Рішення

від 12.12.2023 по справі 640/17493/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року № 640/17493/21

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №56/Ж10/26-15-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 940 379,00 (вісім мільйонів дев`ятсот сорок тисяч триста сімдесят дев`ять) грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №59/Ж10/26-15-07-01-01 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2020 року на суму 2 053 744,00 (два мільйони п`ятдесят три тисячі сімсот сорок чотири) грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №62/Ж 10/26-15-07-01-01 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн., зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити дані податкового обліку ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567321) в інформаційних базах, що неправомірно відкориговані на підставі Акту перевірки від 08.10.2020 №68/26-15-07-01- 02/37567321.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що про факт проведення перевірки, її результати та прийняті податкові повідомлення-рішення товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» своєчасно повідомлено не було. В свою чергу, позивач зауважив, що копії акта перевірки, повідомлення, наказу про призначення перевірки та податкових повідомлень-рішень були отримані лише в лютому 2021 року від Головного управління ДПС у м. Києві у відповідь на лист від 05.01.2021 №0501/21-1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2021 позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 адміністративний позов повторно залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Перепелицю А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 прийнято до провадження адміністративну справу, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання і надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

На виконання вимог ухвали та не погоджуючись з доводами представника позивача викладеними у позовній заяви, представником податкового органу подано відзив, в якому останній зазначив, що станом на дату написання акта перевірки, товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» не надано первинних документів, що підтверджують операції, які вплинули на формування даних податкової декларації за липень 2020 року. При цьому, щодо посилань позивача на неповідомлення останнього належним чином про проведення перевірки та не направлення належним та передбаченим чинним законодавством способом наказу та направлень на перевірку, представник податкового органу зазначив, що головним управлінням ДПС у м. Києві 22.09.2020 було направлено на податкову адресу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД», а саме: 01042, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 38, засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18.09.2020 № 6609 та повідомлення від 22.09.2020 № 5/26-15-07-01-01, та отримання вказаних документів підтверджуються корінцем поштового відправлення №0315123526261 про отримання листа 29.09.2020 особою по довіреності Білоконь.

Зазначаючи про вказані обставини представник відповідача зауважує, що згідно п.42.2 ст.42 ПК України чітко регламентовано, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, за переконанням представника відповідача контролюючий орган при направленні наказу на перевірку діяв у відповідності до вимог ПК України.

У підготовчому засіданні 04.10.2023 суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду.

29.11.2023 заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи документи, заслухавши пояснення сторін, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78 ПК України прийнято наказ №6303 від 16.09.2020 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» в зв`язку з поданням декларації з податку на додану вартість з від ємним значенням, яке становить більше 100 тищ.грн. за липень 2020 року.

З метою вручення копії наказу від 16.09.2020 №6303 та пред`явлення направлень від 18.09.2020 №145/26-15-07-01-01 та №146/26-15-07-01-01 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. за липень 2020, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року, було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 38 та на склад за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5.

За вказаними адресами, ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) посадові особи відсутні, що було зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18.09.2020 №79/26-15-07-01-01/37567321, який був відправлено на податкову адресу підприємству поштою з повідомленням про вручення. Доказом направлення/отримання вищезазначеного повідомлення є корінець поштового відправлення №0315124102970, з відміткою про отримання листа 29.09.2020 особою по довіреності Білоконь.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України прийнято наказ №6609 від 18.09.2020 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» з 25.09.2020 тривалістю 5 робочих днів, в зв`язку з поданням декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис.грн. за липень 2020 року.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 22.09.2020 направлено на податкову адресу ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД», а саме: 01042, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 38, засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18.09.2020 №6609 та повідомлення від 22.09.2020 №5/26-15-07-01-01, в яких повідомлено, що з 25.09.2020 буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року.

Підтвердженням отримання наказу від 18.09.2020 №6609 та повідомлення від 22.09.2020 №5/26-15-07-01-01 є корінець поштового відправлення про отримання листа 29.09.2020 особою по довіреності Білоконь (копія надається).

ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» на податкову адресу було направлено засобами поштового зв`язку, запит від 18.09.2020 №130712/10/26-15-07-01-01, щодо забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових Декларацій (розрахунків) з податку на додану вартість та Додатку 2 до Декларацій (Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та вплинули на формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ); суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) зокрема за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року.

Станом на дату написання акта перевірки, ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» не надано первинних документів, що підтверджують операції, які вплинули на формування даних податкової декларації за липень 2020 року контролюючим органом відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78, ст. 79 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2020 №9207074475).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт №68/26-15-07-01-02/37567321 від 08.10.2020 року (далі - акт перевірки) та встановлено наступні порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 152 303,00 грн, у тому числі по періодам: за липень 2018 року на суму 782 066,00 грн, за серпень 2018 року на суму 94 207,00 грн, за жовтень 2018 року на суму 623 451,00 грн, за листопад 2018 року на суму 311 146,00 грн, за грудень 2018 року на суму 64 000,00 грн, за липень 2019 року на суму 1 877 426,00 грн, за серпень 2019 року на суму 488 819,00 грн, за вересень 2019 року на суму 245 042,00 грн, за жовтень 2019 року на суму 1 502 408,00 грн, за листопад 2019 року на суму 1 163 738,00 гривень, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2020 року на суму 2 053 744,00 гривень.

2. п.44.1, п.44.6 ст.44 п.85.2 ст. 85 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.

За результатами проведеної перевірки та на підставі висновку акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2020 №56/Ж10/26-15-07-01-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 940 379,00 грн; №59/Ж10/26-15-07-01-01 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2020 року на суму 2 053 744,00 грн; №62/Ж10/26-15-07-01-01 про застосування штрафних санкцій в сумі 1020 грн.

Не погоджуючись з законністю прийнятих податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Встановлене ст.75-81 ПК України правове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

Згідно з п.79.1, 79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм ПК України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Так, п.42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Підпунктом 1.4.2 п.1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог ст.77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.

Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що спірна позапланова перевірки була проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18.09.2020 №6609 та повідомлення від 22.09.2020 №5/26-15-07-01-01, в яких повідомлено, що з 25.09.2020 буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року.

22.09.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено на податкову адресу ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД», а саме: 01042, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 38), засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія наказу та письмове повідомлення про проведення такої перевірки були направлені відповідачем на юридичну адресу товариства (01042, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 38) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22.09.2020 та були отримані уповноваженою особою позивача, що підтверджується корінцем поштового відправлення про отримання листа 29.09.2020 особою по довіреності Білоконь (т.1, а.с.127).

Суд звертає увагу, що у п.42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення ст.42 та 79 ПК України не містять.

В ході розгляду даної справи судами було встановлено, що контролюючим органом неодноразово приймались рішення по проведенню перевірки позивача та вживались заходи з їх проведення і отримання відповідних документів, проте поведінка позивача свідчить про ухилення від здійснення таких перевірок внаслідок відсутності його посадових осіб за місцезнаходженням позивача, ухиленні від отримання поштової кореспонденції від Головного управління ДПС у м. Києві щодо призначеної перевірки.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність доводів позивача в даній частині щодо неналежного повідомлення підприємства про початок проведення відповідної перевірки.

Крім того в контексті вказаного суд зауважує, що позивачем в ході розгляду справи не було доведено, що ненадання до уповноваженого податкового органу первинних податкових документів було спровоковано обставинами непередбачуваної сили та не дало можливості позивачу надати до податкового органу відповідні первинно господарській документи.

Враховуючи встановлення судом відсутності процесуальних порушень з боку уповноважених осіб податкового органу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд вважає за необхідне при вирішенні спірних правовідносин виходити з аналізу висновків викладених уповноваженими особами податкового органу у відповідному акті.

Як визначено пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, суд звертає увагу, що ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В контексті вказаного, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховним Судом у постанові від 05.05.2020 у справі №826/678/16 зазначено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження правомірності формування даних податкового обліку та фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, повинні фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом відповідних доказів про порушення платником податків норм податкового законодавства, останній має спростовувати ці доводи відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Верховним Судом у вище наведеній постанові також зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про реальність спірних господарських операцій, виходячи з наявності та надання позивачем до суду первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення таких операцій, проте висновки суду, що надані позивачем документи є належними та достатніми доказами у справі, Верховний Суд визнав такими, що фактично здійснено без врахування положень п.44.6 ст.44 ПК України, оскільки як вбачається з акта перевірки первинні документи по правовідносинах з контрагентами до перевірки позивачем взагалі не надавались, такі було надано лише до суду.

Як висновок Верховний Суд зауважив, що позивачем ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі взагалі не ставилось під сумнів та не спростовувалось твердження контролюючого органу, викладені в акті перевірки, який є носієм доказової бази, про ненадання ним до перевірки первинних документів. Не вбачалось також, що позивач при поданні скарг на податкові повідомлення-рішення обґрунтовував такі безпідставністю тверджень про ненадання документів до перевірки, не вбачалось також, що товариство скористалось своїм правом (п.44.7 ст.44 ПК України) надати до контролюючого органу протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивачем також не надано доказів і того, що ним вчинялись будь-які дії, які передбачені нормами ПК України, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суд апеляційної інстанції у вищезазначеній адміністративній справі дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на відсутність у позивача первинних документів неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ, а відтак прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Як вже було встановлено в ході розгляду цієї справи, позивач в основу обґрунтування своєї позовної заяви зазначив, що контролюючим органом не було повідомлено про призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та відповідного повідомлення, що позбавило можливості останнього у строк, передбачений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, надати контролюючому органу документи, які не були надані під час перевірки та заперечення на акт, тому такі первинні документи мають бути враховані.

Втім, в контексті вказаного суд звертає увагу, що згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З аналізу положень ст.85 ПК України вбачається, що з моменту початку проведення перевірки, у позивача виник обов`язок надати контролюючому органу документи, що стосуються предмету перевірки.

Так, як позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, де зазначено: «Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абз.1 п.44.6 ст.44 ПК України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час судового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання нього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві».

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Аналіз правозастосування ст.44 ПК України, знайшов своє відображення також у постанові Верховного суду від 21.10.2021 №802/1464/17-а в результаті якого судом сформовано наступні висновки:

«Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первині документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п.44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.»

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, з метою вручення копії наказу від 16.09.2020 №6303 та пред`явлення направлень від 18.09.2020 №145/26-15-07-01-01 та №146/26-15-07-01-01 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за липень 2020, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року, було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 38 та на склад за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, вул. 5.

За вказаними адресами, ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» (код 37567321) посадові особи відсутні, що було зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18.09.2020 №79/26-15-07-01-01/37567321, який був відправлено на податкову адресу підприємству поштою з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що впродовж строку проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу жодного документу та пояснень.

Крім вказаного судом встановлено, що уповноваженими особами податкового органу на податкову адресу ТОВ «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» було направлено засобами поштового зв`язку запит від 18.09.2020 №130712/10/26-15-07-01-01, щодо забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) з податку на додану вартість та додатку 2 до декларацій (Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та вплинули на формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ); суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) зокрема за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020.

Таким чином, оскільки факт ненадання позивачем первинних документів до перевірки зафіксований належними доказами, надані позивачем вже до суду первинні документи не можуть спростовувати обставини, наведені контролюючим органом в акті перевірки.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що у зв`язку з відсутністю у позивача на час проведення перевірки первинних документів, неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягає.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №640/20949/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись ст.9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.