Рішення

від 05.12.2023 по справі 926/4301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05 грудня 2023 року Справа № 926/4301/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Чернівецької обласної організації ветеранів України

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 51273,13 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача (в режимі ВКЗ) Жигадло І.Б.

від відповідача Юрійчук В.О.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Чернівецької обласної організації ветеранів України про стягнення коштів в розмірі 51273,13 грн, з яких: сума основного боргу 30468,74 грн, сума пені 8247,48 грн, сума інфляційних втрат 11002,42 грн, сума трьох процентів річних - 1554,49 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині здійснення оплати вартості спожитого природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 30468,74 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості спожитого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01 березня 2022 року по 02 листопада 2022 року в розмірі 8247,48 грн, інфляційні втрати за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року і розмірі 11002,42 грн та три проценти річних за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року в розмірі 1554,49 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2023 року, позовну заяву по справ №926/4301/23 передано судді Тинок О.С.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2023 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 30 жовтня 2023 року.

10 жовтня 2023 року представник позивача направила на електронну адресу суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду (вх. №4378), яка ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року задоволена.

30 жовтня 2023 року відповідач подав до суду заяву (вх. №4705) про зменшення штрафних санкцій.

У поданій заяві відповідач вказує , що заявлені позивачем штрафні санкції, а саме: пеня - 8247,48 грн, інфляційні втрати - 11002,42 грн та три відсоткі річних - 1554,49 грн є надмірними та надто обтяжливими для сплати неприбутковою організацією Чернівецькою обласною організацією ветеранів України.

Відповідач просить суд не вживати до стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання, так як воно виникло не по вині відповідача, а через відсутність коштів, які мали бути виділені організації із бюджету.

Також, відповідач повідомляє суд, що у разі задоволення поданої заяви останній зобов`язується оплатити суму основного боргу в розмірі 30468,74 грн до 01 грудня 2023 року.

Окрім того, 30 жовтня 2023 року відповідач подав до суду заяву (вх. №4706) про визнання позовних вимог.

Так, відповідач зазначає у поданій заяві, що заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в сумі 30468,74 грн виникла ще в кінці 2021 року внаслідок різкого подорожання газу та припинення фінансування діяльності організації спочатку через введення карантину COVID-19, а потім через початок широкомасштабної війни внаслідок відкритої агресії російської федерації.

Виходячи з цього, в кінці грудня 2021 року опалення газовим котлом було припинено. Показник лічильника газу METRIX-11 №001541 на кінець 2021 року становив 78096,74 м3. Станом на 30 жовтня 2023 року показник лічильника також становить 78096,74 м3.

Основну заборгованість за газ в сумі 30468,74 грн відповідач визнає і в даний час вживає всіх можливих заходів, щоб її погасити, однак на даний час в організації відсутні кошти для сплати боргу.

У судовому засіданні 30 жовтня 2023 року оголошено перерву до 15 листопада 2023 року.

30 жовтня 2023 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про надання доступу до електронної судової справи та надсилання процесуальних документів в електронному вигляді, яку суд задовольнив та надав доступ представнику до електронної судової справи.

У судовому засіданні 15 листопада 2023 року оголошено перерву до 04 грудня 2023 року.

У судовому засіданні 04 грудня 2023 року оголошено перерву до 05 грудня 2023 року.

04 грудня 2023 року, після проведення судового засідання, відповідач подав до суду заяву (вх. №5241) про зменшення суми штрафних санкцій та розстрочку виконання рішення на 6 місяці рівними частинами.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що Чернівецька обласна організація ветеранів України громадська неприбуткова організація, яка об`єднує ветеранів та інвалідів війни та праці, та військові служби. Членські внески в організації не передбачені. У зв`язку з широкомасштабною війною фінансування організації відсутнє.

З огляду на фінансове становище організації відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій, а саме: пеню - 8247,48 грн, інфляційні витрати - 11002,42 грн, три проценти річних - 1554,49 грн та запровадити розстрочку виплати шляхом присудження його оплати рівними частинами впродовж 6-ти місяців з дня ухвалення рішення.

Окрім того, відповідач до поданої заяви долучив копію платіжної інструкції №3 від 20 листопада 2023 року про сплату основного боргу в розмірі 30468,80 грн на рахунок позивача, докази неприбутковості організації та виписку з банку про залишок коштів на рахунку відповідача.

05 грудня 2023 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала до суду письмові пояснення.

У поданих поясненнях позивач підтверджує факт сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 30468,80 грн та їх зарахування на рахунок позивача, у зв`язку із чим вважає, що провадження у справі №926/4301/23 в частині стягнення суми основного боргу слід закрити.

Проте, позивач заперечує проти зменшення нарахованої пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Оскільки, бюджетне фінансування відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором, враховуючи те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання, то позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в частині сплати основного боргу закрити провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 05 грудня 2023 року просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05 грудня 2023 року просив суд зменшити розмір нарахованої пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних. Окрім того, представник відповідача підтримав подану заяву про розстрочку заявленої до стягнення суми пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Розглянувши подані сторонами у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04 липня 2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26 жовтня 2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 та від 09 грудня 2020 року №1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання Акціонерне товариство "Магістральні газопроводи України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем за період січень-березень 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС України від 04 жовтня 2022 року № ТОВВИХ-22-10675;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Відповідно пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, останній є типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі -постачальник).

Згідно до пункту 2.1. Договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до кодексу газотранспортної системи.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником "останньої надії" відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункти 4.1., 4.3., 4.4. Договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.1. та підпункту 1 пункту 5.2. Договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктами 8.1.-8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно пункту 11.1 Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

04 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом №ТОВВИХ-22-10675 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомило, зокрема, що споживач з EIC-кодом 56XS0000LBI0P00V (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (EIC-кодом 56X930000008780B) у періоди з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року, з 02 березня 2022 року по 05 березня 2022 року та з 05 червня 2022 року по 08 червня 2022 року. Обсяг природного газу, використаний споживачем у вказані періоди та внесені в алокацію постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", становить:

- з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року 941,19 м3;

- з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року 0,01 м3;

- з 02 березня 2022 року по 05 березня 2022 року 74,03 м3;

- з 05 червня 2022 року по 08 червня 2022 року 0,00 м3;

У матеріалах справи також містяться відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за відповідним ЕІС-кодом та інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ.

На виконання вимог Договору позивач на адресу відповідача направляв акти приймання - передачі природного газу та рахунки на оплату (природний газ), а саме:

- акт приймання - передачі природного газу №2038 та рахунок на оплату (природний газ) №6416, за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, за обсяг природного газу 941,19 м3 на суму 39678,80 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №4133 та рахунок на оплату (природний газ) №10067, за період з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,40 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №5875 та рахунок на оплату (природний газ) №13144, за період з 02 березня 2022 року по 05 березня 2022 року, за обсяг природного газу 74,03 м3 на суму 5789,54 грн;

Факт направлення позивачем означених вище документів на адресу відповідача підтверджується долученими до матеріалів справи списками згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 15 лютого 2022 року, від 24 березня 2022 року та від 20 квітня 2022 року з відповідними фіскальними чеками.

08 липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направив вимогу № 119/4.3-8773-2022 до Чернівецької обласної організації ветеранів України про сплату заборгованості за спожитий природний газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії" в сумі 45468,74 грн, що також підтверджується долученим до матеріалів справи списком згрупованого відправлення АТ «Укрпошта» від 08 липня 2022 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 жовтня 2022 року відповідач частково сплатив суму за спожитий природний газ в розмірі 15000,00 грн.

Нездійснення відповідачем повної оплати спожитого природного газу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частина 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України та ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. собливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За нормами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Так, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1015,23 м3 на суму 45468,74 грн, а відповідач спожитий природній газ оплатив лише частково, що не заперечується сторонами по справі.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 30468,74 грн.

При цьому, після відкриття провадження у справі №926/4301/23 відповідач подав до суду копію платіжної інструкції від 20 листопада 2023 року на суму 30468,80 грн, якою підтверджується факт сплати відповідачем наявної перед позивачем заборгованості в частині сплати суми основного боргу.

Позивач підтвердивши факт зарахування означених коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернувся до суду із письмовими поясненнями, у яких просить суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 30468,74 грн.

Дослідивши матеріали справи щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30468,74 грн за спожитий природний газ, суд зазначає наступне.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є диспозитивність.

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

У даному випадку предметом спору за позовними вимогами є зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за спожитий природний газ згідно умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в сумі 30468,74 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач після відкриття провадження у справі, а саме 20 листопада 2023 року сплатив на користь позивача кошти на загальну суму 30468,80 грн (сума основного боргу). Означене підтверджено копією платіжної інструкції від 20 листопада 2023 року.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадженні у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу за спожитий природний газ в розмірі 30468,74 грн після звернення позивачем з позовом до суду, що підтверджується наданими суду доказами, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у справі на теперішній час відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає закриттю згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у зв`язку із тим, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасного здійснення оплати спожитого природного газу у строки, встановлені пунктом 4.4. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8247,48 грн, три проценти річних в розмірі 1554,49 грн та інфляційні втрати в розмірі 11002,42 грн.

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене вище, суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат встановив, що вони проведені вірно та відповідають умовам чинного законодавства, а тому суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року в розмірі 11002,42 грн та трьох процентів річних за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року в розмірі 1554,49 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій мотивуючи останню тим, що Чернівецька обласна організація ветеранів України - це громадська неприбуткова організація, яка об`єднує ветеранів та інвалідів війни та праці, та військові служби. Ознака неприбутковості організації підтверджується долученою до матеріалів справи копією рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області №172412401809 від 21 листопада 2017 року. Членські внески в організації не передбачені. Залишок коштів на рахунку організації складає 680,28 грн, що підтверджується долученою випискою з філії Чернівецького ОУ АТ «Ощадбанк» від 04 грудня 2023 року.

Позивач у поданих письмових поясненнях від 05 грудня 2023 року заперечив проти зменшення суми штрафних санкцій вважаючи, що не є винятковою обставиною для зменшення неустойки бюджетне фінансування відповідача.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 501/2862/15-ц)

Конституційний Суд в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Означений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 вересня 2023 року по справі № 907/583/22.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення як штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2022 року у справі № 925/577/21).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що накладення і стягнення на користь позивача з відповідача пені у повному розмірі 8247,48 грн, вірогідно є обтяжливим для останнього.

Так, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Судом в даному випадку при розгляді справи враховано факт самостійної, добровільної часткової оплати відповідачем суми основного боргу до відкриття провадження у справі 20 жовтня 2022 року на суму 15000,00 грн та після відкриття провадження у справі 20 листопада 20232 року на суму 30468,80 грн.

Також судом враховано, що відповідач звертався до позивача з листами про укладення мирової угоди, що не заперечувалось сторонами по справі під час судових засідань у справі №926/4301/23, що також свідчить про те, що відповідач не уникав сплати заборгованості, наявної перед позивачем.

Окрім того, судом стягнуто в повному обсязі з відповідача на користь позивача згідно статті 625 Цивільного кодексу України суму інфляційних втрат в розмірі 11002,42 грн та трьох процентів річним в розмірі 1554,49 грн, які є способом захисту майнового права та інтересу позивача шляхом отримання від відповідача компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати позивачу.

Суд також бере до уваги те, що відповідач є неприбутковою громадською організацією, фінансування якого здійснюється шляхом розробки відповідних програм в Департаменті соціальної політики Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а членські внески не передбачені.

До того ж, відповідач подав до суду виписку філії Чернівецького ОУ АТ "Ощадбанк" з рахунку організації, згідно якої вбачається, що залишок коштів на поточному рахунку організації становить 680,28 грн.

Стягнення в повній мірі судом сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних та добровільна сплата відповідачем суми основного боргу в повній мірі мають забезпечити баланс інтересів сторін, а додаткове стягнення повної суми пені з відповідача буде становити надмірний тягар для останнього.

Водночас, позивачем не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків, пов`язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

Позивач ані у своїй позовній заяві, ані у письмових поясненнях не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач об`єднує ветеранів та інвалідів війни, праці та військової служби, а отже, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру неустойки.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та часткове задоволення в цій частині вимог позивача, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача 824,74 грн пені за період з 01.03.2022 року по 02.11.2022 року.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частинами 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також беручі до уваги визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з урахуванням вище викладеного.

Окрім того, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення рівними частинами на 6 місяців.

Суд дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07 жовтня 2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02).

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі №920/199/16.

Обґрунтовуючи клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на воєнний стан в країні, неприбутковість організації, бюджетне фінансування та фінансове становище, зазначає, що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення його виконання зумовить неможливість погашення грошових зобов`язань, що в результаті може призвести до затягування виконання рішення суду.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати організації та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд частково задовольняє заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця по 4460,55 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати зі сплати судового збору з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційних інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною 1 цієї статті, - повністю.

Враховуючи викладене вище в сукупності, беручи до уваги закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30468,74 грн з підстав відсутності предмету спору, слід повернути позивачу з державного бюджету 1594,95 грн судового збору, в іншій частині судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Чернівецької обласної організації ветеранів України про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 51273,13 грн - задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №926/4301/23 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30468,74 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Чернівецької обласної організації ветеранів України (58002, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Чернівці, вул. Степана Бандери, буд. 11, код 21414025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452) кошти в розмірі 13381,65 грн, з яких: 824,74 грн сума пені, 11002,42 грн сума інфляційних втрат, 1554,49 грн сума трьох процентів річних та судовий збір в сумі 1089,05 грн.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452) в частині стягнення пені в сумі 7422,73 грн.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452) з державного бюджету України 1594,95 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 9966 від 28 серпня 2023 року до Господарського суду Чернівецької області за подання позову.

6. Розстрочити виконання судового рішення по справі № 926/4301/23 щодо стягнення 824,74 грн суми пені, 11002,42 грн суми інфляційних втрат, 1554,49 грн суми трьох процентів річних терміном на 3 місяці шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця по 4460,55 грн, а саме:.

- не пізніше 25 грудня 2023 року - 4460,55 грн;

- не пізніше 25 січня 2024 року - 4460,55 грн;

- не пізніше 25 лютого 2024 року - 4460,55 грн.

У судовому засіданні 05 грудня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 11 грудня 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК