Постанова

від 11.12.2023 по справі 904/2964/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2964/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (колегія суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимира Антоновича 68" (далі - ОСББ)

про визнання недійсними рішень загальних зборів від 30.12.2016, від 31.12.2017, від 23.12.2018, від 22.12.2019,

ВСТУП

1. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

2. Позивач звернувся з касаційною скаргою на вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та поновити строк на апеляційне оскарження.

3. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

4. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.11.2022, просив визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ від 30.12.2016; від 31.12.2017; від 23.12.2018; від 22.12.2019.

5. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.01.2023 в задоволенні позовних вимог відмовив.

6. 01.08.2023 засобами підсистеми "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023, а також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

7. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2023 апеляційну скаргу залишив без руху на підставі ч.3 ст.260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених ст.256 цього Кодексу, і підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку, визнані неповажними. Надав скаржнику строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, а також попередив скаржника, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

8. Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга на рішення, повний текст якого складено 24.01.2023, сформована та подана в системі "Електронний суд" 02.08.2023, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення було 13.02.2023.

9. Центральний апеляційний господарський суд встановив, що в обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що за станом здоров`я він не брав участі у судовому засіданні 23.01.2023, копію оскаржуваного рішення отримав 03.03.2023, а з 03.03.2023 як волонтер брав активну участь з надання допомоги військовослужбовцям у складі групи волонтерів благодійної організації поблизу територій, де ведуться бойові дії, а тому не мав фізичної можливості ґрунтовно дослідити судове рішення та підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу на нього.

10. Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що неможливість своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції у зв`язку із здійсненням скаржником волонтерської діяльності не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення внаслідок того, що волонтер добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги, яка має суб`єктивний для нього характер, і не свідчить про існування об`єктивно непереборних причин для неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк; вказав, що на території міста Дніпра бойові дії не ведуться, а тому вчинення відповідної дії (своєчасного оскарження рішення суду) не створює загрози життю, здоров`ю та безпеці людини, а суд не припиняє здійснення правосуддя навіть в умовах воєнного стану, та ці умови є однаковими для усіх суб`єктів судових спорів.

11. 30.08.2023 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому навів ті самі обставини, що і в попередньому клопотанні, та додатково просив врахувати обставини, що вплинули на неможливість вчасного подання апеляційної скарги - запровадження воєнного стану та ведення бойових дій на території України, що створює загрозу життю та здоров`ю людини, обумовлену систематичними ракетними ударами з боку ворога по будь-якій адміністративно-територіальній одиниці України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

12. Центральний апеляційний господарський суд оскаржуваною ухвалою від 13.09.2023 визнав неповажними причини пропуску процесуального строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 на підставі п.4 ч.1 ст.261 ГПК.

13. Мотивував рішення тим, що:

- для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність; безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція); суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність; в основі принципу юридичної визначеності лежить положення res judicata, відповідно до якого остаточне рішення суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися; якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності;

- введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв`язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо);

- підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та пов`язаними з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, та такими, що не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк.

14. Суд апеляційної інстанції повторно вказав, що неможливість своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції у зв`язку із здійсненням скаржником волонтерської діяльності, не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, внаслідок того, що волонтер добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги, яка має суб`єктивний для нього характер і не свідчить про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк; на території міста Дніпра бойові дії не ведуться, тому вчинення відповідної дії (своєчасного оскарження рішення суду) не створює загрози життю, здоров`ю та безпеці людини, а суд не припиняє здійснення правосуддя навіть в умовах воєнного стану та ці умови є однаковими для усіх суб`єктів судових спорів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

15. 02.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження, у якій просить її скасувати та поновити процесуальні строки на апеляційне оскарження.

16. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків у подібних правовідносинах (у період воєнного стану), проігнорував викладені скаржником факти та не застосував практику Європейського суду з прав людини щодо поновлення процесуальних строків у період воєнного або надзвичайного стану, а не при звичайних обставинах (посилається на постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц, зокрема, щодо обмеження доступу до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст.6 Конвенції).

17. Скаржник, зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував територіальне місцезнаходження скаржника під час волонтерської діяльності та специфіку його волонтерської роботи, що здійснювалася поряд із ЗСУ та зумовлена виключно воєнним станом в Україні; необґрунтованими є висновки суду, що у місті Дніпрі відсутня небезпека життю та здоров`ю; суд обмежив право скаржника на доступ до правосуддя.

18. 10.11.2023 надійшов відзив ОСББ, у якому просить відмовити позивачеві у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

19. У відзиві, зокрема, зазначає:

- позивач не довів неможливість участі в судових засіданнях 10.01.2023 та 23.01.2023 через стан здоров`я; позивач оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції від 08.02.2023, але не мав вільного часу для підготовки апеляційної скарги на основне рішення справі, яке ухвалено на два тижні раніше - 23.01.2023;

- чинне законодавство не містить визначення терміну - "територія поблизу території бойових дій", проте, існує Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №30, в якому вказано 4 населені пункти, розташовані в Синельниківському районі, та в яких можливе ведення бойових дій: Великомихайлівська сільська територіальна громада, Маломихайлівська сільська територіальна громада, Новопавлівська територіальна громада, Покровська селищна територіальна громада; однак, касаційна скарги та надана довідка не містять інформації, в яких саме населених пунктах, крім м. Синельникове, позивач здійснював свою діяльність як волонтер та протягом якого часу перебував у вказаному місті; м. Синельникове до зони бойових дій не відноситься; доводи про безперервне перебування на території Синельниківського району в період з 03.03.2023 до 31.07.2023 спростовуються постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2023 у справі №204/9211/23, в якій встановлено, що 08.06.2023 позивач перебував у м. Дніпро (справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення);

- волонтерська діяльність є виключно добровільною; представник позивача також займається такою діяльністю, проте не вважає за можливе посилатися на таку інформацію як на підставу для поновлення процесуальних строків; чинне законодавство не містить таких підстав для поновлення процесуальних строків як здійснення волонтерської діяльності учасником судового процесу;

- небезпека ракетних обстрілів існує в рівній мірі для сторін судового процесу, для суддів, для всіх мешканців м. Дніпра та України в цілому; така обставина не може бути підставою для нездійснення судами правосуддя;

- твердження позивача про те, що пропущений строк оскарження становить кілька місяців і не має визначального впливу щодо суті справи є проявом правового нігілізму та неповаги до суду; процесуальні строки встановлені в ГПК і мають дотримуватись всіма сторонами процесу, та лише у виключних випадках, за наявності поважних причин, можуть бути поновлені судом;

- судова практика Верховного суду, на яку посилається скаржник, є нерелевантною для цієї справи;

- позивач ініціював цю справу (№904/2964/22) виключно з метою затягування розгляду іншої справи - №204/1543/22, що розглядається в Красногвардійському суді м. Дніпропетровська, починаючи з січня 2022 року і пов`язана із стягненням з позивача заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ за 2016-2019 роки.

20. Також у відзиві відповідач просить покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді касаційної інстанції, розмір яких складає 5 000,00 грн.

21. 13.11.2023 надійшла відповідь на відзив, у якій скаржник просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

22. Також скаржник просить відмовити у стягненні на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, адже вважає, що представник відповідача - адвокат не надавав такої допомоги, відзив не містить правового аналізу норм права, наказів, судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини; скаржник, посилаючись на Закон "Про безоплатну правову допомогу", зазначив, що відповідач не вказав, які права та свободи останнього будуть порушені поновленням процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

23. Верховний Суд ухвалою від 25.10.2023 відкрив касаційне провадження у справі №904/2964/22, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження, надав строк для надання відзивів на касаційну скаргу до 13.11.2023 та витребував матеріали справи.

24. 08.11.2023 матеріали справи №904/2964/22 надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

26. За змістом ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

27. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК).

28. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК).

29. Частиною 3 ст.2 ГПК визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

30. Згідно із п.6 ч.2 ст.42 ГПК учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

31. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 ГПК).

32. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК).

33. Частиною 1 ст.256 ГПК передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

34. Відповідно до частин 2, 3 ст.256 ГПК учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.261 цього Кодексу.

35. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.01.2023 в задоволенні позовних вимог відмовив. Повний текст цього рішення складено та підписано 24.01.2023, а отже останнім днем строку на апеляційне оскарження цього рішення було 13.02.2023.

36. Скаржник звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення лише 01.08.2023, тобто з пропуском процесуального строку на його оскарження, з клопотанням про поновлення такого строку.

37. Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

38. Суд апеляційної інстанції, визнавши наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку неповажними, залишив апеляційну скаргу без руху у відповідності до ч.3 ст.260 ГПК.

39. Частина 4 ст.260 ГПК передбачає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.261 цього Кодексу

40. Згідно з п.4 ч.1 ст.261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

41. Скаржник повторно звернувся із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції визнав наведені підстави неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

42. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

43. Положеннями ст.6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

44. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

45. У рішеннях Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення від 03.12.2003 у справі "Ryabykh v. russia", заява №52854/99).

46. При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява №3236/03).

47. Зі змісту ч.1 ст.119 ГПК вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

48. Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

49. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

50. При цьому ГПК не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

51. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв`язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання у зв`язку із проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).

52. Суд також обґрунтовано відхилив доводи про здійснення волонтерської діяльності, оскільки така має суб`єктивний характер, а також про наявність обумовленої систематичними ракетними ударами загрози життю та здоров`ю скаржника.

53. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 ст.13 ГПК).

54. Натомість скаржник у своїй заяві (після усунення недоліків) повторно не навів належних обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

55. Верховний Суд додатково звертає увагу на те, що навіть враховуючи зазначену скаржником дату отримання повного тексту оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення (03.03.2023), пропуск строку на апеляційне оскарження є значним (майже 5 місяців), оскільки скаржник звернувся із апеляційною скаргою лише 01.08.2023.

56. У той же час з Довідки від 31.07.2023 №22, виданої благодійною організацією "Благодійний фонд "Мрія у долонях", та наданої скаржником як суду апеляційної інстанції, так і Верховному Суду, не вбачається, що він з 03.03.2023 до 01.08.2023 безперервно здійснював волонтерську діяльність, та не вбачається, якою саме є ця діяльність.

57. Натомість у згаданій Довідці зазначено, що "Пришляк Я.О. з 03.03.2023 особисто приймає участь як волонтер у штабі допомоги територіальної оборони м. Синельникове та Синельниківського району на базі благодійної організації та як волонтер виконує роботи і завдання для забезпечення військовослужбовців допомогою", що не підтверджує наявності обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

58. З огляду на зазначене, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

59. Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

60. Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК).

61. Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги позивача на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на рішення про відмову в позові.

62. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК).

63. Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

64. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

65. Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

66. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

67. ОСББ у першій заяві по суті в суді касаційної інстанції (відзиві на касаційну скаргу) зазначило, що розмір судових витрат, які воно понесло при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 , складає 5 000,00 грн.

68. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абз.2 ч.8 ст.129 ГПК).

69. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції відповідач до відзиву на касаційну скаргу додав копії завдання від 01.11.2023 №06 (далі - Завдання) до договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 №127/21 (далі - Договір), укладеного між ОСББ та адвокатським об`єднанням "Легарт" (далі - АО "Легарт"), рахунку-фактури від 01.11.2023 №127/21-6 та платіжну інструкцію від 02.11.2023 №783 про оплату гонорару згідно із Завданням у розмірі 5 000,00 грн.

70. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору АО "Легарт" надає клієнту правову допомогу на умовах, передбачених Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", здійснює захист та представництво інтересів клієнта, надає інші види правової допомоги. Детальний зміст, конкретизація і обсяг правової допомоги визначаються за усною або письмовою домовленістю між сторонами.

71. Керуючись умовами Договору, передбаченими п.1.2, сторони уклали Завдання, відповідно до якого клієнт доручає АО "Легарт" надавати правову допомогу та здійснювати представництво інтересів клієнта під час розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №904/2964/22 (п.1 Завдання).

72. Згідно з п.2 Завдання сторони погодили такий зміст та обсяг правової допомоги: аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №904/2964/22, підготовка відзиву на касаційну скаргу та подання її до Верховного Суду. Розмір гонорару за таку допомогу складає 5 000,00 грн.

73. Скаржник у відповіді на відзив просить відмовити у стягненні на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, адже вважає, що представник відповідача не надавав такої допомоги, відзив не містить правового аналізу норм права, наказів, судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини; посилаючись на Закон "Про безоплатну правову допомогу", скаржник зазначив, що відповідач не вказав, які права та свободи останнього будуть порушені поновленням процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

74. Верховний Суд враховує, що на виконання Завдання адвокат АО "Легарт" як представник ОСББ підготував та подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , а відповідач оплатив вартість гонорару.

75. Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

76. За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

77. Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

78. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

79. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

80. Керуючись критеріями, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також заперечення скаржника щодо таких витрат, Верховний Суд враховує:

- незначну складність справи: у касаційному порядку переглядалася ухвала суду апеляційної інстанції про відмову ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на рішення суду першої інстанції від 23.01.2023;

- основні доводи ОСББ, викладені у відзиві на касаційну скаргу, збігаються із доводами суду апеляційної інстанції, наведеними в обґрунтування оскаржуваної ухвали.

81. Отже, керуючись принципами справедливості, пропорційності, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), Верховний Суд відмовляє у стягненні з ОСОБА_1 всього заявленого ОСББ розміру витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи у касаційній інстанції та обмежує його до розміру 2 500,00 грн. В іншій частині заяву Верховний Суд залишає без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

83. Згідно з ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

84. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відмовляє в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у цій справі залишає без змін.

Судовий збір

85. Оскільки суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №904/2964/22 залишити без змін.

3. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимира Антоновича 68" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи №904/2964/22 у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимира Антоновича 68" (49006, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 68, код ЄДРПОУ 23075621) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи №904/2964/22 у суді касаційної інстанції.

5. В іншій частині заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимира Антоновича 68" залишити без задоволення.

6. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець