Ухвала

від 29.11.2023 по справі 916/1014/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

"29" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1014/23Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Большакова В.А.

розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства "Агро-Голд" з вимогою до боржника

у справі

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Громакс"

до боржника: Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" (68440, Одеська обл., Болградський район, село Прямобалка, вул. Свободи, буд. 15; код ЄДРПОУ 00484015)

про визнання банкрутом

за участю

Національної академії аграрних наук України

Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

Одеської обласної прокуратури

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Фонду державного майна України

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін та учасників:

від ініціюючого кредитора: Філіппова Т.А.;

від боржника: Щелканова К.В.;

від заявників: Головного управління ДПС в Одеській області - Майстренко П.С.; ТОВ «Агрофірма «Дністровське» - Шарапова М.В.;

від Національної академії аграрних наук України: не з`явився;

від Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України: не з`явився;

від Одеської обласної прокуратури: не з`явився;

від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): Домбровська В.В.;

від Фонду державного майна України: Кібець Є.О. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

розпорядник майна боржника: не з`явився;

присутній: Лазарєв Д.А.

Судове засідання 29.11.2023р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 28.11.2023р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою підготовчого засідання суду від 03.04.2023р. відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН"); визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Громакс" до ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" в сумі 363 500 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН"; призначено розпорядником майна боржника ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" арбітражного керуючого Вудуда Г.І. (т. 3 а.с. 146-160).

З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника 04.04.2023р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №70347 (т. 3 а.с. 163-166).

Приватне підприємство "Агро-Голд" (далі - ПП «Агро-Голд») звернулося із заявою від 01.05.2023р. (вх. №3-250/23 від 05.05.2023р.) про визнання грошових вимог в розмірі 375 541, 19 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів: 5368 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 315 400 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 54 773, 19 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів (т. 10 а.с. 36-40).

В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що між ним та боржником був укладений договір поставки №39 від 21.04.2022р., на виконання умов якого ПП «Агро-Голд» свої зобов`язання виконав у повному обсязі та у встановлені строки шляхом передання ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" продукції, за яку останній зобов`язувався сплатити 315 400 грн. Боржник виконав своє зобов`язання стосовно оплати за отриману продукцію частково, а саме в сумі 40 000 грн., а тому залишок заборгованості станом на 15.09.2022р. становив 275 400 грн. Посилаючись на положення п.п.4.3.3., 5.2. договору, ст.ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України, заявник зазначає, що боржник повинен сплати пеню в розмірі 74 889, 31 грн. та індекс інфляції в сумі 19 883, 88 грн. Загальна сума неустойки становить 94 773, 19 грн. та з врахуванням здійсненого боржником платежу в сумі 40 000 грн., ч. 1 ст. 534 ЦК України, сума неустойки - 54 773, 19 грн.

У повідомленні від 09.08.2023р. (вх. №27440/23 від 11.08.2023р.) розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Вудуд Г.І. зазначає про визнання грошової вимоги ПП «Агро-Голд» в сумі 375 541, 19 грн.

Боржник у відзиві (вх. №18765/23 від 07.06.2023р.) (т. 10 а.с. 134) визнає обґрунтованими грошові вимоги ПП «Агро-Голд» в розмірі заборгованості за поставлену продукцію за договором поставки №39 від 21.04.2022р., а саме в розмірі 275 400 грн.; вимоги заявника щодо штрафних санкцій, пені та нарахування індексу інфляції залишає на розсуд суду.

Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Вудудом Г.І. надано заяву від 29.11.2023р. (вх. №43794/23 від 29.11.2023р.), в якій повідомлено про неможливість прибуття у судове засідання у зв`язку з різким погіршенням здоров`я.

Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін не була визнана обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, заяву ПП «Агро-Голд» з доданими до неї доказами, вислухавши представників сторін, суд встановив:

25.04.2022р. між ПП «Агро-Голд» та ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" був укладений договір поставки №39 (т. 10 а.с. 65-66), п.п. 1.1. якого передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію разом з усіма документами, що стосуються продукції: кукурудза насіння Геліодор в кількості 132 пак за ціною 2220 грн. за 1 пак, в тому числі ПДВ; кукурудза насіння ДН Аквозор в кількості 25 пак за ціною 1000 грн. за 1 пак, в тому числі ПДВ.

П. 1.2. зазначеного договору передбачено, що покупець зобов`язується своєчасно й належним чином в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. вказаного договору постачальник зобов`язується передати продукцію покупцеві в строк до 01 червня 2022р. Більш точна дата поставки додатково узгоджується сторонами усно. Постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що зазначені в рахунку постачальника і погоджені з покупцем.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. зазначеного договору сума за договором становить 315 400 грн., у тому числі ПДВ 38 733, 34 грн. Оплату за продукцію 15% та 85% до 15 вересня 2022р.

П.п. 3.3., 3.4. вказаного договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться в національній валюті України банківським переказом на поточний рахунок постачальника або в касу. Підставою для проведення розрахунків є рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1.1. зазначеного договору постачальник зобов`язаний своєчасно передати покупцеві продукцію в стані і в порядку, передбаченому умовами цього договору.

Згідно п.п.5.1., 5.2. вказаного договору за порушення строків поставки постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0, 1% від суми недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення. За несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі 0, 2% не перерахованої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 10.2. зазначеного договору строк його дії один рік з моменту підписання сторонами. В будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків за ним.

Згідно видаткової накладної №41 від 25.04.2022р. (т. 10 а.с. 67) постачальник - ПП «Агро-Голд», покупець - ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН", договір 39 від 25.04.2022р., товар - кукурудза Геліодор, кількість- 132 пак, ціна з ПДВ - 2200 грн., сума з ПДВ - 290 400 грн.; кукурудза ДН Аквозор, кількість - 25 пак, ціна з ПДВ - 1000 грн., сума з ПДВ - 25 000 грн.; всього - 315 400, у тому числі з ПДВ - 38 733, 34 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період: квітень 2022р. - квітень 2023р. між ПП «Агро-Голд» та ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" за договором 39 від 25.04.2022р. (т. 10 а.с. 69) заборгованість боржника з урахуванням останнім оплати в сумі 40 000 грн., становить 275 400 грн.

Норми права, що підлягають застосуванню

Ч 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання (борг) згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків визначені договори та інші правочини.

У відповідності до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч.1 ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до положень ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання» платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються: витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Висновки суду

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Судом встановлено, що 25.04.2022р. між заявником та боржником був укладений договір поставки №39, на виконання умов якого ПП «Агро-Голд» поставило товар ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" на загальну суму 315 400 грн., про що свідчать рахунок на оплату та видаткова накладна.

Заявник у заяві з вимогою до боржника, посилаючись на ч. 1 ст. 534 ЦК України, зазначає, що здійснений боржником платіж у розмірі 40 000 грн. був зарахований на погашення неустойки.

Так, зокрема у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18 викладено правову позицію про застосування ст. 534 ЦК України, відповідно до якої якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що коли платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Таким чином, з врахуванням часткової сплати боржником в сумі 40 000 грн., що підтверджується актом звірки, заборгованість на користь ПП «Агро-Голд» становить 275 400 грн.

Боржник за поставлену продукцію у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а саме до 15.09.2022р., повністю не розрахувався.

Враховуючи викладене, боржник порушив стоки оплати, починаючи з 16.09.2022р.

Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 03.04.2023р. дата відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" та офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України від 04.04.2023р. за №70347.

Тридцятиденний строк, встановлений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 04.05.2023р.

Враховуючи те, що грошові вимоги ПП «Агро-Голд» у частині основної суми боргу в сумі 275 400 грн. виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство (тобто, до 03.04.2023р.) та є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд їх визнає із задоволенням у четверту чергу у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

У разі заявлення у господарській справі (у справі про банкрутство тощо) багатоскладової грошової вимоги (про стягнення, про визнання грошових вимог), тобто вимоги, сума якої має багато складових за підставами виникнення кожної із них: сум заборгованості за кожним зобов`язанням боржника (якщо їх декілька), сум, які підлягають нарахуванню за наслідками невиконання (несвоєчасного виконання - прострочення) кожного із зобов`язань в залежності від їх виду та правової природи (проценти річні, інфляційні втрати, штрафи, пені, неустойки тощо), заявник (у цій справі Кредитор), відповідно до покладеного на нього за законом обов`язку, обґрунтовуючи належним чином грошові вимоги та надаючи докази на їх підтвердження (пункт 6.2), має надати, окрім безпосередньо основних доказів (договорів, накладних, актів, інших первинних документів, пункт 6.3), також обґрунтований розрахунок суми вимоги із зазначенням назви та розміру її складових, обґрунтування для вимог щодо кожної з яких має міститися в позовній заяві (заяві). Цей висновок узгоджується, зокрема, з положеннями пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України

На суд, в свою чергу, при розгляді вимог (кредиторських вимог) покладений обов`язок дослідити та оцінити цей розрахунок на рівні з іншими доказами (пункт 6.3), надавши оцінку обґрунтованості, підставності та доведеності доказами у справі кожної із складових суми вимог, заявленої до стягнення (для визнання у справі про банкрутство), з чітким розмежуванням за наведеним принципом як визнаної, так і відхиленої частини вимог заявника.

При цьому, що стосується як розрахунку, наданого заявником (стягувачем кредитором), так і того розрахунку, що наводить суд при дослідженні та оцінці наданого заявником розрахунку, відхиляючи/задовольняючи вимоги (повністю або частково), то ці розрахунки мають не тільки відповідати наданим у справі доказам, а і бути такими чіткими та зрозумілими, щоб ні у сторін, ні у судів, що здійснюють перегляд відповідного судового рішення, не виникало сумнівів та/або неоднозначного розуміння щодо: визнаної/відхиленої суми вимог, підстави та правової природи її виникнення, а також підстави для її визнання/відхилення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2023р. по справі №904/5874/19.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за договором поставки №39 від 21.04.2022р., доданого до заяви з вимогою до боржника, суд зазначає наступне.

Щодо заявлених вимог, які складаються із пені.

Згідно п.п.5.1., 5.2. договору поставки №39 від 21.04.2022р. за порушення строків поставки постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0, 1% від суми недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення. За несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі 0, 2% не перерахованої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з положеннями п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України від 30.03.20. № 540-IX з 02.04.20.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.20. № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Наразі на всій території України карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.20. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020р., постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023р.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що заявником нараховано пеню в розмірі подвійної ставки НБУ заборгованості за кожен день прострочення, а саме: 285 400 грн. Ч0,2%Ч14/365+275 400 грн. Ч (2Ч25%) Ч (2 дн верес + 31 дн жов + 30 дн лис + 31 дн гр + 31 дн січ + 28 дн лют + 31 дн бер)/365 = 5473, 42 грн. + 69 415, 89 грн. + 74 889, 31 грн., тоді як боржник порушив строки оплати, починаючи з 16.09.2022р.

У зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок заявленої пені.

При цьому, суд зазначає, що заявник вимог ухвал суду стосовно надання обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються (сум інфляції, пені) не виконав.

З урахуванням норм законодавства щодо можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, введеного ухвалою суду від 03.04.2023р. мораторію на задоволення вимог кредиторів, обґрунтованим є нарахування пені в період з 16.09.2022р. по 31.03.2023р.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 16.09.2022р. по 31.03.2023р. в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення становить 74 320, 27 грн. (275 400 Ч (2Ч25, 00:365) Ч197:100), де 275 400 - сума заборгованості, 197 - кількість днів прострочення, 25, 00 - розмір подвійної ставки НБУ в день.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання пені в розмірі 74 320, 27 грн.

Щодо заявлених вимог, які складаються з інфляційних втрат.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку «інфляційних втрат» у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Також об`єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 викладений правовий висновок про те, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що заявником нараховано інфляційні втрати наступним чином: ((101,9%верес -100%) х 5/30 +(102,5%жовт -100О/о) + ( 100,7%лист -100%)+ (100,7%груд -100%) + (100,8%січ -100%) + (100,7%лют -100%) + (101,5%бер -100%)) / 100 х 275 400 грн. = 0,0722 х 275 400 грн. = 19 883, 88 грн.

Оскільки заявником було розраховано суми інфляційних втрат неправильно, судом було здійснено власні розрахунки такого нарахування.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з 16.09.2022р. по 31.03.2023р. становить 19 519, 02 грн. (275 400 Ч1, 07087518-275 400 = 19 519, 02), де 275 400 грн. - сума заборгованості, 1 07087518 - індекс інфляції.

Враховуючи викладене, суд частково визнає грошові вимоги, які складаються із пені в сумі 74 320, 27 грн. із задоволенням у шосту чергу, та частково грошові вимоги які складаються із індексу інфляції в сумі 19 519, 02 грн.

Стосовно визнання грошових вимог в сумі 5368 грн., які є витратами на сплату судового збору за подачу заяви про грошові вимоги, суд зазначає, що судовий збір не є грошовим зобов`язанням у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а є судовими витратами, та зазначається в реєстрі вимог кредиторів із черговістю задоволення вимог кредиторів - перша згідно п.1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст.ст. 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

1.Визнати частково грошові вимоги Приватного підприємства «Агро-Голд» до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" (68440, Одеська обл., Болградський район, село Прямобалка, вул. Свободи, буд. 15; код ЄДРПОУ 00484015) в сумі 294 919, 02 грн. із задоволенням у четверту чергу, в сумі 74 320, 27 грн. із задоволенням у шосту чергу.

2.В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 29 листопада 2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повну ухвалу складено та підписано 11 грудня 2023 р. у зв`язку з тим, що 30.11.2023р. призупинено роботу в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» господарського суду Одеської області внаслідок несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталася внаслідок хакерської атаки, про що свідчать акти від 30.11.2023р., 01.12.2023р. керівника апарату суду, начальника статистичного відділу, завідувача сектору адміністрування бази даних та наказ від 30.11.2023р. №56 за підписом керівника апарату суду.

У зв`язку з цим своєчасне внесення до автоматизованої системи достовірних даних (інформації про стан розгляду судової справи, оригіналів електронних судових рішень, відомостей про набрання судовим рішенням законної сили тощо) та направлення необхідних відомостей до Єдиного державного реєстру судових рішень не було можливим, оскільки останнє здійснюється за допомогою комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» у відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 26.11.2010р. №30.

Наказом від 07.12.2023р. №46 голови Господарського суду Одеської області відновлено роботу в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» та електронній комп`ютерній мережі суду з 08.12.2023р.

Копію ухвали надіслати на електронну адресу: ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" (dpdgkutuzova@gmail.com), арбітражного керуючого Вудуда Г.І. (gary5605ukr@ukr.net), Національної академії аграрних наук України (prezid@naas.gov.ua), Одеської обласної прокуратури (odeska.obl@od.gp.gov.ua), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info@dp.minjust.gov.ua), Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (iwpim.naan@gmail.com), Фонду державного майна України (info.spfu.gov.ua), ПП "Агро-Голд" (agrogold09@gmail.com).

Суддя Л.І. Грабован