Рішення

від 12.12.2023 по справі 300/6316/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. справа № 300/6316/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2023 №00/5465/0407 та №00/5466/0407

ВСТАНОВИВ:

Представник Державної установи "Коломийська виправна колонія №41", 13.09.2023 через систему "Електронний суд" звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №№00/5466/0407 від 05.06.2023, винесені відповідачем, якими на позивача - ДУ "Коломийська виправна колонія №41" накладено штраф у розмірі 25% (загальна сума складає 10181,62 грн) від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань / податків/ на загальну суму 40726,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.05.2023 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведена камеральна перевірка ДУ "Коломийська виправна колонія №41" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) за 2, 3 квартали 2022 року в сумі 9989,80 грн та рент ної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення з 2, 3, 4 квартали 2020 року в сумі 30736,66 грн.

За наслідками проведеної перевірки, згідно складеного акту, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на переконання позивача, є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18.09.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.6-7).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.09.2023. Згідно даного відзиву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості (а.с.49-53).

Крім того, позивачем подане клопотання, в якому просить розглядати дану справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.42).

Ухвалою суду від 29.09.2023 залишено клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін без задоволення (а.с.45-46).

06.10.2023 представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначено, що беручи до уваги судову практику, варто зазначити, що Другий апеляційний адміністративний суд розглядаючи тотожні правовідносини, а саме у справах №480/4005/22, №520/930/22, неодноразово доходив висновку, що фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести цілеспрямованість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення. Вказане визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотримуватися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував (а.с.57-58).

Відповідач скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив. У даному запереченні представник відповідача зазначив, що позивач обізнаний з граничними строками сплати податку, адже вони закріплені в ПК України та знаходяться у вільному доступі. Інформація щодо термінів сплати міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.67-71).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Позивач подав до контролюючого органу податкові декларації, за якими самостійно визначив податкове зобов`язання по рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) за 2, 3 квартали 2022 року та самостійно визначено суму узгодженого податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 2, 3, 4 квартали 2022 року.

Працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по рентній платі за спеціальне та використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) та по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, за наслідками якої було складено Акт №4808/09-19-04-07-10/08563613 від 01.05.2023, висновками якого встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання по рентній платі за спеціальне та використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) та по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (а.с.17-19).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем, з посиланням на п.п.124.2 ст.124 ПК України, прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2023 №00/5465/0407 про накладення штрафу у розмірі 2497,46 грн; №00/5466/0407 про накладення штрафу у розмірі 7684,16 грн (а.с. 21-24).

Ухвалюючи перелічені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з наявності винних умисних дій позивача, як платника податків, щодо несплати узгоджених сум податкового зобов`язання.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2023 №№00/5465/0407 та 00/5466/0407 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (а.с. 36-37).

Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №25349/6/99-00-06-03-02-06 від 31.08.2023, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.06.2023 №№00/5465/0407 та 00/5466/0407, а скаргу - без задоволення (а.с.39-40).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Так п. 124.1. ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями п.124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог п.124.3. ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Тобто, для застосування штрафу п.124.3. ст. 124 ПК України податковому органу слід встановити повторність умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів умисності несвоєчасності сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань по рентній платі за спеціальне та використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) та по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

У відзиві відповідач вказує, що позивачем допущена несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Позивачем даний факт не оспорюється, позивач тільки зазначає, що затримка сплати сталась не умисно і не з її вини, оскільки платіжні доручення формувались у граничний день сплати податку, а затримка що сталась, пов`язана із діями органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів або в зв`язку із фактичною відсутністю коштів.

Суд зазначає, що факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням, на яке посилається податковий орган, проте дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, та, зокрема, не є доказом наявності діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті та яке вчинене повторно протягом 1095 календарних днів або яке призвело до прострочення сплати грошового зобов`язання.

Пункт 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п.124.2 ст.124 ПК України є протиправним.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п.124.1 ст.124 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування сум штрафних санкцій у зв`язку з порушенням строків сплати грошового зобов`язання прийнято на підставі п.124.2 ст.124 ПКУ.

Проте, відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому застосування п.124.2 ст.124 ПКУ є протиправним

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції з захисту прав людини щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позовну заяву Державної установи "Коломийська виправна колонія №41" (код ЄДРОПУ 08563613, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№00/5465/0407 та 00/5466/0407 від 05.06.2023 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 05.06.2023 №№00/5465/0407 та 00/5466/0407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Державної установи "Коломийська виправна колонія №41" (код ЄДРОПУ 08563613, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.