Постанова

від 06.12.2023 по справі 500/3352/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3352/23 пров. № А/857/18819/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «МЖК Ірлага» Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Ірлага» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (головуючий суддя Баб`юк П.М., м. Тернопіль) у справі № 500/3352/23 за позовом Дочірнього підприємства «МЖК Ірлага» Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Ірлага» до Тернопільської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ДП «МЖК Ірлага» ТОВ «МЖК Ірлага» звернулося з позовом до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №692 від 14.06.2023 «Про усунення порушень у сфері благоустрою».

Позов обгрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням порушено права власників та орендарів офісного центру "Добробуд" за адресою вул. Микулинецька, 3а у м. Тернополі, які за власні кошти встановили шлагбаум при в`їзді на прибудинкову територію для забезпечення свого права на користування нею для паркування транспортних засобів власників та орендарів офісних приміщень та недопущення сторонніх осіб на прибудинкову територію.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що шлагбаум не належить ні до елементів благоустрою, ні до засобів регулювання дорожнього руху, а тому його встановлення не передбачає погоджень з відповідними органами державної влади. Покликається на ст. 42 Земельного кодексу України, у якій визначено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Зазначає, що даним шлагбаумом не завдано шкоди благоустрою прибудинкової території та не створено перешкод для дорожнього руху. Звертає увагу на відсутність у виконавчих органів місцевого самоврядування повноважень на ухвалення рішення щодо демонтажу шлагбаумів, встановлених власниками будинку на прибудинковій території.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

10 листопада 2023 року відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, яка в користування чи оренду не передана. На заїзді до даного будинку встановлено технічний засіб організації дорожнього руху - шлагбаум. У зв`язку із тим, що в даному будинку розміщено торгово-офісні приміщення, обмеження безперешкодного руху створює незручності для орендарів приміщень. Крім того вказує, що встановлення шлагбауму та інших блокуючих пристроїв та перешкод на території Тернопільської міської територіальної громади підлягає відповідному погодженню, без отримання якого таке встановлення є самовільним. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників, проаналізувавши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, Дочірнє підприємство «МЖК Ірлага» ТОВ «МЖК Ірлага» зареєстроване як юридична особа, директор - Кривенький Ігор Миколайович.

Згідно статуту, предметом діяльності дочірнього підприємства серед іншого є комплексне обслуговування об`єктів, зокрема, управління та утримання будинків і прибудинкової території.

Між ДП "МЖК ІРЛАГА" та власниками нежитлових приміщень будинку №3а по вулиці Микулинецькій 01.01.21 укладено договір надання послуг з управління будинком.

Будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці комунальної власності, яка в користування чи оренду не передана.

Як встановлено з пояснень представника позивача, власниками нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 отримано дозвіл на виготовлення технічної документації на користування прибудинковою територією, однак на момент розгляду справи технічна документація не погоджена.

Згідно рішення зборів власників, орендарів офісних приміщень, оформлених протоколом від 02.03.2023 №89, вирішено влаштувати шлагбаум для обмеження доступу сторонніх осіб до прилеглої території будинку АДРЕСА_2 і паркування автомобілів власників квартир сусіднього житлового будинку .

За дорученням зборів власників, орендарів офісних приміщень, оформлених протоколом від 02.03.2023 №89, позивачем на заїзді до будинку №3а встановлено шлагбаум.

Згідно акта від 01.06.2023, за результатами розгляду звернення керівника ТОВ "Ліберті Україна Т" Яни Федик (вул.Микулинецька, 3а, офіс 811) щодо законності встановлення технічного засобу організації дорожнього руху - шлагбауму на заїзді до будинку №3а, робочою групою прийнято рішення подати пропозицію управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради підготувати відповідне рішення на розгляд виконавчого комітету міської ради щодо демонтажу даного шлагбауму.

Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №692 від 14.06.2023 "Про усунення порушень у сфері благоустрою" (арк. справи 5), пунктами першим та другим якого визначено:

«Постійно діючій робочій групі, яка створена рішенням виконавчого комітету від 07.04.2015 №276 "Про створення постійно діючої робочої групи" в 20-денний термін з дня прийняття даного рішення організувати та провести роботи з демонтажу технічного засобу регулювання дорожнього руху - шлагбаума, у кількості 1 (однієї) од., який влаштовано біля будинку №3А на вул. Микулинецькій, власника якого не встановлено.

Постійно діючій робочій групі повідомити власника, у разі встановлення, про можливість самостійного демонтажу об`єкта вказаного в п. 1 даного рішення в 10-денний термін з дня прийняття рішення»

Не погоджуючись із даним рішенням, ДП "МЖК ІРЛАГА" звернулось з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка (прилегла територія), на якій позивачем встановлено шлагбаум, перебуває у комунальній власності та не передана у користування власникам нежитлових приміщень, відтак позивач не вправі споруджувати на цій земельній ділянці будівлі і споруди без відповідного узгодження з власником земельної ділянки та без погодження влаштування шлагбауму у встановленому порядку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пп. 7 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Частиною 2 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV) передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно ч.1 ст.13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору; прибудинкові території.

Частиною другою статті 17 Закону №2807-IV визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Згідно ч.2 ст. 21 Закону №2807-IV розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №2807-IV підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

Частиною 1 ст.40 Закону №2807-IV визначено, що міські ради та їх виконавчі органи здійснюють у сфері благоустрою населених пунктів самоврядний контроль.

Згідно ч. 2 ст.40 Закону №2807-IV для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону №2807-IV самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Рішенням Тернопільської міської ради від 24.07.2019 №7/36/12 затверджено Правила благоустрою Тернопільської міської територіальної громади, пунктом 2 Розділу III "Вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій у сфері благоустрою населених пунктів" яких передбачено, що підприємства, установи, організації та інші юридичні особи, фізичні особи - підприємці на власних та закріплених територіях, а також громадяни, повинні здійснювати увесь комплекс робіт, спрямованих на забезпечення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: недопущення самовільного влаштування городів, створення, пошкодження або знищення газонів, самовільне висадження та знищення дерев, кущів тощо; підтримання в належному стані зовнішнього вигляду об`єкта підприємницької діяльності (фасад будівлі, прилегла територія), засобів зовнішнього оформлення (вивіски, трафарети та інше), ліквідовування написів "графіті" за власний рахунок; недопущення самовільного встановлення засобів організації дорожнього руху (напівсфери, блокератори, бетонні блоки, шлагбауми, тощо), об`єктів зовнішньої реклами, торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо, без відповідних погоджень.

Аналіз наведених норм вказує на обов`язок підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців отримати відповідний дозвіл на влаштування блокуючих пристроїв, шлагбаумів, штучних перешкод і виключає можливість їх встановлення за власним бажанням.

Відповідно до ч.2 ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що земельна ділянка (прилегла територія) будинку АДРЕСА_1 , на якій встановлено шлагбаум, не передана у користування чи оренду власникам приміщень чи позивачу, тобто державна реєстрація такого права не проведена.

Враховуючи наведене, твердження апелянта про те, що він, чи співвласники багатоквартирного будинку є землекористувачами та вправі споруджувати на цій земельній ділянці будь-які будівлі чи споруди без відповідного узгодження з власником земельної ділянки ( міською радою ) та без погодження влаштування шлагбауму у встановленому порядку, є безпідставним.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14.06.2023 №692 "Про усунення порушень у сфері благоустрою".

Крім того, колегія суддів зазначає, що між ДП "МЖК ІРЛАГА" та власниками нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 укладено договір надання послуг з управління будинком від 01.01.2021, згідно якого позивач зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком.

Підставою для встановлення ним шлагбауму, позивач зазначає рішення зборів, оформлене протоколом від 02.03.2023 №89, яким доручено власниками, орендарями офісних приміщень позивачу, як юридичній особі, яка надає послуги з управління будинком, влаштувати такий об`єкт для усунення порушення їх прав на паркування власних автомобілів на прилеглій території до будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів висновує, що позивачем не доведено порушення будь-яких прав чи інтересів саме ДП "МЖК ІРЛАГА" , оскільки ДП «МЖК Ірлага» ТОВ «МЖК Ірлага» не є співвласником чи орендарем приміщень у офісному центрі "Добробуд" за адресою вул. Микулинецька, 3а у м. Тернополі.

Крім того, позивачем не надано доказів, що він подав позов від імені та в інтересах власників та орендарів офісного центру "Добробуд" за адресою вул. Микулинецька, 3а у м. Тернополі.

Отже, підстав для задоволення позову немає.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «МЖК Ірлага» Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Ірлага» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 500/3352/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11 грудня 2023 року