Постанова

від 14.03.2024 по справі 500/7802/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7802/23 пров. № А/857/382/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлену у порядку письмового провадження у м. Тернополі суддею Мартиць О. І.) в адміністративній справі № 500/7802/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати йому в період з 05 березня 2022 року по 20 травня 2023 рік грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Тернопільський обласний територіальний центрі комплектування та соціальної підтримки здійснити йому перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 05 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку та додати докази поважності причин пропуску цього строку.

15.12.2023 від позивача надійшла до суду заява про поновлення процесуального строку, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, прийняти позовну заяву до розгляду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В заяві позивач зазначав, що Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в період з 05.03.2022 по 20.05.2023 йому нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення з порушенням вимог п. 4Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Про що дізнався лише в середині серпня 2023 року з засобів масової інформації та мережі "Інтернет", тому з метою врегулювання спірних правовідносин 29.08.2023 звернувся до відповідача, однак відповіді не отримав.

Тому під час розгляду справи треба врахувати, що можливі пропуск строку звернення до суду відбулися в зв`язку з:

по перше - з неправомірними діями відповідача щодо не надання письмових документів під час його звільнення, а також повного ігнорування звернення;

по - друге від того, що на теперішній час в Україні діє військовий стан, а наша Держава постійно перебуває під ударами країни агресора.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального та матеріального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що строк звернення до суду в цій справі потрібно обчислювати з дати повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні. Таких повідомлень а не під час проходження мною служби а не після звільнення відповідачем здійснено не було. Також, відповідачем таких відомостей не було йому надано і на його звернення від 29.08.2023 шляхом його повного ігнорування. Таким чином вважає, що ним тримісячний термін звернення до суду за захистом своїх прав не пропущено, а ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду винесено з порушенням вимог частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.

Також вважає, що суд першої інстанції повністю проігнорував, що відповідно до рекомендацій 02.03.2023 Радою суддів України, рекомендовано судам виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

При цьому зазначає, що спочатку судом першої інстанції його доводи щодо дотримання тримісячного строку звернення до суду, який передбачено статтею 233 Кодексу законів про працю України, було підтримано та відкрито провадження у справі, а в подальшому з незрозумілих причин відхилено та залишено позов без розгляду.

Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подав до суду відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи таку необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції була постанова законна та обґрунтована ухвала, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Покликається на те, що позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення за період проходження служби з 05.03.2022 по 20.05.2023 лише 01 грудня 2023 року, що свідчить про пропуск встановленого законом 3-х місячного строку.

При цьому судом вірно вказано, що процесуальний закон пов`язує обчислення строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася про порушення своїх прав або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто позивач був ознайомлений з розміром виплаченого грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.03.2022 по 20.05.2023. Крім того, звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду позивача упродовж встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, носять суб`єктивний характер, а отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Суд звертає, увагу, що положеннястатті 122 КАС Українине містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннямистатті 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю України(у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.

Проте, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначенимЗаконом України від 01.07.2022 № 2352-IXчастину першу та другустатті 233 Кодексу законів про працю Українибуло викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Таким чином, шляхом внесенням достатті 233 Кодексу законів про працю Українивказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

При цьому, частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Суд зазначає, що на момент звільнення позивача з військової служби,стаття 233 КЗпП України вже діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо оплати праці та спору щодо виплати всіх сум, які належали при звільненні, обмежувався терміном у три місяці.

Проте, пункт 1глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, з урахуванням терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тримісячний процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду закінчився 01 жовтня 2023 року (після спливу трьох місяців від дати припинення дії карантину).

Проте, до суду з цим позовом за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення за період проходження служби з 05.03.2022 по 20.05.2023, позивач звернувся лише 01.12.2023.

Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України."

Позивач вважає, що перебіг процесуального строку починається з дня отримання письмового повідомлення про суми нарахованих та виплачених сум при звільненні, та вказано, що жодного письмового повідомлення про виплачені позивачу суми при звільненні не надходили та не надавалися, а позивачем вживалися заходи щодо одержання вказаних документів.

Проте, колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що спір стосується виплати грошового забезпечення, яке є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, як обраховане це грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок чи розрахунок його складових. Отже, з дня виплати грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до відповідача із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від відповідача відповіді на подану нею заяву.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що під час проходження служби з 05.03.2022 по 20.05.2023 позивач жодного разу не звертався до відповідача із заявою про надання інформації про розміри виплаченого грошового забезпечення, його складових та способу його обрахунку.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач був ознайомлений про нараховані та виплачені йому сум при звільненні згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 146 від 03.06.2023 про його виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Стосовно покликань позивача на ту обставину, що про порушення свого права він міг дізнатися лише з листа-відповіді відповідача на його заяву, яку відповідач проігнорував, на думку колегії суддів, таке не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/37/20 дійшла висновку, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується.

Суд звертає увагу, що виплати грошового забезпечення, щодо яких виник спір, виплачуються щомісячно, тобто чинним законодавством визначені часові межі їх виплати, - один раз на місяць.

За таких обставин, позивач мав знати про порушення своїх прав протиправною бездіяльністю відповідача кожне перше число місяця, наступного за місяцем, за який мали бути виплачені спірні виплати, у зв`язку з чим розпочинався перебіг відповідного строку звернення до суду.

Відтак, суд встановив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України«Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.

Аналогічна позиція наведена Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судуу постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22.

При цьому суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС Українита залишення позову без розгляду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки позивач не вказав і не підтвердив відповідними доказами про існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав.

Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 500/7802/23 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин