Ухвала

від 11.12.2023 по справі 161/6312/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 161/6312/22

провадження № 61-17196ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває справа № 161/6312/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна.

До початку судового засідання ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про призначення комплексної судової економічної оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про призначення судової експертизи задоволено, призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя комплексну судову економічну оціночно-будівельну експертизу.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Волинського апеляційного суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до апеляційного суду 19 жовтня 2023 року та заявив клопотання про поновлення строку подачі апеляційної скарги, посилаючись на те, що копію оскаржуваної ухвали він отримав 05 жовтня 2023 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року вказані

у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав для поновлення строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року постановлено за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

У судовому засіданні було оголошено повний текст ухвали суду. Крім того, її оприлюднено 15 вересня 2023 року. Крім того, ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 02 листопада

2023 року подав письмову заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив отримання ним копії ухвали 05 жовтня 2023 року, оскільки на пошту йому копія ухвали не надходила, а ознайомитися із повним текстом на сайті реєстру судових рішень він не міг, ураховуючи, що там знеособлені дані як фізичних, так і юридичних осіб.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені у поданій 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 заяві на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що заявником не доведено належними доказами неможливість подачі апеляційної скарги у визначений законом процесуальний строк.

30 листопада 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року (надійшла до суду 07 грудня 2023 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки копію оскаржуваної ухвали було отримано ОСОБА_1 05 жовтня 2023 року, про що наявна відмітка у матеріалах справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень

у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу

в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів

з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France»

від 16 грудня 1992 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях

у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.

Апеляційним судом встановлено, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року постановлено за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . У судовому засіданні було оголошено повний текст ухвали суду.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року було надіслано судом до реєстру 13 вересня 2023 року, зареєстровано - 14 вересня 2023 року, а оприлюднено - 15 вересня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що він отримав копію оскаржуваної ухвали 05 жовтня 2023 року, про що наявна відмітка у матеріалах справи.

Апеляційна скарга подана заявником лише 19 жовтня 2023 року, тобто більш ніж через місяць після оголошення оскаржуваної ухвали.

При цьому ОСОБА_1 використав своє процесуальне право брати участь

у судовому засіданні 12 вересня 2023 року лише через свого представника ОСОБА_3 , за участю якого постановлено оскаржувану ухвалу та оголошено її повний текст.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що доказів про те, що представника було обмежено у повноваженнях на вчинення таких процесуальних дій, як подання заяви від імені відповідача та отримання для нього відразу ж після оголошення ухвали її копії, чи на оскарження у визначений процесуальний строк цієї ухвали суду - заявник не надав.

Отже, як представник відповідача, ОСОБА_3 мав процесуальний строк до 27 вересня 2023 року подати апеляційну скаргу на ухвалу суду.

Заявник не навів доказів неможливості раніше (до 05 жовтня 2023 року) звернутися до суду першої інстанції для отримання тексту оскаржуваної ухвали, враховуючи і те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року було оприлюднено 15 вересня 2023 року.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волиснкьої області

від 12 вересня 2023 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку за подання апеляційної скарги були визнані неповажними, а у другому клопотанні не наведено інших поважних причин пропуску процесуального строку та не надано жодних доказів.

Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не

є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19).

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 листопада

2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник