Постанова

від 21.11.2023 по справі 910/1966/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа№ 910/1966/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Сидоренко М.В. (в залі суду);

від відповідача: Онопрієнко В.Ф. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023, повний текст рішення складено 10.08.2023

у справі № 910/1966/23 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава"

про стягнення 5 975 591,21 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (далі - ТОВ "Київгазтрейд", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" (далі - ПП ВКФ "Мава", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6 425 591,21 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за договором постачання природного газу (для непобутових споживачів) № 222176/Т від 31.12.2021 у період з січня по вересень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4 591 687,02 грн за поставлений/отриманий природний газ. У позові ТОВ "Київгазтрейд" просить стягнути з ПП ВКФ "Мава" 4 591 687,02 грн - основного боргу, 939 334,12 грн - пені, 104 080,67 грн - 3% річних, 790 489,40 грн - інфляційних витрат, а всього 6 425 591,21 грн.

У підготовчому засіданні позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог (31.03.2023) у зв`язку з тим, що відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн, дана сума врахована в погашення суми основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 54 від 26.05.2023. Зазначена заява була подана із додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Крім того, до початку розгляду справи по суті, позивачем була подана ще одна заява про зменшення розміру позовних вимог (30.06.2023) у зв`язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 21 від 27.06.2023. Зазначена заява також була прийнята судом до розгляду як така, що подана із додержанням вимог ст. 46 ГПК України.

Таким чином, на розгляді у суду залишились позовні вимоги про стягнення 5 975 591,21 грн, з яких: 4 141 687,02 грн - основний борг; 939 334,12 грн - пеня; 104 080,67 грн - 3% річних; 790 489,40 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "МАВА" про стягнення заборгованості у сумі 5 975 591,21 грн в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 220 000 грн закрито; решту позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "МАВА" про стягнення заборгованості у сумі 5 755 591,21 грн задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" основний борг у сумі 3 921 687 грн 02 коп., пеню у сумі 939 334 грн 12 коп., 3% річних у сумі 104 080 грн 67 коп., інфляційні втрати у сумі 790 489 грн 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 86 359 грн 95 коп.

Рішення мотивоване тим, що частину заборгованості у сумі 220 000 грн. відповідач сплатив після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 28.07.2023 на суму 100 000 грн. та платіжним дорученням № 46 від 31.07.2023 на суму 120 000 грн, отже, сплативши заборгованість у вказаній сумі, відповідач у такий спосіб припинив відповідне грошове зобов`язання, а тому провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 220 000 грн. необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (за відсутністю предмету спору). Щодо іншої частини боргу у сумі 3 921 687,02 грн. (4 141687,02 грн. - 220 000 грн.), то доказів, які б підтверджували сплату цієї частини заборгованості, відповідач суду не надав. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у заявленій позивачем сумі - 939 334,12 грн. Зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є такими, що заявлені правомірно. Здійснивши перерахунок заявлених матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 790 489,40 грн. та 3% річних в сумі 104 080,67 грн як просив позивач. Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (поставки товару в строк). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань за договором. Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а саме прострочення виконання своїх зобов`язань за договором від 31.12.2021 № 222176/Т.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням, Приватне підприємство "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та поновити строк на оскарження рішення; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 частково; ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" основний борг у сумі 3 509 031 грн 29 коп.; в решті позовних вимог відмовити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" судові витрати на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава".

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на безпідставність завищення позивачем вартості спожитого газу за січень-лютий 2022р, однак суд не врахував це та помилково прийшов до висновку, що відповідач не надав доказів відмови від підписання виставлених йому актів приймання-передачі, а тому такі акти вважаються підписаними, при цьому суд взагалі не дав оцінки правомірності формування позивачем вартості газу, що на думку скаржника, призвело до прийняття незаконного рішення, в частині стягнення з підприємства суми основного боргу на 412 655,73 грн більше і вцілому, оскільки суттєво завищений розмір основної заборгованості впливає на нарахування та стягнення пені, штрафу та розміру інфляційних втрат.

Скаржник вказує на те, що з початком військових дій, в тому числі і в місті Києві, відповідач не мав можливість використовувати приміщення ТРЦ "Мармелад", які є у власності підприємства та на опалення яких поставляється природний газ позивачем, за їх цільовим призначенням - для передачу в оренду третім особам з метою ведення підприємницької діяльності. З початку воєнних дій і фактично до травня місяця 2023р. в м. Києві така діяльність не велася, тобто були невідворотні та об`єктивні обставини для суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі і для відповідача.

Скаржник просить суд застосувати при перегляді оскаржуваного рішення факт наявності форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість відповідача оплачувати вчасно та в повному обсязі виставлені рахунки позивача та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та сплати пені та штрафу та інфляційних втрат в повному обсязі.

13.11.2023 відповідачем до суду подано письмові тези виступу в дебатах представника відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що порядок визначення остаточної ціни та остаточної вартості спожитого відповідачем обсягу природного газу у січні-лютому 2022р. передбачено умовами договору та те, що відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позивач вказує на те, що висновки відповідача щодо невірного застосування ціни на поставлений природний газ у січні-лютому 2022р. є безпідставними, адже порядок формування остаточної ціни фактично спожитого газу та його остаточної вартості за результатами розрахункового періоду визначені умовами договору. За наявності фактичних обсягів споживання, які відомі відповідачу, ціни планового обсягу газу, відомостей про маржинальну ціну оператора ГТС, що є загальнодоступною та розміщується на його офіційному сайті, шляхом застосування формул для розрахунку добової ціни на обсяг перевищення чи недобору газу визначених умовами договору, відповідач може самостійно перевірити розрахунки позивача, однак, відповідачем до суду докази на спростування щодобового споживання газу у січні-лютому 2022р. не подані, контррозрахунок щодо здійснених позивачем нарахувань остаточної ціни та вартості газу до суду не подавались.

Позивач вказує на те, що відповідачем було направлено лист про відмову від підписання акту приймання-передачі лише за січень 2022р., письмова відмова від підписання акту за лютий 2022р. на адресу позивача від відповідача не надходила, також відповідач, під час розгляду справи судом, не заявляв та не надавав суду доказів на подання письмової мотивованої відмови від підписання акту за лютий 2022р.

Також позивач вказує на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставину спірних правовідносинах, які виникли на підставі договору. За відсутності доказів на підтвердження неможливості виконання зобов`язань за договором, доводи щодо безпідставності застосування позивачем відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті вартості спожитого природного газу є хибним.

07.11.2023 позивачем подано до суду письмову промову (заключне слово).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/1966/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23. Призначено справу № 910/1966/23 до розгляду у судовому засіданні 03.10.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 02.10.2023, для розгляду справи № 910/1966/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 прийнято справу № 910/1966/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 задоволено клопотання про відкладення судового засідання представника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава". Відкладено розгляд справи № 910/1966/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 на 31.10.2023, а у судовому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 21.11.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1966/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 частково; ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" основний борг у сумі 3 509 031 грн 29 коп.; в решті позовних вимог відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) № 222176/Т від 31.12.2021 (далі - договір), за умовами якого позивач, за договором постачальник, зобов`язується поставити (передати) природний газ відповідачу, за договором споживачу, а відповідач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання, передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Плановий об`єм (обсяг) постачання/споживання природного газу у 2022 році за цим договором становлять 338 160 м. куб. (пункт 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті відповідачем, підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ.

Відповідач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати позивачу засвідчену копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період, складеного між відповідачем та оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. В іншому випадку для розрахунку вартості поставленого за цим договору газу застосовуються дані, оператора ГРМ про об`єм розподіленого (протранспортованого) відповідачу газу. Позивач має право самостійно звернутися до оператора ГРМ для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для відповідача протягом розрахункового місяця (п. 3.7.1).

Згідно з п. 3.7.2 договору на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГРМ позивач протягом п`яти робочих днів готує та надає відповідачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період із зазначенням фактичних об`ємів (обсягів) споживання за кожну газову добу (D) протягом газового місяця (М), підписані уповноваженим представником позивача.

Відповідно до пункту 3.7.3 договору відповідач протягом трьох робочих днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів. У разі неповернення відповідачем у визначений строк акту приймання-передачі природного газу чи у випадку не подання письмової мотивованої відмови від підписання акту, обсяг спожитого газу та ціна за відповідний розрахунковий період вважаються узгодженими відповідачем.

Добовий об`єм (обсяг) споживання газу відповідачем не повинен перевищувати узгоджений сторонами згідно умов цього договору об`єм (обсяг) постачання газу на відповідну газову добу (D) (п. 3.10).

Відповідно до п. 4.1 договору на момент укладення цього договору ціна природного газу, що поставляється в межах об`ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2 цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до пункту 3.10 договору), з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) ТОВ "Оператор ГТС України" становить 31 719,9093 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20% - 6 343,9819 гривень, з ПДВ - 38 063,8912 грн за 1000 куб.м.

До ціни планового обсягу газу включено тариф ТОВ "Оператор ГТС України", визначений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3013 від 24.12.2019, із застосуванням коефіцієнту 1,10 (коефіцієнт при замовленні потужності на добу наперед), який складає 136,5760 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн, разом з ПДВ - 163,8912 грн. Ціна природного газу за цим договором змінюється у разі ринкового коливання цін на природний газ, зміни вартості (ціни) послуг газотранспортного підприємства, змін у податковому законодавстві та інших чинників, що впливають на формування ціни природного газу. Сторони домовилися, що ціна газу може бути змінена позивачем в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення відповідача про нову ціну природного газу на дату початку її застосування.

Відповідно до п. 4.6, 4.8 договору оплата вартості планового обсягу газу на газовий місяць (М), визначеного в пункті 2.2. договору, здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача до 25 числа базового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу газу, встановленою у п. 4.1 договору.

Остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюються відповідачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4, 4.5 договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1).

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок позивача (п. 4.10 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2022.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивачем у період з січня 2022 року по вересень 2022 року включно, здійснена поставка природного газу відповідачу в обсязі 100 089,00 м. куб. на загальну суму 5 312 321,97 грн, що підтверджується складеними позивачем актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Однак, відповідач вартість одержаного газу сплатив частково - на суму 720 634,95 грн. Таким чином на час пред`явлення позову до суду заборгованість відповідача склала 4 591 687,02 грн.

Крім того, як вбачається із платіжного доручення № 43 від 28.07.2023 на суму 100 000,00 грн та платіжного доручення № 46 від 31.07.2023 на суму 120 000,00 грн, відповідачем сплачено частину заборгованості у сумі 220 000 грн після відкриття провадження у справі, що не заперечується позивачем.

Отже, сплативши заборгованість у вказаній сумі, відповідач у такий спосіб припинив відповідне грошове зобов`язання, а тому провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 220 000 грн правомірно закрито господарським судом першої інстанції, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Зі свого боку відповідач, не заперечуючи проти обсягів поставленого та спожитого ним газу, вказав на відсутність у спірних відносинах погодженої ціни та відповідних розрахунків вартості спожитого газу з боку позивача.

Так, відповідач після отримання листа від ТОВ "Київгазтрейд" № 3/01 від 05.01.2022 про зміну ціни на природний газ з 01.01.2022, що склала 58 663,8912 за 1000 куб з ПДВ та тарифом на транспортування, листом № 4 від 14.02.2022 просило позивача надати розрахунок вартості спожитого в січні 2022 року підприємством спожитого газу, з урахуванням щоденних обсягів споживання, відображених в акті прийому-передачі природного газу від 31.01.2022.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 275 ГК України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось, на виконання умов укладеного сторонами договору позивачем у період з січня 2022 року по вересень 2022 року включно, здійснена поставка природного газу споживачу в обсязі 100 089,00 м.куб. на загальну суму 5 312 321,97 грн, що підтверджується складеними постачальником актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, відповідачем частково, на суму у розмірі 720 634,95 грн сплачено вартість одержаного газу, у зв`язку із чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 4 591 687,02 грн.

Також відповідачем частково сплачено частину заборгованості на суму у розмірі 220 000 грн, після відкриття провадження у справі (платіжні доручення № 43 від 28.07.2023 на суму 100 000 грн та № 46 від 31.07.2023 на суму 120 000 грн).

Таким чином, провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення заборгованості на суму у розмірі 220 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Доказів сплати іншої частини боргу у розмірі 3 921 687,02 грн (4 141687,02 грн - 220 000 грн) відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи доведений факт порушення відповідачем свого обов`язку зі сплати вартості поставленого газу зі сплати заборгованості за поставлений газ у період з січня по вересень 2022 в сумі 3 921 687,02 грн, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 921 687,02 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що порушення зобов`язань за договором сталося не з його вини, а було зумовлене форс-мажорними обставинами, пов`язаними з повномасштабною збройною агресією РФ проти України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі N 913/20/21. Разом з тим наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися будь-якими доказами, яких, на думку суду, буде достатньо для встановлення відповідної обставини.

Згідно з п. 10.4 та 10.5 договору сторона, що не має можливості виконати свої зобов`язання за договором внаслідок виникнення та дії форс-мажорних обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання таких обставин та протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів надати та/або повідомити іншій стороні докази, які підтверджують виникнення форс-мажорних обставин. Належним доказом існування та дії форс-мажорних обставин є належним чином оформлений документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, за виключенням форс-мажорних обставин, перелічених у п. 10.3 цього договору.

Однак, відповідачем не надано передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин.

Крім того, зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (поставки товару в строк). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань за договором.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а саме прострочення виконання своїх зобов`язань за договором від 31.12.2021 № 222176/Т.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 939 334,12 грн, 3% річних у розмірі 104 080,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 790 489,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється з згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Так, у пункті 8.6 договору сторони погодили, що відповідач, у разі порушення строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.

Згідно з п. 9.2 договору строк, в межах якого кожна із сторін може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав у зв`язку з погашенням цього договору, в тому числі про стягнення пені, штрафу, відсотків, річних та інфляційних втрат (строк позовної давності) становить 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що арифметично правильними сумами пені та 3% річних, є суми у розмірі 939 334,12 грн, 104 080,67 грн та 790 489,40 грн, відповідно.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на відсутність вмотивованої відмови відповідача від підписання актів, встановлений факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 3 921 687,02 грн, пеня у розмірі 939 334,12 грн, 3% річних у розмірі 104 080,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 790 489,40 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23, відсутні.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Зі змісту листа відповідача № 4 від 14.02.2022, надісланого у відповідь на лист ТОВ "Київгазтрейд" № 3/01 від 05.01.2022 про зміну ціни на природний газ з 01.01.2022, що склала 58 663,8912 за 1000 куб з ПДВ та тарифом на транспортування, не вбачається обґрунтованої відмови від підписання актів, які були йому направлені, натомість міститься лише прохання до позивача надати розрахунок вартості спожитого в січні 2022 року підприємством спожитого газу, з урахуванням щоденних обсягів споживання, відображених в акті прийому-передачі природного газу від 31.01.2022.

Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтованої відмови від підписання актів, зазначені акти, відповідно до п. 3.7.3 договору, вважаються підписаними відповідачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінює доводи відповідача щодо невірного застосування ціни на поставлений природний газ у січні-лютому 2022р., оскільки порядок формування остаточної ціни фактично спожитого газу та його остаточної вартості за результатами розрахункового періоду визначені умовами договору - п. 4.4, 4.5 договору.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру пені, як не було надано і контррозрахунку здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "Мава" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/1966/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/1966/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 07.12.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич