Ухвала

від 07.12.2023 по справі 580/4901/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у адміністративній справі

07 грудня 2023 року справа № 580/4901/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Гришанова А.І.,

за участю:

представника позивача Шимановського А.В.,

представника відповідача Слинька М.Г.,

представниці третьої особи Івашкової Н.Є.,

розглядаючи за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСББ Дюжина 143 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСББ Дюжина 143 (далі ОСББ, позивач) подало позов до Черкаської міської ради (далі міська рада, відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 41-157 від 23.05.2023 р. про відмову у передачі позивачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Черкаську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1184 га, кадастровий номер 7110136400:02:063:0053, та надати дану земельну ділянку безоплатно у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішенням позивачу відмовлено у передачі у власність земельної ділянки без зазначення передбачених чинним законодавством підстав. При цьому, позивач звертає увагу, що спірне рішення відповідач прийняв на виконання рішення суду, у зв`язку із чим, беручи до увагу те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою, надання земельної ділянки у власність та всіма документами, передбаченими законодавством України, позивач просить зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

24.07.2023 представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підсудна адміністративному суду та має розглядатись в порядку цивільного судочинства. Представник відповідача зазначив, що при розгляді питання про передачу земельної ділянки у власність позивачу голова постійної комісії з питань земельних відносин озвучила звернення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що під час розробки проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки не було враховано наявність на цій земельній ділянці її нерухомого майна, а саме: гаража, який належить їй на підставі рішення суду.

Представник відповідача у заяві зазначив, що в цьому випадку оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про приватне речове право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення такого органу.

Ухвалою від 21.09.2023 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 07.12.2023 представник відповідача клопотання підтримав та просив його задовольнити, представниця третьої особи зазначила, що покладається на розсуд суду, однак проти закриття провадження у справі не заперечує, а представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що на його думку у справі відсутні належні докази наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке належить тертій особі.

Під час розгляду клопотання про закриття провадження у справі суд таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (далі ЗК) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який регулює земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Предметом поданого ОСББ Дюжина 143 позову є визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 41-157 від 23.05.2023 р. про відмову у передачі позивачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а також зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1184 га, кадастровий номер 7110136400:02:063:0053, та надати дану земельну ділянку безоплатно у власність.

Разом з тим, з наявних у справі графічних матеріалів щодо земельної ділянки суд встановив, що на частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1184 га, кадастровий номер 7110136400:02:063:0053, знаходиться нерухоме майно, а саме: гараж, що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 71), яке видане на підставі заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.05.2009 у справі № 2-64/09 (а.с. 70).

Таки чином, оспорювання рішення органу місцевого самоврядування в цій справі поглинається спором про речове, приватне право, захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/8018/17.

Отже, у цій справі існує спір про цивільне право, і подальший розгляд справи не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на земельну ділянку.

Положенням частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі частини 1 статті 239 цього Кодексу суд роз`яснює позивачеві, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції цивільного суду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 183, 238, 239, 241, 243, 248, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСББ Дюжина 143 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Повернути ОСББ Дюжина 143 (18015, м. Черкаси, вул. Свято-Макаріївська, 143, код ЄДРПОУ 43481085) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн, сплаченого згідно платіжної інструкції № 59 від 06.06.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 12.12.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК