Постанова

від 08.05.2024 по справі 360/2484/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року справа №360/2484/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Шаповалова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 360/2484/21 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплати ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 року у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 року у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком (а.с. 161-167) .

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року у задоволені позову відмовлено.

Представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов через порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з`ясування обставин.

В обгрунтування доводів посилався на те, що положення ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що були чинними на момент звернення позивача до відповідача та виключені на підставі Закону № 2983-IX від 20.03.2023 року, вказували на право отримати спірну допомогу такому переліку осіб: батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

Таким чином, коментованою статтею було встановлено перелік осіб, що мали право на отримання грошової допомоги, що не була виплачена особі, яка мала на неї право, у зв`язку зі смертю. До таких осіб належить і скаржник, ОСОБА_1 як дочка померлої матері-інваліда війни І групи та як родичка, яка проживала разом з ОСОБА_3 .

До матеріалів справи позивачем були подані усі необхідні документи, що підтверджують наявність родинних зв`язків між скаржником та її померлою матір`ю, та факт спільного проживання таких осіб. Дані документи були долучені заявою від 02.11.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2023 року по справі № 360/2484/21.

Поряд із цим, суд мав застосувати дію закону в часі, пояснення про яку міститься у ст. 5 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції не було надано правову оцінку вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України та ст. 3З КАС України щодо дії норм закону у часі.

Щодо неналежного відповідача.

В рішенні суд вказує: «04.02.2021 Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації перейменовано в Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03196989)».

Крім того, суд зазначає, що через прийняття рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішити питання про заміну неналежного відповідача суд не був уповноважений через неможливість отримати згоду позивача на вчинення даної процесуальної дії.

Апелянт зазначає, що в контексті даного питання необхідно відмітити про перейменування юридичної особи.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно - правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб.

Назва юридичної особи може зазнавати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З вищевказаного можна зробити висновок про те, що перейменування юридичної особи не має наслідком її припинення шляхом реогранізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю правонаступника - нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула та юридичної незмінності правопопередника учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Звертаючись до суду з цим позовом скаржником було вказано відповідачем Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації Луганської області, також було зазначено код ЄДРПОУ юридичної особи: 03196989.

В оскаржуваному рішенні суд відмічає, що позивачем неправильно зазначено назву юридичної особи - Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації Луганської області замість правильної Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації.

При цьому, і позивачем і судом зазначено правильний код ЄДРПОУ як унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи, за яким можна знайти юридичну особу в відповідному реєстрі.

Крім того, про наслідки недодержання вимог позовної заяви, встановлених статтями 160. 161 цього Кодексу, що вказано у ст. 169 КАС України.

З вищевказаного зрозуміло що, якщо подана позовна заява не відповідає вимогам закону, зокрема, і п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в частині неправильного зазначення найменування юридичної особи відповідача, суд має вказати на цей недолік позивачу та запропонувати шляхи його усунення. Таким способом усунення недоліку може слугувати вказівка правильного повного найменування сторони по справі.

З аналізу ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року по справі № 360/2484/21 вбачається, що судом не встановлено недоліку позовної заяви в частині правильного зазначення повного найменування юридичної особи відповідача. З цього можна зробити висновок, що на стадії відкриття провадження у суду не виникало питань та зауважень щодо визначення належного відповідача.

Ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року по справі № 360/2484/21 також не містить зауважень з приводу відповідності позовної заяви вимогам закону, зокрема, і п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в частині неправильного зазначення найменування юридичної особи відповідача.

Ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року по справі № 360/2484/21, якою залишено позовну заяву без руху, не містить вказівок щодо неправильного зазначення повного найменування юридичної особи відповідача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року відкрито провадження у справі № 360/2484/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністративної Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії.

Неодноразово залишаючи без руху позовну заяву суд жодного разу не вказав на невідповідність такої заяви п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в частині неправильного зазначення найменування юридичної особи відповідача. Що є прямим обов`язок суду, а саме, перевірити належний суб`єктний склад учасників справи.

Відповідно до ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом частини 7 цієї статті заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. З даного можна зробити висновок, що вирішення питання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача є виключною компетенцією суду першої інстанції.

З аналізу судових рішень, які були постановлені судом на стадії відкриття провадження у справі № 360/2484/21 суд жодного разу не звертався до позивача з пропозицією про вчинення процесуальних дій, визначених ст. 48 КАС України.

Варто відмітити, що в адміністративному судочинстві позивач є більш вразливою стороною по справі, яка звертається до суду з метою захисту порушеного права.

В постанові Верховного суду від 27.02.2020 року у справі №759/13033/14-а суд погодився з твердженнями скаржника, що зводилися до того, що суди попередніх інстанцій не вирішили питання про заміну неналежного відповідача після чого відмовили у позові на цій підставі.

ВС нагадав про постанову ВС від 26.12.2019 року у справі № 724/716/16-а, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Також, представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів правничої допомоги позивачу у цій справі.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач через свого представника - адвоката Кардаша В.А. звернулась до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації щодо надання інформації яку разову допомогу має ОСОБА_4 та з якого часу, та надання інформації з яких правових підстав разові грошові допомоги ОСОБА_4 не виплачувались та з якого часу.

Листом від 22.12.2020 року за № 7018 відповідач повідомив, що ОСОБА_3 не зверталась за виплатою разової грошової допомоги до 5 травня, списки за місцем отримання пенсії до управління не надходили (а.с. 5).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , дата видачі 30.04.2010, ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , дата видачі 31.08.2010, ОСОБА_3 є особовою з інвалідністю 1 групи і має пільги встановлені для ветеранів війни інвалід війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , видане 21.03.2019, ОСОБА_3 , 1923 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ (а.с. 6 зв.б.).

Згідно статті 152 Конституції Українизакони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно ч. 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).№ 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла до 31.12.2007 року) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

За пп. «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI частину п`яту зазначеної статті було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними).

Отже, з 22.05.2008 року було відновлено дію частини п`ятоїстатті 13 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни І групи становить десять мінімальних пенсій за віком.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12,13,14,15та16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченоїЗаконом № 3551-XII.

Згідно постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 14.03.2018 року № 170 (далі - Постанова № 170), яка набрала чинності 16.03.2018 року, у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченоїЗаконами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснювалась інвалідам війни І групи у розмірі 3685,00 грн.

Ці положення на момент виникнення спірних правовідносин були чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Щодо способу подолання цієї правової колізії.

За рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Українита законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, в даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постанові від 19.09.2018 року у справі № 154/2976/17.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 1-247/2018 (3393/18) вказано, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27.02.2020.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік повинна здійснюватися у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, а отже позивач безпідставно посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за № 112 та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у спірних правовідносинах, що виникли до дня його ухвалення.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік та виплатити позивачу, як спадкоємниці.

За ч. 1 ст. 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно ч. 1 статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ (яка діяла на момент звернення позивача до відповідача та виключена на підставі Закону № 2983-IX від 20.03.2023) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбаченихстаттями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина четверта статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ).

За ч.ч. 6, 7 статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ разова грошова допомога не виплачується в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно ізстаттями 6,7,9,10,11цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв`язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

Згідно п. 2 Постанови № 170 установлено, що забезпечити подання до 23 березня 2018 року районним органам соціального захисту населення переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги:

Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України;

Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

За п. 3 Постанови № 170 встановлено, що Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 3 квітня 2018 року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати грошової допомоги.

Зміст листа № 7018 від 22.12.2020 вказує на те, що на адресу відповідача не надходили списки осіб, які мають право на отримання такої допомоги.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав нараховувати та виплачувати разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік ОСОБА_3 .

Аналіз норм Постанови № 170 та Закону № 3551-ХІІ свідчить про те, що до 03.04.2028 поточного року відповідними державними органами надаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої зазначеним законом.

Після надходження переліку осіб, які мають право на відповідну виплату, в органу соціального захисту населення, в тому числі відповідача, виникає обов`язок на перерахунок коштів на спеціальні рахунки установ, які надали відповідні списки.

Судом встановлено, що відповідачем взагалі не нараховувалась та не виплачувалась грошова допомога до 5 травня ОСОБА_3 .

При цьому пунктом 2 Постанови № 170 чітко встановлено, що отримувачам грошової допомоги (з числа пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів місцевими органами соціального захисту населення, на рахунки банків за місцем отримання пенсії.

Відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_3 грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, оскільки списки не надходили про що зазначено в листі № 7018 від 22.12.2020 року.

Статтею 17-1 Закону № 3551-ХІІ було визначено, що разова грошова допомога не включається до складу спадщини, та виплачується встановленому колу осіб.

Тому посилання, що позивач є спадкоємницею, суд оцінює критично.

Щодо посилань суду першої інстанції на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України 16.12.2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» перейменовано Новоайдарську райдержадміністрацію Луганської області на Щастинську райдержадміністрацію Луганської області.

04.02.2021 року Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації перейменовано в Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03196989).

На підставі чого, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ОСОБА_3 нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, та зобов`язання виплатити зазначену допомогу позивачу.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

За ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не було дотримано норми ст.ст. 48, 169 КАС України, однак вказане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення спору, тому відсутні правові підстави для скасування рішення суду з цих підстав.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову.

Щодо судових витрат.

Враховуючи відмову у задоволені позову, судові витрати позивачу не підлягають відшкодуванню.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Шаповалова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 360/2484/21 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 8 травня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв