Рішення
від 17.11.2023 по справі 915/461/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року Справа № 915/461/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Лушникова В.П. (в залі суду),

представника відповідача: Уманця С.Г. (поза межами суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (адреса місцезнаходження: Миколаївська обл., Врадіївський р-н, смт.Врадіївка, вул.Кооперативна, буд.21, код ЄДРПОУ 20892727; електронна адреса: 20892727@ukr.net; адреса для листування представника-адвоката Лушникова В.П.: м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.5/1; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3),

до відповідача: Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, буд.1, код ЄДРПОУ 37243279; ел.пошта: docflow@pzcu.gov.ua; ел.пошта представника - адвоката Ільчук О.С.: ІНФОРМАЦІЯ_1; ел.пошта представника - адвоката Уманця С.Г.: ІНФОРМАЦІЯ_2),

в особі: Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (адреса місцезнаходження: Миколаївська обл., Врадіївський р-н (Первомайський р-н), смт.Врадіївка, вул.Героїв Врадіївщини, буд.12, код ЄДРПОУ ВП: 37506069),

про: вилучення зерна переданого на зберігання, стягнення збитків у розмірі 2002070,53 грн.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.07.2023:

- визнання Договору №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 удаваним правочином, що приховує правочини, які сторони насправді вчинили, а саме: додаткові угоди щодо продовження терміну зберігання зерна та дії Договорів №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 до 31.05.2023;

- вилучення зерна переданого на зберігання;

- стягнення збитків у розмірі 2002070,53 грн, -

в с т а н о в и в:

27.03.2023 Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н б/д (вх.№3784/23), в якій просить суд вилучити в Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (код ЄДРПОУ 37506069) та передати Приватному підприємству "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (код ЄДРПОУ 20892727) зерно пшениці 4 класу в кількості 1603,64 тонн та зерно соняшнику в кількості 69,06 тонн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023, - справу №915/461/23 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 03.04.2023 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.04.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви б/н від 09.04.2023 (вх.№4413/23) зазначених в ухвалі суду від 03.04.2023, в якій просить, зокрема, вважати резолютивну частину позовної заяви в запропонованій редакції, а саме просить суд:

- вилучити в Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (код ЄДРПОУ 37506069) та передати Приватному підприємству "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (код ЄДРПОУ 20892727) зерно пшениці 4 класу в кількості 1603,64 тонн та зерно соняшнику в кількості 69,06 тонн;

- стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (код ЄДРПОУ 37506069) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (код ЄДРПОУ 20892727) 2002070,53 грн збитків, 133498,48 грн витрат по сплаті судового збору, 30000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

Між позивачем та відповідачем були укладені Договір складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021, Договір складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021, Додаткова угода №1 від 01.06.2022 до Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 та Договір складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022 від 01.07.2022. За вказаними договорами відбувався наступний рух товарно-матеріальних цінностей:

- у період з 04.11.2021 по 27.12.2021 на підставі Договору складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 позивач передав на зберігання відповідачу пшеницю 4 класу в кількості 1603,64 т, що підтверджується "Книгою руху зерна та зернопродуктів" та "Реєстрами накладних на прийняте зерно", складених та виданих відповідачем.

- в період з 16.11.2021 по 15.12.2021 на підставі Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 позивач передав на зберігання відповідачу соняшник в кількості 1042,200 т, що підтверджується "Книгою руху зерна та зернопродуктів" та "Реєстрами накладних на прийняте зерно", складених та виданих відповідачем.

- 14.03.2022 позивач відповідно до п.7.1. Договору складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 подав відповідачу заяву на повне відвантаження 1603,64 т пшениці 4 класу зі зберігання. В узгоджений сторонами строк, позивач почав направляти відповідачу вантажні автомобілі для отримання зерна зі зберігання в період з 05.04.2022 по 13.04.2022. Відповідач повернув позивачу всього 637 т пшениці, що підтверджується ТТН. Решта пшениці в кількості 959,564 т, незважаючи на вимоги позивача, відповідачем зі зберігання по теперішній час повернута не була.

- 27.01.2022 позивач відповідно до п.7.1. Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 подав відповідачу заяву на повне відвантаження 1042,2 т соняшнику зі зберігання. В узгоджений сторонами строк, позивач почав направляти відповідачу вантажні автомобілі для отримання соняшника зі зберігання і в період з 28.01.2022 по 09.02.2022 відповідач повернув позивачу всього 751,46 т соняшника, що підтверджується ТТН. Решта соняшника в кількості 290,74 т, незважаючи на вимоги позивача, відповідачем зі зберігання повернута не була.

- 14.03.2022 позивач знову направив відповідачу заяву на відвантаження неповернутого соняшника в кількості 297,56 т і в період з 15.03.2022 по 01.04.2022 відповідач повернув позивачу всього 203,58 т соняшника в кількості 87,16 т незважаючи на вимоги позивача, відповідачем зі зберігання повернута не була.

У зв`язку з тим, що термін дії Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 закінчився, а зерно пшениці та соняшнику зі зберігання повернуто не було, позивач був вимушений укласти з відповідачем Договір складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022 від 01.07.2022.

07.06.2022 позивач знов направив відповідачу заяву про повернення 87,16 т соняшника і 20.06.2022 відповідач повернув лише 18,1 т, що підтверджується ТТН. Решта соняшника в кількості 69,06 т по теперішній час неповернута відповідачем.

Таким чином в порушення положень п.п.3.5, 13.1. Договорів, приписів ст.ст.949, 953 ЦК України, ст.ст.27, 32, 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", відповідач не повернув позивачу передані йому на зберігання пшеницю 4 класу в кількості 959,564 т та соняшника 69,06 т. Позивач неодноразово (27.05.2022, 19.12.2022, 24.01.2023) направляв до відповідача листи з проханням повернути зданий на зберігання товар та повідомити про час коли можна відправити транспорт на завантаження. Але жодної відповіді на ці листи відповідач не надав та зерно і соняшник не повернув.

Крім того, позивач, посилаючись на ст.ст.22, 611, 614, 623 ЦК України та ст.ст.224, 225 ГК України зазначає, що у відповідача в силу Договору, положень ЦК України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" виник обов`язок повернути зерно позивачу на його першу вимогу. Невиконання відповідачем цього обов`язку є протиправною поведінкою. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору складського зберігання зерна, положень ЦК України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", позивач поніс збитки як прямі так і у вигляді недоотриманого доходу. Так, наприкінці січня 2022 року позивач домовився з ТОВ "Кернел-Трейд" про продаж останньому соняшника, який знаходився на зберіганні у відповідача. Позивач подав відповідачу заявку на виконання укладених з ТОВ "Кернел-Трейд" договорів, в січні-лютому 2022 року позивач продав останньому соняшника в кількості 584,01 т на загальну суму 12851791,70 грн. При цьому середня ціна за одну тонну соняшника склала 22006,12 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку повернути соняшник та неправомірним утриманням 290,74 т соняшника, позивач не міг його продати. Отже, позивач розраховував та міг реально отримати дохід від реалізації свого товару за ціною 22006,12 грн за 1 тонну, якби його право на повернення соняшника зі зберігання не було порушене відповідачем. На теперішній час, середня ціна соняшника відповідно до даних зернової біржі України (сайт qraintrade.com.ua) дорівнює 15120,0 грн за одну тонну. Таким чином, різниця в ціні на даний час, порівняно з січнем - лютим 2022 року складає 6886,12 грн. Відтак позивач недоотримав дохід в зв`язку з неповерненням відповідачем соняшника в сумі 2002070,53 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2023.

20.04.2023 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 20.04.2023 (вх.№4940/23) в електронному вигляді, в якому посилаючись на п.1) ч.1 ст.31 ГПК України просить суд передати справу №915/461/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-В), оскільки місцезнаходженням Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є: 01033, м. Київ, вул.Саксаганського, 1.

05.06.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю б/н б/д (вх.№7156/23).

05.06.2023 суд ухвалив у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справу за підсудністю у м.Київ відмовити, приймаючи до уваги, що ч.3 ст.29 ГПК України передбачає звернення сторони у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, за їх місцезнаходженням. Оскільки позов подано до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор", адреса місцезнаходження якої: Миколаївська обл., смт.Врадіївка, вул.Героїв Врадіївщини, буд.12, то позивач не позбавлений права, за своїм вибором, звернутись з позовом до Господарського суду Миколаївської області.

08.05.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №130-2-19/1128 від 28.04.2023 (вх.№5787/23), в якому останній виклав заперечення проти позову та зазначає про наступне.

Відповідач, посилаючись на ст.26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та п.п.7.1., 7.3., 7.5., 7.6 Договору складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 (надалі - Договір 1), Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 (надалі - Договір 2) та п.п.6.1., 6.3., 6.5., 6.6. Договору складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022 від 01.07.2022. (надалі - Договір 3), зазначає, що згідно п.п.6.1, 7.1, та 6.3, 7.3 Договорів відвантаження зерна здійснюється зерновим складом за умови надання поклажодавцем наступних документів: письмової заяви встановленої форми (згідно Додатку №5 до Договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту, дати відвантаження, способу відвантаження зерна, переліку транспортних засобів, водіїв та експедиторів; оригіналу першого примірника складського документу на зерно; довіреності на отримання зерна із зазначенням його кількості; підписаного поклажодавцем акта звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження. Крім того, відвантаження зерна здійснюється зерновим складом за наступними умовами: заява на відвантаження зерна надана поклажедавцем зерновому складу не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати відвантаження (п.6.1.Договору 3 та п.7.1. Договору 1, 2); кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна узгоджені поклажедавцем із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів (п.6.1.Договор 3 та п.7.1 Договору 1, 2); поклажодавцем здійснена повна оплата послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна (п.7.6. Договорів 1, 2 та п.6.6 Договору 3).

Відповідач також вказує, що відповідно до поданої заяви позивачем 14.03.2022 на відвантаження зерна, що є Додатком 5 до Договору 1 позивач просив відвантажити пшеницю 4 класу у кількості 1603,64 т у строк не пізніше 14.05.2022. При цьому, відповідачем було відвантажено частину пшениці (637 т) зважаючи на транспортні потужності позивача (завантажені всі автомобілі позивача, які були подані під завантаження) в період з 05.04.2022 по 13.04.2022. Після 13.04.2022 до 14.05.2022 позивач автомобілі під завантаження не надсилав з окремими заявами на відвантаження зерна не звертався. Станом на момент подання позовної заяви позивач із заявою про відвантаження зерна не звертався. 27.01.2022 позивачем подано заяву про відвантаження 1042,2 т соняшника за Договором 2 у строк не пізніше 18.02.2022. При цьому, відповідачем було відвантажено частину соняшника (751,46 т) зважаючи на транспортні потужності позивача (завантажені всі автомобілі позивача, які були подані під завантаження) в період з 28.01.2022 по 09.02.2022. Після 09.02.2022 до 18.02.2022 позивач автомобілі під завантаження не надсилав з окремими заявами на відвантаження зерна не звертався. В подальшому, оскільки зерновим складом не було відвантажено весь обсяг соняшника, на залишок не відвантаженого соняшника позивачем було подано нову заяву на відвантаження від 14.03.2022 на відвантаження 297,56 т у строк не пізніше 14.04.2022, за якою позивачу відвантажено 203,58 т. Наступну заяву на відвантаження позивач подав 07.06.2022 щодо відвантаження соняшника у кількості 87,162 т, зважаючи на технічні можливості відповідача та зважаючи на неоплачені послуги за минулий період зерновим складом відвантажено 18,1 т соняшника.

Крім того позивач зауважив, що зважаючи на те, що відвантаження зерна в повному обсязі не відбулось, а строк дії Договору 2 та граничний строк зберігання зерна закінчився 30.06.2022, між позивачем та відповідачем укладено Договір від 01.07.2022 №6-ЗБ/ПЗ/2022 (Договір 3) відповідно до якого позивач передав (переоформив) на зберігання пшеницю у кількості 959,564 кг та 65307 кг соняшника, що підтверджується складськими квитанціями від 01.07.2022 ББ№237702 та ББ№237694. Строк дії Договору та граничний строк зберігання зерна до 31.05.2023. Оскільки раніше подані позивачем заяви стосувались складських квитанцій, які після часткового виконання були погашені, а на залишок невідвантаженого зерна було видано нові складські квитанції від 01.07.2022 ББ№237702 та ББ №237694 за змістом ст.26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" у позивача виникло зобов`язання з надання нової заяви з повним пакетом документів, визначених у п.6.1. Договору 3. Позивач заяв на відвантаження соняшника та пшениці переданого на зберігання за складськими квитанціями від 01.07.2022 ББ№237702 та ББ№237694 після 01.07.2022 не надавав. Посилання позивача на листи від 27.05.2022 №96, від 19.12.2022 №176 та від 24.01.2023, як на підставу повернення зерна зі зберігання не є доречним, зважаючи на те, що вказані листи ні за змістом, ні за формою не є заявою на відвантаження зерна і не можуть бути підставою для відвантаження.

Крім того відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивачем в порушення вимог п.6.3. Договору 3, п.7.3. Договорів 1, 2, п.6.6. Договору 3 та п.7.6. Договорів 1, 2 до вказаних заяв на відвантаження зерна від 27.01.2022, 14.03.2022 та від 07.06.2022 не було додано: підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження; докази здійснення оплати послуг по відвантаженню зерна; перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів. З огляду на це, у відповідача взагалі були підстави для відвантаження зерна на підставі вищевказаних документів. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач в подальшому усунув вищевказані порушення, що свідчить про безпідставність позову.

Відповідач також зауважує, що за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у позивача перед Філією АТ "ДПЗКУ" "Врадіївський елеватор" згідно Договорів 1, 2, 3 утворилась заборгованість у розмірі 1287370,51 грн, що підтверджується актами наданих послуг, Оборотно-сальдовою відомістю за 01.11.2021-24.04.2023.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, відповідач також заперечує та зазначає, що зі змісту позовної заяви неможливо встановити, які саме договори поставки були укладені позивачем з ТОВ "Кернел-Трейд", оскільки в тексті не зазначено ідентифікуючих ознак договору (номер, дата), Свої висновки та заперечення відповідач обґрунтовує виключно на доказах, які надані позивачем до позовної заяви. Позивач, зазначаючи про недотриманий прибуток у розмірі 2002070,53 грн, надає Договори поставки укладені між ним та ТОВ "Кернел-Трейд" в період з 26.01.2022 по 10.02.2022. При цьому строком поставки договору: від 26.01.2022 №МИК22-31657 - до 29.01.2022; від 28.01.2022 №МИК22-32050 - до 31.01.2022; від 31.01.2022 №МИК22-32420 - до 05.02.2022; від 10.02.2022 №МИК22-34240 - до 11.02.2022; від 08.02.2022 №МИК22-33894 - до 11.02.2022.

Відповідач, посилаючись на п.7.1. Договорів 1, 2 зазначає, що заяву на відвантаження позивач подав тільки 27.01.2022, останній жодним чином не міг розраховувати на поставку соняшника, який знаходився на зберіганні у відповідача, оскільки найближчою датою відвантаження зерна відповідно до поданої заяви мало бути 11.02.2022. Крім того, як зазначено у заяві на відвантаження, та підтверджується самим позивачем, відповідач повинен відвантажити зерно у строк не пізніше 18.02.2022. Отже посилання позивача на те, що він мав реалізувати ТОВ "Кернел-Трейд" згідно укладених Договорів поставки зерно соняшника, яке знаходиться у відповідача на зберіганні, ТОВ "Кернел-Трейд" згідно укладених договорів, не відповідає дійсності, та жодним чином не впливало на дохід, що сподівався отримати позивач. Надані позивачем Довідка про отримання оплати за реалізований соняшник від ТОВ "Кернел-Трейд" на загальну суму 12851791,17 грн та Розрахунок недоотриманого прибутку позивача жодним чином не доводить реальної можливості отримання відповідних доходів. Відповідач зазначає, що позивачем вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди належним чином не обґрунтовані, не підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача і не підлягають задоволенню.

15.05.2023 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 05.06.2023.

05.06.2023 суд продовжив підготовче засідання по справі на 30 днів та оголосив перерву до 21.06.2023.

15.06.2023 від позивача на адресу суду надійшли клопотання про продовження процесуального строку б/н від 15.06.2023 (вх.№7837/23), відповідь на відзив б/н б/д (вх.№7838/23) та пояснення №143 від 26.05.2023 (вх.№7841/23).

21.06.2023 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 19.07.2023.

30.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву №130-2-19/1706 від 26.06.2023 (вх.№8574/23), в яких він виклав заперечення на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про вилучення зерна переданого на зберігання та стягнення збитків у розмірі 2002070,53 грн в повному обсязі.

19.07.2023 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 07.08.2023.

31.07.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову та долучення до матеріалів справи додаткових доказів б/н б/д (вх.№10080/23), в якій позивач, посилаючись на ч.3 ст.46 ГПК України, просить суд доповнити позовні вимоги (з урахуванням заяви про виправлення помилок) наступними вимогами:

- визнати Договір №6-ЗП/2022 укладений Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі директора Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" з Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" 01.07.2022 удаваним правочином, що приховує правочини, які сторони насправді вчинили - додаткові угоди щодо продовження терміну зберігання зерна та дії Договорів №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 до 31.05.2023; - застосувати при розгляді спору до відносин сторін правила правочинів, які сторони насправді вчинили.

Решту раніше заявлених позовних вимог позивач підтримав.

04.08.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення щодо заяви позивача про зміну предмету позову б/н від 04.08.2023 (вх.№10318/23) в електронному вигляді, в яких просить суд відмовити у прийнятті заяви про зміну предмета позову та повернути заяву позивачу та зазначив, що позивач фактично своєю заявою не змінює предмет позову, а заявляє нову вимогу немайнового характеру, одночасно в її обґрунтуванні зазначає про наявність підстав для визнання правочину удаваним, а отже зазначає про існування нових обставин (фактичних підстав), які не були визначені позивачем первісною підставою позову. Отже, вищевикладене свідчить про одночасну зміну позивачем предмета та підстав позову, що процесуальним законом не дозволяється.

У підготовчому засіданні 07.08.2023 суд дійшов висновку, що з аналізу поданого позивачем доповнення до позовної заяви не вбачається одночасної зміни підстав та предмету позову, а доповнення позовних вимог новою вимогою відповідає правилам збільшення позовних вимог, встановлених ГПК України. За вказаних обставин, суд ухвалив заяву про зміну предмету позову прийняти до розгляду.

07.08.2023 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 28.08.2023.

24.08.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову №130-2-19/2273 від 24.08.2023 (вх.№11149/23), в яких виклав свої заперечення на доводи позивача викладені у заяві та просить суд відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання Договору складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022 укладеного АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі директора Філії АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" з ПП "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" удаваним правочином.

28.08.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про залучення доказів б/н від 28.08.2023 (вх.№11204/23), яку також 28.08.2023 подано до суду через канцелярію суду (вх.№11220/23), в якій просить суд залучити до матеріалів справи завірені належним чином копії листів позивача з доказами відправлення та лист відповідача від 28.07.2023.

28.08.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 28.08.2023 (вх.№11216/23) в електронному вигляді, в якому просить суд відкласти розгляд справи №915/461/23 на іншу дату та завчасно повідомити відповідача про час та дату наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкладено підготовче засідання на 04.10.2023.

04.10.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.11.2023.

01.11.2023 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.11.2023.

17.11.2023 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі.

Після виходу з нарадчої кімнати у судовому засіданні 17.11.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

Між Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (надалі - зерновий склад, відповідач у справі) та Приватним підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (надалі - поклажодавець, позивач у справі) були укладені Договір складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 (надалі - Договір 1), Договір складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 (надалі - Договір 2), Додаткова угода №1 від 01.06.2022 до Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 та Договір складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022 від 01.07.2022 (надалі - Договір 3).

Умовами Договору складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 передбачено наступне:

- поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором, і в установлений строк повернути його поклажедавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п.1.1.);

- зерновий склад знаходиться за адресою: 56301, смт.Врадіївка, вул.Героїв Врадіївщини, 12 (п.1.5.);

- часткове або повне відвантаження зерна здійснюється зерновим складом на підставі письмової заяви поклажодавця (Додаток №5 до Договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (у тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів (п.7.1.);

- для отримання зерна поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна встановленої форми (Додаток №5 до Договору), довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження. Ненадання поклажодавцем будь-якого з вказаних документів є порушенням умов Договору і надає зерновому складу право не відвантажувати зерно до моменту усунення поклажодавцем таких порушень (п.7.3.);

- за письмовою згодою поклажедавця та за умови, що зерновий склад забезпечить виробничий процес (у т.ч. при технічній можливості), останній має право проводити відвантаження зерна у святкові, неробочі та вихідні дні на умовах та порядку, передбачених додатковою угодою до договору (п.7.5.);

- відвантаження зерна проводиться після повної оплати поклажедавцем послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна (п.7.6.);

- послуги зернового складу по відвантаженню/переоформленню надаються виключно за умови 100% попередньої їх оплати всіх попередньо наданих послуг, у тому числі послуг зі зберігання (п.10.1.);

- розрахунки за надані послуги здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України - гривні, з урахуванням податку на додану вартість (п.10.2.);

- тарифи на послуги зернового складу представлені у Додатку №1 до Договору, і є складовою та невід`ємною частиною договору (п.10.3.);

- строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур поклажедавцю відбувається не пізніше 31.05.2022 (граничний строк зберігання) (п.13.1.).

На виконання умов Договору складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 у період з 04.11.2021 по 27.12.2021 позивач передав відповідачу на зберігання пшеницю 4 класу у кількості 1603640 кг (1603,64 т), що підтверджується Книгою руху зерна та зернопродуктів за період з 04.11.21 по 31.01.22, Реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком (Прийняте зерно: Пшениця 4 кл. 2021р.): №288 від 04.11.2021 (250300 кг); №305 від 09.11.2021 (165160 кг); №310 від 10.11.2021 (216360 кг); №316 від 11.11.2021 (461700 кг); №317 від 12.11.2021 (464060 кг); №475 від 27.12.2021 (46060 кг).

Відповідно до умов Договору складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 за зберігання пшениці відповідачем були виставлені рахунки на оплату: №119 від 30.11.2021 на суму 27060,71 грн; №172 від 31.12.2021 на суму 168860,38 грн; №4 від 31.01.2022 на суму 179724,68 грн; №36 від 28.02.2022 на суму 255389,54 грн; №78 від 30.04.2022 на суму 173283,98 грн, які в свою чергу сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями: №1480 від 14.12.2021 на суму 27060,71 грн; №27 від 12.01.2022 на суму 168860,38 грн; №194 від 11.02.2022 на суму 179724,68 грн; №333 від 25.03.2022 на суму 119457,64 грн; №335 від 28.03.2022 на суму 115138,66 грн; №483 від 20.05.2022 на суму 106908,05 грн.

На виконання Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 у період з 16.11.2021 по 15.12.2021 позивач передав відповідачу на зберігання соняшник у кількості 1042202 кг (1042,202 т), що підтверджується Книгою руху зерна та зернопродуктів за період з 16.11.21 по 31.01.22, Реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком (Прийняте зерно: Соняшник н/ кл.2021р.): №340 від 16.11.2021 (191860 кг); №348 від 17.11.2021 (174900 кг); №349 від 17.11.2021 (33960 кг); №350 від 18.11.2021 (200880 кг); №360 від 19.11.2021 (105700 кг); №361 від 20.11.2021 (132960 кг); №425 від 04.12.2021 (39460 кг); №430 від 05.12.2021 (59900 кг); №459 від 15.12.2021 (102582 кг).

Відповідно до умов Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 за зберігання соняшнику відповідачем були виставлені рахунки на оплату: №139 від 30.11.2021 на суму 3784,64 грн; №173 від 31.12.2021 на суму 55569,22 грн; №5 від 31.01.2022 на суму 114705,22 грн; №37 від 28.02.2022 на суму 133306,60 грн; №58 від 31.03.2022 на суму 50031,83 грн; №80 від 30.04.2022 на суму 8993,11 грн; №119 від 30.06.2022 на суму 9750,16 грн, які в свою чергу сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями: №1479 від 14.12.2021 на суму 3784,64 грн; №28 від 12.01.2022 на суму 55569,22 грн; №195 від 11.02.2022 на суму 114705,22 грн; №332 від 25.03.2022 на суму 102888,73 грн; №334 від 28.03.2022 на суму 25871,15 грн; №403 від 14.04.2022 на суму 33849,0 грн; №482 від 20.05.2022 на суму 1903,72 грн; №678 від 11.07.2022 на суму 3178,73 грн.

27.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою на відвантаження зерна (Додаток №5) відповідно до п.7.1. Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 на відвантаження 1042,200 т соняшнику н/кл, рік урожаю - 2021 зі зберігання.

В узгоджений сторонами строк, позивачем було направлено відповідачу вантажні автомобілі для отримання зерна (соняшника) зі зберігання.

У період з 28.01.2022 по 09.02.2022 відповідач повернув позивачу 751460 кг (751,46 т) соняшника, що підтверджується Товарно-транспортними накладними: №000635 від 28.01.2022 (19480 кг); №000634 від 28.01.2022 (19860 кг); №000632 від 28.01.2022 (22620 кг); №000636 від 31.01.2022 (22060 кг); №000639 від 31.01.2022 (19180 кг); №000640 від 31.01.2022 (21200 кг); №000641 від 31.01.2022 (20880 кг); №000642 від 31.01.2022 (20320 кг); №000652 від 01.02.2022 (19400 кг); №000653 від 01.02.2022 (20000 кг); №000654 від 01.02.2022 (21140 кг); №000648 від 01.02.2022 (22620 кг); №000665 від 03.02.2022 (19460 кг); №000674 від 03.02.2022 (20760 кг); №000676 від 03.02.2022 (20560 кг); №000677 від 03.02.2022 (21380 кг); №000678 від 03.02.2022 (22480 кг); №000679 від 03.02.2022 (20280 кг); №000687 від 07.02.2022 (20600 кг); №000688 від 07.02.2022 (20800 кг); №000690 від 07.02.2022 (21100 кг); №000693 від 07.02.2022 (22840 кг); №000694 від 07.02.2022 (18800 кг); №000695 від 07.02.2022 (20160 кг); №000696 від 08.02.2022 (20520 кг); №000697 від 08.02.2022 (21640 кг); №000700 від 08.02.2022 (21740 кг); №000701 від 08.02.2022 (20600 кг); №000703 від 08.02.2022 (21540 кг); №000706 від 08.02.2022 (22560 кг); №000710 від 09.02.2022 (20960 кг); №000713 від 09.02.2022 (19920 кг); №000715 від 09.02.2022 (21040 кг); №000716 від 09.02.2022 (20800 кг); №000719 від 09.02.2022 (20040 кг); №000720 від 09.02.2022 (22120 кг).

14.03.2022 позивач звернувся до відповідача із Заявою на відвантаження зерна (Додаток №5) відповідно до п.7.1. Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 на відвантаження 297,560 т соняшнику н/кл, рік урожаю - 2021 зі зберігання.

У період з 15.03.2022 по 01.04.2022 відповідач повернув позивачу 203580 кг (203,58 т) соняшника, що підтверджується Товарно-транспортними накладними: №000804 від 15.03.2022 (19440 кг); №000805 від 15.03.2022 (19160 кг); №000808 від 15.03.2022 (21700 кг); №000809 від 15.03.2022 (18800 кг); №000813 від 16.03.2023 (19520 кг); №000814 від 16.03.2022 (20880 кг); №000818 від 16.03.2022 (19240 кг); №000822 від 16.03.2022 (21900 кг); №000824 від 17.03.2022 (21420 кг); №000825 від 17.03.2022 (10680 кг); №000922 від 01.04.2022 (10840 кг).

14.03.2022 позивач звернувся до відповідача із Заявою на відвантаження зерна (Додаток №5) відповідно до п.7.1. Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 на відвантаження 1603,640 т пшениці 4 класу, рік урожаю - 2021 зі зберігання.

В узгоджений сторонами строк, позивачем було направлено відповідачу вантажні автомобілі для отримання зерна (пшениці) зі зберігання.

У період з 05.04.2022 по 13.04.2022 відповідач повернув позивачу 637040 кг (637,04 т) пшениці, що підтверджується Товарно-транспортними накладними: №000931 від 05.04.2022 (25820 кг); №000932 від 05.04.2022 (21940 кг); №000930 від 05.04.2022 (22000 кг); №000928 від 05.04.2022 (24380 кг); №000929 від 05.04.2022 (24960 кг); №000937 від 06.04.2022 (25640 кг); №000922 від 06.04.2022 (24580 кг); №000940 від 06.04.2022 (23800 кг); №000938 від 06.04.2022 (26260 кг); №000939 від 06.04.2022 (25140 кг); №000944 від 07.04.2022 (22940 кг); №000943 від 07.04.2022 (26740 кг); №000942 від 07.04.2022 (25140 кг); №000941 від 07.04.2022 (24860 кг); №000947 від 08.04.2022 (25220 кг); №000948 від 08.04.2022 (25920 кг); №000949 від 08.04.2022 (29380 кг); №000950 від 08.04.2022 (18500 кг); №000954 від 11.04.2022 (22820 кг); №000952 від 11.04.2022 (24880 кг); №000953 від 11.04.2022 (23340 кг); №000951 від 11.04.2022 (26640 кг); №000959 від 13.04.2022 (21340 кг); №000960 від 13.04.2022 (22940 кг); №000957 від 13.04.2022 (26540 кг); №000958 від 13.04.2022 (25320 кг).

Додатковою угодою №1 від 01.06.2022 до Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 сторонами були внесені зміни до п.13.1, відповідно до якого продовжено строк зберігання зерна до 30.06.2022 (граничний строк зберігання).

07.06.2022 позивач звернувся до відповідача із Заявою на відвантаження зерна (Додаток №5) відповідно до п.7.1. Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 на відвантаження 87,162 т соняшнику н/кл, рік урожаю - 2021 зі зберігання.

20.06.2022 відповідач повернув позивачу 18100 кг (18,1 т) соняшника, що підтверджується Товарно-транспортною накладною №001046 від 20.06.2022 (18100 кг).

01.07.2022 сторонами було підписано Договір складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022, за умовами якого:

- ранні й пізні зернові культури приймаються зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі відповідно до Додатку №8 Договору та граничного строку зберігання такого зерна: для ранніх зернових культур - до 01.11.2022; для пізніх зернових культур - до 31.05.2023;

- часткове або повне відвантаження зерна здійснюється зерновим складом на підставі письмової заяви поклажодавця (Додаток №5 до Договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана зерновому складу не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (у тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів (п.6.1.);

- для отримання зерна поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна встановленої форми (Додаток №5 до Договору), довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження. Ненадання поклажодавцем будь-якого з вказаних документів є порушенням умов договору і надає зерновому складу право не відвантажувати зерно до моменту усунення поклажодавцем таких порушень (п.6.3.);

- відвантаження зерна проводиться після повної оплати поклажедавцем послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна (п.6.6.);

- розрахунки за надані послуги здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України - гривні, з урахуванням податку на додану вартість (п.9.2.);

- тарифи на послуги зернового складу представлені у Додатку №1 до Договору, і є складовою та невід`ємною частиною договору (п.9.3.);

- строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур (крім випадку, передбаченого п.1.6 цього договору) поклажедавцю відбувається не пізніше 31.05.2023 (п.12.1.).

Позивач зазначає, що вказаний договір є удаваним правочином, оскільки за умовами п.13.1 Договорів №1 та №2 граничний строк зберігання зерна визначено - до подання вимоги про його повернення, але в будь якому випадку не пізніше 31.05.2022. В зв`язку з неповерненням зерна на вимогу позивача, Додатковою угодою №1 до Договору №1 сторони продовжили граничний строк зберігання до 30.06.2022. При цьому, відповідно до п.13.3 Договорів №1 та №2 - «граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до Договору». Таке ж саме положення містить і пункт 23 Типового договору складського зберігання зерна. Отже, у випадку закінчення граничного строку зберігання (строку дії договору) строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладання додаткової угоди (зміна умов договору шляхом встановлення інших строків зберігання). На пропозицію керівника відповідача та його обіцянки негайно повернути зерно у випадку укладення нового договору зберігання на ту частину зерна, яка була неповернута відповідачем, сторони уклали Договір складського зберігання зерна №6-ЗБ/2022 від 01.07.2022 про нібито передачу позивачем відповідачу на зберігання пшениці у кількості 959,564 т та 65,307 т соняшника. При цьому, жодних дій, які необхідно вчинити при передачі зерна на зберігання (пункти 1.1, 1.5, 4.3, 4.6.1, 4, Договору №3 (завезення зерна на склад, його зважування, визначення якості, доробка, передача ТТН, протоколу випробувань, карантинного сертифікатів, тощо) сторонами реально не могли виконуватись і фактично не здійснювались, а необхідні та передбачені договором документи не складались та не передавались. Отже, Договором №3 сторони встановили права та обов`язки, що повинні виконуватись при реальному завезені та передачі зерна на зберігання, достеменно знаючи та усвідомлюючи, що зерно вже знаходиться на зберіганні у відповідача і положення договору не відповідають фактичним намірам та волевиявленню сторін. Разом з тим, в цьому новому договорі (п.12.1 договору) був встановлений інший (новий) граничний строк зберігання зерна - до 31.05.2023.

За вказаних обставин позивач вважає, що метою укладання нового договору передачі зерна на зберігання було продовження строку зберігання зерна, яке на момент укладення цього договору вже знаходилось на зберіганні у відповідача за іншими договорами з 2021 року. Таким чином, уклавши новий договір складського зберігання зерна сторони приховали інший правочин - зміну умов договорів №1 та №2 щодо збільшення терміну зберігання зерна (укладання додаткових угод до них) який вони насправді вчинили.

Відповідно до наданої позивачем складської квитанції на зерно ББ№237702 від 01.07.2022, станом на 01.07.2022, на зберіганні відповідача перебувала пшениця 4 кл 2021 року вагою - 959,564 т (т.2 а.с.47).

Відповідно до наданої позивачем складської квитанції на зерно ББ№237694 від 01.07.2022, станом на 01.07.2022, на зберіганні відповідача перебувало насіння соняшнику н/кл. 2021 року вагою - 65,307 т (т.2 а.с.48).

Відповідачем підтверджено перебування на зберіганні саме такої кількості сільськогосподарської продукції належної позивачу.

Позивач зазначає, що ним неодноразово направлялись відповідачу листи з проханням повернути зданий на зберігання товар та повідомити час коли можна відправляти транспорт на завантаження (листи №96 від 27.05.2022, №176 від 19.12.2022 та №28 від 24.01.2023). Відповіді на ці листи відповідач не надав та зерно і соняшник не повернув, що є порушенням умов Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 та положень ст.ст.949, 953 ЦК України, ст.ст.27, 32, 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до ст.956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Згідно ст.957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

У відповідності до ст.961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Відповідно до ст.942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно ст.948 ЦК України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

У відповідності до ст.949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Відповідності до ст.953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Слід зазначити, що дана стаття не містить застереження щодо можливості визначення договором іншого порядку повернення речей зі зберігання.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Державний контроль за дотриманням зерновими складами зазначеного регламенту у процесі зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

У відповідності до ст.25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Згідно ст.26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

У відповідності до ст.32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Враховуючи, що питання граничного строку повернення зерна зі зберігання є одним зі спірних питань у правовідносинах сторін, суд вважає за необхідне спочатку розглянути вимогу позивача про визнання Договору №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 удаваним правочином.

За вказаною вимогою суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Постановою КМУ від 11.04.2003 №510 "Про затвердження Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна" (зі змінами) затверджено Типовий договір складського зберігання зерна (надалі Постанова КМУ №510).

Відповідно до п.1.4. Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 сторони узгодили, що при виконанні умов договору вони керувалися "Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - Положення), що затверджене наказом ПАТ "ДПЗКУ" від 22.06.2017 №136, яке розміщене на сайті www.pzcu.gov.ua.

У відповідності до п.13.1. Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 граничний строк зберігання був визначений до подання вимоги про його повернення, але в будь-якому випадку не пізніше 31.05.2022.

Заяви позивача від 14.03.2022 на відвантаження 1603,64 т зерна пшениці та 297,56 т соняшника, який зберігався у відповідача на момент подання цих заяв, виконані відповідачем були частково. Так, у період з 15.03.2022 по 01.04.2022 відповідач повернув позивачу всього 203,58 т соняшника, а пшеницю взагалі не відвантажив.

Додатковою угодою №1 від 01.06.2022 до Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021, сторонами були внесені зміни до п.13.1 та продовжено строк зберігання зерна до 30.06.2022 (граничний строк зберігання).

По Договору складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 термін зберігання не продовжувався і в зв`язку з невиконанням заяви позивача від 14.03.2022 пшениця, передана на зберігання, також залишилась у відповідача.

07.06.2022 позивач знову направив відповідачу заяву про повернення 87,16 т соняшника, але відповідач повернув позивачу лише 18,1 т.

Як встановлено судом, станом на 01.07.2022 термін зберігання за Договором складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 (соняшник) та Договором складського зберігання зерна №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 (пшениця) закінчився, і у відповідача залишились соняшник та пшениця, які не зважаючи на прийняті від позивача заяви на відвантаження, відповідачем не були повернені.

Відповідно до п.13.3 Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 граничний строк зберігання може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Аналогічне положення містить також п.23 Типового договору складського зберігання зерна затвердженого Постановою КМУ №510.

Отже, у випадку закінчення граничного строку зберігання, та невиконання відповідачем свого обов`язку з його повернення, строк зберігання зерна міг бути продовжений сторонами виключно шляхом укладення додаткової угоди (зміна умов договору щодо строків).

Натомість сторонами було укладено Договір складського зберігання зерна №6-ЗП/2022 від 01.07.2022.

З аналізу вказаного договору вбачається, що за своїми умовами він є повністю ідентичний Договорам складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021, за виключенням терміну зберігання зерна (до 31.05.2023) та строку його дії.

При цьому, повернення переданого на зберігання зерні по раніше укладеним договором в повному обсязі не відбулось. Тобто, Договори складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 не були виконані в повному обсязі.

Як зазначає позивач, текст нового Договору був виготовлений відповідачем та переданий для підпису позивачу. Пояснюючи причини укладання даного договору позивач посилається на обіцянку відповідача в разі його підписання відвантажити зерно протягом тижня.

Відповідачем як ініціатором укладання договору від 01.07.2022, мотиви та підстави укладання нового договору, замість підписання додаткових угод по раніше укладеним договорам, не наведені.

Що стосується посилання відповідача на те, що на виконання Договору складського зберігання зерна №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 позивачем було передано на зберігання відповідачу зерно пшениці в кількості 959,564 т та насіння соняшника в кількості 65,307 т, то суд вважає недоведеним вказане твердження, оскільки:

- сторонами не надано суду доказів повного повернення сільгосппродукції зі зберігання по Договорам складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021;

- залишок неповернутого по вказаним договорам товару становив саме ту кількість, яка зазначена у складських квитанціях ББ №237702 та ББ №237694 від 01.07.2022;

- сторонами не надано суду доказів вчинення дій з передачі зерна на склад, передбачених розділом ІІ Положення (його завезення, зважування, визначення якості, доробка, передача ТТН, протоколу випробувань, карантинного сертифікатів, тощо);

- ототожнення відповідачем дій з передачі зерна на зберігання з переоформленням зерна суд вважає надуманим, оскільки в силу приписів п.2 розділу V Положення, під переоформленням зерна розуміється вчинення дій з передача його третій особі (новому власнику), в той час як розділ ІІ Положення передбачає окремий порядок приймання зерна на зберігання.

За вказаних обставин, суд погоджується з позицією позивача, що дійсними намірами сторін при укладенні Договору складського зберігання зерна №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 було продовження терміну зберігання зерна, яке вже знаходилось у відповідача на зберіганні за Договорами складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021.

Таким чином, укладений сторонами Договір складського зберігання зерна №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 слід вважати удаваним правочином, яким сторони приховали інший правочин - внесення змін до Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 в частині продовження терміну зберігання.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи викладене, оскільки Договір складського зберігання зерна №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 був вчинений для приховання іншого правочину, то до відносин сторін при розгляді спору мають застосовуватись правила щодо укладання додаткових угод до Договорів складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021, якими змінено строк зберігання та строк їх дії до 31.05.2023.

Таким чином, строк зберігання зерна визначено: до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, не пізніше 31.05.2023.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стяттями 193 ГК України та ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В підтвердження звернення до відповідача з вимогою про відвантаження товару, позивачем надано:

- Заява на відвантаження зерна від 21.01.2022 з проханням відвантажити у строк до 18.02.2022 насіння соняшника у кількості 1042,2 т (т.1 а.с.152). Вказана заявка виконана частково: згідно наданих позивачем ТТН (т.1.а.с.153-188) позивачу було відвантажено 751,46 т соняшника.

- Заява на відвантаження зерна від 14.03.2022 з проханням відвантажити у строк до 14.04.2022 насіння соняшника у кількості 297,56 т (т.1 а.с.189). Вказана заявка виконана частково: згідно наданих позивачем ТТН (т.1.а.с.190-200) позивачу було відвантажено 203,56 т соняшника.

- Заява на відвантаження зерна від 07.06.2022 з проханням відвантажити у строк до 07.07.2022 насіння соняшника у кількості 87,162 т (т.1 а.с.201). Вказана заявка виконана частково: згідно наданої позивачем ТТН (т.1.а.с.202) позивачу було відвантажено 18,1 т соняшника.

- Заява на відвантаження зерна від 14.03.2022 з проханням відвантажити у строк до 14.05.2022 зерно пшениці у кількості 1603,4 т (т.1 а.с.204). Вказана заявка була виконана частково: згідно наданих позивачем ТТН (т.1.а.с.205-230) позивачу було відвантажено 637,04 т пшениці.

Таким чином, станом на 31.05.2022 не повернутим зі зберігання за заявами позивача залишилось зерно пшениці 4 класу в кількості 959,564 т та насіння соняшнику в кількості 65,307 т (з урахуванням природного убутку, підтвердженого позивачем у бухгалтерській довідці-розрахунку (т.1 а.с.96).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що неповне виконання заявок позивача сталось не з його вини, а через неподання позивачем транспорту під завантаження у визначені ним у заявах строки.

При цьому, належних та допустимих доказів, в підтвердження вказаних обставин, відповідачем суду не надано.

Натомість, надані позивачем докази в підтвердження направлення автотранспорту під завантаження (подорожні листи та доповідні водіїв) (т.2 а.с.224-263, т.3 а.с.1-16) та неодноразові звернення з вимогами повідомити дату та час отримання продукції (т.1 а.с.233, 234) свідчать про вчинення позивачем дій для отримання належної йому сільгосппродукції із зернового складу.

Крім того, відповідач вважає, що для відвантаження соняшника та пшениці, після укладання Договору складського зберігання зерна №6-ЗП/2022 від 01.07.2022, позивач мав звертатись з новими, окремими заявами, до яких мали додаватись оригінали складських квитанцій. Ненадання оригіналів відповідач вважає порушенням умов договору, що надає зерновому складу право не відвантажувати зерно до моменту усунення поклажедавцем таких порушень. При цьому, відповідач зазначає, що за приписами ст.26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно п.3.4, 7.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики №198 від 27.06.2003, при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. При отриманні зерна від зернового складу поклажодавець зобов`язаний повернути зерновому складу обидві частини подвійного складського свідоцтва в момент відвантаження зерна в обмін на товарно-транспортну накладну (квитанцію), про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Таким чином, законодавчими актами, які регулюють порядок обігу складських документів на зерно, передбачений певний порядок передачі оригіналу складської квитанції від поклажедавця до зернового складу. Саме такий порядок обміну документами унеможливлює шахрайські чи недобросовісні дії з боку одного з учасників правовідносин.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача відносно того, що оригінал складського документа повертається зерновому складу лише тоді, коли зерновий склад вже оформив документ, що посвідчує відвантаження зерна, яким є товаро-транспортна накладна, яка в свою чергу оформлюється після навантаження зерна в автотранспорт поклажедавця.

Типовий договір складського зберігання зерна також не містить вимог по передачі складського документа зерновому складу до моменту навантаження зерна в автотранспорт поклажедавця.

При цьому. п.29 Типового договору передбачено, що договір може містити інші умови, але тільки ті що не суперечать діючому законодавству.

Оскільки діючі нормативні акти мають більшу юридичну силу ніж договір, сторона, яка у господарських правовідносинах керувалась актами законодавства є такою, що діяла правомірно.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач неодноразово звертався до відповідача, в тому числі безпосередньо під час розгляду справи у суді (повторне направлення Заяв від 04.07.2022 на відвантаження насіння соняшника у кількості 65,307 т та зерна пшениці у кількості 959,564 т (т.3 а.с.77-80); направлення заяв від 15.06.2023, 20.06.2023, 27.06.2023, 06.07.2023, 13.07.2023, 21.07.2023, 26.07.2023, 03.08.2023, 11.08.2023, 17.08.2023, 25.08.2023 (т.3 а.с.103-111) з вимогами щодо повернення зерна зі зберігання та повідомлення про дату та час для відвантаження належної позивачу продукції) однак, відповідачем так і не було вчинено жодних належних дій щодо повернення зерна зі зберігання.

Оскільки в направлених позивачем заявах на відвантаження зерна були вказані складські квитанції видані відповідачем, то відповідач мав можливість перевірити дійсність вимоги щодо отримання зерна та видані позивачу складські квитанції у Реєстрі зернового складу, який ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 «Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», та до якого вноситься за порядковим номером інформація про складський документ.

Слід також зазначити, що Заяви на відвантаження пшениці від 14.03.2022 та соняшника від 07.06.2022 були прийняті відповідачем як належно оформлені документи, частково виконані, але остаточне повернення зазначеної в них кількості товару не відбулось, - ні в строк до 30.06.2022, ні в продовжений сторонами граничний строк зберігання 31.05.2023, що також свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з повернення товару.

При наданні оцінки діям сторін з виконання укладених ними договорів на зберігання зерна, судом також враховано позицію Великої Палата Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.05.2023 у справі №909/1191/21, в якій Велика Палата зауважила наступне:

« 11. Колегія суддів КГС ВС зазначила, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб».

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи імперативні приписи ст.953 ЦК України та ст.35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" стосовно обов`язку зберігача (зернового складу) на першу вимогу поклажодавця повернути річ та неможливість обмеження цього права ніякими додатковими умовами та застереженнями, посилання відповідача на ненадання позивачем оригіналу складської квитанції та акту звірки взаєморозрахунків, який за умовами договорів має складатись на дату відвантаження (на момент подання заяви така дата, ще не визначена та поклажодавцю не відома) розцінюється судом як обмеження з боку відповідача права власності позивача на належне йому майно та недобросовісна поведінка спрямована на ухилення від виконання своїх обов`язків за договорами.

Що стосується посилань відповідача на те, що у період з лютого 2022 року по березень 2023 року у позивача перед Філією АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" утворилась заборгованість у розмірі 1287370,51 грн за зберігання зерна згідно укладених сторонами договорів, і саме наявність цієї заборгованості стала однією з причин відмови позивачу у видачі зерна, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на 30.06.2022 (граничний строк зберігання за Договорами складського зберігання зерна №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021) позивач не зміг реалізувати свій намір забрати зерно зі зберігання через бездіяльність відповідача. Після продовження строку дії договорів зберігання до 31.05.2023 позивачем вчинялись дії щодо повернення зерна зі зберігання, однак, як підтверджено матеріалами справи відповідач ухилявся від повернення сільгосппродукції. Таким чином, прострочення виконання відбулось саме з боку відповідача, тому його посилання на прострочення виконання обов`язку оплати з боку позивача є невірним тлумаченням приписів ч.3 ст.538 та ст.613 ЦК України.

Крім того, якщо відповідач вважає порушеними строки оплати послуг, то він не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості, або застосувати передбачену п.12.4 Договорів можливість погасити заборгованість зерном позивача в односторонньому порядку.

Будь-яких доказів того, що станом на дату прийняття рішення, відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо передачі позивачеві зерна пшениці 4 класу в кількості 959,564 т та насіння соняшнику в кількості 65,307 т, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність підстав щодо вилучення у відповідача та передачі зерна позивачеві, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Слід зазначити, що позивачем у резолютивній частині позову заявлено вимогу про повернення насіння соняшнику в кількості 69,06 т. Під час розгляду справи позивач зазначав про помилкове зазначення ним ваги соняшника, яка з урахуванням природного убутку фактично становить 65,307 т та мав намір подати заяву про виправлення описки. Однак, на час прийняття рішення відповідної заяви з цього приводу від позивача не надходило.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх правових позицій, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вилучення у відповідача та передачі позивачеві зерна пшениці 4 класу в кількості 959,564 т та насіння соняшнику в кількості 65,307 т.

Вимоги в частині вилучення у відповідача та передачі позивачеві насіння соняшнику в кількості 3,753 т задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення 2002070,53 грн збитків у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст.ст.224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов`язання було виконано боржником.

У своїй сукупності зазначені правові норми визначають, що обов`язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов`язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

При цьому, обов`язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Не доведення хоча б одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Втрачена вигода, є рахунковою величиною втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (зазначена позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17). Інакше кажучи, збитки прямо не пов`язані з умовами договору, а лише є наслідком їх неналежного виконання стороною.

Як встановлено чч.1, 2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

В обґрунтування та підтвердження розміру збитків позивач зазначає, що він очікував отримати 2002070,53 грн доходу (вигоди) від реалізації свого товару за ціною 22006,12 грн за тону, якби його право на повернення соняшника зі зберігання у січні, лютому 2022 року не було порушене відповідачем. Станом на березень 2023 року середня ціна соняшника відповідно до даних зернової біржі України (сайт qraintrade.com.ua) становила 15120,0 грн за тону. Таким чином, різниця в ціні, порівняно з січнем - лютим 2022 року складала 6886,12 грн (22006,12 - 15120,0). Відтак позивач недоотримав дохід у зв`язку з неповерненням відповідачем соняшника в сумі 2002070,53 грн, виходячи із розрахунку позивача (т.1 а.с.236, 237), виконаного виходячи з кількості недоотриманого соняшника - 290,74 тон; середньої ціни соняшника 22006,12 грн за тонну у січні, лютому 2022 року та середньої ціни соняшника 15120,0 грн за тонну у березні 2023 року). Відповідно, позивач вважає, що внаслідок затримки повернення зі зберігання сільськогосподарської продукції Філією АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" розмір втраченої вигоди похивача становить 2002070,53 грн.

В підтвердження можливості отримання зазначеного доходу позивач посилається на укладення між ним та ТОВ «Кернел-Трейд» наступних договорів поставки:

- №МИК22-31657 від 26.01.2022, згідно якого постачальник (ПП «ВКП «Каро») зобов`язується поставити покупцю (ТОВ «Кернел-Трейд») насіння соняшника врожаю 2021 року у строк до 29.01.2022 за ціною 22250,0 грн за тону (з ПДВ);

- №МИК22-32050 від 28.01.2022, згідно якого постачальник (ПП «ВКП «Каро») зобов`язується поставити покупцю (ТОВ «Кернел-Трейд») насіння соняшника врожаю 2021 року у строк до 30.01.2022 за ціною 22500,0 грн за тону (з ПДВ);

- №МИК22-32420 від 31.01.2022, згідно якого постачальник (ПП «ВКП «Каро») зобов`язується поставити покупцю (ТОВ «Кернел-Трейд») насіння соняшника врожаю 2021 року у строк до 05.02.2022 за ціною 22800,0 грн за тону (з ПДВ);

- №МИК22-33894 від 08.02.2022, згідно якого постачальник (ПП «ВКП «Каро») зобов`язується поставити покупцю (ТОВ «Кернел-Трейд») насіння соняшника врожаю 2021 року у строк до 11.02.2022 за ціною 21600,0 грн за тону (з ПДВ);

- №МИК22-34240 від 10.02.2022, згідно якого постачальник (ПП «ВКП «Каро») зобов`язується поставити покупцю (ТОВ «Кернел-Трейд») насіння соняшника врожаю 2021 року у строк до 11.02.2022 за ціною 21000,0 грн за тону (з ПДВ).

Частково умови договорів з ТОВ «Кернел-Трейд» були виконані з боку позивача. Так, позивачем було передано ТОВ «Кернел-Трейд» 584,01 тони соняшника на загальну суму 12851791,70 грн. Як зазначає позивач - за середньою ціною 22006,12 грн. Однак, позивач вважає, що через неправомірне утримання з боку відповідача соняшника у кількості 290,74 тони, позивач не зміг його продати за вказаною ціною, у зв`язку з чим недоотримав дохід у сумі 2002070,53 грн.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що кількість соняшника, який підлягає поверненню позивачу зі зберігання становить 65,307 тон, а не 290,74 тон, як помилково зазначив позивач.

Крім того, кожен з укладених між ПП «ВКП «Каро» та ТОВ «Кернел-Трейд» договорів передбачав різну вартість соняшнику, тому розрахунок втраченої вигоди, однією зі складових якого є середня ціна соняшника за тону 22006,12 грн, носить приблизний характер та ґрунтується на припущеннях, що не може бути покладено судом в основу рішення.

Слід також зазначити, що позивачем не надано суду доказів того, що у його власності, станом на січень, лютий 2022 року, перебував лише той соняшник, що знаходився на зберіганні у відповідача, і якимось іншим шляхом позивач не міг виконати свої зобов`язання з його поставки ТОВ «Кернел-Трейд».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведений розмір збитків та факт прямого причинного-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Вилучити в Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (код ЄДРПОУ 37506069) та передати Приватному підприємству "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (код ЄДРПОУ 20892727) зерно пшениці 4 класу в кількості 959,564 тон та зерно соняшнику в кількості 65,307 тон.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) в особі Філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Врадіївський елеватор" (код ЄДРПОУ 37506069) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "КАРО" (код ЄДРПОУ 20892727) 102611,73 грн витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГП К України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27.11.2023.

Суддя М.В.Мавродієва


Дата ухвалення рішення	17.11.2023
Оприлюднено	14.12.2023
Номер документу	115584915
Судочинство	Господарське
Суть	зміну предмету позову від 31.07.2023: - визнання Договору №6-ЗП/2022 від 01.07.2022 удаваним правочином, що приховує правочини, які сторони насправді вчинили, а саме: додаткові угоди щодо продовження терміну зберігання зерна та дії Договорів №39-ЗБ/ПЗ/2021 від 02.11.2021 та №46-ЗБ/ПЗ/2021 від 15.11.2021 до 31.05.2023; - вилучення зерна переданого на зберігання; - стягнення збитків у розмірі 2002070,53 грн

Мавродієва М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.11.2023 по справі 915/461/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/461/23

Рішення від 17.11.2023

Рішення
від 17.11.2023 по справі 915/461/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ