Рішення

від 12.12.2023 по справі 916/625/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/625/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ернерінг (03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 15, код ЄДРПОУ 39726263) до Фізико-Хімічного інституту ім. О.В. Богатського Національної академії наук України (65080, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 86, код ЄДРПОУ 03534535)

про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 № Е-1/21 в розмірі 171 523,11 грн., з якої 131 355,36 грн. сума основного боргу, 9 578,14 грн. інфляційні втрати, 30 589,61 грн. - пеня

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізико-Хімічного інституту ім. О.В. Богатського Національної академії наук України (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 № Е-1/21 в розмірі 171 523,11 грн., з якої 131 355,36 грн. сума основного боргу, 9 578,14 грн. інфляційні втрати, 30 589,61 грн. пеня.

Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 626, 629, 634, 714 Цивільного кодексу України, статтями 56, 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктами 1.2.7, 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 № Е-1/21 щодо оплати.

27.03.2023 на адресу суду надійшов Відзив на позов (вх. № 9767/23) в якому Відповідач просив суд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» до Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського НАН України про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що протягом дії договору від ТОВ «Ернерінг» було отримано та оплачено всі акти та рахунки.

Крім того, Відповідач зазначає, що розмір витрат на надання правової допомоги завищений, необгрунтований і не підлягає стягненню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в :

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017р. (надалі - Закон) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018р. (далі Правила, ПРРЕЕ).

28.04.2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 (далі Договір від 28.04.2021).

Додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу «Заява-приєднання» визначено перелік точок комерційного обліку Відповідача із наступним ЕІС-кодом: 62Z0820218934509.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору від 28.04.2021 за цим договором постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (КЕКВ 2281) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 339 813 кВт/год. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у цього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Строк постачання електричної енергії з квітня 2021р. по 31.12.2021. Місце постачання електричної енергії (м. Одеса, Люстдорфська дорога, 86 (ЕІС-код: 62Z0820218934509).

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 Договору від 28.04.2021 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 655 839,09 грн., в тому числі ПДВ 109 306,52 грн. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 № Е-1/21) постачальник протягом 5 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку направляє споживачеві рахунок (акт приймання-передачі) на оплату. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату (акту приймання-передачі), у строк до 5 робочих днів з моменту його отримання.

Згідно із пунктом 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до пункту 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 8.6.1 «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ, передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд не приймає довід Відповідача щодо відсутності у нього заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії від 28.04.2021 № Е-1/21, з огляду на наступне.

За розрахунковий період жовтень листопад 2021 року ТОВ «Ернерінг» від АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії Фізико-Хімічним інститутом ім. О.В. Богатського Національної академії наук України за ЕІС-кодом точки обліку.

З отриманих даних вбачається, що у жовтні-листопаді 2021 року Фізико-Хімічним інститутом ім. О.В. Богатського Національної академії наук України за ЕІС-кодом точки обліку - 62Z7505548085705 (м. Одеса, вул. Пушкінська, 37) було спожито 1 478 кВт/год. в жовтні 2021р. та за ЕІС-кодом точки обліку - 62Z0820218934509 (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 86) було спожито 69 555 кВт./год., а саме: 38 902 кВт/год в жовтні 2021р. та 30 653 кВт/год в листопаді 2021р. Обсяги споживання підтверджуються довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

На підставі вищезазначених даних, ТОВ «Ернерінг» було виставлено Відповідачу Акти прийому передачі електричної енергії на загальну суму 177 976,19 грн. (у т.ч. ПДВ), а саме:

101 173,80 грн. від 31.10.2021 № ПЕЕ-0002198 (за жовтень 2021р. 40 380 кВт/год.);

76 802,39 грн. від 30.11.2021 № ПЕЕ-0002422 (за листопад 2021р. 30 653 кВт/год.).

Не підлягає стягненню заборгованість за ЕІС-кодом точки обліку - 62Z7505548085705 (м. Одеса, вул. Пушкінська, 37) в розмірі 3 703,19 грн. (1 478 Х 2,0879519408 + 20 % = 3 703,19), оскільки Договором про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 № Е-1/21 на підставі якого заявлені позовні вимоги, не передбачено постачання електричної енергії Відповідачу до вищевказаної точки обліку.

Отже Відповідач повинен був сплатити за спожиту електричну енергію 174 273,00 грн., а саме:

97 470,61 грн. в жовтні 2021р. (38902 Х 2,0879519408 + 20 % = 97 470,61);

76 802,39 грн. в листопаді 2021 (30653 Х 2,0879519408 + 20 % = 76 802,39).

Пунктом 4.14 Правил передбачено, що датою отримання платіжного документа вважається третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

Згідно інформації з сайту Укрпошти, рахунки та вищезазначені акти за спожиту електричну енергію надійшли до поштового відділення зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача 12.08.2022, які Відповідач отримав 16.08.2022.

Судом встановлено, що Відповідачем частково було оплачені рахунки за спожиту в вищезазначений період електроенергію, і були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 46 620,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2021 № 603.

Отже сума заборгованості Відповідача за Договором від 28.04.2021 складає 127 652,17 грн. (97 470,61 + 76 802,39 46 620,83 = 127 652,17).

Докази оплати Відповідачем заборгованості у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із пунктом 7 Розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції, яка є невід`ємною частиною договору, за порушення строків оплати по договору споживач має сплатити пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором від 28.04.2021 за періоди з 24.08.2022 по 09.02.2023 складає 29 727,22 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення127 652,1724.08.2022 - 09.02.202317025,000.13729 727,22

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 29 727,22 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 862,39 грн. (30 589,61 29 727,22 = 862,39) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором від 28.04.2021 за періоди з 24.08.2022 по 09.02.2023 складають суму в розмірі 8 632,10 грн., яка розраховується наступним чином:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x = 1.06762202

Інфляційне збільшення:

127 652,17 x 1.06762202 - 127 652,17 = 8 632,10 грн.

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 632,10 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 946,04 грн. (9 578,14 8 632,10 = 946,04) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 127 652,17 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 8 632,10 грн. інфляційних втрат, 29 727,22 грн. - пені.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Господарського процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.02.2020 № 755/9215/15-ц.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник - адвокат надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, № 916/625/23, Позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 15.09.2022 № 15, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору про надання правової допомоги від 15.09.2022 № 15 за цим договором адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з представництва клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору незалежно від досягнення адвокатом позитивного чи відносно позитивного результату. Розмір гонорару (винагороди) адвоката за цим договором складається із загального об`єму правової допомоги, яка необхідна задля досягнення позитивного результату. Загальна ціна договору складається із суми всіх наданих адвокатом послуг, що відображені у актах виконаних робіт з урахуванням їх найменування та вартості (Додаток № 1 до договору).

Проте Позивачем не надано суду акти виконаних робіт з урахуванням їх найменування та вартості, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, передбачених пунктом 1.4 Договору про надання правової допомоги від 15.09.2022 № 15.

Інформація, яка міститься в Договорі про надання правової допомоги від 15.09.2022 № 15 та в Додатку № 1 до цього договору не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи, немає.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 11, 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, частиною першою статті 610, статтею 629, частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізико-Хімічного інституту ім. О.В. Богатського Національної академії наук України (65080, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 86, код ЄДРПОУ 03534535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ернерінг (03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 15, код ЄДРПОУ 39726263) 127 652,17 грн. (сто двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 17 коп.) суму основного боргу, 29 727,22 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять сім гривень 22 коп.) - пені, 8 632,10 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять дві гривні 10 коп.) інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 597,75 грн. (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень 75 коп.).

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» до Фізико-Хімічного інституту ім. О.В. Богатського Національної академії наук України в частині стягнення 3 703,19 грн. суми основного боргу, 946,04 грн. інфляційних втрат, 862,39 грн. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 12 грудня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов