Ухвала

від 06.12.2023 по справі 902/1105/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви

06 грудня 2023 р. Справа № 902/1105/22

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

представника ТОВ "Суффле Агро Україна" - Стеценко А.І. (в режимі ВКЗ)

представника ТОВ "Суффле Агро Україна" - Нечитайла Т.В.

представника ТОВ "Ситковецьке" - Бровка О.М. (в режимі ВКЗ)

представника ТОВ "Ситковецьке" - Руснака В.О.

представника ТОВ "Горбулів-Агро", ТОВ "Петрівський завод стінових матеріалів та конструкцій", ТОВ "Інвіктас" та ОСОБА_1 - Гринька К.В. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (вул. Мандролька, буд. 19, смт. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1105/22 про банкрутство ТОВ "Ситковецьке".

Провадження у справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С..

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ситковецьке", визнано вимоги кредитора - ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 22 453 655,99 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С..

21.11.2022 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ситковецьке" на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою суду від 14.11.2023 відкладено розгляд справи № 902/1105/22, заяв кредиторів - ТОВ "Горбулів-Агро", ТОВ "Петрівський завод стінових матеріалів та конструкцій", ТОВ "Інвіктас", ОСОБА_1 , Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання грошових вимог до боржника на 04.12.2023.

За результатами слухання справи 04.12.2023 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву з розгляду справи по суті до 06.12.2023.

В судовому засіданні 06.12.2023 судом продовжено розгляд заяви ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника.

Судом встановлено, що 23.12.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 20.12.2022 про визнання грошових вимог до боржника на суму 4 723 650,00 грн.

Вказана заява мотивована тим, що згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 13 від 13.09.2016 ОСОБА_1 (позикодавець) надав ТОВ "Ситковецьке" поворотну фінансову допомогу в розмірі 4 985 650,00 грн., строком до 31.05.2022. Однак станом на 20.12.2022 поворотна фінансова допомога не повернута в повному обсязі, заборгованість становить 4 723 650,27 грн., що підтверджується актом звірки станом на 01.12.2022.

Посилаючись на наведені обставини кредитор просить визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі 4 723 650,27 грн.

19.01.2023 до суду надійшла уточнена заява ОСОБА_1 б/н від 16.01.2023 про визнання грошових вимог до боржника на суму 4 723 650,27 грн.

05.07.2023 до суду надійшли додаткові пояснення щодо вимог кредитора від ОСОБА_1 б/н від 21.06.2023, згідно яких останній просить визнати вимоги ОСОБА_1 , викладені в заяві з кредиторськими вимогами від 20.12.2022 (з урахуванням доводів та доказів, викладених в уточненій заяві від 16.01.2023) на суму 4 723 650,27грн. за Договором поворотної фінансової допомоги від 13.09.2016 № 13.

Ухвалою суду від 08.09.2023 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 № б/н від 16.01.2023 в частині поданих додаткових письмових доказів в обгрунтування вимог кредитора.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Плесюка О.С. № 02-06/298 від 03.04.2023 ним не визнаються грошові вимоги ОСОБА_1 в 4 723 650,27 грн. з наступних підстав, що надані кредитором документи не відповідають вимогам законодавства України, а тому не можуть бути прийняті в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України, як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки:

- надана копія виписки за 17.11.2017 взагалі не містить сплати ОСОБА_1 грошових коштів ТОВ "Ситковецьке".

- неможливо перевірити достовірність прибуткових касових ордерів без аналізу даних касової книги, яка не надана.

- надані касові ордери № 1284 від 04.12.2017, № 1292 від 15.12.2017, № 1288 від 07.12.2017, № 1387 від 13.12.2017 не можуть бути прийняті як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки вони складені за формою, яка не могла діяти на час їх складення, що свідчить про їх складення "заднім числом", що є прямим порушенням вищевказаних постанов Національного Банку України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

- в наданих касових ордерах в якості особи, яка приймала кошти, вказаний Сандул В.П. як головний бухгалтер та касир. Проте жодних документів па підтвердження його повноважень у розпорядника майна не має.

Враховуючи викладене, розпорядник майна вважає, що за наявних документів відсутні підстави для включення до реєстру вимог кредиторів дані кредиторські вимоги.

Згідно заперечень ТОВ "Суффле Агро Україна" № 1 від 27.03.2023 останнє заперечує щодо кредиторських вимог з наступних підстав:

- На підтвердження кредиторських вимог до первинної та до уточненої заяви надано два різних примірники договору. Наявність двох договорів у різних редакціях, суперечність в їхніх пунктах свідчить про те, що ці докази можуть бути підписані сторонами в момент подання заяви із кредиторськими вимогами для надання ознак правдоподібності заявленим вимогам.

- Копія банківської виписки взагалі не містить інформації про будь-які платежі від ОСОБА_1 чи на користь ОСОБА_1 , і ініціюючому кредитору взагалі не зрозуміло, з якою метою заявником було надано вказану виписку.

- Акт звіряння (звірки) взаєморозрахунків не є первинним документом, що підтверджує господарську операцію. Акт звірки взаєморозрахунків - це документ, який відображає стан залишків по розрахунках між двома партнерами (яких ще називають контрагентами), тобто хто кому і скільки винен та чи є розбіжності між двома сторонами.

- Щодо копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, то самі по собі квитанції до прибуткового касового ордеру не є первинним бухгалтерським документом - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під операцію та підтверджує її здійснення.

У запереченнях також зазначено, що частина квитанцій до прибуткових касових ордерів, додані до кредиторської заяви на суму, яка перевищує 50 000,00 грн., і відповідно мали проводитися через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки.

ТОВ «Суффле Агро Україна» вважає, що кредитором не доведено належними доказами внесення через касу боржника коштів; документи, подані на підтвердження надання такої "фінансової допомоги", містять численні істотні порушення вимог чинного законодавства; в матеріалах справи відсутні належні докази, наявність яких давала б змогу стверджувати про реальність надання фіндопомоги з боку кредитора; відсутні копії журналів реєстрації прибуткових касових документів за 2017- 2020 роки та касових книг за 2017-2020 роки. Тобто, не можливо встановити чи дійсно такі кошти надавались боржнику, та чи підписи на квитанціях, долучених кредитором є підписами уповноважених працівників боржника.

На думку ТОВ "Суффле Агро Україна" підписання договору між кредитором та боржником не було направлено на реальне настання правових наслідків у вигляді надання фінансової допомоги боржнику, але направлено на штучне (неіснуюче) утворення заборгованості боржника перед кредитором та подальше звернення кредиторів до суду з неіснуючими кредиторськими вимогами до боржника.

ТОВ "Ситковецьке" у заяві від 05.04.2023 визнає грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 4 723 650,27 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Судом встановлено, що 13.09.2016 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ "Ситковецьке" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 13, згідно якого позикодавець надав позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі 4 985 650,00 грн., строком до 31.05.2022.

ТОВ "Ситковецьке" частково повернуло позику в сумі 262 000,00 грн. Таким чином, розмір заборгованості ТОВ "Ситковецьке" перед ОСОБА_1 складає 4 723 650,27 грн.

На підтвердження цих обставин, заявником надано суду копію договору про надання поворотної фінансової допомоги № 13 від 13.09.2016, копію виписки по рахунку станом на 17.11.2017, копію квитанцій до прибуткових касових ордерів та копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2022, виписку із 1-С бухгалтерії ТОВ "Ситковецьке" на підвтердження руху коштів, які були отримані та витрачені через касу товариства за період 2017-2019 рр., копію касової книги за 2020 .

Що стосується доказів, поданих заявником на підтвердження кредиторської заяви суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження кредиторських вимог заявником надано договір про надання поворотної фінансової допомоги у різних редакціях. До первинної заяви додано копію договору про надання поворотної фінансової допомоги № 13 від 13.09.2016 року, в якій в реквізитах сторін, позикодавцем зазначено ТОВ "Горбулів Агро", а до уточненої заяви кредитор додав копію договору № 13 від 13.09.2016, в якій в реквізитах сторін, позикодавцем зазначено ОСОБА_1 .

Копія банківської виписки станом на 17.11.2017 не містить інформації про будь-які платежі від ОСОБА_1 чи на користь ОСОБА_1 ..

Щодо квитанцій до прибуткових касових ордерів судом враховано таке.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.2 розділу II Постанови правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (діяло до 05.01.2018) суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Аналогічне положення міститься у п. 5 розділу II Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (діє після 05.01.2018).

Згідно з п. 29 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Надані заявником прибуткові касові ордери на підтвердження факту розрахунків між сторонами за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 13 від 13.09.2016 не можуть бути взяті до уваги у зв`язку з тим, що ведення касових книг регламентовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного Банку України 29.12.2017 № 148, відповідно до якого прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, формуються в справи відповідно до номенклатури справ та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов`язок щодо їх зберігання. Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документами, за якими касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери. Касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються.

Враховуючи наведене, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів за 2017-2019 роки без надання касової книги не є належним доказом оплати, а тому не можуть бути прийняті в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України, як належний, допустимий та достовірний доказ.

Що стосується виписки з 1-С бухгалтерії за 2017-2019 роки, то вказана виписка не є первинним документом, і за відсутності касових книг за вказаний період не є належним доказом руху коштів, що були отримані через касу ТОВ "Ситковецьке" протягом 2017-2019 років.

Також судом встановлено, що додані до кредиторської заяви квитанції до прибуткових касових ордерів № 1284 від 04.12.2017, № 1292 від 15.12.2017, № 1288 від 07.12.2017, № 1387 від 13.12.2017 складені за формою, яка не могла діяти на час їх складення.

Зокрема, на бланку вказаних ордерів зверху зазначено в дужках "пункт 25 розділу III", проте чинне на той час Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не містило пункт з таким номером та в зразку дана фраза була відсутня.

Натомість, вказаний реквізит з`явився пізніше, коли набрало чинності нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148, яке набуло чинності після 05.01.2018.

ТОВ "Сиктовецьке" надана копія касової книги лише за 2020 рік.

Разом з тим, дослідивши копії квитанцій до прибуткових касових ордерів за 2020 рік встановлено, що більшість з них перевищує суму 50 000,00 грн., а саме: № 1592 від 08.01.2020 року на суму 228 000,00 грн.; № 1594 від 07.02.2020 року на суму 200 000,00 грн.; № 1595 від 06.03.2020 року на суму 193 000,00 грн.; № 1596 від 07.04.2020 року на суму 224 000,00 грн.; № 1597 від 07.05.2020 року на суму 237 000,00 грн.; № 1598 від 08.06.2020 року на суму 234 000,00 грн.; № 1600 від 07.07.2020 року на суму 250 000,00 грн.; № 1601 від 07.08.2020 року на суму 255 000.00 грн.; № 1602 від 07.09.2020 року на суму 235 000,00 гри.; № 1603 від 07.10.2020 року на суму 240 000,00 грн.; № 1604 від 07.11.2020 року на суму 245 000,00 грн.; № 1605 від 07.12.2020 року на суму 227 000,00 грн.; № 1607 від 17.11.2017 року на суму 300 000,00 грн.

Відповідно до п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки.

Враховуючи наведене, вказані документи не можуть прийматися судом як належний доказ.

Що стосується посилання заявника на те, що наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022, то акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акта звірки, на відмінну від первинного бухгалтерського документа (який має на меті відображення господарської операції) полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 року у справі № 924/232/18, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

За наведених обставин, кредитор не проявив належної обачності та не подав до суду достатньої кількості доказів, які б дозволили визнати кредиторські вимоги.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 01.07.2021 року у справі № 917/549/20, змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами заявлені до визнання кредиторські вимоги до боржника в розмірі 4 723 650,27 грн., то такі вимоги визнанню не підлягають.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог у цій справі, в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

За наслідками проведеного судового засідання, суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні на 08.12.2023.

Також, враховуючи раніше подані заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та з метою оперативності судового провадження, суд вважає за необхідне забезпечити проведення наступного судового засідання у справі № 902/1105/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 44, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 18, 42, 73-79, 197, 216, 232, 233, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 326 ГПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Ситковецьке " в розмірі 4 723 650,27 грн. у справі № 902/1105/22 .

2. Оголосити перерву в судовому засіданні у справі № 902/1105/22 на 08.12.23 о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, що знаходиться за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3-й поверх, зал № 4.

3. Проведення судового засідання 08.12.2023 о 10:00 год. у справі № 902/1105/22 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua) за участю представника ТОВ "Ситковецьке", адвоката Бровка О.М., арбітражного керуючого Плесюка О.С., представника ТОВ "Суффле Агро Україна", адвоката Стеценко А.І., адвоката Нечитайла Т.В. та адвоката Гринько К.В., який діє в інтересах ТОВ "Петрівський завод стінових матеріалів та конструкцій, ОСОБА_1 , ТОВ "Горбулів-Агро", ТОВ "Інвіктас".

4. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 06.12.2023.

5. Ухвала суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повний текст ухвали суду складено та підписано - 11.12.2023.

7. Копію ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Суффле Агро Україна", адвокату Стельмаху Ю.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адвокату Стеценко А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адвокату Нечитайло Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Ситковецьке" - sitkovci@ukr.net; представнику ТОВ "Ситковецьке", адвокату Бровко О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; арбітражному керуючому - Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_8, приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва - Вараві Р.С. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; Головному управління ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу Державної податкової служби України - kyiv.elsud@tax.gov.ua; Головного управління ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; представнику ТОВ "Петрівський завод стінових матеріалів та конструкцій, ОСОБА_1., ТОВ "Горбулів-Агро", ТОВ "Інвіктас" - адвокату Гринько К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_9, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та на електронну адресу - prymus@vn.dvs.gov.ua.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи