Постанова

від 05.12.2023 по справі 906/721/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Справа № 906/721/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Овчарук О.О.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023, повний текст складено 09.10.2023, у справі №906/721/23 (суддя Машевська О.П.).

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 394 857, 30 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23 в позові Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 394 857, 30 грн відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 26.09.2023 у справі №906/721/23 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що висновки, викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи.

Також зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема судом першої інстанції застосовано положення Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон №1730), в той час, як вони не підлягали застосуванню.

Додатково звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази неналежного виконання відповідачем умов Договору про реструктуризацію від 27.10.2017 №13/17-106 в частині несвоєчасного здійснення платежів.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/721/23/7101/23 від 02.11.2023 витребувано матеріали справи №906/721/23 з Господарського суду Житомирської області. 08.11.2023 матеріали справи №906/721/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23; розгляд справи призначено на 05.12.2022 об 15:00 год.

Запропоновано відповідачу у строк до 30.11.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети (а.с. 34, т.2).

28.11.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), який підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від у справі №906/26/16 (набрало законної сили 23.03.2016) стягнуто з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України":

- 482 404, 63 грн боргу;

- 72 727, 70 грн пені;

- 29 757, 86 грн штрафу;

- 94 431, 24 грн інфляційних;

- 9 934, 73 грн 3% річних;

- 10 806, 38 грн судового збору (далі - рішення суду №906/26/16).

У мотивувальній частині рішення суду №906/26/16 встановлено, серед іншого, наступне:

- 28.05.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитор, позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (боржник, відповідач) укладено договір №14/12-125 про реструктуризацію заборгованості (далі - Договір);

- у п.1.1 Договору сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (реструктуризацію), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10;

- загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1 цього договору складає 2 318 790, 81 грн;

- у п.2.2. Договору сторони визначили, що боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п.2.1. цього договору, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню;

- проте, судом встановлено, що відповідач суму основного боргу погашав з порушенням узгоджених строків;

- станом на день звернення позивача до суду, внаслідок порушення строків погашення боргу згідно договору №14/12-125 від 28.05.2012 у боржника існувала заборгованість за період листопад 2014 року - листопад 2015 року в розмірі 482 404, 63 грн;

- позовні вимоги про стягнення 482 404, 63 грн - боргу, 72 727, 70 грн - пені, 29 757, 86 грн - штрафу, 94 431, 24 грн - інфляційних, 9 934, 73 грн - 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

24.03.2017 у виконавчому провадженні № 51373373 державним виконавцем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №906/26/16 від 19.04.2016, згідно з яким загальна сума стягнення складала 700 062, 54 грн (а.с. 135, т. 1).

Відповідно до Повідомлення про включення до Реєстру підприємств , що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону № 1730-VIII станом на 13.06.2017 відповідача включено до цього Реєстру (а.с. 144, т. 1).

Станом на 30.09.2017 між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Позивач/Кредитор) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" було підписано акт звіряння розрахунків заборгованості за природний газ, що виникла на розрахункову дату (01 липня 2016 року) та непогашена станом на 30.09.2017 відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Акт звірки станом на 30.09.2017) (а.с. 40, т. 1).

Згідно Акту звірки станом на 30.09.2017 сальдо на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Позивач/Кредитор) за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10 складало 1 335 783, 46 грн, з яких: 1 139 395, 51 грн основного боргу та 196 387, 95 грн пеня, штрафні та фінансові санкції (а.с. 40, т. 1).

27 жовтня 2017 між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Позивач/Кредитор) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (Відповідач/Боржник) укладено договір № 13/17-106 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ на таких основних умовах:

- кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 1 липня 2016 та не погашена до 31 грудня 2016 згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10 шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення;

- до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 196 387, 95 грн, нарахованих на заборгованість, підтверджені судовим рішенням;

- на реструктуризовану відповідно до умов цього договору заборгованість суми неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються , а нараховані ( в тому числі, зазначені в першому абзаці цього пункту) підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання боржником цього договору;

- сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1 договору, становить 1 139 395, 51 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та погашається відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід`ємною частиною;

- у разі коли у боржника існує прострочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу;

- сторони погоджуються, що під час перерахування коштів боржником посилання на номер договору в призначенні платежу є обов`язковим;

- за повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційні нарахування;

- у разі повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, боржник зобов`язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення, штраф у розмірі 7%, а також проценти річних та інфляційні нарахування;

- договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та погодження з гарантом і діє до 01.10.2022 (надалі-Договір № 13/17-106 про реструктуризацію) (а. с. 35-38).

Додатком до Договору № 13/17-106 про реструктуризацію сторони погодили графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла станом на 01 липня 2016 року та не погашена до 31 грудня 2016 року (надалі - Графік погашення заборгованості) (а.с. 39, т. 1).

Згідно Графіку погашення заборгованості перший платіж у розмірі 18 989, 92 грн відповідач мав сплатити у жовтні 2017 року, останній у розмірі 18 990, 23 грн - у вересні 2022 року.

За інформацією з виписок з особового рахунку Позивача за період з 23.02.2017 по 26.02.2018 та платіжних доручень за період з 28.12.2020 по 13.09.2022 місцевим судом встановлено, що погашення Відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10 відбувалось як шляхом стягнення грошових коштів в межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання рішення Господарського суду Житомирської області, так і шляхом добровільної сплати грошових коштів на виконання Договору № 13/17-106 про реструктуризацію, відповідно Графіка погашення заборгованості, і зокрема:

- станом на 23.02.2017 надійшли кошти в сумі 1 798, 14 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 28.04.2017 надійшли кошти в сумі 6 243, 02 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 15.05.2017 надійшли кошти в сумі 12 829, 22 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 22.05.2017 надійшли кошти в сумі 278, 44 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 13.06.2017 надійшли кошти в сумі 121, 14 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 06.10.2017 надійшли кошти в сумі 3 539, 04 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 08.11.2017 надійшли кошти в сумі 38 574, 76 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 14.12.2017 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 17.01.2018 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 21.02.2018 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 26.02.2018 надійшли кошти в сумі 636 678, 78 грн згідно наказу № 906/26/16 від 19.04.16р.;

- станом на 28.12.2020 надійшли кошти в сумі 8 383, 58 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 19.01.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 24.02.2021 надійшли кошти в сумі 11 851, 20 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 25.02.2021 надійшли кошти в сумі 7 138, 80 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 24.03.2021 надійшли кошти в сумі 7 138, 80 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 25.03.2021 надійшли кошти в сумі 11 851, 20 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 29.04.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 20.05.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 16.06.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 19.07.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 11.08.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 17.09.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 22.10.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 22.11.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 14.12.2021 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 13.01.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 10.02.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 11.03.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 05.04.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 25.05.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 27.06.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 22.07.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 02.09.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію;

- станом на 13.09.2022 надійшли кошти в сумі 18 989, 92 грн згідно Договору № 13/17-106 про реструктуризацію (а.с. 41- 60, т. 1).

27.02.2018 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 51373373 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" - боржником рішення суду виконано фактично, кошти на рахунок стягувача боржником перераховані в повному обсязі (пл. дорученнями: №316 від 23.02.2018, №1297 від 23.02.2018,810 від 27.04.2017, №904 від 15.05.2017,952 від 18.05.2017, №1107 від 12.06.2017, №1877 від 03.10.2017, №2104 від 07.11.2017) на загальну суму 700 062, 54 грн (а.с. 147).

28.02.2018 сторони звірили розрахунки за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10, та погодили, що станом на цю дату загальний розмір основного боргу, про реструктуризацію якого сторони домовились у Договорі № 13/17-106 про реструктуризацію складав 407 172, 21 грн, а загальна сума штрафних санкцій (інфляційні втрати, річні , штраф пеня), про реструктуризацію яких сторони домовились у Договорі №14/12-125 про реструктуризацію склала 192 848, 91 грн. Сальдо на користь позивача склало 600 021, 12 грн. (а.с. 148, т. 1).

Місцевим судом також встановлено, що відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 396 від 04.10.2022 про те, що оскільки 13.09.2022 було здійснено останній платіж в розмірі 18 990, 07 грн, яким було погашено заборгованість за спожитий природний газ у повному обсязі в сумі 1 139 395, 51 грн, з посиланням на абз. 1 п.2 Договору № 13/17-106 про реструктуризацію та ст. 7 Закону № 1730-VIII просив списати штрафні санкції в сумі 196 387, 95 грн (а. с. 149, т.1).

У відповідь на лист відповідача за вих. № 396 від 04.10.2022, позивач листом за вих. № 31/01-529 від 31.10.2022 повідомив про те, що станом на 30.10.2022 існує заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 13/17-106 про реструктуризацію у сумі 192 848, 91 грн з основного боргу за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10. У цьому ж листі позивач повідомляє про те, що 26.02.2018 від ГУЮ у Житомирській області надійшли кошти у сумі 636 678, 78 грн з призначенням платежу "Перерахування згідно в/д № 906/26/16 від 19.04.2016. Стягнення з КП "Бердичівтеплоенерго". ВП51373373". Дані кошти були зараховані у відповідності до ЦК України (в першу чергу погашаються заборгованість із судового збору та нарахованих штрафних і фінансових санкцій згідно рішення суду) в погашення існуючої заборгованості комунального підприємства. З врахуванням викладеного, у позивача відсутні підстави для списання 192 848, 91 грн як штрафних санкцій в порядку Закону № 1730-VIII, так як ця сума обліковується як основний борг (а. с. 152, т.1).

Відповідач звернувся до позивача з наступним листом за вих. № 7 від 04.01.23р. з проханням все-таки врегулювати питання списання коштів в сумі 196387,95грн як штрафних санкцій, правову природу яких визначено в абз. 1 п. 2 Договору № 13/17-106 про реструктуризацію з посиланням на ст. 7 Закону № 1730-VIII (а. с. 150, т. 1).

У відповідь на повторний лист відповідача за вих. № 7 від 04.01.23 р., позивач листом за вих. № 31/01-24 від 13.01.23р. повторно вказав, що спірна сума 192 848, 91 грн не підлягає списанню в порядку Закону № 1730-VIII як штрафна санкція, оскільки є сумою основного боргу (а.с. 151, т.1).

Керуючись правилом ч. 1 ст. 75 ГПК України про те, що обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, місцевий суд з відповіді на відзив встановив, що позивач отримані у період з 23.02.17 по 06.10.17 кошти в межах виконавчого провадження скеровував на погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 906/26/16 позивач також визнав, що платіж № 2104 від 07.11.17 на суму 38 574, 76 грн був зарахований ним в погашення основної заборгованості на підставі листа ДВС від 13.11.17 р. за №3.2/14984, а наступний платіж № 316 від 22.02.18р. в розмірі 636 678, 78 грн був розділений на два напрямки: на погашення залишку заборгованості за рішенням у справі №906/26/16 в сумі 192 848, 91 грн на виконання вимоги ст. 534 ЦК України та на погашення основної заборгованості в розмірі 443 829, 87 грн - на виконання вимоги ст. 534 ЦК України.

Місцевим судом встановлено, що рішенням суду у справі № 906/26/16 стягнуто пеню, штраф, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір на загальну сумі 217 657, 91 грн.

З наданого розрахунку заборгованості позивачем місцевим судом також встановлено, що отримані в порядку виконавчого провадження №51373373 станом на 23.02.2017 кошти в сумі 1 798, 14 грн зараховані на часткове погашення стягнутої рішенням суду у справі № 906/26/16 пені в загальній сумі 72 727, 70 грн; кошти отримані станом на 28.04.2017 в сумі 6 243, 02 грн - на часткове погашення стягнутого рішенням суду у справі № 906/26/16 штрафу в загальній сумі 29 757, 86 грн; кошти отримані станом на 15.05.2017 в сумі 12 829, 22 грн - на часткове погашення стягнутих рішенням суду у справі № 906/26/16 інфляційних втрат в загальній сумі 94 431, 24 грн; кошти отримані станом на 22.05.2017 в сумі 278, 44 грн - на часткове погашення стягнутих рішенням суду у справі № 906/26/16 3% річних в загальній сумі 9 934, 73 грн; кошти отримані станом на 13.06.2017 в сумі 121, 14 грн - на часткове погашення стягнутого рішенням суду у справі № 906/26/16 судового збору в загальній сумі 10 806, 38 грн; кошти отримані станом на 06.10.2017 в сумі 3 539, 04 грн - на часткове погашення стягнутого рішенням суду у справі № 906/26/16 судового збору в загальній сумі 10 806, 38 грн; кошти отримані станом на 26.02.2018 в сумі 192 848, 91 грн із загальної суми 636 678, 78 грн - на повне погашення стягнутих рішенням суду у справі № 906/26/16 пені, штрафу , інфляційних втрат , 3% річних та судового збору.

З розрахунку заборгованості позивача місцевим судом також встановлено, що в погашення реструктуризованої за Договором № 13/17-106 про реструктуризацію суми основного боргу 1 139 395, 51 грн зараховані сплачені відповідачем кошти в загальній сумі 946 546, 60 грн, тому залишок коштів в сумі 192 848, 91 грн позивач відносить до основного боргу.

Позивач вперше застосовує неустойку (пеню та штраф), а також 3% річних та інфляційні втрати до платежу в розмірі 18 989, 92 грн за лютий 2020, який підлягав сплаті станом на 03.03.2020 та в подальшому до платежів за березень 2020 - вересень 2022.

До укладення 27.10.2017 сторонами Договору № 13/17-106 про реструктуризацію в межах виконавчого провадження № 51373373 позивач отримав кошти в загальній сумі 24 809, 00 грн. Оскільки, як встановлено судом, рішенням суду у справі № 906/26/16 стягнуто пеню, штраф, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір в загальній сумі 217657,91грн, залишок непогашеної суми цих стягнень склав 192 848, 91 грн.

Як погодили сторони в абз. 1 п. 2 Договору № 13/17-106 про реструктуризацію до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 196 387, 95 грн, нарахованих на заборгованість, підтверджені судовим рішенням.

Оскільки у Договорі № 13/17-106 про реструктуризацію загальна сума штрафних санкцій склала 196 387, 95 грн, місцевим судом встановлено, що станом на дату укладення 27.10.2017 сторонами Договору № 13/17-106 про реструктуризацію не було враховано кошти в сумі 3 539, 04 грн, які надійшли позивачу в межах виконавчого провадження № 51373373 станом на 06.10.2017 (196 387, 95 грн - 3 539, 04 грн = 192 848, 91 грн).

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу суми 192 848, 91 грн, яку позивач розцінює як суму основного боргу за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10, несплачену в порядку та строки, визначені Графіком погашення заборгованості до Договору № 13/17-106 про реструктуризацію, натомість відповідач розцінює зазначену суму як суму штрафних санкцій, стягнутих згідно рішення суду у справі №906/26/16, та які, у зв`язку з укладеним Договором № 13/17-106 про реструктуризацію та ст. 7 Закону № 1730-VIII підлягали списанню, а не зарахованню в рахунок їх фактичного погашення в межах виконавчого провадження № 51373373 відповідно до наказу № 906/26/16 від 19.04.2016.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23 в задоволені позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки станом на дату звернення з позовом до суду у позивача були відсутні як фактичні, так і правові підстави вважати наявним непогашений основний борг в сумі 192 848, 91 грн за Договором № 13/17-106 про реструктуризацію, у суду відсутні підстави як для задоволення основної позовної вимоги про його стягнення з відповідача, так і похідних позовних вимог про стягнення пені, штрафу, 3%річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23 та мотивами суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, можуть бути договори та правочини, інші юридичні факти.

Господарськими зобов`язаннями є зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Підставами виникнення господарських зобов`язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України)

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи взаємовідносини між сторонами, пов`язані з закупівлею (постачанням) природного газу в період з 14 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, регулювались договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 14 жовтня 2010 року за № 06/10-Ю004-БО-Ю (далі Договір).

Предметом Договору було постачання позивачем (Постачальником) імпортованого природного газу відповідачу (Покупцю) в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачався за цим Договором, використовувся виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання.

В зв`язку з неповним виконанням відповідачем зобов`язань по Договору 28.05.2012 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" укладено договір №14/12-125 про реструктуризацію заборгованості.

У п.1.1 Договору сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (реструктуризацію), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 № 06/10- 1004-БО-10.

Загальна сума основного боргу, що підлягала реструктуризації відповідно до п. 1.1 Договору складала 2 318 790, 81 грн. (п.2.1. Договору).

Проте відповідач суму основного боргу погашав з порушенням узгоджених строків.

В січні 2016 року ДК "Газ України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з КП "Бердичівтеплоенерго" боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за Договором від 28.05.2012р.

Станом на день звернення позивача до суду, внаслідок порушення строків Графіка погашення боргу по Договору реструктуризації №14/12-125 від 28.05.2012 у відповідача існувала заборгованість за період листопад 2014 року - листопад 2015 року в розмірі (станом на 01.12.2015 року) - 482 404 63 грн.

23.02.2016 року Господарським судом Житомирської області за вищевказаним позовом винесено рішення по справі № 906/26/16 про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з КП "Бердичівтеплоенерго" 482 404, 63 грн - боргу, 72 727, 70 грн - пені, 29 757, 86 грн - штрафу, 94 431, 24 грн - інфляційних, 9 934, 73 грн - 3%, 10 809, 38 грн.- понесені судові витрати.

24.03.2017 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесена постанова про прийняття виконавчого провадження ВП №51373373 для подальшого виконання.

В період примусового виконання рішення суду відповідачем самостійно частково погашалась заборгованість та стягнуто відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби з КП "Бердичівтеплоенерго" наступні грошові кошти:

- 38 574, 76 грн. платіжний документ 2104 від 07.11.2017 року, призначення платежу: перерахування згідно В/Л №906/26/16 від 19.04.2016. Стягнення з КП "Бердичівтеплоенерго". ВП № 51373373. Кореспондент: ГТУ юстиції у Житомирській області;

- 636 678, 78 грн. - платіжний документ 316 від 22.02.2018 року, призначення платежу: перерахування згідно В/Л №906/26/16 від 19.04.2016. Стягнення з КП "Бердичівтеплоенерго". ВП. № 51373373. Кореспондент: ГТУ юстиції у Житомирській області.

Колегією суддів враховується, що в період перебування на виконанні Наказу №906/26/16 у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 03.11.2016 року був прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" за № 1730-VIII, який набув чинності 30.11.2016 року (далі Закон №1730).

Законом передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

На виконання Закону №1730 та Постанови КМУ від 21.02.2017 № 93, 27 жовтня 2017 р. між ДК "Газ України" (Кредитор, Позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (Боржник, Відповідач) повторно укладено Договір №13/17-106 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ (далі Договір №13/17-106 ) за основним Договором.

Пунктом 1 Договору реструктуризації №13/17-106 сторони домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникли у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 року та не погашеної до 31.12.2016 року згідно з Договором, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення (з жовтня 2017 року по вересень 2022 року).

Заборгованість, що підлягала реструктуризації відповідно до пункту 1 Договору реструктуризації №13/17-106 становила 1 139 395, 51 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2 Договору реструктуризації №13/17-106 ).

В зазначеному акті зафіксована сума основного боргу 1 139 395, 51 грн. та сума пені, штрафних та фінансових санкцій 196 387, 95 грн.

Згідно пункту 2 Договору реструктуризації №13/17-106 до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включалися суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 196 387, 95 грн., підтверджені судовим рішенням у справі №906/26/16.

На реструктуризовану, відповідно до умов Договору реструктуризації №13/17-106, заборгованість суми неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані (в тому числі, зазначені в першому абзаці цього пункту) підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання Боржником цього договору (абзац 2 пункту 2 Договору реструктуризації №13/17-106 ).

Колегію суддів приймається до уваги, що уклавши Договір реструктуризації №13/17-106 позивач та відповідач досягли взаємної згоди щодо іншого порядку погашення штрафних санкцій (підтверджених судовим рішенням), а саме шляхом їх списання за умови повного виконання боржником Договору реструктуризації №13/17-106.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що в акті звіряння розрахунків станом на 30.09.2017р., який складений відповідно до положень Закону №1730, та який є невід`ємною частиною Договору реструктуризації №13/17- 106, зафіксована заборгованість за природний газ в яку увійшов борг, стягнутий з відповідача за рішенням суду від 23.02.2016 року по справі №906/26/16 (в тому числі основний борг, пеня, штраф, інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір) і сторони розуміли правову природу зазначених коштів.

Під час проведення виконавчих дій начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в адресу стягувача ДК "Газ України" були направлені листи від 13.11.2017 року за № 3.2/14984 та 27.02.2018 року за №3.2/1785 про зарахування стягнутих коштів 38 574, 76 грн. та 636 678, 78 грн. в рахунок погашення основного боргу по договору поставки природного газу від 14.10.2010р. № 06/10/1004-БО-10.

Лист Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 13.11.2017 року за № 3.2/14984 про зарахування стягненої суми 38 574, 76 грн. позивачем прийнято до уваги, та зараховано кошти в рахунок погашення основної суми боргу.

Лист ГТУ управління юстиції у Житомирській області від 27.02.2018 року за №3.2/1785 залишився без уваги стягувача ДК "Газ України".

Колегія суддів звертає увагу, що всупереч умов укладеного договору реструктуризації №13/17-106 та діючого Закону № 1730, позивачем 26.02.2018 року неправомірно була розділена сума та зараховано в погашення основного боргу лише 443 829, 87 грн., а 192 848, 91 грн. - на погашення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних.

Перераховані грошові кошти в сумі 636 678,78 грн., за платіжним документом №316 від 22.02.2018р., відповідно Закону №1730 та не припиненого договору реструктуризації №13/17-106, підлягали зарахуванню в рахунок погашення основного боргу за Договором реструктуризації №13/17-106, незалежно від того, що вони були стягнуті в межах виконавчого провадження №51373373 на виконання рішення господарського суду у справі №906/26/16.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що застосування позивачем приписів ст. 534 ЦК України до відносин, що були врегульовані Договором реструктуризації №13/17-106 відповідно до Закону №1730 - є безпідставними.

Окрім того, змістом п.2 Договору № 13/17-106 передбачено, що нараховані в абз.1 п.2 цього Договору штрафні санкції, відсотки річних, інфляційні нарахування в загальній сумі 196 387,95грн., як станом на 27.10.2017 р. (дата заключення договору), так і станом на 26.02.2018р. (дата стягнення 636 678,78 грн. ) - не могли бути погашеними раніше основного боргу, погашення якого мало відбуватися протягом 60 місяців рівними платежами в розмірі 18 989,92 грн. починаючи з жовтня 2017 року до вересня 2022 року.

Отже, різниця між стягнутими грошовими коштами 22.02.2018 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в сумі 636 678,78 грн. та сумою зарахованою позивачем в проплати за Договором реструктуризації №13/17-106 в сумі 443 839,87 грн і є вказана в позовній заяві як заборгованність з основного боргу в розмірі 192 848,91 грн. ( 636 678, 78 грн. 443 829, 87 грн. = 192 848, 91 грн.).

Згідно доданих позивачем до позовної заяви розрахунків заборгованості, останній застосовує неустойку (пеню та штраф), 3% річних та інфляційні втрати починаючи з лютого 2020 року, так як вважає що відповідачем здійснювались проплати не в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 12 розділу "Відповідальність сторін" Договору реструктуризації №13/17-106, за повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, кредитор (позивач) мав право достроково розірвати в одностороньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційні нарахування.

При цьому, в матеріалах справи відсутнє звернення з пропозицією припинити договірні відносини, хоча відповідно складеного позивачем розрахунку, вже починаючи з березня місяця 2020 року нараховував неустойку (пеню та штраф), 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно Графіка погашення заборгованості за спожитий природний газ останній платіж мав відбувся у вересні місяці 2022 року.

При цьому повне та фактичне виконання обов`язків за Договором реструктуризації №13/17-106 підтверджується наданим до справи розрахунком здійсненого погашення боргу КП "Бердичівтеплонерго" за договором про закупівлю природного газу за №06/10-1004-БО-10 від 14.10.2010 року в період з 08.11.2017 по 13.09.2022. А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані пеня, штраф, інфляційні, 3 % річних на погашену основну заборгованість за природний газ по Договору підлягають списанню, відповідно до ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", в зв`язку з повним виконанням Договору реструктуризації №13/17-106 та погашенням основної суми заборгованості станом на вересень 2022 року.

Щодо посилання скаржника на Акт звіряння розрахунків від 28 лютого 2018 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

21.12.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 (ЄДРСРУ №93783649) досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Акт звіряння розрахунків щодо заборгованості за природний газ від 28 лютого 2018 року, який був підписаний керівниками та головними бухгалтерами підприємств і скріплений печатками обох сторін, надавався до Господарського суду відповідачем для підтвердження існування станом на 28.02.2018 року зафіксованої суми нарахованих інфляційних, штрафів та пені .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Акту звіряння розрахунків від 28 лютого 2018 року, тобто після стягнення 22.02.2018 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з відповідача 636 678, 78 грн., ДК "Газ України" підтверджує саме станом на 28.02.2018 року залишок суми основного боргу та відображає наявність (непогашеної) суми нарахованих інфляційних, штрафів та пені в сумі 192 848, 91 грн.

Тому, після повного погашення заборгованості за Договором реструктуризації №13/17-106 КП "Бердичівтеплоенерго" в адресу позивача 04.10.2022 року за вих.№396 направило лист з проханням врегулювати питання списання суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань на підставі ст. 7 Закону №1730 та виконаного Договору реструктуризації №13/17-106 в повному обсязі (копію надано до матеріалів справи).

Запровадження в дію ст. 7 Закону №1730 скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій. Списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису ст. 7 Закону №1730 не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім.

Водночас з огляду на вищезазначене, списання в порядку ст. 7 Закону №1730 по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

Таким чином твердження скаржника про існування залишку простроченого основного боргу в сумі 192 848, 91 грн. є хибним, оскільки відсутні як фактичні, так і правові підстави вважати наявний непогашений основний борг в сумі 192 848, 91 грн. за Договором №13/17-106 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 27.10.2017 року.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволені позову.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 у справі №906/721/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №906/721/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.