Рішення

від 28.11.2023 по справі 911/2196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2196/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Норм", с. Княжичі Київської області

до відповідача Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора Київської області

про стягнення 181 766,83 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Норм", с. Княжичі Київської області

про стягнення 82 780,61 грн.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Ліщенко Т.М., адвокат, довіреність №1 від 10.07.2023;

від відповідача: Мітченко К.В., в порядку самопредставництва, наказ №11-07/1-214/П від 25.02.2021, посадова інструкція від 31.03.2023 №35-05/1-2;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Норм», с. Княжичі Броварського району (далі по тексту - ТОВ «Інтер-Норм») 18.07.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 17.07.2023 до відповідача - Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора Бориспільського району (далі по тексту - ДП МА «Бориспіль»), в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 181 766,83 грн., що складається з:

- 132 630,00 грн. - основного боргу (за договором про закупівлю, укладеним за процедурою закупівлі "відкриті торги" №35.1-14/3.1-00026 від 23.11.2021);

- 5 537,73 грн. - три відсотки річних (за сукупний період 18.02.2022 - 17.07.2023);

- 37 991,51 грн. - інфляційних втрат (за сукупний період березень 2022 - червень 2023);

- 5 607,59 грн. - пені (за сукупний період 18.02.2022 - 03.09.2022).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 726,50 грн. судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання Договору про закупівлю, укладеного за процедурою закупівлі «відкриті торги» від 23.11.2021, позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними від 18.01.2022 №186, від 25.01.2022 №474 та від 01.02.2022 №915 загалом на суму 132 630,00 грн., який мав бути оплачений протягом 30 календарних днів після фактичної поставки та підписання сторонами видаткової накладної. Відповідач за отриманий товар не сплатив, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість та нараховані у зв`язку із простроченням оплати пеню, 3% річних та інфляційні втрати у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2023 відкрито провадження у справі №911/2196/23 у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).

21.08.2023 до Господарського суду Київської області відповідач подав відзив від 16.08.2023 №35-22/1-431 на позовну заяву, в якому просить суд зменшити на 90% розмір нарахованих штрафних санкцій за Договором №35.1-14/3.1-00026 від 23.11.2021; відмовити в стягненні трьох відсотків річних та інфляційних витрат в повному обсязі. Відповідач твердить, що позивачу було направлено лист від 24.06.2022 із проханням погодити погашення ДП «МА «Бориспіль» заборгованості протягом 6 місяців з дати закінчення воєнного стану та звільнити позивача від відповідальності за порушення зобов`язань в частині оплати. Відповідач твердить, що позивачем не враховано, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введення воєнного стану ДП МА «Бориспіль» зазнало та продовжує зазнавати суттєвих фінансових втрат, відтак позивачем були проігноровані усі пропозиції відповідача з врегулювання складної для обох сторін ситуації.

Відповідач просить суд на підставі частини 1 ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України зменшити розмір штрафних санкцій, а також застосувати до відносин сторін частину 6 ст. 232 ГК України, обмеживши строк нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, 21.08.2023 представник відповідача подав до суду зустрічний позов від 16.08.2023 №35-28/7-97, в якому просить суд стягнути з ТОВ "Інтер-Норм" на користь ДП МА "Бориспіль" 82 780,61 грн. штрафу, 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу цієї позовної заяви та витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в сумі 200,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідно до Договору від 23.11.2021 постачальник зобов`язався поставляти товар окремими партіями відповідно до письмової заявки покупця. Позивач за зустрічним позовом твердить, що направив заявку від 05.07.2022 №50-22/2-131 на поставку партії товару вартістю 160 962,00 грн. на електронну адресу постачальника 12.07.2022. В наступному вказану заяву також було направлено постачальнику рекомендованим листом із повідомленням та отримано ним 20.07.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення до цінного листа №0830106279171 із підписом про отримання. За умовами договору постачальник був зобов`язаний підтвердити отримання заявки та поставити вказаний у ній товар протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки. Позивач за зустрічним позовом твердить, що постачальник ТОВ «Інтер-Норм» поставку товару відповідно до отриманої заявки від 05.07.2022 не здійснив, що за умовами договору є підставою для нарахування санкцій за прострочення поставки - пені у розмірі 0,1% від ціни товару та штрафу 7% від ціни договору. Відтак позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом за прострочення поставки за заявкою від 05.07.202229 617,01 грн. пені (за період прострочення з 19.08.2022 по 18.02.2023) та 53 163,60 грн. штрафу (7% від ціни договору 759 480,00 грн.)

Ухвалою від 26.09.2023 у зв`язку із поданням зустрічного позову суд постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 16.10.2023.

Ухвалою від 26.09.2023 суд прийняв зустрічний позов ДП МА «Бориспіль» до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Інтер-Норм» та відкрив за ним провадження; вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

09.10.2023 до господарського суду від представника ТОВ «Інтер-Норм» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

Заперечення мотивовані тим, що за умовами пункту 5.3.2 Договору письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника із подальшим направленням цінним листом з описом та повідомленням на визначну у договорі адресу. Пунктом 5.3.3 Договору передбачено обов`язок постачальника підтвердити отримання письмової заявки; підтвердженням може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

Відповідач за зустрічним позовом твердить, що письмову заявку від 05.07.2022 не отримував та відповідно не підтверджував її отримання.

Відповідач за зустрічним позовом твердить, що роздруківка електронного листування не є належним доказом, оскілки не засвідчена електронним цифровим підписом, тобто скриншот електронної пошти не підтверджує направлення заяви на електронну пошту постачальника. Також твердить, що підпис у копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі постачальника не належить. Також твердить, що позивачем не подано накладної та/або фіскального чеку підприємства зв`язку, відтак не доведено факту прийняття цінного листа до пересилання. Крім того, звертає увагу на розбіжності у поштових документах, а саме на календарному штемпелі в описі вкладення стоїть дата 15.07.2022, сам позивач у зустрічному позові вказує про направлення заявки рекомендованим листом 19.07.2022, а у рекомендованому повідомленні проставлена дата прийняття 22/07, а дата отримання - 20/07.

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач твердить про те, що у тендерній пропозиції до відкритих торгів була зазначена ціна договору 632 900,00 грн. без ПДВ, така ж сума без ПДВ як ціна договору зазначена у пункті 3.1 Договору. Таким чином вважає неправомірним нарахування суми штрафу 7% від суми договору з ПДВ, а також на вартість товару, який був фактично поставлений.

Також відповідач за зустрічним позовом твердить про те, що позивачем нараховано пеню за не поставку товару за заявкою від 05.07.2022, яка взагалі не містить вартості товару, від якої можна зробити обрахунки, відтак твердить, що з поданих документів неможливо визначити базу нарахування пені.

16.10.2023 від представника ДП МА «Бориспіль» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких позивач за зустрічним позовом просить суд задовольнити зустрічний позов повністю та відмовити у задоволенні первісного позову.

Позивач за зустрічним позовом твердить, що строк поставки товару договором визначений від дати отримання заявки; за принципом вірогідності доказів позивач довів направлення та отримання заявки від 05.07.2022, відповідач зі свого боку не підтвердив жодними доказами її виконання. Твердить, що відповідач не заперечує факту отримання заявки на електронну пошту, а лише твердить, що роздруківка скриншоту не є належним доказом. Представник ДП МА «Бориспіль» твердить, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією із форм, в якій учасника справи має право подати електронний доказ, який в свою чергу є засобом встановлення даних, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність певних обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення на них. Посилаючись на позицію постанов ВС у справі №922/51/20 та у справі №910/17662/19, відповідач твердить, що паперову копію письмового доказу суд може не брати до уваги у випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу.

Щодо підстав для відмови у задоволенні первісного позову, відповідач за первісним позовом додатково твердить про те, що за умовами пункту 8.7 договору умовою остаточного розрахунку є надання ТОВ «Інтер-Норм» зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної. Водночас ТОВ «Інтер-Норм» не подало доказів подання ДП МА «Бориспіль» складеної та зареєстрованої податкової накладної, у заявку з чим вважає, що строк оплати за спірними за первісним позовом видатковими накладними не настав.

Аналогічні аргументи були наведені у поданій представником ДП МА «Бориспіль» 16.10.2023 через систему «Електронний суд» відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 16.10.2023 суд оглянув оригінали первинних документів та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 30.10.2023, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

21.10.2023 від відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Інтер-Норм» через систему «Електронний суд надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі №911/2196/23.

27.10.2023 від представника ДП МА «Бориспіль» надійшли пояснення та клопотання про доручення доказів, а саме копій платіжної інструкції від 19.10.2023 №2507 на оплату основного боргу в сумі 132 630,00 грн. та заявки від 23.11.2021 №35.1-14/3.1-00026, на виконання якої було поставлено товар за видатковими накладними від 18.01.2022 №186, від 25.01.2022 №474 та від 01.02.2022 №915 загалом на суму 132 630,00 грн., яка містить відмітку постачальника про отримання від 21.12.2021, засвідчену печаткою ТОВ «Інтер-Норм».

У поясненнях відповідач за первісним позовом твердить, що заявка від 23.11.2021 №35.1-14/3.1-00026 направлялась постачальнику у такий самий спосіб, як і заявка від 05.07.2022, і позивач за первісним позовом її отримав та підтвердив отримання шляхом проставлення керівником дати, підпису та печатки. Отже позивач, отримавши заявку 21.12.2021, був зобов`язаний поставити товар не пізніше 22.01.2022, проте свій обов`язок виконав із простроченням, у зв`язку з чим безпідставно нараховує три проценти річних, інфляційні втрати та пеню за прострочення оплати товару за накладними №186 та №474.

Також відповідач за первісним позовом повторно наголошує, що постачальник був зобов`язаний надати покупцю належним чином складену та зареєстровану податкову накладну на товар, і остаточний розрахунок мав би відбутися після надання такої накладної. Проте ТОВ «Інтер-Норм» не довело, що виконало свій обов`язок, встановлений пунктами 7.3.3 та 7.3.9 Договору щодо надання ДП МА «Бориспіль» податкової накладної на поставлений товар.

У підготовчому судовому засіданні 30.10.2023 суд повторно оголосив перерву до 06.11.2023, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

01.11.2023 через систему "Електронний суд" представник позивача за первісним позовом подала клопотання про зменшення позовних вимог за первісним позовом та повернення судового збору у справі №911/2196/23, в якому просить суд

- прийняти зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 132630,00 грн.;

- закрити провадження у справі №911/2196/232 в части стягнення основного боргу у розмірі 132 630,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору;

- продовжити розгляд справи щодо стягнення з відповідача решти позовних вимог у розмірі 49 136,83 грн.;

- повернути ТОВ "Інтер-Норм" сплачений судовий збір у розмірі 1989,45 грн. у зв`язку із закриттям провадження.

02.11.2023 через систему "Електронний суд" представник ТОВ "Інтер-Норм" подала додаткові пояснення у справі, в який просить суд не приймати копію заявки ДП МА "Бориспіль" від 02.12.2021 №50-22/2-416 до розгляду, не долучати її до матеріалів справи та повернути її ДП МА "Бориспіль".

У судове засідання 06.11.2023 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача подала клопотання (в порядку ст. 80 ГПК України), в якому просить долучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме копії податкових накладних на товар із квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У судовому засіданні суд відхилив заперечення сторін щодо доручення до справи додаткових документів з мотивів, наведених в ухвалі, та долучив до справи подані позивачем та відповідачем додаткові письмові докази; прийняв до розгляду заяву ТОВ «Інтер-Норм» про зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом; підготовче судове засідання закрив та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.11.2023.

В судове засідання з розгляду справи по суті 21.11.2023 з`явились представники обох сторін. Суд розпочав з`ясування обставин справи та дослідження доказів, заслухав пояснення представників та відповідно до ст. 216 ГПК України оголосив перерву в судовому засіданні до 28.11.2023, про що присутні представники були повідомлені особисто під розпис.

В судовому засіданні 28.11.2023 суд продовжив розгляд справи та після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши первісний позов ТОВ «Інтер-Норм» до ДП МА «Бориспіль» та зустрічний позов ДП МА «Бориспіль» до ТОВ «Інтер-Норм», дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

23.11.2021 між ДП МА «Бориспіль» (замовник) та ТОВ «Інтер-Норм» (постачальник) було укладено Договір про закупівлю, що укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» №35.1-14/3.1-00026 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 Договору, та відповідно до Специфікації, що наведена у Додатку №1, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору.

Сума визначена у договорі (ціна Договору) становить 632 900,00 грн., крім того ПДВ 20% 126 580,00 грн., разом ціна договору становить 759 480,00 грн. (3.1). Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації (3.2).

Замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання Сторонами видаткової накладної перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару (4.2.1).

Строк поставки товару - 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної на Товар (5.1).

Місце та умови поставки DDR (08300, Україна, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) (5.2).

Товар поставляється (повністю або поетапно, окремими партіями) згідно із письмовими заявками замовника із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації (5.3.1). Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд.2 (пункт 5.3.2).

Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору, та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому пунктом 8.6 Договору (5.3.3). Транспортування товару проводиться постачальником (5.3.6).

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання видаткової накладної (5.3.9). Разом із товаром постачальник надає замовнику документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, паспорт (або сертифікат) якості, або інший документ, що виданий виробником на запропонований товар (5.3.12).

Постачальник зобов`язаний оформляти належним чином документи, передбачені пунктами 5.3.12. 7.3.9 Договору (підпункт 7.3.3 пункту 7.3). Постачальник зобов`язаний надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України (пункт 7.3.9).

За прострочення оплати за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 8.2).

У разі порушення строку поставки товару, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно) постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, нараховується протягом строку порушення, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору (пункт 8.3).

У випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, замовник має право затримати оплату вартості поставленого товару доки постачальником не буде надана належним чином оформлена та зареєстрована згідно вимог чинного законодавства податкова накладна. Сторони погодили, що затримка оплати вартості поставленого товару у випадку, передбаченому цим пунктом договору, не є порушенням замовником своїх зобов`язань за договором (пункт 8.8).

Сторони домовились про те, що до вимог стосовно сплати штрафів за цим договором встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Нарахування встановлених цим договором штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано (пункт 8.12).

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.07.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (12.1).

Додатком №1 до Договору сторони погодили, підписали та скріпили печатками Специфікацію до договору, відповідно до якої до поставки належали:

Блок стіновий 500 шт. за ціною 92,49 грн. (без ПДВ)/шт.,

Цегла 6000 шт. за ціною 6,00 грн. (без ПДВ)/шт.,

Бордюр для ФЕМів 300 шт. за ціною 116,80 грн. (без ПДВ)/шт.,

Плита тротуарна 1000 шт. за ціною 462,80 грн. (без ПДВ)/шт.,

ФЕМ бруківка 150 кв.м. за ціною 352,10 грн. (без ПДВ)/кв.м.,

всього на суму 632 900,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього 759 480,00 грн.

Договір про закупівлю №35.1-14/3.1-00026 від 23.11.2021 за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Приписами статей 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Замовник ДП МА «Бориспіль» відповідно до умов договору сформував та надав постачальнику Заявку від 02.12.2021 №50-22/2-416, якою просив поставити товар відповідно до специфікації: Блок стіновий 500 шт., Цегла 3000 шт., Плита тротуарна 100 шт. Отримання заявки 21.12.2021 було підтверджено постачальником у спосіб проставлення дати, підпису та печатки ТОВ «Інтер-Норм» у самій заявці від 02.12.2021.

Постачальник поставив, а замовник прийняв товар, визначений у Заявці від 02.12.2021, про що свідчать залучені до матеріалів справи підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні всього на суму 132 630,00 грн.:

№186 від 18.01.2022 на суму 55 494,00 грн.;

№474 від 25.01.2022 на суму 21 600,00 грн.;

№915 від 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн.

За умовами договору вказаний товар мав бути оплачений протягом 30 календарних днів після фактичної поставки та підписання видаткової накладної (пункт 4.2.1).

Разом із тим, пунктом 7.3.9 Договору визначено обов`язок постачальника надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пунктом 8.8 Договору сторони визначили, що у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, замовник має право затримати оплату вартості поставленого товару доки постачальником не буде надана належним чином оформлена та зареєстрована згідно вимог чинного законодавства податкова накладна. Сторони погодили, що затримка оплати вартості поставленого товару у випадку, передбаченому цим пунктом договору, не є порушенням замовником своїх зобов`язань за договором.

За таких обставин строк оплати сторонами був визначений 30 календарних днів від дати поставки, однак до подання та реєстрації податкової накладної зобов`язання з оплати не було простроченим.

Постачальник ТОВ «Інтер-Норм» склав та подав податкові накладні на вказані поставки, про що свідчать залучені до матеріалів справи роздруківки податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних:

- до ВН №186 від 18.01.2022 на суму 55 494,00 грн. (строк оплати 30 календарних днів до 17.02.2022) податкова накладна №113 була подана та зареєстрована 14.02.2022, відтак прострочення оплати настало 18.02.2022;

- до ВН №474 від 25.01.2022 на суму 21 600,00 грн. (строк оплати 30 календарних днів до 24.02.2022) податкова накладна №106 була подана та зареєстрована 11.02.2022, відтак прострочення оплати настало 25.02.2022;

- до ВН №915 від 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн. (строк оплати 30 календарних днів до 03.03.2022) податкова накладна №98 була подана та зареєстрована 27.06.2023, відтак прострочення оплати настало з 28.06.2023.

З моменту реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних замовник ДП МА «Бориспіль» у рівній мірі з продавцем має до неї доступ у реєстрі, та має можливість включення ПДВ за такою зареєстрованою податковою накладною до суми податкового кредиту.

Як вбачається з платіжної інструкції №2507 на суму 132 630,00 грн., замовник ДП МА «Бориспіль» сплатив за отриманий товар 19.10.2023 після відкриття провадження у справі №911/2196/23, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом ТОВ «Інтер-Норм» 31.10.2023 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог (у частині вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом суми основного боргу), яку суд прийняв до розгляду.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 5 607,59 грн. пені (нарахованої за сумарний період прострочення 18.02.2022 - 17.03.2023); 3% річних в сумі 5537,73 грн. (нараховані за сумарний період прострочення 18.02.2022 - 17.07.2023) та 37 991,51 грн. інфляційних втрат (нарахованих за сумарний період прострочення березень 2022 року - червень 2023 року). Щодо вказаних вимог первісного позову суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 сторони передбачили за прострочення оплати сплату пені у розмірі 0,5 ставки НБУ за кожний день прострочення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення неустойки починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше сторонами визначено у пункті 8.12, яким сторони продовжили як строк нарахування штрафних санкцій, так і позовну давність щодо вимог про сплату штрафних санкцій до трьох років.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд встановив, що позивачем за первісним позовом невірно визначено дату прострочення виконання грошового зобов`язання без врахування умов пункту 8.8 Договору.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат окремо за кожною накладною, вірно визначивши дату прострочення грошового зобов`язання, однак не виходячи за межі заявленого позивачем за первісним позовом періоду:

Накладна, сума боргуДата простроченняПеня, 0,5 ставки НБУ3% річнихІнфляційні втратиВН №186 на суму 55 494,00 грн.18.02.202218.02.22 - 03.09.22 2 565,65 грн.18.02.22 - 17.07.23 2348,99 грн.березень 2022 - червень 2023 15 494,00 грн.ВН №474 на суму 21 600,00 грн.25.02.202225.02.22 - 03.09.22 977,92 грн25.02.22 - 17.07.23 901,87 грн.березень 2022 - червень 2023 6 187,26 грн.ВН №915 на суму 55 536,00 грн.28.06.2023у заявлений період відсутнє прострочення28.06.23 - 17.07.23 91,29 грн.у заявлений період відсутнє простроченнявсього 3 543,57 грн.3 342,15 грн.21 681,26 грн.суд встановив, що вірно розраховані належні до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом сума пені становить 3 543,57 грн., 3% річних - 3 342,15 грн., інфляційних втрат - 21 681,26 грн., у зв`язку з чим первісний позов слід задовольнити частково.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку суд не вбачає підстав вважати, що пеня за прострочення оплати 0,5 облікової ставки НБУ є надмірно великою, та такою, яка створює неспівмірний тягар для боржника; при цьому триваюча військова агресія Російської Федерації проти України є виключною тяжкою обставиною, яка впливає на обидві сторони господарського зобов`язання.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача за зустрічним позовом, який прострочив грошове зобов`язання з оплати отриманого товару, суд, керуючись правом, наданим частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача за зустрічним позовом відшкодування позивачу за зустрічним позовом відшкодування судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі 2684,00 грн. повністю.

Виходячи із розміру зменшених позовних вимог згідно заяви ТОВ «Інтер-Норм» від 31.10.2023 про зменшення розміру позовних вимог (49 136,83 грн., з них 5537,73 грн. процентів річних, 37 991,51 грн. інфляційних втрат та 5 607,59 грн. пені) позовна заява мала бути оплачена судовим збором у мінімальному законом встановленому розмірі 2684,00 грн.

Як вбачається із доданої до позову копії платіжної інструкції від 17.07.2023 №6494, позивач сплатив судовий збір виходячи з розміру первісних позовних вимог 2726,50 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Представник ТОВ «Інтер-Норм» заявив клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору у заяві від 31.10.2023 про зменшення розміру позовних вимог. Відтак, надміру сплачений судовий збір в сумі 42,50 грн. (2726,50 грн. мінус 2684,00 грн.) належить повернути позивачу за первісним позовом шляхом постановлення відповідної ухвали.

Щодо вимог ДП МА «Бориспіль» за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Інтер-Норм» 29 617,01 грн. пені 0,1% за кожен день прострочення та 53 163,60 грн. штрафу 7% від ціни договору за прострочення поставки, суд встановив таке.

Замовник ДП МА «Бориспіль» сформував Заявку від 05.07.2022 №50-22/2-131, у якій просив поставити товар відповідно до Договору та специфікації, а саме поставити: Бордюр для ФЕМів 300 шт., Плиту тротуарну 100 шт., ФЕМ бруківку 150 кв.м.

Виходячи із цін, погоджених у Специфікації (Додаток №1 до Договору), вартість товару за вказаною заявкою становить 134 135,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього 160 962,00 грн. з ПДВ.

У відповідності до умов пункту 5.3.2 Договору вказана заявка 12.07.2022 була направлена постачальнику на вказану у Договорі електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить скріншот електронного листування, доданий до зустрічного позову.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що вказана роздруківка не може бути прийнята судом як доказ, позаяк не містить електронного цифрового підпису.

У даному випадку відповідач за зустрічним позовом помилково ототожнює поняття електронний документ та електронний доказ, у зв`язку з чим суд звертає увагу сторін на позицію, викладену, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 922/51/20, від 23.09.2021 № 910/17662/19.

На підставі аналізу статей 73, 77, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, сформульовано правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 02.07.2020 у справі N 922/2315/19, відповідно до якої частиною п`ятою статті 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У даному випадку у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності поданої роздруківки електронного доказу, яка надає можливість встановити дату направлення вказаного електронного листа, адресу отримувача, зміст листа та додатків; а стороною відповідачем не заявлено клопотання щодо огляду в судовому засіданні вказаного електронного доказу безпосередньо у місці його знаходження або на електронному носії.

Разом із тим, вказана роздруківка не надає можливості встановити факт отримання заявки постачальником, а згідно пункту 5.1 договору строк поставки товару сторонами визначений протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки.

При цьому, за умовами пункту 5.3.2 договору направлення заявки замовником передбачено на електронну пошту з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника, у зв`язку з чим суд робить висновок про те, що обов`язок замовника щодо належного направлення заявки є виконаним за умови настання обох фактів: направлення на обумовлену сторонами у договорі електронну адресу та направлення цінним листом з описом та повідомленням про вручення на поштову адресу замовника, вказану у договорі.

Ці умови договору були обумовлені сторонами без заперечень та зауважень, договір укладено в добровільному порядку, належним чином.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Суд відхиляє посилання представника ТОВ «Інтер-Норм» про те, що заявка від 05.07.2022 не була підтверджена постачальником, оскільки підтвердження отриманої заявки є обов`язком, а не правом постачальника (пункт 5.3.3), а відмова від виконання цього обов`язку може розглядатися як відмова від виконання зобов`язань за договором.

Однак, саме після виконання замовником обох умов договору щодо направлення письмової заявки на електронну пошту та в оригіналі листом з описом та повідомленням про вручення, та з моменту отримання такої належним чином направленої заявки для постачальника настає обов`язок підтвердити заявку та починає спливати тридцятиденний строк поставки вказаного у заявці товару замовнику.

Позивач за зустрічним позовом подав суду копію опису вкладення в цінний лист №0830106279171, який містить відбиток календарного штемпеля відділення зв`язку 15.07.2022, та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0830106279171, який містить відмітку про вручення 20/07.

Однак, вказані документи містять суперечливі дані про дати відправлення, вручення адресату та повернення рекомендованого повідомлення відправнику.

Так, в описі вкладення дата відправлення згідно відбитка штемпелю 15.07.2022, в рекомендованому повідомленні дата подання 22/07; при цьому відбиток календарного штемпеля щодо дати повернення рекомендованого повідомлення відправнику - 19.07.2022, а відмітка про вручення адресату 20/07.

В силу спливу часу рекомендоване відправлення №0830106279171 не зареєстроване в системі відстеження пересилання поштових відправлень АТ «Укрпошта», у зв`язку з чим відсутня можливість перевірки дат відправлення, вручення та дати повернення рекомендованого повідомлення відправнику за незалежним джерелом.

Крім того, позивач за зустрічним позовом не подав доказів прийняття вказаного цінного листа до пересилання, якими можуть бути фіскальний чек та/або накладна підприємства зв`язку.

У пункті 5.32 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №916/1093/21 суд касаційної інстанції вказав, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Враховуючи невідповідність між собою дат у рекомендованому повідомленні та описі вкладення та відсутність розрахункового документу підприємства зв`язку (фіскального чеку або поштової накладної «Укрпошти») позивач не довів ані вручення рекомендованого листа листа адресату у порядку пунктів 5.1, 5.3.2 договору, ані навіть факту прийняття такого листа до пересилання.

Відтак, покупцем не було дотримано вимог договору щодо направлення заявки від 05.07.2022 №50-22/2-131 постачальнику ТОВ «Інтер-Норм», з огляду на що у останнього не виникло обов`язку здійснювати підтвердження заявки та поставку товару, отже відсутні підстави для застосування до ТОВ «Інтер-Норм» штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання з поставки товару за вказаною заявкою.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ДП МА «Бориспіль» до ТОВ «Інтер-Норм» про стягнення 82 780,61 грн штрафних санкцій.

У зв`язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати на сплату судового збору та на пересилання поштових відправлень за зустрічним позовом суд залишає за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Норм» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Норм» (07455, Київська область, с. Княжичі, вул. Медова 2, ідентифікаційний код 37696239)

4836,87 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять шість гривень вісімдесят сім копійок) пені;

5008,23 грн. (п`ять тисяч вісім гривень двадцять три копійки) 3% річних;

28 772,40 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві гривні сорок копійок) інфляційних втрат,

2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.12.2023.

Суддя О.В. Конюх