Постанова

від 30.11.2023 по справі 454/4065/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/4065/21 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 22-ц/811/1570/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м.Львів

Справа№ 454/4065/21

Провадження № 22ц/811/1570/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1

розглянув апеляційнускаргу ТзОВ «Патронат - Плюс» на рішення Сокальського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Сокалі 3 березня 2023року у складі судді Веремчука О.А.., у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Патронат - Плюс» про усунення перешкод, розпорядження майном та скасування рішення, -

встановив:

22 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ТзОВ «Патронат - Плюс» про усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав. В обґрунтування позову посилається на те, що вона (позивач) є власником земельних ділянок на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами: 4624887400:01:000:0224 площею 0,2240 га (згідно з державним актом Серії ЯД 448385), 4624887400:01:000:0278 площею 0,8035 га (згідно з державним актом Серії ЯД № 448386), 4624887400:01:000:0089 площею 0,3623 га (згідно з державним актом Серії ЯД № 448384), 4624887400:01:000:0090 площею 0,3623 га (згідно з державним актом Серії ЯА 728943), 4624887400:01:000:0223 площею 1,1519 га (згідно з державним актом Серії ЯА 728943), 4624887400:01:000:0277 площею 0,8142 га (згідно з державним актом Серії ЯА 728943). Відповідно до договорів оренди земельної частки (паю), які було укладено між нею ( ОСОБА_2 ) та ТзОВ «Партонат - Плюс» в особі директора Чижмара Ю.І. 10 березня 2010 року, вона ( ОСОБА_2 ) передала зазначені земельні ділянки ТзОВ «Патронат - Плюс» в оренду терміном на 7 років. Термін дії договорів закінчився у 2017 році. Зазначає, що вона (позивач) відмовилася від продовження оренди, про що повідомила відповідача. Однак, у відповідь на вимогу повернути назад їй у користування взяті в оренду земельні ділянки, посадовими особами ТзОВ «Партонат - Плюс» повідомлено її ( ОСОБА_2 ) про те, що оренда земельних ділянок була продовжена, шляхом підписання з нею нових договорів у грудні 2015 року. Стверджує, що жодних договорів па продовження оренди земельних ділянок чи передачу цих ділянок в оренду на новий строк, не укладала та не підписувала. Вважає, що її ( ОСОБА_2 ) підписи на нових договорах оренди земельних ділянок від 2015 року було підроблено. На підставі цього, у травні 2018 року звернулась із заявою про кримінальне правопорушення до Сокальського відділення поліції Червоноградського ВП ГУНП України у Львівській області. 29 травня 2018 року, згідно цієї заяви відкрито кримінальне провадження № 12018140310000361. Вказує, що в межах цього кримінального провадження її ( ОСОБА_2 ) допитано як свідка, в протоколі допиту зафіксовано показання, якими підтверджуються всі вищезазначені факти. В межах цього кримінального провадження 28 травня 2019 року призначено судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку № 2939 криміналістичної судово - почеркознавчої експертизи від 9 серпня 2019 року підписи від її (заявника) імені, розташовані в графах «Орендодавець ОСОБА_3 » та «ПЕРЕДАВ» в документах: договори оренди земельних ділянок від 7 грудня 2015 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Стверджує, що 9 вересня 2021 року надіслала відповідачу вимогу про повернення земельних ділянок, однак відповідач безпідставно відмовив їй (позивачу) в поверненні використовуваних земельних ділянок. Тому вона (позивач) не може повноцінно користуватися належними їй на праві власності земельними ділянками, зважаючи на те, що договір продовження оренди земельних ділянок не укладала. Заняття земельних ділянок відповідачем та користування ними без належних на те правових підстав, створює їй (позивачу) перешкоди у повноцінному користуванні належним їй майном. Просить позов задовольнити.

Рішенням Сокальського районного суду м. Львова від 3 березня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано ТзОВ «Патронат - Плюс» усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, які розташовані на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області з кадастровими номерами:

- 462488740.0:01:000:0224 площею 0,2240 га;

- 4624887400:01:000:0223 площею 1,1519 га:

- 4624887400:01:000:0277 площею 0,8142 га:

- 4624887400:01:000:0278 площею 0,8035 га:

- 4624887400:01:000:0089 площею 0,3623 га:

- 4624887400:01:000:0090 площею 0,3623 га.

шляхом звільнення та повернення у користування ОСОБА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: - індексний номер 29131852 від 6 квітня 2016 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624887400:01:000:0224 площею 0,2240 га, номер запису про інше речове право 14095991, яке вчинене на підставі договору оренди землі Серія та номер №б/н від 7 грудня 2015 року між ТзОВ «Патронат-Плюс» та ОСОБА_2 та припинено право оренди земельної ділянки: індексний номер 29114083 від 5 квітня 2016 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624887400:01:000:0089 площею 0,3623 га номер запису про інше речове право 14095908, яке вчинене на підставі договору оренди землі Серія та номер №б/н від 7 грудня 2015 року між сторонами та припинено право оренди земельної ділянки: індексний номер 29113463 від 5 квітня 2016 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624887400:01:000:0278 площею 0,8035 га, номер запису про інше речове право 14095837, яке вчинене на підставі договору оренди землі Серія та номер №б/н від 7 грудня 2015 року між ТзОВ «Патронат-Плюс» та ОСОБА_4 та припинено право оренди земельної ділянки : індексний номер 29112574 від 5 квітня 2016 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624887400:01:000:0277 площею 0,8142 га номер запису про інше речове право 14095759, яке вчинене на підставі договору оренди землі Серія та номер №б/н від 7 грудня 2015 року між сторонами та припинено право оренди земельної ділянки: індексний номер 29112702 від 5 квітня 2016 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624887400:01:000:0223 площею 1,1519 га, номер запису про інше речове право 14095667, яке вчинене на підставі договору оренди землі Серія та номер №б/н від 7 грудня 2015 року між ТзОВ «Патронат-Плюс» та ОСОБА_2 та припинено право оренди земельної ділянки; індексний номер 29114210 від 5 квітня 2016 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624887400:01:000:0090 площею 0, 3623 га номер запису про інше речове право 14095495, яке вчинене на підставі договору оренди землі серія та номер №б/н від 7 грудня 2015 року між ТзОВ «Патронат-Плюс» та ОСОБА_2 . Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржує ТзОВ «Патронат-Плюс». Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що ОСОБА_2 разом із позовом надала суду не завірені та нечитабельні фотокопії заяви про кримінальне правопорушення від 29 травня 2018 року, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколу допиту ОСОБА_2 у якості свідка від 17 грудня 2018 року та Висновку експерта № 2939 криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи від 9 серпня 2019 року, складеного у межах кримінального провадження № 12018140310000361. Зазначає, що спірні договори оренди земельних ділянок містять абсолютно усі істотні умови, згода у яких була досягнута між сторонами цього спору, у т.ч. й підписано ними обома. Після укладення цих договорів оренди між ТзОВ «Патронат-Плюс» та ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію речових прав оренди за відповідачем на зазначені земельні ділянки. На виконання договорів оренди позивач у 2015-2020 роках отримувала плату за використання ТзОВ «Патронат Плюс» згаданих земельних ділянок зерном та коштами, що підтверджується особистим підписом позивача у відомостях. За ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року було надано експерту 9 зразків підпису ОСОБА_2 , замість 15, як це передбачено Інструкцією. Крім цього, почеркознавча експертиза призначалася у 2019 році, проте вільні взірці підпису позивача, що надавалися на експертне дослідження, за часом їх виконання не відповідали об`єкту дослідження. Тобто, договори оренди та акти приймання-передачі земельних ділянок, які позивач начебто не підписувала, були датовані 7 грудня 2015 року, а вільні взірці підпису виконані ОСОБА_2 на документах у 2010 році, тобто із значним часовим інтервалом по відношенню до підписів, виконаних на об`єктах дослідження. Вказує, що жоден із наданих на експертне дослідження вільних зразків підпису позивача не був вчинений у межах 2015-2019 років. Таким чином, при відібрані для порівняння зразків підпису та почерку позивача не було дотримано вимог п. 1.5. та 1.8. Інструкції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з такими кадастровими номерами: 4624887400:01:000:0224 площею 0,2240 га (згідно з державним актом Серії ЯД 448385), 4624887400:01:000:0278 площею 0,8035 га (згідно з державним актом Серії ЯД № 448386), 4624887400:01:000:0089 площею 0,3623 га (згідно з державним актом Серії ЯД № 448384), 4624887400:01:000:0090 площею 0,3623 га (згідно із державним актом Серії ЯА 728943), 4624887400:01:000:0223 площею 1,1519 га (згідно з державним актом Серії ЯА 728943), 4624887400:01:000:0277 площею 0,8142 га (згідно з державним актом Серії ЯА 728943).

Позивач у своїй позовній заяві просила скасувати запис про проведену державну реєстрацію речового права та зобов`язати відповідача повернути їй спірні земельні ділянки, посилаючись на те, що оспорювані правочини не укладала і не підписувала.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6ст.203 ЦПК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в оспорюваних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно із ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про не укладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом звернення з вимогою про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Позивач у своїй позовній заяві також просила скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним.

Реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - належними їй зазначеними земельними ділянками.

Згідно із постановою Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку, що реєстрація права оренди ТзОВ «Патронат - Плюс» на підставі неукладених договорів оренди землі не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до висновку № 2939 криміналістичної судово - почеркознавчої експертизи від 9 серпня 2019 року підписи від імені ОСОБА_2 , розташовані в графах: «Орендодавець ОСОБА_3 » та «ПЕРЕДАВ» виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори оренди земельних ділянок від 7 грудня 2015 року позивач не підписувала та волевиявлення на їх укладення не мала.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон не передбачає.

Згідно п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Виконанню підлягають виключно судові рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 3 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Позивач договори оренди земельних ділянок від 7 грудня 2015 року з відповідачем не підписувала та волевиявлення на їх укладення не мала.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скасування рішень державного реєстратора про проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Патронат - Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду м. Львова від 3 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанову складено і підписано 5 грудня 2023 року.

Головуючий

Судді