Постанова

від 12.12.2023 по справі 911/255/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 911/255/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.12.2023 у справі №911/255/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023, повний текст якого складений 29.06.2023

у справі № 911/255/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флемінг Дайс»

про стягнення заборгованості за договором оренди №030620-1 від 03.06.2020

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 030620-1 від 03.06.2020, яка складається з:

- залишку заборгованості з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 030620-1 від 03.06.2020 в сумі 433 691,51 грн. (без ПДВ);

- боргу з оплати вартості усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкту оренди згідно Акту від 19.05.2022 в сумі 2 413 334,65 грн. (з ПДВ);

- пені за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 387 367,23 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 41 519,17 грн.;

- інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 446 482,89 грн.;

- пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 52 086,83 грн.;

- інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 40 571,64 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 3 902,75 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне:

- за умовами договору оренди нежитлового приміщення № 030620-1 від 03.06.2020 відповідачу було передано у користування нерухоме майно загальною площею 13 002,36 кв.м та майно (стелажне обладнання) у загальній кількості 8 907 палетомісць, які розташовані у Київській області, Макарівському районі, в село Колонщина по вулиці Київська, будинок 23;

- у зв`язку із порушенням відповідачем положень спірного договору щодо своєчасного здійснення платежів за користування об`єктом оренди (не сплатою орендної плати за березень року - примітка суду), позивач, у порядку встановленому п. 5.1.4 договору, в односторонньому порядку з 30.04.2022 розірвав цей договір, про що орендар був повідомлений листом № 351 від 14.04.2022;

- з огляду на розірвання договору оренди орендодавець неодноразово направляв на адресу орендаря вимоги про звільнення об`єкту оренди від майна орендаря та повернення такого об`єкту орендодавцю, у яких повідомляв про готовність здійснити огляд стану об`єкта оренди та приймання-передачу такого об`єкту за його місцезнаходженням, для чого просив відповідача забезпечити від імені ТОВ «Бізнес Груп К» уповноваженого представника, проте в результаті ігнорування орендарем зазначених вимог огляд належних до повернення орендодавцю приміщень почався лише 09.05.2022 і закінчився 19.05.2022;

- сторонами у підписаних акті огляду об`єкту оренди та акті прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди погоджено, що орендар виплачує орендодавцю вартість усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкту оренди у загальній сумі 2 413 334,65 грн., перелік і вартість яких визначено сторонами в акті огляду;

- після підписання 19.05.2022 акту прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди у орендодавця виникли зустрічні зобов`язання з повернення частини попередньої оплати, перерахованої орендарем за користування орендованим майном за травень 2022 року та частини передплати за комунальні послуги за травень 2022 року, з огляду на що позивач повідомленням від 15.07.2022 №990 сповістив відповідача про те, що за рахунок сплаченого орендарем гарантійного платежу у сумі 2 979 532,00 грн., без ПДВ, попередньої оплати за оренду у сумі 3 388 757,47 грн., в тому числі ПДВ, та попередньої оплати за комунальні послуги у сумі 1 304,36 грн., в тому числі ПДВ, погашає наступну заборгованість орендаря за договором наступним чином:

1. борг у сумі 1 837 052,86 грн., в тому числі ПДВ, з оплати користування об`єктом оренди за березень 2022 року орендодавець погашає за рахунок гарантійного платежу у сумі 1 837 052,86 грн., без ПДВ;

2. борг у сумі 1 223 813,27 грн., в тому числі ПДВ, з оплати користування об`єктом оренди за квітень 2022 року орендодавець погашає за рахунок гарантійного платежу у сумі 1 142 479,14 грн., без ПДВ, та за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 81 334,13 грн., в тому числі ПДВ;

3 борг у сумі 604 553,31 грн., в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року орендодавець погашає за рахунок попередньої оплати за комунальні послуги у сумі 1 304,36 грн., в тому числі ПДВ, та за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 603 248,95 грн., в тому числі ПДВ;

4. борг у сумі 161 339,88 грн., в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг за травень 2022 року (до 19 травня 2022 року, включно) орендодавець погашає за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 161 339,88 грн., в тому числі ПДВ;

5. борг у сумі 50 000,70 грн., в тому числі ПДВ, з оплати послуг за лютий 2022 року. орендодавець погашає за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 50 000,70 грн., в тому числі ПДВ;

6. борг у сумі 2 926 525,32 грн., без ПДВ, з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування Об`єктом оренди згідно п. 7.9 Договору орендодавець частково погашає за рахунок попередньої плати за оренду у сумі 2 492 833,81 грн., в тому числі ПДВ.

- відтак, за розрахунками позивача зобов`язання орендаря з оплати орендної оплати за користування об`єктом оренди за березень та квітень 2022 року, а також з оплати комунальних послуг за квітень та травень 2022 року та оплати послуг за лютий 2022 року припинились з 15.07.2022 у повному обсязі за рахунок гарантійного платежу і у зв`язку з їхнім зустрічним зарахуванням, а зобов`язання орендаря оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.9 спірного договору зменшено до 433 691,51 грн., без ПДВ.

- таким чином орендодавець стверджував, що станом на 15.07.2022 заборгованість орендаря (без штрафних санкцій за прострочення оплати, 3% річних і інфляційних втрат) становила 2 847 026,16 грн., що складається із: боргу у сумі 433 691,51 грн., без ПДВ, з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.9 спірного договору; боргу у сумі 2 413 334,65 грн., в тому числі ПДВ, з оплати вартості усунення недоліків (дефекті) для відновлення об`єкта оренди, які зафіксовані та погоджені сторонами в акті огляду об`єкта оренди;

- листом-вимогою про погашення заборгованості від 12.08.2022 №БГК/258 відповідач фактично визнав наявність і розмір зазначених вище взаємних зобов`язань і перерахувань, але одночасно заперечив проти згаданих зарахувань зустрічних вимог і, у свою чергу, вимагав від позивача повернути суму надмірно і помилково перерахованих коштів у розмірі 2 057 522,39 грн.

Позивач звернув увагу суду на те, що:

- п. 8.3 спірного договору оренди передбачено, що сторона, для якої створилася неможливість повного, або часткового виконання зобов`язань, сповіщає іншу сторону про настання або припинення строку дії обставин непереборної сили з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з наступним підтвердженням рекомендованим листом в строк 10 днів з наданням належних доказів. Згідно п.8.4 договору таким належним доказом існування форс-мажорних обставин і їх тривалості служать свідоцтва, видані Торгово-промисловою палатою України;

- відповідно до п.8.5 спірного договору оренди неповідомлення, або несвоєчасне повідомлення у порядку передбаченому цим договором про такі обставини, позбавляють можливості посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності;

- в свою чергу відповідач як жодного передбаченого договором оренди повідомлення про форс-мажорні обставини, так і будь-яких документів (зокрема сертифікатів), які засвідчують наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з виконанням (не виконанням) зобов`язань за договором оренди, на адресу позивача не направляв.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на наступне:

- позивач, зловживаючи договірними правами, безпідставно обрав підставою для односторонньої відмови від спірного договору з 29.04.2022 саме заборгованість відповідача по сплаті оренди за березень 2022 року. Відповідно, безпідставно нараховано неустойку, 3% річних та інфляційні тощо. На думку відповідача, при розгляді цієї справи досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору, насамперед слід встановити чи має місце порушення відповідачем зобов`язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді, тобто y чому конкретно неправомірність дій сторони та якими доказами це підтверджується;

- згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19: відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст. 782 ЦК України, а також виходячи з положень ст.ст. 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення ЦК України не містять; відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем;

- відповідачу не було відомо про намір позивача відмовитися від спірного договору і тим паче про необхідність надати останньому відповідь до 15.04.2022 до 13:00 год., адже лист № 351 від 14.04.2022 за трек номером накладної № 4913004645022 отримано відповідачем лише 13.05.2022, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти за трек- кодом відправлення;

- відповідачу, за його словами, не було відомо про будь-які поштові відправлення позивача, зокрема про відмову від договору, так як він не отримував про це повідомлення Укрпошти у паперовому вигляді. Це зокрема, пов`язано з тим, що як вбачається з рекомендованих поштових відправлень позивача в накладних наявний мобільний номер телефону, не передбачений умовами та реквізитами договору;

- згідно пункту 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 до договору від 14.10.2020 нежитлове приміщення, орендоване відповідачем за договором розташоване за адресою: Україна, Київська область, Макарівський район, село Колонщина, вулиця Київська, буд. 23, проте в період з 24.02.2022 по 02.04.2022 включно був відсутній доступ до с. Колонщина (тому числі до об`єкта оренди). Це пов`язано з тим, що с. Колонщина перебувало в тимчасовій окупації. Зазначена ситуація призвела до унеможливлення виконання договірних зобов`язань як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря. Відповідно, за період березень 2022 була відсутня орендна плата;

- з 03.04.2022 орендар вже фактично користувався об`єктом оренди. Відповідач вказав, що неможливість виконання сторонами умов договору через окупацію території, на якій знаходиться об`єкт оренди, підтверджується, зокрема, погодженим переліком населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації дій (лютий - квітень 2022 року). Також це підтверджується довідкою Макарівської селищної ради № 156 від 19.05.2022, яка долучена до відзиву, та переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією № 309 від 22.12.2022 (витяг долучено до відзиву);

- тобто, в даному випадку військова агресію проти України, окупація с. Колонщина та відсутність доступу до об`єкта оренди призвели до унеможливлення виконання договірних зобов`язань як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря;

- вказане свідчить про відсутність підстав для нарахування орендної плати за весь період перебування орендованого майна в окупації та, відповідно, про відсутність підстав для розірвання позивачем спірного договору;

- враховуючи те, що після звільнення села Колонщина від окупації, в тому числі об`єкта оренди, на початку квітня 2022 року у орендаря відновився фактичний доступ до об`єкта оренди, а зі сторона орендодавця не було вжито жодних обмежень таких як: 1) припинення доступу орендаря до об`єкта оренди, 2) звільнення об`єкту оренди від майна, що належить орендареві, тощо) та/або 3) інших намірів припинити договірні відносини, 4) позивач не скористався правом зарахування гарантійного платежу в погашення боргу відповідно. Відтак, підписанням сторонами акту приймання передачі (повернення) об`єкта оренди за договором від 19.05.2022, відповідач вважав, що саме 19.05.2022 є датою розірвання договору;

- відповідно до акту огляду об`єкта оренди при поверненні з орендованого користування за Договором, повернення приміщень орендодавцю було поетапно та розпочалось з 09.05.2022, тобто до моменту отримання (13.05.2022) листа позивача № 351 від 14.04.2022, та завершився підписанням акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди до договору 19.05.2022. Підставою повернення відповідачем об`єкта оренди позивачу згідно вищезазначених актів є пп. 5.1.4. п. 5.1. спірного договору, проте в тексті актів відсутня будь-яка інформація про розірвання договору на підставі "одностороннього правочину" (тобто листа позивача № 351 про дострокове розірвання договору від 14.04.2022). Підставою наданих послуг позивачем згідно рахунків на оплату № СФ-0980083 від 19.05.2022, № СФ-0980081 від 19.05.2023 та № СФ-0980082 від 19.05.2023 (знаходяться в матеріалах справи) зазначено саме договір № 030620-1 від 03.06.2020, а не за «фактичне використання», що свідчить про наявність договірних відносин між сторонами до 19.05.2022.

Також у відзиві на позов відповідач просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується обставина неможливості доступу до об`єкту оренди, так останній перебував на окупованій території у період з 01.03.2023 по 01.04.2023, а посилання позивача на можливість використання об`єкта оренди відповідачем у відповідному періоді є безпідставним та недоведеним;

- аналіз пунктів спірного договору дає підстави вважати, що без дотримання температурного режиму, електропостачання, забезпечення під`їзних шляхів для транспорту, забезпечення охорони об`єкта оренди, а також забезпечення фактичного доступу до такого об`єкта оренди він фактично не може використовуватись у господарській діяльності орендарем. Перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди, в окупації та проведення активних бойових дій безумовно унеможливлює використання об`єкта оренди з метою, для досягнення якої він взятий в оренду. При цьому, само по собі зберігання у приміщеннях об`єкта оренди відповідачем майна у даному випадку пов`язана з неможливістю його переміщення в інше місце, враховуючи окупацію відповідної території та проведенням активних бойових дій;

- посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його у встановленому договором порядку про наявність форс-мажорних обставин не змінює відповідного висновку суду, оскільки користування майном є правом орендаря, яке виникає в силу факту укладення договору, а не його зобов`язанням, невиконання якого в силу форс-мажорних обставин тягне за собою звільнення від відповідальності в силу ч. 2 ст. 218 ГК України та ч. 1 ст. 617 ЦК України;

- враховуючи перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди в тимчасовій окупації з 01.03.2023 по 01.04.2023 та неможливості використання об`єкта оренди, відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 762 ЦК України, не має обов`язку сплачувати орендну плату за відповідний період. Вказане також є підставою для звільнення відповідача від сплати комунальних платежів в зазначений період;

- отже, на момент направлення орендодавцем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, у орендаря не було зобов`язання щодо оплати орендної плати за березень 2022 року та за 01.04.2022;

- між сторонами не було узгоджено компромісних рішень щодо можливості використання майна в період його перебування в окупації, а також не зафіковано обсягу збитків до яких призвела неможливість сторонам виконання істотних умов договору (надання і отримання майна для цілей його використання за договором), тож заслуговують на увагу твердження відповідача, що помилково сплачена оренда плата за березень 2022 року та частина попередньої оплати за травень та переплата за комунальні послуги мала б бути повернені орендарю;

- для застосування наслідків передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України (неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення), необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, проте на момент направлення орендодавцем відповідного повідомлення про розірвання договору у нього ще не виникло відповідного права не здійснення орендарем оплати орендної плати протягом 1 місяця, зважаючи на те, що орендар звільняється від оплати орендної плати за період неможливості використовувати об`єкт оренди - з 01.03.2022 по 01.04.2022, отже, підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за відповідний період немає;

- за таких обставин, спірний договір було остаточно припинено 19.05.2022 в результаті підписання сторонами акту прийому-передачі (поверення) об`єкту оренди за договором № 030620-1, а не на підставі повідомлення № 351 від 14.04.2022, оскільки передумови для повідомлення про розірвання договору через несплату орендних платежів за березень квітень 2022 року були відсутні;

- вказане свідчить про те, що за орендарем не обліковувався як борг за березень 2022 року на суму 1 837 052,86 грн., так і неустойка у сумі 2 926 525,32 грн.. Крім того на орендаря не може бути покладено обов`язку відшкодовувати комунальні платежі за березень 2022 року, а відтак платіж на суму 119 263,77 грн. від 18.04.2022 оцінюється судом, як грошові кошти, що були переведені відповідачем на рахунок позивача помилково та які позивач мав можливість зарахувати в рахунок залишкового боргу, повідомивши про це відповідача;

- водночас доведеним є обов`язок щодо оплати вартості усунення недоліків на суму 2 413 334,65 грн., який зафіксований у відповідних актах;

- крім того відповідачем 18.04.2022 були помилково здійснені платежі, що стосувалися відшкодування комунальних послуг та орендних платежів на загальну суму 1 670 968,38 грн.;

- враховуючи звільнення орендаря від сплати орендних платежів за березень 2022 року, окрім основного боргу заявленому по цій вимозі, нарахування пені, трьох відсотків та інфляційних втрат на зазначену позивачем суму боргу є безпідставним;

- до моменту пред`явлення повідомлення № 990 позивач мав у розпорядженні гарантійний платіж у розмірі 2 979 532,00 грн.. Також відповідачем проведено передоплату за травень 2022 року у розмірі 3 388 757,47 грн. При цьому розмір орендної плати за травень мав би становити 1 642 956,58 грн., з огляду на поетапне повернення частин орендованого майна 09.05.2022 та 19.05.2022;

- отже, з розрахунку підставних для нарахування залишкових грошових зобов`язань за спірним договором слідує, що розмір зарахування позивачем грошових вимог повністю покриває і перевищує наявний за відповідачем остаток боргу, а відтак, відсутні підстави для стягнення будь-яких грошових коштів, оскільки за сукупності всіх обставин обігу грошових коштів між орендарем та орендодавцем за орендарем наявна переплата.

Задовольняючи заяву відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, встановив, що вказані витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, а зважаючи на ціну позову, що перевищує 3 млн. грн., розмір таких витрат є співмірним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- відповідач мав сплатити орендну плату за березень 2022 року до 30 числа попереднього місяця, а відтак такий обов`язок відповідачем був порушений ще до окупації с. Колонщина;

- відповідачем належними доказами не підтверджено наявність форс-мажорних обставин, а також повідомлення позивача про такі обставини у порядку, встановленому спірним договором;

- незрозумілим є те, як саме військова агресія Російської Федерації проти України і тимчасова окупація с. Колонщина зробили неможливим виконання відповідачем зобов`язань з перерахування коштів;

- висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не користувався орендним приміщення у період окупації є невірним, так як у вказаних приміщеннях перебувало майно відповідача;

- висновки суду першої інстанції про неможливість використання орендних приміщень за їх функціональним призначенням не є вірними, так як позивач не отримував від відповідача будь-яких рекламацій та претензій, а надані відповідачем акти щодо надання послуг з перевезення відходів та їх утилізації такими доказами бути не можуть, оскільки незрозумілим є те, яким чином перевезення та захоронення конкретних відходів могло бути пов`язано з неможливістю виконання об`єкту оренди. Крім того зміст вказаних актів не дає можливості пов`язати утилізацію продуктів з об`єктом оренди та майном, яке там зберігалось;

- відсутність електроенергії на об`єкті оренди не підтверджена у порядку, встановленому спірним договором (акт обстеження об`єкту оренди - примітка суду);

- орендар отримав акти наданих послуг проте у визначений строк не надав зауважень, а відтак такі акти вважаються підписаними, а послуги наданими;

- судом першої інстанції не враховані висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, де, між іншим, вказано на те, що ч. 6 ст. 762 ЦК України не підлягає застосуванню у випадку, якщо орендар має щонайменшу здатність отримання вигоди від майна, що полягає у можливості мати доступ до майна/входити до нього, зберігати обладнання, товари, інше майно в орендованих приміщеннях;

- як суд першої інстанції, так і відповідач не зазначили коли саме наймач не мав можливості використовувати орендоване майно за призначенням;

- частину з заявленої до стягнення суми становить сума боргу з оплати вартості усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкту оренди згідно Акту від 19.05.2022 в сумі 2 413 334,65 грн. проти реальності якого відповідач не заперечує.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023, справу № 911/255/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/255/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/255/23.

03.08.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

04.08.2023 від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору у розмірі 85 926,53 грн.

У період із 07.08.2023 по 25.08.2023 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 85 926,53 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3574/23 від 05.09.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/255/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023, справу № 911/255/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що при постановленні ухвали від 28.08.2023 було помилково не враховано клопотання від 04.08.2023, згідно з яким судовий збір у розмірі 85 926,53 грн. був сплачений апелянтом.

За таких обставин, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2023 о 10:45 год.

21.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач:

- зазначив про те, що судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, відповідають обставинам справи;

- зауважив на тому, що в апеляційній скарзі позивач акцентує увагу на тому, що зі сторони відповідача не було повідомлень про обставини, зазначені в п. 2.1.5 спірного договору оренди (відсутність під`їзних шляхів до об`єкту оренди або електропостачання, або порушення температурного режиму у відповідних приміщеннях об`єкту оренди або відсутність дизельного генератора) та повідомлення про це орендодавця з наступним складенням відповідного акту, проте такі заперечення позивача не заслуговують на увагу суду, так як листом № 345 від 28.02.2022 саме позивач повідомляв відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), які тимчасово унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, а також те, що такі обставини впливають на можливість орендодавця забезпечити об`єкт оренди безперебійним електропостачанням та приміщення відповідним температурним режимом. Також повідомлялось позивачем про пошкодження ЛЕП 110 кВт (електроустановка, трансформатор), що забезпечувало об`єкт оренди електропостачанням та живив холодильну систему (холодильне обладнання), яка підтримувала відповідний температурний режим у приміщеннях об`єкта оренди. Крім того, листом № 351 від 07.03.2022 позивач також повідомив відповідача про позбавлення можливості забезпечити складський комплекс електропостачанням і об`єкт оренди мінусовим температурним режимом;

- просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, законне і обґрунтоване рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 № справі № 911/255/23 - залишити без змін.

25.09.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява, в якій він просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 вказану заяву задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.11.2023 об 11:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, з 25.10.2023 по 10.11.2023, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4428/23 від 02.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/255/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є головуючою суддею, з 06.11.2023 на лікарняному, а з 13.11.2023 по 17.11.2023 - на підготовці для підтримання кваліфікації в НШСУ розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4542/23 від 13.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/255/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Крім того, 01.11.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2023 о 9:45 год.

05.12.2023 до суду від відповідача надійшла заява про заміну даних відповідача, в якій заявник повідомив про зміну назви та місцезнаходження відповідача та просив врахувати, що новою назвою відповідача є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Флемінг Дайс», а нове місцезнаходження: 61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 3.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 замінено найменування відповідача з: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес груп К» на: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Флемінг Дайс».

Станом на 12.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

03.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп Логістика» (орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» (орендодавець) уклали договір оренди приміщення № 030620-1 (далі Договір), за умовами якого орендарю в орендне користування було передано нерухоме майном.

У зв`язку зі зміною власника спірного майна, а також орендаря до Договору було підписано додаткові угоди № 2 від 14.10.2020 та № 7 від 01.11.2021, згідно з якими замінено з повним правонаступництвом первісного орендаря (Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп Логістика») на нового - відповідача, а первісного орендодавця (Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка») на позивача.

За умовами п. 1.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 17.09.2021, в орендне користування було передано рухоме та нерухоме майно що розташоване у Київській області, Макарівському районі, в село Колонщина по вулиці Київська, будинок 23, а саме нерухоме майно загальною площею 13 002,36 кв.м., а також (стелажне обладнання) у загальній кількості 8 907 палетомісць.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на наступне:

- у зв`язку із порушенням відповідачем положень Договору щодо своєчасного здійснення платежів за користування об`єктом оренди, а саме несплатою орендної плати за березень 2022 року, він, відповідно до пункту 5.1.4 Договору, в односторонньому порядку з 30.04.2022 розірвав цей договір, про що орендар був повідомлений листом № 351 від 14.04.2022;

- з огляду на розірвання Договору позивач неодноразово направляв на адресу відповідача вимоги про звільнення об`єкту оренди від майна орендаря та повернення такого об`єкту орендодавцю (№ 352 від 29.04.2022, № 354 від 03.05.2022, № 355 від 05.05.2022), у яких повідомляв про готовність здійснити огляд стану об`єкта оренди та приймання-передачу такого об`єкту за його місцезнаходженням, для чого просив відповідача забезпечити участь уповноваженого представника у визначені позивачем дати;

- в результаті ігнорування орендарем зазначених вимог огляд належних до повернення орендодавцю приміщень почався лише 09.05.2022 і закінчився 19.05.2022;

- 19.05.2022 сторонами були підписані:

1. акт огляду об`єкту оренди при поверненні з орендного користування, у якому були зафіксовані виявлені на об`єкті оренди недоліки, дефекти, пошкодження, вартість усунення яких підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі пп. 5.4.3. п. 5.4. Договору;

2. акт прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди, у якому сторони підтвердили факт повернення орендарем з тимчасово користування об`єкту оренди орендодавцю, а також погодили, що орендар виплачує орендодавцю вартість усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкту оренди, перелік і вартість яких визначено сторонами в акті огляду, у загальній сумі 2 413 334,65 грн.;

- після підписання 19.05.2022 акту прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди у орендодавця виникли зустрічні зобов`язання з повернення частини попередньої оплати, перерахованої орендарем за користування орендованим майном за травень 2022 року та частини передплати за комунальні послуги за травень 2022 року, з огляду на що, позивач повідомленням від 15.07.2022 №990 сповістив відповідача про те, що за рахунок сплаченого орендарем гарантійного платежу у сумі 2 979 532,00 грн., без ПДВ, попередньої оплати за оренду у сумі 3 388 757,47 грн., в тому числі ПДВ, та попередньої оплати за комунальні послуги у сумі 1 304,36 грн., в тому числі ПДВ, погашає наступну заборгованість орендаря за Договором:

1. борг у сумі 1 837 052,86 грн., в тому числі ПДВ, з оплати користування об`єктом оренди за березень 2022 року орендодавець погашає за рахунок гарантійного платежу у сумі 1 837 052,86 грн., без ПДВ;

2. борг у сумі 1 223 813,27 грн., в тому числі ПДВ, з оплати користування об`єктом оренди за квітень 2022 року орендодавець погашає за рахунок гарантійного платежу у сумі 1 142 479,14 грн., без ПДВ, та за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 81 334,13 грн., в тому числі ПДВ;

3 борг у сумі 604 553,31 грн., в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року Орендодавець погашає за рахунок попередньої оплати за комунальні послуги у сумі 1 304,36 грн., в тому числі ПДВ, та за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 603 248,95 грн., в тому числі ПДВ;

4. борг у сумі 161 339,88 грн., в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг за травень 2022 року (до 19 травня 2022 року, включно) орендодавець погашає за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 161 339,88 грн., в тому числі ПДВ;

5. борг у сумі 50 000,70 грн., в тому числі ПДВ, з оплати послуг за лютий 2022 року. орендодавець погашає за рахунок попередньої оплати за оренду у сумі 50 000,70 грн., в тому числі ПДВ;

6. борг у сумі 2 926 525,32 грн., без ПДВ, з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.9 Договору орендодавець частково погашає за рахунок попередньої плати за оренду у сумі 2 492 833,81 грн., в тому числі ПДВ.

- відтак, за розрахунками позивача, зобов`язання орендаря з оплати орендної оплати за користування об`єктом оренди за березень та квітень 2022 року, а також з оплати комунальних послуг за квітень та травень 2022 року та оплати послуг за лютий 2022 року припинились з 15.07.2022 у повному обсязі за рахунок гарантійного платежу і у зв`язку з їхнім зустрічним зарахуванням, а зобов`язання орендаря оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.9 Договору зменшено до 433 691,51 грн., без ПДВ.

- отже, станом на 15.07.2022 заборгованість орендаря (без штрафних санкцій за прострочення оплати, 3% річних і інфляційних втрат) становила 2 847 026,16 грн., що складається із: боргу у сумі 433 691,51 грн., без ПДВ, з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.9 Договору; боргу у сумі 2 413 334,65 грн., в тому числі ПДВ, з оплати вартості усунення недоліків (дефекті) для відновлення об`єкта оренди, які зафіксовані та погоджені сторонами в акті огляду об`єкта оренди;

- листом-вимогою про погашення заборгованості №БГК/258 від 12.08.2022 відповідач фактично визнав наявність і розмір зазначених вище взаємних зобов`язань і перерахувань, але одночасно заперечив проти згаданих зарахувань зустрічних вимог і, у свою чергу, вимагав від позивача повернути суму надмірно і помилково перерахованих коштів у розмірі 2 057 522,39 грн.

Позивач звернув увагу суду на те, що:

- п. 8.3 Договору оренди передбачено, що сторона, для якої створилася неможливість повного, або часткового виконання зобов`язань, сповіщає іншу сторону про настання або припинення строку дії обставин непереборної сили з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з наступним підтвердженням рекомендованим листом в строк 10 днів з наданням належних доказів. Згідно п.8.4 Договору таким належним доказом існування форс-мажорних обставин і їх тривалості служать свідоцтва, видані Торгово-промисловою палатою України;

- відповідно до п.8.5 Договору оренди неповідомлення, або несвоєчасне повідомлення у порядку передбаченому цим договором про такі обставини, позбавляють можливості посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності;

- в свою чергу відповідач жодного передбаченого Договором повідомлення про форс-мажорні обставини на адресу позивача не направляв, так як і не неправляв будь-яких документів (зокрема сертифікатів), які засвідчують наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з виконанням (не виконанням) зобов`язань за договором оренди.

З огляду на вказані обставини позивач вернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором, яка складається з:

- залишку заборгованості з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в сумі 433 691,51 грн. (без ПДВ);

- боргу з оплати вартості усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкту оренди згідно Акту від 19.05.2022 в сумі 2 413 334,65 грн. (з ПДВ);

- пені за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 387 367,23 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 41 519,17 грн.;

- інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 446 482,89 грн.;

- пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 52 086,83 грн.;

- інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 40 571,64 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 3 902,75 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які докладно викладені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Колегія суддів вважає що, з огляду на обставини цієї справи, а саме те, що заявлена до стягнення позивачем сума становить частину з грошових вимог позивача до відповідача, які залишились після зарахування позивачем гарантійного платежу, а також інших перерахованих на виконання Договору коштів, при розгляді заявлених вимог, з огляду на незгоду відповідача з проведеними позивачем нарахуваннями, слід встановити обґрунтованість всіх проведених позивачем нарахувань, а не виключно тих, які ним заявлені до стягнення.

В свою чергу для встановлення вказаних обставин необхідним, серед іншого, дослідити наявність у позивача підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку, так як частина з грошових вимог позивача становить неустойка у розмірі подвійної орендної плати, яка нарахована ним саме з огляду на розірвання Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 5.1.4 Договору сторонами погоджено, що орендодавець має право відмовитися від договору у випадках, якщо орендарем не оплачується орендна плата протягом 1 (одного місяця). В цьому випадку договір вважається розірваним після закінчення 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення орендодавцем повідомлення орендарю про відмову від Договору.

Відповідач вказував, що такий пункт договору не відповідає вимогам ЦК України, а принцип свободи договору обмежується у цьому випадку імперативною нормою статті 782 ЦК України, якою встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Суд першої інстанції цілком вірно відхилив вказані твердження відповідача, з посиланням на те, що узгодження сторонами інших, відмінних від положень ЦК України умов договору щодо надання можливості орендодавцю розірвати договір у односторонньому порядку на підставі несплати орендної плати протягом одного місяця, а не трьох, не є порушеннями положень чинного законодавства, яке надає сторонами свободу в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як вірно вказано судом першої інстанції:

- принцип свободи договору дійсно не є безумовним, межі його дії визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права;

- не можна погодитися з відповідачем, що такий пункт договору є нікчемний, адже він не суперечить положенням ЦК України, засадам справедливості, розумності, добросовісності, а лише розширює можливості орендодавця захистити свої права шляхом розірвання договору у випадку неналежного виконання орендарем своїх обов`язків за договором в частині сплати орендної плати протягом одного місяця, таким чином запобігаючи можливості використання недобросовісним орендарем майном орендодавця в більший ніж одномісячний період строк;

- в момент укладення Договору сторони, доповнюючи його зазначеним пунктом, мали розуміти і враховувати його правові наслідки, як для орендаря (який в цьому випадку мав би з більшою обережністю ставитися до необхідності дотримання строків оплати за договором щоб запобігти розірванню договору) так і для орендодавця (який цим пунктом договору дійсно наділявся більш ширшим ніж визначено ЦК України правом односторонньої відмови від договору у випадку настання відповідних умов);

- норми права за характером розпоряджень, що містяться в них, можна умовно поділити на дозвільні, зобов`язувальні та заборонні. Дозвільні вказують на можливість здійснювати певні дії, наділяють суб`єктів певними правами (суб`єкт «вправі», «має право», «може»). Зобов`язальні вказують на необхідність здійснювати певні дії, наділяють суб`єктів певними обов`язками (суб`єкт «зобов`язаний», «повинен»). А заборонні норми, що вказують на необхідність утримуватися від здійснення дій певного роду (суб`єкту «забороняється», «не має права», «не може»);

- стаття 782 ЦК України є дозвільною нормою, яка надає орендодацю певні права. Така норма не містить у своїй диспозиції жодних заборон щодо надання сторонам можливості при укладенні договору мати суміжні положення, які б містили деякі видозміни. Як стаття 782 ЦК України, так і наведений пункт 5.1.4 Договору надають наймодавцю права щодо відмови від договору, що жодним чином не націлені на зменшення обсягу прав наймача, а лише сприяють захисту інтересів власника майна, що передається в оренду, отримувати належний дохід від використання його майна третіми особами.

Отже, за умовами Договору, які є обов`язковими для сторін, позивач має право відмовитись від Договору у випадку несплати відповідачем орендної плати за один місяць.

У повідомленні № 351 від 14.04.2022, яким позивач повідомив відповідача про відмову Договору, підставою для такої відмови орендодавець визначив несплату відповідачем орендної плати за березень 2022 року.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Водночас ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах ВС у справах №914/1248/18 та №914/2264/17).

На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.

При дослідженні спірних правовідносин колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до переліку населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації з лютого по квітень 2022 року с. Колонщина Макарівської селищної територіальної громади, де розташований об`єкт оренди у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 перебувало у тимчасовій окупації.

Надана відповідачем довідка № 156 від 19.05.2022 Макарівської селищної ради свідчить, що на території с. Колонщина Бучанського району Київської області у період з 27.02.2022 по 30.03.2022 проводились воєнні (бойові) дії.

Аналогічні відомості містяться в переліку населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації (лютий-квітень 2022 року), який долучено до листа Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації №01.1-18/1119 від 30.06.2022.

Слід окремо зауважити і на тому, що з листа ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» № 08/100/4245 від 20.04.2022 слідує, що через активні бойові дії на території Макарівського району Київської області були пошкоджені електричні мережі від яких здійснюється розподіл (постачання) електричної енергії на спірний об`єкт і на час написання вказаного листа ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» проводились аварійно відновлювальні роботи, проте електропостачання в с. Колонщина відновлено не було.

Позивач стверджує, що електропостачання на спірному об`єкті ним було забезпечено за допомогою генераторів, проте доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи не додано.

В свою чергу з наданої відповідачем копії листа позивача № 351 від 07.03.2022 слідує, що саме позивач попередив відповідача про неможливість забезпечення спірного складського комплексу електропостачання через пошкодження електромереж та неможливість доставки до складського комплексу дизельного палива для роботи генератора через ворожі атаки та бойові дії. У казаному листі позивач просив вивезти з об`єкту оренди продукцію зберігання якої потребує мінусового температурного режиму.

Позивач заперечує направлення вказаного листа відповідачу уповноваженою особою, проте не заперечує проти підписання ним такого листа.

Колегія суддів зазначає і про те, що додатковим доказом на підтвердження відсутності електропостачання на спірному об`єкті є надані відповідачем акти надання у квітні 2022 року послуг з перевезення відходів (яйця, овочі) Приватним підприємство «Обіхівміськвторресурси» (виконавець), які підлягають оплаті на підставі виставлених виконавцем рахунків саме відповідачем, а також актів здачі-прийняття робіт з приймання зберігання та захоронення промислових відходів (за яким виконавцем є ПрАТ «Київспецтранс»), які підтверджують вивезення та утилізацію відповідачем зіпсованих продуктів, які зберігались на спірному об`єкті. Вказані докази також свідчать і про те, що відповідач зазнав додаткових економічних втрат внаслідок неможливості належного доступу до об`єкту оренди та незабезпечення останнього електропостачанням.

Отже, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів забезпечення ним належного функціонування об`єкту оренди, зокрема забезпечення функцій холодильного обладнання за весь час знеструмлення об`єкту.

В свою чергу, в силу пункту 1.7 Договору, об`єкт оренди надається орендарю для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до правовстановлюючих документів, а до технічних недоліків, які унеможливлюють використання об`єкта оренди орендарем у своїй господарській діяльності, що узгоджено сторонами пунтктом 2.1.5 Договору відноситься, зокрема: неможливість системи, що забезпечує об`єкт холодом, протягом 5 днів безперебійної роботи підтримувати температурний режим, визначений у технічному завданні, відсутність електропостачання та/або освітлення на об`єкті, незабезпечення орендодавцем під`їздах шляхів для транспорту орендаря до пунктів завантаження (розвантаження) на об`єкті, відсутність водопостачання та каналізації. При цьому, такі недоліків, якщо вони допущені з вини орендаря, є підставою для дострокового розірвання договору, як домовились сторони у такому пункті договору. Окрім того, п.3.4 Договору передбачено, що охорона території по периметру, на якій розташований об`єкт оренди, проводиться силами і засобами орендодавця.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- аналіз відповідних пунктів Договору дає підстави вважати, що без дотримання температурного режиму, електропостачання, забезпечення під`їзних шляхів для транспорту, забезпечення охорони об`єкта оренди, а також забезпечення фактичного доступу до такого об`єкта оренди він фактично не може використовуватись у господарській діяльності орендарем;

- перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди, в окупації, проведення активних бойових дій безумовно унеможливлює використання об`єкта оренди з метою, для досягнення якої він взятий в оренду;

- само по собі зберігання у приміщеннях об`єкта оренди відповідачем майна у даному випадку пов`язана з неможливістю його переміщення в інше місце, враховуючи окупацію відповідної території та проведенням активних бойових дій.

При цьому посилання позивача на те, що відповідачем належними доказами не підтверджено наявність форс-мажорних обставин, а також повідомлення позивача про такі обставини у порядку, встановленому Договором, вказаних вище висновків не спростовує та не можуть свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджується, що з огляду на перебування об`єкту оренди у період з 01.03.2023 по 01.04.2023 на окупованій території, відсутність електропостачання та фактичну неможливість доступу відповідача до орендованого майна, у вказаний період об`єкт оренди не міг бути використаний відповідачем через обставини, за які він не відповідає, що, відповідно до положень ч. 6 ст. 762 ЦК України, звільняє відповідач від обов`язку по оплаті орендної плати за період з 01.03.2023 по 01.04.2023 включно.

Вказане свідчить і про відсутність у позивача права на відмову від Договору, оскільки така відмова була обґрунтована саме несплатою орендної плати за березень 2022 року, проте, як встановлено вище, відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 762 ЦК України, був звільнений від такого обов`язку.

При цьому перерахування відповідачем коштів в рахунок оплати орендної плати за березень 2022 року обставин неможливості використання відповідачем об`єкту оренди через обставини, за які він не відповідає, не спростовує та не свідчить про відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Такими доказами не можуть бути і те, що відповідач не надав заперечень проти наданих позивачем актів наданих послуг, а позивач не отримував від відповідача будь-яких рекламацій та претензій.

Колегія суддів зауважує позивачу і на тому, що той факт, що відповідач мав сплатити орендну плату за березень 2022 року до 30 числа попереднього місяця, а відтак такий обов`язок відповідачем був порушений ще до окупації с. Колонщина, не може свідчити про наявність підстав для розірвання Договору, оскільки, як встановлено вище, відповідач не мав обов`язку оплатити орендну плату за березень 2022 року.

Колегія суддів окремо зауважує позивачу на тому, що складення сторонами акту обстеження яким би підтверджувалась відсутність електроенергії на об`єкті оренди не було можливим через перебування об`єкту оренди в окупації.

Водночас колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення відповідача від плати комунальних платежів за період з 01.03.2023 по 01.04.2023, так як положення ч. 6 ст. 762 ЦК України вказаного не встановлюють.

За змістом положень ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, враховуючи те, що акт прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди сторонами було підписано 19.05.2022, Договір припинено саме 19.05.2022, а не на підставі повідомлення № 351 від 14.04.2022.

За таких обставин підстави для нарахування позивачем відповідачу неустойки у розмірі подвійно орендної плати за період з 30.04.2022 по 19.05.2022 відсутні, а за вказаний період відповідач має сплатити саме орендну плату.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає і про наступне.

За змістом положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 формульовано наступну правову позицію:

- користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин;

- відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин;

- правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ;

- після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві;

- з урахуванням викладеного Суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України ;

- оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно;

- отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).

Отже застосування до орендаря, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки можливо лише у випадку таке неповернення відбувається після припинення дії відповідного договору оренди.

Про вказане зокрема свідчить і те, що відповідні положення про право наймодавця на отримання від наймача неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі, викладені у стаття 785 ЦК України, яка має назву «Обов`язки наймача у разі припинення договору найму».

Слід окремо зауважити і на тому, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст.. 216 ГК України.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Відповідно до ст. 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19.

В свою чергу матеріалами не підтверджується що відповідач будь яким чином ухилявся від повернення орендованих приміщень.

Отже, підсумовуючи всі вищевикладені вище висновки, колегія суддів зазначає про те, що:

- за відповідачем не обліковувався борг за березень 2022 року на суму 1 837 052,86 грн., враховуючи обставину звільнення його від оренди за неможливість користуватися майном;

- за відповідачем також не обліковувалась неустойка у сумі 2 926 525,32 грн..

- у відповідача був обов`язок оплатити вартість усунення недоліків на суму 2 413 334,65 грн., що зафіксовано у відповідних актах, орендну плату за травень 2022 року в сумі 1 642 956,58 грн., з огляду на поетапне повернення частин орендованого майна 09.05.2022 та 19.05.2022.

Водночас колегія суддів не може достойменно встановити як розмір орендної плати за квітень 2022 року, з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження дати відновлення постачання електричної енергії до об`єкта оренди, так і розмір комунальних платежів за березень, квітень та травень 2022 року, так як в матеріалах справи відсутні доказами на підтвердження факту надання, обсягів та вартості таких послуг. Колегія суддів зазначає про те, що самі лише рахунки позивача на оплату таких послуг належними та допустимим доказами на підтвердження таких обставин бути не можуть.

В свою чергу наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що:

- відповідачем платіжним дорученням № 388 від 10.11.2020 переховано гарантійний платіж у розмірі 2 979 532,00 грн.;

- платіжним дорученням № 648 від 18.04.2022 відповідач сплатив позивачу 119 263,77 грн. в рахунок оплати комунальних послуг за березень 2022 року;

- в рахунок сплати орендної плати за березень, квітень та травень 2022 року відповідач платіжними дорученнями № 650 від 18.04.2022, № 679 від 27.04.2022, № 651 від 18.04.2022, № 680 від 27.04.2022 та № 677 від 26.04.2022 перерахував позивачу 6 992 447,69 грн.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується перерахування відповідачем позивачу коштів в обсязі більшому, ніж сумі, які, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач мав перерахувати позивачу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача залишку заборгованості з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в сумі 433 691,51 грн. (без ПДВ) та боргу з оплати вартості усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкту оренди згідно Акту від 19.05.2022 в сумі 2 413 334,65 грн. (з ПДВ). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Так як позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 387 367,23 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 41 519,17 грн., інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 446 482,89 грн., пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 52 086,83 грн., інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 40 571,64 грн. та 3% річних за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 3 902,75 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині вирішення спору сторін по суті, а відтак, враховуючи, що рішення в частині розподілу судових витрат апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині розподілу судових витрат.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі № 911/255/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/255/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала