Постанова

від 04.12.2023 по справі 916/2069/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2069/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Кишкань С.В.,

від Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" Семенець І.І.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражний керуючий-ліквідатор Коваль І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023, прийняту суддею Грабован Л.І., м. Одеса, повний текст складено 14.08.2023,

у справі №916/2069/21

за заявою кредитора: Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2069/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін".

Ухвалою підготовчого засідання суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін"; визнано вимоги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (найменування якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" в сумі 5145818,58 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" строком на 170 календарних днів (до 26.01.2022); призначено арбітражного керуючого Коваль Іванну Василівну розпорядником майна боржника.

Ухвалою попереднього засідання суду від 11.10.2021 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 у справі №916/2069/21 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" банкрутом; відкрито відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців (до 29.07.2023) та призначено арбітражного керуючого Коваль Іванну Василівну ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін".

10.03.2023 до суду першої інстанції від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни надійшла заява №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023) про стягнення з ОСОБА_1 з будь-якого рахунку, виявленого в ході виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" грошових коштів в сумі 5145818,58 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

В обґрунтування вказаної заяви арбітражний керуючий Коваль Іванна Василівна послалася на те, що зібрані матеріали та фактичні дані свідчать про доведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" до банкрутства саме з вини засновника та керівника останнього ОСОБА_1 , яка відповідно до норм чинного законодавства була зобов`язана приймати необхідні управлінські та організаційні рішення для запобігання банкрутству, проте відповідних дій безпідставно не вчинила.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 (суддя Грабован Л.І.) відмовлено у задоволенні вищенаведеної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023).

Дана ухвала мотивована відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" ОСОБА_1 , що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні субсидіарної відповідальності керівника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023) задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд безпідставно не врахував низку наявних у матеріалах справи доказів, які підтверджують необхідність притягнення до субсидіарної відповідальності колишнього директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" ОСОБА_1 , оскільки свідчать про суперечливість дій останньої щодо управління даним товариством (надає власні кошти в безоплатне користування третім особам і виводить кошти з рахунків боржника шляхом видачі готівки через банкомати/касу банку та в цей же час збільшує власну заборгованість шляхом залучення коштів у вигляді фінансової допомоги від третіх осіб) та не прийняття нею жодних управлінських/організаційних рішень для запобігання банкрутству. Крім того, за твердженням апелянта, відсутність будь-якої діяльності боржника після зміни власника та уникнення виконання обов`язків щодо подання звітності також доводять умисність дій ОСОБА_1 у вигляді зменшення платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" та відчуження корпоративних прав з метою ухилення від відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу №02-21/мейд/31 від 25.09.2023 (вх.№2659/23/Д2 від 26.09.2023) ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражний керуючий Коваль Іванна Василівна просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023) задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙД IH" грошові кошти в сумі 5145818,58 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства. В обґрунтування зазначеного відзиву арбітражний керуючий посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно проігноровано наявні у матеріалах справи докази (зокрема, ті, що відображають рух коштів по рахункам боржника), які явно свідчать про вчинення ОСОБА_1 , як керівником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙД IH", умисних дій щодо доведення даного товариства до банкрутства. Водночас арбітражний керуючий зауважує на тому, що Господарським судом Одеської області не було враховану актуальну практику суду касаційної інстанції щодо притягнення осіб до субсидіарної відповідальності.

28.09.2023 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 27.09.2023 (вх.№2659/23/Д3 від 28.09.2023), в якому остання просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 без змін. Зокрема, у даному відзиві наголошено на недоведеності арбітражним керуючим Коваль Іванною Василівною та Акціонерним товариством "СЕНС БАНК" за допомогою належних та допустимих доказів наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності, адже ліквідатором не проведено аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙД IH" за весь період діяльності підприємства, не здійснено належної інвентаризації, не проведено аудиту відповідно до норм і стандартів бухгалтерського обліку, натомість всі відомості взяті з реєстрів, що призвело до неповного встановлення об`єктивної сторони правопорушення та зумовило необґрунтованість тверджень про те, що саме дії ОСОБА_1 призвели до банкрутства юридичної особи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 12.09.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 22.11.2023 об 11:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 22.11.2023, проведеному в режимі відеоконференції, шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 10:00 год 04.12.2023.

У судовому засіданні 04.12.2023, проведеному в режимі відеоконференції, представник Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" апеляційну скаргу підтримав; ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражний керуючий Коваль Іванна Василівна просила апеляційну скаргу задовольнити; представник ОСОБА_1 висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражного керуючого Коваль І.В., а також представників Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" та ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з частиною першою статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, за нормами Кодексу України з процедур банкрутства є передумовою для субсидіарної відповідальності.

Визначене частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора(-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

Схожі критерії застосовано Європейським судом з прав людини у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia), в якій суд визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов`язань. Європейський суд з прав людини констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедур

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

За відсутності у диспозиції частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини другої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відсутність в матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо); наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи; створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам; використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій; отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів; вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Колегія суддів вбачає, що ліквідатором боржника арбітражним керуючим Коваль Іванною Василівною до місцевого господарського суду було подано звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" станом на 31.12.2019, складений Приватним підприємством "Каштан ЛВ" (далі Звіт).

У вищенаведеному Звіті зазначено, що чітко встановленими фактами під час проведення аналізу є: 1) укладання великої кількості договорів із пов`язаними особами, в тому числі щодо видачі-отримання безвідсоткових позик; 2) відсутність технічної, матеріальної та кадрової бази для повноцінного, безперебійного тривалого господарювання; 3) відсутність раціональних, обґрунтованих, ефективних управлінських рішень; 4) відсутність дотримання договірних зобов`язань та забезпечення виконання своїх обов`язків перед кредиторами. При цьому вчинення цих дій відбулось під час керівництва ОСОБА_1 , яка в аналізований період (зокрема, до 08.09.2020) була директором, засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін". Заборгованість перед відомими кредиторами, що фігурують у справі про банкрутство, навіть частково не зазнала погашення у липні місяці 2020 року, тобто в період реалізації майна боржника. За таких обставин, враховуючи інформацію аналізу й дані системи показників оцінки фінансового стану, ОСОБА_1 , як керівник підприємства та одноосібний його засновник, не приймала жодних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству, що свідчить про наявність економічних ознак вчинення нею дій з доведення до банкрутства.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Південно-західним апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" за 2019 рік, складеної та підписаної одноособово ОСОБА_1 , станом на 01.01.2020 загальна сума активів та грошових коштів даного підприємства складала понад п`ять мільйонів гривень (5379700 грн), у той час як загальна сума зобов`язань боржника на вказану дату не перевищувала зазначеної суми, а відтак діяльність цієї юридичної особи була прибутковою.

У порівнянні з фінансовим звітом підприємства за 2018 рік, складеним та підписаним також одноособово ОСОБА_1 , 2019 рік характеризується зростанням оборотних активів, в свою чергу, витрати майбутніх періодів відсутні у складі активів боржника за наслідками 2019 року.

Однак, за 9 місяців 2020 року під безпосереднім керівництвом ОСОБА_1 підприємство втратило всі свої активи.

З рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" були виведені всі грошові кошти останнього в основному на пов`язані з ним підприємства, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самміт Солюшн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформ Стандарт" (найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Рітейл Експертс"). Факт пов`язаності зазначених підприємств підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, відповідно до витягів з вказаного Реєстру №6249493601 та №268728482043, складених станом на час існування між зазначеними юридичними особами господарських операцій, ОСОБА_1 була керівником цих підприємств та мала 80% частки статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Самміт Солюшн" та 50% частки статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інформ Стандарт".

Крім того, з наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , відкритих у АТ "КБ "Приватбанк", і № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , відкритих у АТ "Альфа-Банк", та які є невід`ємною складовою Звіту, вбачається, що через банкомати та через касу банку регулярно знімалися готівкові кошти, які не обліковуються в інших фінансових документах, а відтак доля їх є сумнівною.

Найінтенсивніше виведення коштів з рахунків боржника відбулося під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/11158/20 за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" про стягнення заборгованості у розмірі 5069772 грн (в період з липня місяця 2020 року, коли Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" звернулося з позовом про стягнення коштів за договором поставки №20980 від 15.05.2019, по вересень місяць 2020 року, коли відбулась зміна власника підприємства), про що свідчать обороти дебет у зазначених банківських виписках за вказаний період.

Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що керівником і єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" ОСОБА_1 в один і той же період часу вчинялись взаємосуперечливі дії, а саме: надавались власні кошти в безоплатне користування третім особам, виводились кошти з рахунків боржника шляхом зняття готівки та при цьому збільшувалась власна заборгованість шляхом залучення коштів третіх осіб.

При цьому колегією суддів враховується, що повернення поворотної фінансової допомоги мало мінімальний обсяг, а надання позик здійснювалось у більших обсягах, ніж отримувалось. Укладення договору переуступки боргу №11082020 від 11.08.2020, з огляду на наявний фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін", було не раціональним та не логічним.

На поставлене судом апеляційної інстанції у судовому засіданні питання про те, чому за наявності кредиторської заборгованості, яка відображена самою ОСОБА_1 у звіті за 2019 рік, нею приймались рішення про надання безпроцентної фінансової допомоги іншим підприємствам, про оплату послуг за договором переуступки боргу №1108202 від 11.08.2020 тощо, представник ОСОБА_1 надати відповідь не зміг, а на питання про те, чому ОСОБА_1 не було передано ліквідатору жодної первинної бухгалтерської документації, представник повідомив, що наразі ОСОБА_1 перебуває за кордоном та не має такої можливості.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

Між тим бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №908/802/20).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що жодного договору, зокрема, про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Самміт Солюшн" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформ Стандарт" безпроцентної фінансової допомоги, та інших документів, в тому числі первинної бухгалтерської документації, яка б надала можливість арбітражному керуючому сформувати ліквідаційну масу, ОСОБА_1 надано не було.

При цьому ОСОБА_1 під час розгляду даної справи мала достатню можливість для того, щоб обґрунтувати та надати докази економічної доцільності, добросовісності та розумності своїх дій, чого матеріали справи не містять. Як свідчать встановлені обставини справи, зазначена особа не спростувала ні факту надання безпроцентної фінансової допомоги іншим підприємствам, які до того ж є пов`язаними; ні того, що у боржника повністю відсутні активи для задоволення вимог кредиторів; ні долі знятих з рахунків готівкових коштів тощо.

Посилання ОСОБА_1 на пандемію коронавірусу апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки сам по собі факт запровадження карантину жодним чином не має своїм наслідком автоматичне перетворення прибуткового підприємства у неплатоспроможне. Більше того, зазначені доводи, навпаки, підтверджують суперечливість поведінки ОСОБА_1 , яка замість акумуляції активів або здійснення інвестиційних дій, передає власні грошові кошти у безоплатне користування іншим юридичним особам та збільшує власну заборгованість.

Враховується колегією суддів і той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" було створене у 2018 році і відповідно до фінансової звітності статутний капітал останнього становив 400000 грн, але докази внесення цього капіталу ОСОБА_1 відсутні. Виписки по рахунках, відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" за період з моменту заснування до моменту продажу ОСОБА_1 своєї частки, не містять відомостей про його внесення.

Після продажу власної частки громадянину Узбекистану Корбунову Холмуроду, який лише у ІІІ кварталі 2020 року став власником 32 компаній в Україні, жодної фінансової операції проведено не було.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладання субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" до банкрутства на ОСОБА_1 , оскільки, по-перше, саме з вини вказаної особи зазначене підприємство доведено до банкрутства (за 9 місяців 2020 року не залишилось жодного активу підприємства, при цьому сума зобов`язань не зменшилась); по-друге, дії колишнього керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" ОСОБА_1 були в дійсності направлені на виведення майнових активів (грошових коштів) боржника, що об`єктивно зменшило платоспроможність та стало причиною неплатоспроможності останнього, а в подальшому після визнання боржника банкрутом унеможливило формування ліквідаційної маси банкрута і, відповідно, задоволення вимог кредиторів; по-третє, дії ОСОБА_1 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами доведення боржника до банкрутства та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство.

Між тим, всупереч положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не надано належної оціни вищенаведеним обставинам, звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, а також доказам на основі яких такий звіт було складено, зокрема, наявним у матеріалах справи банківським випискам, фінансовій звітності підприємства тощо, та аргументам ліквідатора щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, що зумовлює необхідність скасування відповідної ухвали місцевого господарського суду.

Аналогічна правова позиція про те, що не надання оцінки звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, доказам на основі яких такий звіт було складено та аргументам ліквідатора, зумовлює необґрунтованість рішення про відмову у покладенні субсидіарної відповідальності викладено у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/8137/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023) та, відповідно, стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства у сумі 5145818,58 грн, яка складає різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, що узгоджується з приписами абзацу 1 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, судове рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, встановленим обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023).

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/2069/21 скасувати.

Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни №02-21/мейд/7 від 09.03.2023 (вх.№3-132/23 від 10.03.2023) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд Ін" 5145818,58 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2023.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук