Постанова

від 04.03.2024 по справі 926/4301/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа №926/4301/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України від 27.12.2023

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2023 (повний текст рішення складено 11.12.2023, суддя Тинок О.С.)

у справі № 926/4301/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Чернівецької обласної організації ветеранів України

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 51273,13 грн,

4 жовтня 2023 до Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Чернівецької обласної організації ветеранів України про стягнення 51273,13 грн, з яких: сума основного боргу 30468,74 грн, сума пені 8247,48 грн, сума інфляційних втрат 11002,42 грн, сума трьох процентів річних - 1554,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умов договору на постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині здійснення оплати вартості спожитого природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 30468,74 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості спожитого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01 березня 2022 року по 02 листопада 2022 року в сумі 8247,48 грн, інфляційні втрати за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року в сумі 11002,42 грн та три відсотки річних за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року в сумі 1554,49 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2023 у справі №926/4301/23 позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі №926/4301/23 в частині стягнення суми основного боргу в сумі 30468,74 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору; стягнуто з Чернівецької обласної організації ветеранів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" кошти в розмірі 13381,65 грн, з яких: 824,74 грн сума пені, 11002,42 грн сума інфляційних втрат, 1554,49 грн сума трьох процентів річних та судовий збір в сумі 1089,05 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення пені в сумі 7422,73 грн; розстрочено виконання судового рішення по справі №926/4301/23 щодо стягнення 824,74 грн суми пені, 11002,42 грн суми інфляційних втрат, 1554,49 грн суми трьох процентів річних терміном на 3 місяці шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця по 4460,55 грн, а саме:

- не пізніше 25 грудня 2023 року - 4460,55 грн;

- не пізніше 25 січня 2024 року - 4460,55 грн;

- не пізніше 25 лютого 2024 року - 4460,55 грн.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:

- між сторонами виникли правовідносини на підставі типового договору постачання природного газу;

- кількість і вартість спожитого відповідачем газу підтверджено відповідними актами та не оспорюється сторонами по справі;

- сума основної заборгованості сплачена відповідачем до винесення рішення у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 7422,74 грн пені, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом в цій частині невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 551, 625 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 80, 236, 238 ГПК України.

Апелянт зазначає, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність згідно умов договору. Крім того, вважає, що судом не було досліджено належним чином майновий стан сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2023 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 7422,74 грн пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в повному розмірі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2023 у справі №926/4301/23; постановлено здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання; зобов`язано відповідача подати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу;

- споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень п.2 гл.5 роздл.4 Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем за період січень-березень 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується: листом оператора ГТС України від 04 жовтня 2022 року №ТОВВИХ-22-10675; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Згідно із п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 роздл.4 Кодексу ГТС).

Суб`єкти ринку природного газу (позивач та відповідач) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи).

Позивач як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та правил, та є однаковими для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання та не потребує двостороннього підписання. Вказаний договір долучено позивачем до позовної заяви (а.с. 11-14).

Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункти 1.2, 1.3 договору).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником "останньої надії" відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункти 4.1., 4.3., 4.4. договору).

Згідно пункту 11.1 договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

04 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом №ТОВВИХ-22-10675 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомило, зокрема, що споживач з EIC-кодом 56XS0000LBI0P00V (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (EIC-кодом 56X930000008780B) у періоди з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року, з 02 березня 2022 року по 05 березня 2022 року та з 05 червня 2022 року по 08 червня 2022 року. Обсяг природного газу, використаний споживачем у вказані періоди та внесені в алокацію постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", становить:

- з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року 941,19 м3;

- з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року 0,01 м3;

- з 02 березня 2022 року по 05 березня 2022 року 74,03 м3;

- з 05 червня 2022 року по 08 червня 2022 року 0,00 м3;

Позивачем долучено до позовної заяви відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за відповідним ЕІС-кодом та інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ.

На виконання вимог договору позивач на адресу відповідача направляв акти приймання - передачі природного газу та рахунки на оплату (природний газ), а саме:

- акт приймання - передачі природного газу №2038 та рахунок на оплату (природний газ) №6416, за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, за обсяг природного газу 941,19 м3 на суму 39678,80 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №4133 та рахунок на оплату (природний газ) №10067, за період з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,40 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №5875 та рахунок на оплату (природний газ) №13144, за період з 02 березня 2022 року по 05 березня 2022 року, за обсяг природного газу 74,03 м3 на суму 5789,54 грн;

Факт направлення позивачем вказаних вище документів на адресу відповідача підтверджується долученими до матеріалів справи списками згрупованих відправлень АТ Укрпошта від 15 лютого 2022 року, від 24 березня 2022 року та від 20 квітня 2022 року з відповідними фіскальними чеками.

Станом на час подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ становила 30468,74 грн

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами, що згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС в заявлений період позивач, як постачальник "останньої надії", здійснював постачання природного газу саме відповідачу.

Відповідач мав доступ до усієї необхідної інформації та був повідомлений про найменування постачальника, факт отримання газу не заперечує.

Після відкриття провадження у справі №926/4301/23 відповідач подав до суду першої інстанції копію платіжної інструкції від 20 листопада 2023 року на суму 30468,80 грн, якою підтверджується факт сплати відповідачем наявної перед позивачем заборгованості в частині сплати суми основного боргу.

Позивач підтвердив факт зарахування зазначених коштів на свій рахунок та звернувся до суду першої інстанції із письмовими поясненнями, у яких просив закрити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 30468,74 грн.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно було закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу.

Апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в цій частині.

У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасного здійснення оплати спожитого природного газу у строки, встановлені пунктом 4.4. договору, позивач нарахував йому пеню в розмірі 8247,48 грн, три проценти річних в розмірі 1554,49 грн та інфляційні втрати в розмірі 11002,42 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога щодо сплати інфляційних втрат за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року в розмірі 11002,42 грн та трьох процентів річних за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року в розмірі 1554,49 грн правомірно задоволено судом.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення штрафних санкцій, в якій зазначив, що є громадською неприбутковою організацією, яка об`єднує ветеранів та інвалідів війни, праці та військові служби (а.с. 134-135), тому клопоче про зменшення суми пені та про розстрочку виплати такої впродовж 6-ти місяців з дня ухвалення рішення (а.с. 154).

Оскільки, зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, судом першої інстанції обґрунтовано враховано факт самостійної, добровільної оплати відповідачем суми основного боргу до винесення рішення у справі; факт звернення відповідача до позивача з листами про укладення мирової угоди, що не заперечувалось сторонами по справі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача пені у повному розмірі 8247,48 грн є обтяжливим для останнього. Разом з тим, судом першої інстанції стягнуто в повному обсязі з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 11002,42 грн та три проценти річним в розмірі 1554,49 грн, які є способом захисту майнового права та інтересу позивача шляхом отримання від відповідача компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати позивачу.

Апеляційний суд погоджується також із висновками суду першої інстанції про те, що позивач у позовній заяві не доводив наявність в нього будь-яких матеріальних збитків, пов`язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про зменшення пені (до 824,74 грн) відповідають обставинам справи та принципам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про невірно застосовані норми матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а тому вони відхиляється колегією суддів за безпідставністю.

Відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення рівними частинами на 6 місяців, яке було частково задоволено судом, а саме розстрочено виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця по 4460,55 грн.

Апелянтом не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення суду.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України відмовити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2023 у справі №926/4301/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 04.03.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік