Ухвала

від 12.12.2023 по справі 500/7802/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа №500/7802/23

12 грудня 2023 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І., розглянувши в письмовому провадженні клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 05 березня 2022 року по 20 травня 2023 рік грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Тернопільський обласний територіальний центрі комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 05 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

01.12.2023 позивач подав також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, враховуючи позицію ЄСПЛ та діючий воєнний стан в Україні, які вважає поважними причинами для поновлення строку подачі позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

08.12.2023 від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

11.12.2023 позивач подав заяву, в якій просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає про таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 висловив правову позицію, відповідно до якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також Верховний Суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до рекомендацій 02.03.2023 Радою суддів України, рекомендовано судам виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду в цій справі, відтак, заява відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Після відкриття провадження у даній справі суд встановив, що позовну заяву позивачем подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, а тому її належить залишити без руху з огляду на таке.

Так, згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є незгода позивача з розміром виплаченого грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.03.2022 по 20.05.2023, однак з позовом позивач звернувся лише 01.12.2023.

Суд звертає, увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 №2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Таким чином, шляхом внесенням до статті 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

При цьому, слід вказати, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

На момент звільнення позивача з військової служби (19.12.2022), стаття 233 КЗпП України вже діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо оплати праці та спору щодо виплати всіх сум, які належали при звільненні, обмежувався терміном у три місяці.

Однак, пункт 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, з урахуванням терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тримісячний процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду закінчився 01 жовтня 2023 року (після спливу трьох місяців від дати припинення дії карантину).

Разом з тим, до суду з даним позовом за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення за період проходження служби з 05.03.2022 по 20.05.2023, позивач звернулася лише 01.12.2023.

Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У поданій 01.12.2023 заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позивач посилається на позицію ЄСПЛ та діючий воєнний стан в Україні, а в заяві від 11.12.2023 також на те, що відповідачем під час проходження служби щомісячно при виплаті грошового забезпечення не надавалися відомості про розміри складових грошового забезпечення, тому 22.08.2023 звернувся з цього приводу, однак відповіді не отримав.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому суд вважає, що звернення позивача до відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Позивач не був позбавлений права та можливостей з`ясовувати питання щодо видів та розміру складових грошового забезпечення протягом спірного періоду.

Таким чином позивач в позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного процесуального строку не обґрунтував дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Перетяка та Шереметьев проти України" (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та №35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду у якій вказати інші підстави для поновлення строку та додати докази поважності причин пропуску цього строку.

За нормами частини чотирнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. (частини п`ятнадцята статті 171 КАС України)

Керуючись статтями 161, 171, 241, 243, 256, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду: 46021 м. Тернопіль, вул. Грушевського, 6.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяМартиць О.І.