Рішення

від 12.12.2023 по справі 904/5010/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023р. Справа № 904/5010/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство «АЄ.Брік», м. Київ

До: Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпро

Про: стягнення 282 683,74грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство «АЄ.Брік» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 282 683,74грн. Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору поставки товару №24-12 від 24.12.2012р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 27.09.23р. відкрите провадження у справі №904/5010/23 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав відсутності заборгованості за договором поставки товару №24-12 від 24.12.2012р. Також подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн. ; обґрунтоване не складністю спору, видів робіт адвоката та розміром позовних вимог .

ТОВ «Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство «АЄ.Брік» (позивач) подано заяву про відмову від позову на підставі ст. 191 ГПК України, оскільки відповідач добровільно задовольнив позивні вимоги. Крім того, просив суд стягнути з відповідача витрати , понесені позивачем зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.12р. між ТОВ «Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство «АЄ.Брік» (постачальник) та Дніпропетровським казеним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (покупець) укладено договір постачання товару №24-12. За умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві протезно-ортопедичні напівфабрикати та ортопедичні вироби для інвалідів в асортименті, кількості, за номенклатурою та за цінами вказаними у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар (п.1.1) Строк поставки товару за цим договором становить 30 календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця (п.1.2) Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями у відповідності з потребами покупця.(п.2.2) Кількість, асортимент та. номенклатура окремої партії товару узгоджується сторонами, додатково у відповідних замовленнях, надісланих згідно взаємної домовленості сторін (факсом, поштою, електронною поштою) та складених на підставі прайс-листів постачальника.(п.2.3) Після отримання постачальником замовлення на поставку окремої партії товару, постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, в якому зазначає вартість кожної замовленої одиниці товару, загальну вартість замовленого виду товару та загальну вартість окремої партії товару.(п.2.4) Сума договору складається з сум вартості товару, отриманого по всім видатковим накладним протягом дії даного договору (п.6.1) Ціна товару зазначається в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частинами цього договору.(п.6.2) Розрахунки за товар, поставка якого передбачена цим договором, проводиться у вигляді безготівкових платежів, у національній валюті України, протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунку фактури, складеного постачальником. (п.6.4) Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (п.11.1 з урахуванням додаткової угоди №1).

Як зазначає позивач, в порушення умов п.6.4 договору відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними: №РН-0000970 від 24.11.21р. - на суму 37 361,28грн., №РН-0001118 від 21.12.21р. - на суму 112 000,00грн., №РН-0000017 від 13.01.22 р. - на суму 61 460,18грн., №РН-0000174 від 27.04.22р. - на суму 18 213,62грн., №РН-0000449 від 11.08.22 р. на суму 47 005,30грн., №РН-0000703 від 16.11.22р. - на суму 15 405,48грн. у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 282 683,74грн.

В той же час, в позовній заяві позивач зазначає, що ним надіслано на адресу відповідача претензію №17 від 06.06.23р. щодо сплати заборгованості за поставку товару на підставі договору поставки товару №24-12 від 24.12.2012р. на загальну суму 432 683,74грн. На виконання вказаної претензії відповідачем сплачено 150 000,00грн. Однак, позивачем не надано суду доказів часткової сплати відповідачем заборгованості.

06.11.23р. судом прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху, якою зобов`язано позивача направити на адресу відповідача розгорнутий акт звірки розрахунків по кожній поставці окремо. Однак, позивачем не надано витребуваного судом акту звірки розрахунків по кожній поставці окремо.

В подальшому позивач подав заяву про відмову від позовних вимог на підставі п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України, ч.ч.1,3 ст.191 ГПК України . Ця заява обґрунтована сплатою відповідачем заборгованості за договором поставки товару №24-12 від 24.12.2012р., тобто відсутністю предмету спору між сторонами.

В той же час, із змісту наданого відповідачем відзиву на позов вбачається , що ним було сплачено заборгованість за договором поставки товару №24-12 від 24.12.2012р. згідно до наступних платіжних інструкцій: № 4832 від 18.12.23р. - на суму 50 000,00грн., № 5121 від 10.07.23р. - на суму 100 000,00грн., №5252 від 08.08.23р.- на суму 50 000,00грн., №5365 від 06.09.23р. - на суму 10 683,74грн., №5418 від 18.09.23р. - на суму 10 000,00грн., №5516 від 04.10.23р. - на суму 20 000,00грн., №5544 від 06.10.23р. - на суму 180 000,00грн., №5546 від 09.10.23р.- на суму 62 000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 14.09.23р., а провадження у справі відкрите 27.09.23р. Тобто, частина коштів була сплачена відповідачем ще до часу відкриття провадження у справі, а частина після.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Враховуючи те, що відповідачем надано докази про відсутність заборгованості до відкриття провадження у справі, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 220 683,74грн. В решті позовних вимог (62 000,00грн.), враховуючи наявність доказів оплати заборгованості після відкриття провадження у справі, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить суд покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування суми витрат на правову допомогу позивачем суду подано наступні докази: договір №04/20 про надання правової допомоги від 12.02.20р.у кладений між АО «ЛНМ» та ТОВ "Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство "АЄ.Брік", детальний розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги від 31.10.23, акт приймання передачі наданих послуг від 31.10.23, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Карпухіним Я.В., який містить посиланням на свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №4522 від 31.05.2011.

Верховний Суд в постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зауважив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Втім, на час прийняття додаткового рішення, позивач не надав суду доказів на підтвердження факту та обсягу надання адвокатом правничої допомоги за договором, послуги у межах якої передбачені вказаним вище розрахунком (зокрема, договору на правничу допомогу тощо), оскільки стороною вищенаведеного договору про надання правової допомоги є Адвокатське об`єднання «ЛНМ» та ТОВ "Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство "АЄ.Брік", а не адвокат Карпухін Я.В; доказів того, що адвокат є членом адвокатського об`єднання матеріали справи не містять, як і не містять свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. Окрім того, наданий детальний розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги містить посилання на договорі про надання правової допомоги №02/20 від 12.02.20р., а в матеріалах справи містить ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Карпухіним Я.В. який теж не містить посилання на наданий представником позивач договір про надання правової допомоги №04/20 від 12.02.20.

Судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають доведенню на загальних підставах. Положеннями статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Тож, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту та обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн відсутні.

Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 91, 129, 130, 191, 231, 233, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 62 000,00грн.

2.Стягнути з відповідача Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 21, код ЄДРПОУ 03187660) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство "АЄ.Брік" (01103, м. Київ, вул. професора Підвисоцького, 6-А, нежиле приміщення №51, код ЄДРПОУ 25271094): 930,00грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3.В задоволенні позовних вимог про стягнення 220 683,74грн. заборгованості - відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 12.12.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.