Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/4723/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/4723/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.06.2023 (повний текст рішення складено 28.06.2023)

у справі № 910/4723/23 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борторг Груп"

про стягнення 142 197, 80 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В березні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, НЕК "Укренерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Холдінг" (відповідач, ТОВ "Енерджі Холдінг") про стягнення заборгованості в розмірі 142 197, 80 грн, з яких: 119 854, 98 грн - основного боргу, 9 812, 32 грн - інфляційних втрат, 2 024, 18 грн - 3% річних, 2 116, 48 грн - пені, 8 389, 84 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання не балансової електричної енергії (ідентифікатор договору № 1784-01024 від 06.08.2020) в частині своєчасної та повної оплати виставлених позивачем рахунків за електричну енергію для врегулювання небалансів, які розміщені ОСП в системі управління ринком (ММS).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/4723/23 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Борторг Груп" на користь НЕК "Укренерго" основний борг в сумі 119 854 грн 98 коп., пеню в сумі 2 116 грн 48 коп., 3% річних в сумі 2 024 грн 18 коп., інфляційні втрати в сумі 9 812 грн 32 коп. та судовий збір в сумі 2 525 грн 64 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що факти порушення відповідачем умов договору щодо оплати виставлених платіжних документів підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, зокрема: копіями платіжних доручень та роздруківками із системи Market Management System, розмір інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам чинного законодавства та відповідному період прострочення. В частині заявленого до стягнення штрафу суд послався на те, що частина друга статті 231 ГК України, на яку як на підставу стягнення посилається позивач, визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України. З врахуванням обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/4723/23, НЕК "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в позові про стягнення 8389, 84 грн штрафу як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права (п. 55 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 231 ГК України, ст.ст. 611, 634 ЦК України ст.ст. 236 ГПК України) ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивач НЕК "Укренерго" було створено як акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядженням КМУ від 22.11.2017 № 829-р НЕК "Укренерго" було перетворене на приватне акціонерне товариство. Таким чином, скаржник наголошує на тому, що НЕК "Укренерго" належить до державного сектору економіки і судом неправомірно позбавлено позивача права на стягнення з відповідача штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Позиції інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (судді: Ходаківська І.П. - головуюча; Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/4723/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Холдінг" про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, останнім надано згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору № 1784-01024 від 06.08.2020), який є публічним договором приєднання та встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору відповідач як сторона, відповідальна за баланс (СВБ), врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до балансуючої групи. Позивач як оператор системи передачі (ОСП), врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

Відповідачем подано заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, чим надано згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

За результатами прийняття заяви відповідача, внесено кандидата до реєстру учасників ринку, присвоєно ідентифікатор договору № 1784-01024, акцептовано заяву-приєднання (дата акцептування - 06.08.2020) та повідомлено про це відповідача.

На підставі цього договору відповідач набув статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Згідно з п. 1.5. договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

В главі 2 договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються останнім для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку.

Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Пунктом 5.1 договору визначено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.6. договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

На виконання умов договору позивачем для врегулювання небалансів було поставлено відповідачу електричну енергію в обсягах, що підтверджуються:

- актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2021 № ВН/21/04-№1784 (разом з актом-корегування (врегулювання) № ВР/21/04-1784 від 03.12.2021);

- актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.07.2021 № ВН/21/07-1784 (разом з актом-корегування (врегулювання) № ВР/21/07-1784 від 24.01.2022);

- актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.08.2021 № ВН/21/08-1784 (разом з актом-корегування (врегулювання) № ВР/21/08-1784 від 18.02.2022);

- актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.09.2021 № ВН/21/09-1784 (разом з актом-корегування (врегулювання) № ВР/21/09-1784 від 04.03.2022);

- актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.10.2021 № ВН/21/10-1784 (разом з актом-корегування (врегулювання) № ВР/21/10-1784 від 03.05.2022);

- актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2021 № ВН/21/11-1784 (разом з актом-корегування (врегулювання) № ВР/21/11-1784 від 23.05.2022).

Також, відповідно до умов договору та Правил ринку, позивачем виставлено рахунки за електричну енергію для врегулювання небалансів, які розміщені ОСП в системі управління ринком (MMS), зокрема: № 2302202200394 дата виставлення 23.02.2022 на суму 4 738, 02 грн; № 0405202200383 дата виставлення 04.05.2022 на суму 7 951, 37 грн; № 0106202200387 дата виставлення 01.06.2022 на суму 9 658, 22 грн; № 2007202200385 дата виставлення 20.07.2022 на суму 28 237, 76 грн; № 0709202200374 дата виставлення 07.09.2022 на суму 49 503, 31 грн; № 1409202200381 дата виставлення 14.09.2022 на суму 20 915, 46 грн.

Відповідач, в явою чергу, належним чином умови договору не виконав, зокрема, частину виставлених рахунків на суму 1 149, 16 грн було оплачено ним з порушенням строків на оплату, а частина рахунків залишилась не оплаченою.

Факти порушення відповідачем умов договору щодо оплати виставлених платіжних документів підтверджуються копіями платіжних доручень та роздруківками із системи Market Management System.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення НЕК "Укренерго" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Матеріалами справи підтверджено, що факт наявності заборгованості у заявленій до стягнення сумі та періоди прострочення засвідчуються, зокрема, копіями платіжних доручень та роздруківками із системи Market Management System.

З врахуванням зазначеного вище, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

В оскаржуваній частині рішення щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 389, 84 грн, апеляційний господарський суд зважає на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відтак грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми абзацу третього частини другої статті 231 ГК України викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Між тим, Верховний Суд в постанові від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21 відзначив, що частина друга статті 231 ГПК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованого штрафу, не встановлює розмір штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на викладене місцевий господарський суд вірно встановив, що правова природа спірних правовідносин грошова, вказані порушення пов`язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб`єкт господарювання, відтак до спірних правовідносин не може бути застосована у даному випадку частина друга статті 231 ГК України для визначення розміру стягнення пені та штрафу і як підстава для стягнення.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за її подання до суду, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/4723/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко