Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/9677/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/9677/23

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"до третя особа,Фізичної особи-підприємця Тимошенка Павла Олександровича яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)простягнення 358 326,10 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Коцюба В.О.; Левківська О.В.;

від відповідача: Ющенко Р.С.;

від третьої особи: Ястребова І.Г.

вільний слухач ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9677/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі також - позивач, КП «Київтеплоенерго») до Фізичної особи-підприємця Тимошенка Павла Олександровича (далі також - відповідач, ФОП Тимошенко П.О.), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - третя особа, Департамент) про стягнення боргу в розмірі 260 673, 95 грн, пені в розмірі 66 900,87 грн, інфляційних втрат в розмірі 18 603,51 грн, 3% річних в розмірі 4 327,56 грн та штрафу в розмірі 7 820,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3285 від 23.11.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

12.07.2023 до суду звернувся відповідач із заявою про продовження строку на подання відзиву.

В подальшому, 21.07.2023 відповідачем подано відзив та заявлено про поновлення строку для його подання.

Крім того, у відзиві відповідач заявив про витребування у позивача оригіналів електронних доказів.

01.08.2023 позивачем надано відповідь на відзив.

За результатами розгляду заяв відповідача, поданих в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив поновити строк для подання відзиву.

Крім того, з огляду на надходження від відповідача клопотання про витребування оригіналів електронних доказів суд вирішив таке клопотання задовольнити та зобов`язати позивача надати оригінали фотографій, які ним долучені до позову та знаходяться на сторінках 54-61 тому першого справи № 910/9677/23.

09.08.2023 відповідачем подані письмові заперечення.

Позивач на виконання вимог суду 28.09.2023 подав клопотання про долучення доказів та повідомив, що оригінали електронних доказів у первинному вигляді було знято на особистий телефон працівника КП «Київтеплоенерго», який може бути наданий для огляду на стадії дослідження доказів.

Також, 03.10.2023 позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку та долучення доказів до справи.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про приєднання до справи доказів та заявлено про поновлення строку для подання таких доказів, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строків позивачем та про задоволення клопотання про долучення доказів поданих 03.10.2023 до матеріалів справи.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.11.2023.

23.11.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення згідно з якими ФОП Тимошенко П.О. просив не брати до уваги паперові копії фотографій, які містяться в додатках до позову на сторінках 54-61 та копії електронних доказів, наданих позивачем 27.09.2023.

У судовому засіданні 23.11.2023 суд оголосив перерву до 29.11.2023.

Відповідачем 29.11.2023 подано клопотання в порядку ч. 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, заявлено про визнання поважними причин неподання такого клопотання у підготовчому засіданні.

Безпосередньо в судовому засіданні 29.11.2023 представники сторін та третьої особи надали усні пояснення по справі та стосовно заявлених клопотань.

Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заслухавши доводи представника відповідача та з огляду на положення ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву відповідача від 29.11.2023 до розгляду.

Представник позивача, на виконання вимог суду, надав для огляду оригінал електронних доказів - а саме фотографії, паперові копії яких містяться в додатках до позовної заяви на сторінках 54-61 тому першого справи № 910/9677/23. Оригінали, як раніше наголошував позивач, у первинному вигляді були зняті на особистий телефон працівника КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до ч. 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на те, що до позовної заяви та 28.09.2023 позивач долучив до справи копії електронних доказів (фотографій), оригінальність яких ставилася під сумнів відповідачем, то безпосередньо в судовому засіданні 29.11.2023 судом в присутності учасників справи було виконано дослідження оригіналу електронних доказів.

Представники сторін та третьої особи не заперечували відповідність оригіналу електронного доказу долученим позивачем по справі завіреним копіям.

З наданих представником позивача оригіналів електронних доказів було встановлено місце та дату створення таких доказів.

Враховуючи наведені вище обставини, суд відмовив відповідачу в задоволені клопотання в порядку ч. 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України про не прийняття до уваги копій електронних доказів.

У судовому засіданні 29.11.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (як орендодавцем), Фізичною особою-підприємцем Тимошенком Павлом Олександровичем (як орендарем) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (як балансоутримувачем) було укладено договір оренди № 3285 нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі також - договір), відповідно до умов якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Згідно з п. 2.1. договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Як вбачається з п. 4.1. Умов, об`єктом оренди є нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 103,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Дружби Народів, 8 та обліковуються на балансі КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до п. 8.1. Умов, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 26 001,00 грн без ПДВ.

У розділі 3 договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем. Додатково до орендної плати, авансового внеску орендної плати та забезпечувального депозиту, зазначених у п.п 8.1., п.п. 9, 10 Умов, нараховується податок на додану вартість у розмірах та в порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, авансовим внеском та забезпечувальним депозитом.

Згідно з п. 12.1. договору, цей договір укладено на строк, визначений у п. 11 Умов. перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується даною припинення цього договору.

Строк дії договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором (п. 11.1. Умов).

23.11.20220 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна.

Як вбачається із доводів позивача, внаслідок систематичного порушення умов договору оренди заборгованість ФОП Тимошенка П.О. зі сплати:

- орендної плати за періоди з 01.11.2021 по 28.02.2022 та з 01.11.2022 по 30.04.2023 становить 230 575,35 грн;

- відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 в розмірі 30 098,60 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:

- нарахування позивачем орендної плати за період з 01.08.2022 по 22.08.2022 є незаконним, оскільки рішення Київської міської ради № 4909/4950 від 14.07.2022 набрало законної сили лише 23.08.2022 та не має зворотної дії у часі;

- жодних належних та допустимих доказів, що продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів відбувався в об`єкті оренди у період з 01.08.2022 по 10.11.2022 позивачем не надано, а відтак нарахування орендної плати за такий період є незаконним;

- позивач не надав розрахунків за кожен місяць заборгованості, а лише навів загальну суму, з якої неможливо перевірити правильність нарахування боргу та штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3285 від 23.11.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача з орендної плати за періоди з 01.11.2021 по 28.02.2022 та з 01.11.2022 по 30.04.2023 позивачем надані наступні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

- № 3872 від 30.11.2021 - не сплачено 34,81 грн;

- № 4379 від 31.12.2021 - не сплачено 16 380,64 грн;

- № 177 від 31.01.2022 - не сплачено 18 018,70 грн;

- № 549 від 28.02.2022 - не сплачено 14 801,08 грн (сума відкориговано Коригувальним актом від 31.08.20222, зменшення на 3 217,62 грн);

- № 4833 від 30.11.2022 - не сплачено 72 074,78 грн;

- № 5206 від 31.12.2022 - не сплачено 18 018,70 грн;

- № 15 від 31.01.2023 - не сплачено 22 811,66 грн;

- № 452 від 28.02.2023 - не сплачено 22 811,66 грн;

- № 869 від 31.03.2023 - не сплачено 22 811,66 грн;

- № 1321 від 30.04.2023 - не сплачено 22 811,66 грн;

Всього на суму боргу 230 575,35 грн.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості відповідача з відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 позивачем надані наступні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

- № 4351 від 31.12.2021 - не сплачено 1 273,26 грн;

- № 90 від 31.01.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 416 від 28.02.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 841 від 31.03.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 994 від 30.04.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 1491 від 31.05.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 2204 від 30.06.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 2646 від 31.07.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 3142 від 31.08.2022 - не сплачено 1 400,59 грн;

- № 3614 від 30.09.2022 - не сплачено 2 294,75 грн;

- № 4403 від 31.10.2022 - не сплачено 2 016,56 грн;

- № 4798 від 30.11.2022 - не сплачено 2 016,56 грн;

- № 5271 від 31.12.2022 - не сплачено 2 016,56 грн;

- № 86 від 31.01.2023 - не сплачено 2 016,56 грн;

- № 519 від 28.02.2023 - не сплачено 2 621,53 грн;

- № 972 від 31.03.2023 - не сплачено 2 319,05 грн;

- № 1393 від 30.04.2023 - не сплачено 2 319,05 грн;

Всього на суму 30 098,60 грн.

Також, на обґрунтування заявленого позову КП «Київтеплоенерго» наголошувало, що оскільки ФОП Тимошенко П.О. нерегулярно з`являвся для отримання та завірення своїм підписом оригіналів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з орендної плати, коригувальних актів та з відшкодування земельного податку за користування земельною ділянкою під об`єктом оренди, то частина зазначених вище первинних бухгалтерських документів (видані у період з лютого 2022 по квітень 2023) надсилалися на поштову адресу орендаря рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Згідно з п. 1.2. рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 15.04.2022 № 4569/4610), у сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати.

Відповідно до п. 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 № 483 (далі також - Порядок), якщо у зв`язку зі змінами у соціально-економічно становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди. Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договором оренди майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у таких випадках не вносяться.

На виконання п. 129-1 Порядку, Департаментом було видано наказ від 26.04.2022 № 202, яким постановлено тимчасово на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», - звільнити від орендної плати орендарів комунального майна територіальної громади міста Києва у разі надходження заяви орендарів про звільнення від орендної плати за відповідними договорами оренди.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ФОП Тимошенко П.О. звернувся до Департаменту із заявою про звільнення від орендної плати, а КП «Київтеплоенерго», у свою чергу, отримало від орендодавця листа № 062/05-21-3351 від 25.08.2022 (вх. № 19АУ/6818 від 25.08.2022) про здійснення заходів передбачених рішенням КМР від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами, внесеними рішенням КМР від 15.04.2022 № 4569/4610) разом із заявою про звільнення від орендної плати.

Позивач наголосив, що у серпні 2022 ним було здійснено коригування відповідних вже нарахованих сум орендної плати за кожен місяць у період з 24.02.2022 по 31.07.2022, а починаючи з 01.08.2022 КП «Київтеплоенерго» не здійснювало нарахування орендної плати за користування зазначеним об`єктом оренди у період з серпня 2022 року по жовтень 2022 року включно у зв`язку із дією воєнного стану.

Окрім цього, відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 20.09.2022 №19/62 (вх. № 19АУ/8785 від 06.10.2022) звільнення від нарахування орендної плати відповідно до рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента країни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в . країні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» (зі змінами, внесеними згідно з рішенням від 25.04.2022 № 4569/4610) починається від 24.02.2022 та не потребує прийняття окремого рішення : орендодавця та заяви орендаря.

У той же час, пунктом 1.2.2. рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4909/4950 «Про знесення змін до рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ», установлено, що з 01.08.2022 і на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарям, визначеним у додатку 1 до цього рішення (зокрема орендарям, які використовують об`єкт оренди для розміщення торговельних об`єктів з продажу алкогольних та/або тютюнових виробів), орендна плата нараховується в розмірі 50% розміру орендної плати, установленої договором оренди.

Згідно з п. 6.4 договору оренди, орендар зобов`язаний забезпечити представникам орендодавця та балансоутримувача доступ на об`єкт оренди у робочі дні у робочий час з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням орендарем умов цього договору.

Позивач наголошує, що 09.11.2022 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 орендарю надіслано повідомлення про необхідність забезпечення 10.11.2022 представниками балансоутримувача доступу до об`єкта оренди з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням орендарем умов договору оренди.

10.11.2022 при огляді об`єкта оренди комісією встановлено факт розміщення на орендованих площах торговельного об`єкта з продажу, зокрема, алкогольних та тютюнових виробів, що підтверджується фотоматеріалами та такими спостереженнями:

- на фасаді об`єкта оренди з правого боку від центрального входу до об`єкта оренди розміщено вивіску «продукти КОЛО дому»;

- в частині орендованих приміщень виставлено на продаж харчові продукти;

- навпроти входу до торговельного об`єкта розміщено шестирівневий стелаж, на якому виставлено на продаж пляшки зі спиртними напоями (вина, шампанське, горілка, коньяки, лікери тощо) з відповідними цінниками;

- справа від входу до торговельного об`єкта розміщено декількарівневі холодильники, в яких виставлено на продаж пляшки з пивом та слабоалкогольними напоями з відповідними цінниками;

- навпроти входу до торговельного об`єкта розміщено декількарівневі стелажі з виставленими на продаж пачками тютюнових виробів з відповідними цінниками.

За результатами проведеного огляду представники КП «Київтеплоенерго» склали відповідний акт огляду від 10.11.2022, який підписано Начальником ВМП УМВ ДОД КП «Київтеплоенерго» А.М. Корнієнком та Інженером І категорії ВМП УМВ ДОД КП №Київтеплоенерго» Т,І, Гуравською. Орендар/представник орендаря на об`єкт оренди не з`явився, доступ до орендованих приміщень надано працівницею магазину, який знаходиться на території орендованих приміщень.

На підставі встановлених фактів, керуючись п. 1.2.2. рішення КМР від 14.07.2022 № 4909/4950, КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2022 здійснено нарахування орендної плати у вигляді 50% розміру орендної плати, установленої договором у розмірі 72 074, 78 грн за період з 01.08.2022 по 30.11.2022, та в подальшому продовжує щомісячне здійснення таких нарахувань, що відображено у відповідних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно неправомірності нарахування орендної плати за період з 01.08.2022 по 22.08.2022 з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 Рішення Київської міської ради від 04.02.1999 № 138/239 «Про порядок набуття чинності та оприлюднення нормативно-правових актів» зазначено, що рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов`язків громадян мають загальний характер, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті «Хрещатик», якщо самим рішенням та розпорядження не встановлено пізніший термін введення їх в дію. Рішення КМР та розпорядження виконавчого органу Київради - КМДА ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з дня їх прийняття, якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх в дію. При необхідності вони оприлюднюються в газеті «Хрещатик».

Рішення КМР від 14.07.2022 № 4909/4950 є рішенням ненормативного характеру (є індивідуально-правовим актом), адже:

- не стосується прав та обов`язків громадян;

- є індивідуальним актом - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав та інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

- індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією, а тому рішення КМР від 14.07.2022 № 4909/4950 набирає чинності з дня прийняття.

Схожа за змістом правова позиція викладена в Постанові Великої палати Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 990/157/22.

Таким чином, наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості за оренду в розмірі 230 575,35 грн та заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 30 098,60 грн підтверджується матеріалами справи та не був спростований відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу та заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 4 327,56 грн 3% річних та 18 603,51 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 18 603,51 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 4 327,56 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 66 900,87 грн пені та 7 820,21 грн штрафу, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.8. договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборговані сит за ними становить загалом не менше ніж три м`ясці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором щодо своєчасної оплати не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.

Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені, який наданий позивачем та встановлено, що такий розрахунок зроблено вірно із зазначенням правильних періодів нарахування, а тому вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 66 900,87 грн підлягає задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними, а нарахований до стягнення розмір штрафу на суму 7 820,21 грн є вірним. Позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, ч. 5 ст. 96, ст.ст. 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тимошенка Павла Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість в розмірі 260 673, 95 грн, пеню в розмірі 66 900,87 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 603,51 грн, 3% річних в розмірі 4 327,56 грн, штраф в розмірі 7 820,21 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 374,90 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко