, яка регулює право на розпоряджання часткою у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначає, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

З наданих апелянтом документів справді вбачається, що ОСОБА_6 з 8 вересня 2012 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_14 , а тому придбані у шлюбі житловий будинок, земельні ділянки та транспортні засоби є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Втім, суду не представлено жодних даних ні про виділ частки майна ОСОБА_14 в натурі, ні про визначення подружжям порядку користування майном, відтак апеляційний суд позбавлений можливості визначити частку ОСОБА_14 у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Між тим, у випадку виділення частки майна ОСОБА_14 в натурі або визначенні подружжям порядку користування майном, сторони вправі звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту на таке майно.

Неспроможними є і покликання апелянта на пріоритетність обтяжень щодо майна, яке перебуває у заставі банків та на яке отримана позика, оскільки ч. 7 ст. 170 КПК України встановлює примат цілей кримінального провадження при визначенні пріоритету обтяжень майна, накладених й з інших підстав (цивільно-правових, господарсько-правових тощо): арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства, у такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року про накладення у межах кримінального провадження №62019240000001074 від 28 грудня 2019 року арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без змін, його апеляційну скаргу -без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4