Постанова

від 01.04.2024 по справі 300/6316/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6316/23 пров. № А/857/1685/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 300/6316/23 за адміністративним позовом Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-ФранківськРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїМикитюк Р.В.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 300/6316/23 задоволено позовну заяву Державної установи "Коломийська виправна колонія №41" (код ЄДРОПУ 08563613, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№00/5465/0407 та 00/5466/0407 від 05.06.2023 року.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 05.06.2023 №№00/5465/0407 та 00/5466/0407.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Державної установи "Коломийська виправна колонія №41" (код ЄДРОПУ 08563613, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач не надав належних доказів щодо відсутності фінансування, що вказує на відсутність обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети.

Крім того вказує, із змісту позовної заяви Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 убачається, що фінансування видатків на сплату обов`язкових податкових платежів здійснюється в установленому порядку, а позивач у свою чергу був достеменно обізнаний із строками сплати обов`язкових податкових платежів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування сум штрафних санкцій у зв`язку з порушенням строків сплати грошового зобов`язання прийнято на підставі п.124.2 ст.124 ПКУ;

-відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому застосування п.124.2 ст.124 ПКУ є протиправним.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації, за якими самостійно визначив податкове зобов`язання по рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) за 2, 3 квартали 2022 року та самостійно визначено суму узгодженого податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 2, 3, 4 квартали 2022 року.

Працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по рентній платі за спеціальне та використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) та по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, за наслідками якої було складено акт №4808/09-19-04-07-10/08563613 від 01.05.2023, висновками якого встановлено Державною установою "Коломийська виправна колонія" №41 несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання:

- з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води, водних об`єктів місцевого значення) за: 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року - по терміну сплати 19.08.2022 рожу, сплачено 14.09.2022 року (26 днів затримки) ; по терміну сплати 21.11.2022 року, сплачено 23.11.2022. року ( 2 дні затримки)№

- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року, 4 квартал 2022 року - по терміну сплати 19.08.2022 року, сплачено 14.09.2022 року (26 днів затримки); по терміну сплати 21.11.2022 року, сплачено 23.11.2022 року (2 дні затримки); по терміну сплати 20.02.2023 року, сплачено 06.03.2023 року (14 днів затримки).

В акті перевірки вказано, що дії ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» вважаються винними, зважаючи, що мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Податковим кодексом передбачена відповідальність , про те не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем, з посиланням на п.п.124.2 ст.124 ПК України, прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2023, а зокрема:

№00/5465/0407 про накладення штрафу у розмірі 2497,46 грн;

№00/5466/0407 про накладення штрафу у розмірі 7684,16 грн (а.с. 21-24).

Ухвалюючи перелічені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з наявності винних умисних дій позивача, як платника податків, щодо несплати узгоджених сум податкового зобов`язання.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2023 №№00/5465/0407 та 00/5466/0407 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (а.с. 36-37).

Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №25349/6/99-00-06-03-02-06 від 31.08.2023, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.06.2023 №№00/5465/0407 та 00/5466/0407, а скаргу - без задоволення (а.с.39-40).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

Згідно з п.124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Положеннями п.124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, при вирішенні даного спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

З`ясування вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як не дослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та у зв`язку з чим наявності вини платників податків, без достатніх на те підстав.

Аналогічні правові висновки, відображені у постановах ВС від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21.

Оцінюючи правомірність такого податкового повідомлення-рішення судом першої інстанції було констатовано відсутність умислу позивача у такому порушенні лише з огляду на те, що платіжні доручення формувались у граничний день сплати податку, а затримка що сталась, пов`язана із діями органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів або в зв`язку із фактичною відсутністю коштів.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів установлено, що отримавши акт камеральної перевірки, позивач у своєму листі від 12.05.2023 року № 14/1864 та скарзі від 23.06.2023 року №14/2360 повідомив відповідача та ДПС України про те, що несвоєчасна сплата була пов`язана із скрутним фінансовим становищем та відсутністю коштів, через те, що виділенні кошти згідно бюджетного розпису забезпечують потреби виправної колонії на 70%, до грудня 2022 року рахунки у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу були заблоковані, виготовлення продукції було зупинено, СПД- фізичні особи припинили співробітництво з позивачем у зв`язку з воєнним станом, а відтак позивач не міг отримати додатковий дохід. Відповідно, вважав, що несвоєчасні розрахунки позивача із Державним бюджетом відбулися поза його волею, а тому ці факти не можуть вважатися податковим правопорушенням та підставою для застосування санкції передбаченої п.п. 124.2 ст. 124 ПК України.

До вказаної скарги №14/2360 від 23.06.2023 року позивачем долучено платіжні документи, виписки щодо наявності коштів, листи про виділення бюджетного фінансування (а.с. 36-38).

Дослідивши зміст долучених до скарги №14/2360 від 23.06.2023 року додатків (копії яких містяться у матеріалах справи), колегією суддів установлено, що:

-позивач звертався листами № 4/315 від 25.01.2023 року та №4/3519 від 21.11.2022 року до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про потребу коштів на 2023 рік;

-згідно виписки за 19.08.2022 по КЕКВ 2800 залишок коштів становив 5447,70 грн;

-згідно виписки за 30.12. 2022 по КЕКВ 2800 залишок коштів становив 2205 грн.;

-згідно виписки за 03.03. 2023 по КЕКВ 2800 залишок коштів становив 15000 грн., в цей же день і було сформовано платіжне доручення на сплату рентної плати (копія платіжної інструкції №213 від 03.03.2023 року);

-платіжні доручення №1929, №1930 на сплату узгоджених податкових зобов`язань до бюджету за 3 квартал 2022 року (граничний термін сплати - 21.11.2022 року) сформовані позивачем 21.11.2022 року (копії платіжних), однак оплата за такими платіжними документами проведена органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, значно пізніше.

Натомість, на вказане звернення та скаргу відповідач своїм листом від 01.06.2023 року (а.с.23) та ДПС України рішенням № 25349/6/99-00-06-03-02-06 повідомили позивача, що висновки акта перевірки залишаються незмінними, а дії позивача щодо несвоєчасної сплати обумовлених податкових платежів є умисними.

Зазначене свідчить про те, що між платником податків і контролюючим органом була відсутня комунікація стосовно обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Тобто у процесі вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності ні відповідач, ні ДПС України в порядку розгляду скарги не надали правової оцінки:

- переліченим доказам на предмет наявності або відсутності у позивача фінансової спроможності сплатити названі обов`язкові податкові платежі у визначений законом строк;

- наявності або відсутності в діях, бездіяльності позивача умислу на вчинення названого вище податкового правопорушення з огляду на долучені докази;

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанцій, що накладення на позивача штрафної санкції, передбаченої пунктом 124.2 статті 124 ПК України відбулося з порушенням вимог податкового законодавства.

Обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Аналогічні правовий висновок, відображений у постанові ВС від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 300/6316/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос