Постанова

від 06.12.2023 по справі 685/487/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 685/487/22

провадження № 61-4686св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р.А., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Злагода Л»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа- Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Бурлак Г. І., додаткове рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Бурлак Г. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2022 року Фермерське господарство «Злагода Л» (далі - ФГ «Злагода Л») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області), про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву ФГ «Злагода Л» мотивувало тим, що ОСОБА_3 як голові ФГ «Злагода Л» на праві постійного користування 12 лютого 1998 року надана земельна ділянка кадастровий номер 6824785500:04:017:0076 площею 33 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Із моменту створення ФГ «Злагода Л» відбулася фактична заміна постійного землекористувача та обов`язки останнього перейшли до позивача з дня його державної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і земельну ділянку кадастровий номер 6824785500:04:017:0076 було вилучено із державного земельного кадастру шляхом поділу на 17 ділянок кадастрові номери: 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0133, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0128, 6824785500:04:017:0132, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119, 6824785500:04:017:0121, 6824785500:04:017:0117, 6824785500:04:017:0129, які передані фізичним особам у власність та згодом, на підставі договорів купівлі-продажу відчужені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач указував, що припинення права фермерського господарства користування земельною ділянкою кадастровий номер 6824785500:04:017:0076 з тих підстав, що таке право не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало це право, є незаконним, адже зазначена земельна ділянка була надана на праві постійного користування ОСОБА_3 у встановлений законом спосіб; земля використовувалася фермерським господарством за цільовим призначенням і з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи згідно із Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника. У разі смерті громадянина - засновника сільськогосподарського фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Позивач уважав, що поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, здійснено незаконно з огляду на те, що фермерське господарство не зверталося із відповідними заявами. Проте, вказане не позбавляє можливості позивача заявити вимогу про витребування цього майна із чужого незаконного володіння. Беручи до уваги усталену практику Великої Палати Верховного Суду, позивач уважав, що ефективному відновленню порушеного права буде сприяти судове рішення про задоволення віндикаційного позову.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, видаючи накази про передачу у власність фізичним особам спірних земельних ділянок, які згодом набуті відповідачами, діяло всупереч вимогам статті 141 ЗК України, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення позивача права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, і в порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) втрутилося у право позивача на мирне володіння своїм майном.

ФГ «Злагода Л» просило суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь позивача шляхом вилучення та передачі земельні ділянки з кадастровими номерами: 6824785500:04:017:0133, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0129, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0128;

- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 на користь позивача шляхом вилучення та передачі земельні ділянки з кадастровими номерами: 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0132, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119, 6824785500:04:017:0121, 6824785500:04:017:0117.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року позов ФГ «Злагода Л» задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння:

у ОСОБА_2 на користь ФГ «Злагода Л» шляхом вилучення та передачі земельні ділянки з кадастровими номерами: 6824785500:04:017:0133, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0129, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0128,

у ОСОБА_1 на користь ФГ «Злагода Л» шляхом вилучення та передачі земельні ділянки з кадастровими номерами: 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0132, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119, 6824785500:04:017:0121, 6824785500:04:017:0117.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статті 82 ЦПК України встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, належить на праві постійного користування ФГ «Злагода Л», адже на час звернення із позовом до суду таке право за ФГ «Злагода Л» не припинилося ні внаслідок непереоформлення такого права, ні через смерть його засновника - ОСОБА_3 .

Додатковим рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року задоволено клопотання ФГ «Злагода Л», стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ФГ «Злагода Л» по 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції з огляду на складність справи, її тривалість, значення для сторін, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт і послуг, розмір витрат на оплату послуг адвоката, вважав, що позивач виконав вимоги статті 137 ЦПК України щодо доведеності розміру суми, що підлягала компенсації.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року та додаткове рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції про витребування спірних земельних ділянок у ОСОБА_1 як добросовісного набувача, адже судовими рішеннями у справі № 685/555/20 встановлено, що спірне майно (11 земельних ділянок, власниками яких є ОСОБА_1 ) вибуло з користування ФГ «Злагода Л» не з волі користувача, а тому ФГ «Злагода Л» не позбавлене права на звернення до суду з належними позовними вимогами (витребування майна з чужого незаконного володіння) з метою ефективного захисту порушеного речового права.

Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що заявник довів співмірність витрат на правову допомогу, натомість відповідач не скористався правом подати клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 14 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року у частині вимог, заявлених до нього, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вирішити питання розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2023 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 14 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі № 685/487/22, суддями, які входять до складу колегії, визначені: Синельников Є. В., Білоконь О. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року задоволено заяви про самовідвід суддів Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Шиповича В. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2023 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 14 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі № 685/487/22 суддями, які входять до складу колегії, визначені: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А., Сакара Н. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц (провадження № 61-974св19), від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 (провадження № 61-26169св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13ц (провадження № 61-26278св18), від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Крім того, заявник стверджує, що звертаючись до суду із позовною заявою про витребування земельних ділянок, позивач не довів факт порушення його прав як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 6824785500:04:017:0076, оскільки вказане право позивачу не належить та зареєстровано за ОСОБА_3 , що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Позивач жодним належним та допустим доказом не довів факт накладення спірних земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачам, на земельну ділянку, яка нібито належить на праві постійного користування позивачу, з урахуванням відповідної земельно-кадастрової документації (яка у цій справі відсутня), що суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Заявник стверджує, що є добросовісним набувачем. Указує, що враховуючи факт набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки на підставі відплатних договорів, у силу необізнаності останніх про будь-які обмеження продавця (навіть у разі їх існування) щодо відчуження спірних земельних ділянок, вказане свідчить про добросовісність дій відповідачів, як набувачів права власності на такі земельні ділянки, тому правові підстави для їх витребування у зазначених добросовісних відповідачів - відсутні. Вказує, що втручання у мирне володіння майном державних органів повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заявник указує, що суди не звернули увагу на те, що відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, якому не було надано оцінку.

Крім того, позивач не дотримав вимоги статті 83 ЦПК України, оскільки не надіслав іншим учасникам справи копії доказів; вимог частин першої, другої статті 134 ЦПК України - не надав суду попереднього розрахунку суми судових витрат; вимоги частини третьої статті 137 ЦПК України - не надав суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України - до закінчення судових дебатів у справі позивач не подав докази на підтвердження судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Однак суд першої інстанції не врахував цих порушень, які є підставою для відмови у задоволенні клопотання, а суд апеляційної інстанції не усунув цих порушень.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року представник ФГ «Злагода Л» - адвокат Браніцький О. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з правильним застуванням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2021 року у справі № 685/555/20:

Відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи: ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, приватний нотаріус Теофіпольського районного нотаріального округу Сурма Г. Ф. про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 33,0000 га кадастровий номер 6824785500:04:017:0076 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову до Хмельницької районної ради Хмельницької області, Теофіпольської селищної ради, ФГ «Злагода Л» та ОСОБА_4 про скасування рішення Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 12 лютого 1998 року № 7 «Про виділення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства» та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ХМ, виданого 17 грудня 1998 року Теофіпольською районною радою ОСОБА_3 на підставі рішення Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 12 лютого 1998 року № 7 «Про виділення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства», зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 29.

Позов ФГ «Злагода Л» задоволено. Визнано за ФГ «Злагода Л» право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0121, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0128, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0132 та 6824785500:04:017:0133, які утворилися у результаті поділу земельної ділянки площею 33,0000 га з кадастровим номером 6824785500:04:017:0076, наданої ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХМ №000000, виданого 17 грудня 1998 року Теофіпольською районною радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 29.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 685/555/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2021 року в частині задоволення позову ФГ «Злагода» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ФГ «Злагода».

У решті оскаржуваної частини рішення залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що 12 лютого 1998 року Теофіпольська районна рада Хмельницької області, розглянувши заяву та матеріали з виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 , враховуючи погодження Ординецької сільської ради та рішення конкурсної комісії, прийняла рішення № 7, яким виділено із земель запасу Ординецької сільської ради земельну ділянку площею 33 га ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства.

17 грудня 1998 року на підставі вищезазначеного рішення видано державний акт серія ХМ №000000 на право постійного користування землею, яким ОСОБА_3 надано у постійне користування земельна ділянка площею 33 га у межах згідно з планом, що розташована на території Ординецької сільської ради (с. Лютарівка) для ведення селянського фермерського господарства. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 29.

29 квітня 1999 року зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Злагода» з кодом ЄДРПОУ 30408142, що розташоване по вул. Новосілка, 2 у с. Лютарівка Теофіпольського району Хмельницької області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, яке в подальшому було замінено на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 216660.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 грудня 2015 року № НВ-6802674122015 земельна ділянка з кадастровим номером 6824785500:04:017:0076 площею 33,0052 га, розташована на території Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, з цільовим призначенням 01.02 - для ведення фермерського господарства, перебуває у користуванні ОСОБА_3 на підставі рішення Теофіпольської районної ради від 12 лютого 1998 року № 7, документом, що посвідчує право, є державний акт від 17 грудня 1998 року № ХМ 000000.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до інформації, вказаної у листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 29-22-0.3-1566/2-20, земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0076 вилучено із Державного земельного кадастру шляхом поділу на 17 ділянок згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення. Підставою для поділу стало припинення права постійного користування внаслідок смерті користувача.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 жовтня 2019 року №№ 22-7625-СГ, 22-7623-СГ, 22-7621-СГ, 22-7657-СГ, 22-7626-СГ, 22-7649-СГ, 22-7643-СГ, 22-7645-СГ, 22-7647-СГ, 22-7628-СГ, 22-7639-СГ, 22-7630-СГ, 22-7641-СГ, 22-7637-СГ, 22-7618-СГ, 22-762, від 19 листопада 2019 року № 22-9929-СГ та від 28 листопада 2019 року № 22-10738-СГ надано дозвіл, відповідно, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається із зазначених наказів, місцем розташування усіх об`єктів землеустрою, крім виділених ОСОБА_20 згідно з наказом від 19 листопада 2019 року № 22-9929-СГ та ОСОБА_21 згідно з наказом від 28 листопада 2019 року № 22-10738-СГ: із земельної ділянки (кадастровий номер 6824785500:04:017:0076), яка розташована за межами населених пунктів Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.

Місце розташування об`єктів землеустрою, наданих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , є поза межами населених пунктів Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.

Цільове призначення земельних ділянок до його зміни - для ведення фермерського господарства, після його зміни - для ведення особистого селянського господарства.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 листопада 2019 року № 22-9801-СГ, 22-9821-СГ, 22-9806-СГ, 22-9820-СГ, 22-9813-СГ, 22-9800-СГ, 22-9819-СГ, 22-9815-СГ, 22-9818-СГ, 22-9805-СГ, 22-9803-СГ, 22-9822-СГ, 22-9817-СГ, 22-9814-СГ, 22-9816-СГ, від 27 грудня 2019 року № 22-12509-СГ та від 15 січня 2020 року № 22-559-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, змінено вид цільового призначення земельних ділянок з «для ведення фермерського господарства (01.02)» на вид «для ведення особистого селянського господарства (01.03)», та надано у власність площею 2 га кожна (крім ОСОБА_20 , якому надано земельну ділянку площею 1,0052 га) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, а саме: ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0122,

ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0128, ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0124, ОСОБА_17 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0118, ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0117, ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0125, ОСОБА_16 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0132, ОСОБА_12 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0130, ОСОБА_15 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0119, ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0129, ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0133, ОСОБА_19 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0120, ОСОБА_14 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0123, ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0126, ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0121, ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0131, ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0127.

ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продали свої земельні ділянки ОСОБА_2 , відповідачу у справі, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 12 грудня 2019 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С., відповідно за № 1702, за № 1703, за № 1704, за № 1705, за № 1706 та за № 1707.

ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 продали свої земельні ділянки ОСОБА_1 , відповідачу у справі, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грищук О. В., відповідно за № 567, за № 568, за № 569, за № 570, за № 571, за № 572, за № 573, за № 574 та за № 575.

ОСОБА_20 та ОСОБА_21 продали свої земельні ділянки ОСОБА_1 , відповідачу у справі, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О. Г., відповідно 06 березня 2020 року за № 90 та 23 січня 2020 року за № 14.

29 вересня 2020 року між ФГ «Злагода Л» та Адвокатським бюро Наталії Василенко укладений договір про надання професійної правничої допомоги №01-2909/2020, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 якого за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнт сплачує Бюро гонорар. Розмір гонорару та порядок його сплати узгоджується між сторонами за надання конкретної правової допомоги в окремих Додаткових угодах до договору, які стають його невід`ємною частиною. При встановленні розміру гонорару враховуватимуться складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди від 17 травня 2022 року № 2 до договору від 29 вересня 2020 року № 01-2909/2020 про надання професійної правничої допомоги, правова допомога надаватиметься в суді першої інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає зокрема, але не виключно: аналіз наданих клієнтом документів, збір доказів, підготовку і подання до суду позовної заяви; підготовку необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, вчинення інших дій необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених п.3.1 Основного договору.

Розмір винагороди Бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1.2 цієї додаткової угоди до Основного договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), визначену згідно порядку обчислення гонорару у формі фіксованої оплати та складає 50 000,00 грн (пункт 1.3 додаткової угоди № 02).

Згідно з актом № 01 про надання правової допомоги від 20 жовтня 2022 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 29 вересня 2020 року № 01-2909/2020 Адвокатське бюро Наталії Василенко надало, а клієнт отримав наступну професійну правничу допомогу: аналіз та систематизація наданих клієнтом доказів - 3 год; підготовка позовної заяви та додатків до неї, підготовка копій позовної заяви та додатків для сторін у справі - 10 год; роз`яснення клієнту змісту та правових наслідків ухвали про відкриття провадження від 04 липня 2022 року - 0,25 год; підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - 1 год; роз`яснення клієнту змісту та правових наслідків ухвали від 22 липня 2022 року про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про відвід судді - 0,25 год; представництво інтересів клієнта у підготовчому судовому засіданні у Теофіпольському районну суді Хмельницької області 25 липня 2022 року - 0,25 год; аналіз клопотання представника відповідача ОСОБА_1. про залишення позову без руху та підготовки письмових заперечень на дане клопотання - 2 год; представництво інтересів клієнта у підготовчому судовому засіданні у Теофіпольському районному суді Хмельницької області 27 вересня 2022 року - 0,5 год; роз`яснення клієнту змісту та правових наслідків ухвали від 27 вересня 2022 року - 0,25 год; підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - 1 год; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у Теофіпольському районному суді Хмельницької області 19 жовтня 2022 - 1,5 год; роз`яснення клієнту змісту та правових наслідків рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року - 0,25 год, а всього витрачено 20:25 год.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо суті спору

Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону України «Про фермерські господарства» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 6333/408/18 (провадження № 14-86цс22).

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20) вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника. Такі висновки узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року справа № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, установили, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протиправно позбавило ФГ «Злагода Л» права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, оскільки правові підстави для припинення такого права, вилучення спірної земельної ділянки та передачі її у власність фізичних осіб були відсутні, її незаконний поділ на 17 окремих земельних ділянок і передачу їх у власність 17 фізичним особам та набуття в подальшому у власність відповідачами: ОСОБА_2 - 6 земельних ділянок по 2,0 га кожна та ОСОБА_1 - 11 земельних ділянок, з яких 10 земельних ділянок по 2,0 га кожна та 1 земельна ділянка 1,0052 га, тому дійшли обґрунтованого висновку про витребування спірних земельних ділянок з власності відповідачів.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

У цьому конкретному випадку витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

У частині оцінки добросовісності набувача ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, за обставин цієї справи, земельна ділянка кадастровий номер 6824785500:04:017:0076 незаконно вибула з права постійного користування позивача на підставі незаконних наказів Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом поділу на 17 окремих ділянок, які передані у власність фізичним особам. Через незначний період часу, а саме - через два місяці, одинадцять власників вказаних земельних ділянок відчужили їх ОСОБА_1 , за умов, які мали б викликати сумнів у останнього, і який, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувачів на ці земельні ділянки, і за необхідності отримавши правову допомогу, мав б зважити на такі обставини при укладенні правочинів купівлі-продажу земельних ділянок. Тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо оскарження додаткового рішення

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Задовольняючи заяву представника ФГ «Злагода Л» - Браніцького О. М. про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував умови договору, додаткового договору, акт виконаних робіт, підписаний сторонами, положення статей 137, 141 ЦПК України, дійшов висновку, що відшкодуванню витрат у зв`язку з наданням правової допомоги у суді першої інстанції підлягає сума у розмірі 50 000,00 грн, відшкодування якої поклав на відповідачів, тобто по 25 000,00 грн з кожного.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки надавши оцінку зібраним доказам, суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. При цьому колегія суддів констатує, що відповідач не скористався своїм правом, наданим йому частиною шостою статті 137 ЦПК України, та не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не дотримав вимоги частин першої, другої статті 134 ЦПК України - не надав суду попереднього розрахунку суми судових витрат; вимоги частини третьої статті 137 ЦПК України - не надав суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, спростовуються матеріалами справи, а саме: змістом позовної заяви, змістом додаткової угоди та акта виконаних робіт (том 1, а.с. 26, провадження № 6/685/8/22 а.с. 10-12).

Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо накладення земельних ділянок та порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України під час ухвалення додаткового рішення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, висловленим у постановах у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц (провадження № 61-974св19), від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 (провадження № 61-26169св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13ц (провадження № 61-26278св18), від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20), на які посилалася заявник у касаційній скарзі, а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим у зазначених справах.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Щодо клопотання про зупинення виконання судового рішення

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання, у якому просив зупинити виконання/дію рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, додаткового рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року.

Згідно частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, додаткового рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання/дії цих судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року, додаткове рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Н. Ю. Сакара