Рішення

від 12.12.2023 по справі 360/2484/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/2484/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича (далі - представник позивача) Бодрухіної Наталії Петрівни (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплати ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 року у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 року у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Відповідно до посвідчення ОСОБА_2 , вона мала статус інваліда війни І групи від 31.08.2010.

09.12.2020 представник позивача звернувся до Управління соціального захисту населення Новоайдарської (яке було перейменовано в Щастинську) районної державної адміністрації (далі-відповідач) з проханням повідомити, з яких правових підстав не були нараховані разові грошові допомоги померлій ОСОБА_2 .

Листом від 22.12.2020 № 7018 відповідач відмовив у проведенні таких виплат з посиланням на відсутність права на отримання разових грошових допомог.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до провадження та залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 5-ти (п`яти) днів з дня отримання цієї ухвали усунити недоліки позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви та завірені належним чином копії документів, зазначених в додатках до позовної заяви для суду та для відповідача.

Ухвалою суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі, визначено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 08.12.2023 повернуто відзив без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом досліджено матеріали справи, розглянуто справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінено докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексом адміністративного судочинства України(далі -КАС України) та встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника адвоката Кардаша В.А. звернулась до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації щодо надання інформації на яку разову допомогу має ОСОБА_3 та з якого часу, та надання інформації з яких правових підстав разові грошові допомоги ОСОБА_3 не виплачувались та з якого часу.

Листом від 22.12.2020 за № 7018 відповідач повідомив на адвокатський запит, що ОСОБА_2 не зверталась за виплатою разової грошової допомоги до 5 травня, списки за місцем отримання пенсії до управління не надходили.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , дата видачі 30.04.2010, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , дата видачі 31.08.2010, ОСОБА_2 є особовою з інвалідністю 1 групи і має пільги встановлені для ветеранів війни інвалід війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , видане 21.03.2019, ОСОБА_2 , 1923 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

За положеннями статті 152 Конституції Українизакони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII(далі - Закон № 3551-XII).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла до 31.12.2007), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI частину п`яту зазначеної статті було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними).

Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію частини п`ятоїстатті 13 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни І групи становить десять мінімальних пенсій за віком.

Водночас Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченоїЗаконом № 3551-XII.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 14.03.2018 № 170 (далі - Постанова № 170), яка набрала чинності 16.03.2018, у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченоїЗаконами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснювалась інвалідам війни І групи у розмірі 3685,00 грн.

Вказані положення на момент виникнення спірних правовідносин були чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Визначаючись щодо способу подолання зазначеної правової колізії, суд виходив з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Українита законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, в даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у справі № 154/2976/17.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 1-247/2018 (3393/18) вказано, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27.02.2020.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік повинна здійснюватися у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, а отже позивач безпідставно посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за № 112 та Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у спірних правовідносинах, що виникли до дня його ухвалення.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік та виплатити позивачу, як спадкоємниці, суд зазначає.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Частиною першою статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ (яка діяла на момент звернення позивача до відповідача та виключена на підставі Закону № 2983-IX від 20.03.2023) встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбаченихстаттями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина четверта статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ).

Згідно з частиною шостою та сьомою статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ разова грошова допомога не виплачується в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно ізстаттями 6,7,9,10,11цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв`язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

Пунктом 2 Постанови № 170 установлено, що забезпечити подання до 23 березня 2018 року районним органам соціального захисту населення переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги:

Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України;

Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Пунктом 3 Постанови № 170 встановлено, що Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 3 квітня 2018 року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати грошової допомоги.

Зміст листа № 7018 від 22.12.2020 вказує на те, що на адресу відповідача не надходили списки осіб, які мають право на отримання такої допомоги.

Отже, відповідач не мав правових підстав нараховувати та виплачувати разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік ОСОБА_2 .

Аналіз норм Постанови № 170 та Закону № 3551-ХІІ свідчить про те, що до 03.04.2028 поточного року відповідними державними органами надаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої зазначеним законом.

Після надходження переліку осіб, які мають право на відповідну виплату, в органу соціального захисту населення, в тому числі відповідача, виникає обов`язок на перерахунок коштів на спеціальні рахунки установ, які надали відповідні списки.

Судом встановлено, що відповідачем взагалі не нараховувалась та не виплачувалась грошова допомога до 5 травня ОСОБА_2 .

При цьому пунктом 2 Постанови № 170 чітко встановлено, що отримувачам грошової допомоги (з числа пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів місцевими органами соціального захисту населення, на рахунки банків за місцем отримання пенсії.

Відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_2 грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, оскільки списки не надходили про що зазначено в листі № 7018 від 22.12.2020.

Статтею 17-1 Закону № 3551-ХІІ було визначено, що разова грошова допомога не включається до складу спадщини, та виплачується встановленому колу осіб.

Тому посилання, що позивач є спадкоємницею, суд оцінює критично.

Крім того, суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» перейменовано Новоайдарську райдержадміністрацію Луганської області на Щастинську райдержадміністрацію Луганської області.

04.02.2021 Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації перейменовано в Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03196989).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ОСОБА_2 нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, та зобов`язання виплатити зазначену допомогу позивачу.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

З аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача.

При відкритті провадження у справі судом визначено порядок її розгляду, а саме у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Отже, у суду відсутня можливість при розгляді цієї справи вирішити питання щодо заміни відповідача на належного, оскільки вказане питання вирішується лише за згодою позивача.

Станом на 03.04.2018 ОСОБА_2 виповнилось повних 94 роки, тобто вона була непрацездатним громадянином (стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Позивач звертаючись до суду з цим позовом та будучи обізнаною про відсутність звернення її матері ОСОБА_2 до відповідача щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік та не надходження відповідних списків, повинна була з`ясувати у територіального органу Пенсійного фонду України (за місцем обліку ОСОБА_2 ) підстави не надсилання інформації щодо ОСОБА_2 відповідно до переліку встановленого Постановою № 170.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

Частинами першою, другою статті 7 КАС Українивстановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В цьому випадку позивачем не доведено ґрунтовності своїх вимог до відповідача - Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива