Рішення

від 22.11.2023 по справі 916/2814/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2814/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Ісаку Д.П.,

розглянувши справу № 916/2814/23

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, просп. Шевченка, 10)

в інтересах держави в особі:

1) Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, село Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26; код ЄДРПОУ 04379835),

2) Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, село Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26; код ЄДРПОУ 41839175),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 39, кв. 57; код ЄДРПОУ 39037593)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 232 525,07 грн;

представники сторін:

від позивача-1 не з`явився,

від позивача-2 не з`явився,

від відповідача Музичко Р.В. (в режимі відеоконференції);

прокурор Джанян А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (позивач-1) та Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП», в якому просить суд:

- визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 28.12.2022 та додаткову угоду № 3 від 16.02.2023 до договору закупівлі № 156 від 21.11.2022, укладеного між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» на користь Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області штрафні санкції у сумі 232 525,07 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та ТОВ «АВТОГРУП» за результатами відкритих торгів (UA-2022-10-17-001831-а) укладено договір поставки мікроавтобуса марки JAC модель SUNRAY HFC6601K1HV на суму 2 045 100,00 грн. Строк поставки мікроавтобуса та строк дії договору було узгоджено до 31.12.2022. У подальшому, як вказав прокурор, сторони уклали додаткові угоди до договору, а саме № 2 від 28.12.2022 та № 3 від 16.02.2023, якими були внесені зміни до п. 11.1. договору продовжено строк дії договору спочатку до 19.02.2023, а згодом до 20.05.2023. При цьому прокурор звертає увагу, що додатковими угодами не змінювався визначений договором строк поставки товару до 31.12.2022, з настанням якого закон пов`язує виникнення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Так, прокурор посилається на укладення спірних додаткових угод до договору закупівлі № 156 від 21.11.2022 за відсутності об`єктивних та законних підстав, а також на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за договором. Вказує, що спірні угоди укладені з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, прокурор акцентує увагу на простроченні відповідачем поставки товару на 83 дні, у зв`язку з чим зазначає про нарахування відповідачу в порядку п. 8.2. договору неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.

Ухвалою від 10.07.2023 позовну заяву (вх. № 3302/23 від 03.07.2023) керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильної адреси позивача-1 та позивача-2 згідно даних Реєстру; належних доказів відправлення позовної заяви з додатками позивачу-1, позивачу-2 та відповідачу листом з описом вкладення (відповідно до вимог даної ухвали).

19.07.2023 до суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків.

Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву (вх. № 3302/23 від 03.07.2023) керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2814/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2023, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

17.08.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою від 18.08.2023 було задоволено.

18.08.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з наведеними у позовній заяві доводами та правовими підставами позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції відповідач наводить наступні аргументи:

- у спірних правовідносинах за додатковими угодами №№ 1, 2 мало місце продовження строку дії договору про закупівлю без зміни виконання зобов`язань щодо передачі товару; такі зміни мали місце, у тому числі, з ініціативи замовника у зв`язку з затримкою фінансування його витрат й такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- крім продовження строку договору, сторони з ініціативи замовника уклали ще ряд додаткових угод щодо істотних умов договору, які, у тому числі, вплинули на можливість відповідача у встановлений строк належним чином виконати договір;

- заявлені у позовній заяві вимоги є неефективним способом захисту, а також є взаємовиключними, так як задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод виключить можливість задоволення вимоги про стягнення неустойки;

- у спірних правовідносинах наявні об`єктивні умови для зменшення неустойки: у зв`язку з простроченням поставки товару замовнику не було завдано жодних збитків; виконати договір вчасно завадили об`єктивні обставини, пов`язані із затримкою постачальника та активізацією обстрілів об`єктів інфраструктури у січні-лютому 2023 р.; остаточного погодження предмета договору мало місце за додатковою угодою № 5 від 24.03.2023 і саме з цього моменту відповідач мав змогу поставити товар відповідно до погоджених умов; відповідач повністю виконав договір та поставив мікроавтобус за початковою ціною, який був прийнятий без зауважень;

- у даній справі прокурор, після звернення до позивача-1 та позивача-2, не дотримавшись розумного строку, передчасно та безпідставно звернувся до суду з позовом та замінив належних суб`єктів владних повноважень, які повинні захищати власні інтереси.

Протокольною ухвалою від 23.08.2023 відкладено підготовче судове засідання на 09.10.2023.

15.09.2023 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, де зауважено, що жодних передбачених Законом підстав для продовження строку дії договору сторони не мали. Прокурор зазначає про безпідставність посилань відповідача на остаточне погодження предмета договору додатковою угодою № 5 від 24.03.2023, так як вказаною додатковою угодою було лише вказано ознаку мікроавтобуса шкільний. Також прокурор акцентує, що мікроавтобус фактично було поставлено 24.03.2023, тобто в день укладення додаткової угоди № 5, та вимоги до закупленого товару зазначались при наданні оголошення про проведення закупівлі. Разом з тим прокурор заперечує неефективність обраного у даній справі способу захисту та наявність причин для зменшення заявленої до стягнення суми неустойки.

Водночас вважає, що ним додержано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 09.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2023.

06.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.11.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2023, прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Позивач-1 та позивач-2 явку представників у судове засідання не забезпечили, заяв по суті справи до суду не подавали, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

22.11.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України №Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відповідно до п. п. 1.4., 6.1. Положення про відділ освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, затвердженого рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 815 від 09.08.2018 за змінами, відділ освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Відділ освіти фінансується за рахунок коштів сільського бюджету Куяльницької сільської ради, виділених на його утримання.

Як вказав прокурор, несплачені відповідачем штрафні санкції у сумі 232 525,07 грн є недоотриманими доходами відділу освіти Куяльницької сільської ради, який фінансується з бюджету Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Таким чином, прокурор вважає, що заявлені до стягнення кошти підлягають стягненню на користь відділу освіти до бюджету Куяльницької сільської ради.

З аналізу положень Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» прокурор дійшов висновку, що органами, які зобов`язані вживати заходів, спрямованих на стягнення штрафних санкцій, є відділ освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, як орган, що фінансується з сільського бюджету та є стороною договору, та Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області як орган місцевого самоврядування, що представляє Куяльницьку територіальну громаду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру».

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 7. 23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18.

При цьому суд приймає до уваги, що саме відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району було оголошено про проведення відкритих торгів, відділ є стороною за договором та спірними додатковими угодами, отже цей орган не позбавлений можливості та мав би вживати відповідні заходи, в тому числі шляхом звернення до суду, з метою захистів матеріальних інтересів держави та територіальної громади.

15.05.2023 прокурором направлено до відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області листа № 61-3958 вих-23 з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі, зокрема, про неналежне виконання господарських зобов`язань ТОВ «АВТОГРУП» за договором № 156 від 21.11.2022, а саме несплаті штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару на 83 дні. Тобто, прокурором повідомлено позивача-2 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів для захисту законних інтересів держави.

Листом від 07.06.2023 № 362 позивач-2 повідомив прокуратуру, що до суду самостійно не звертався та не заперечує проти представлення прокурором інтересів відділу освіти в суді.

17.05.2023 прокурор направив Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області лист № 61-4020 вих-23 з аналогічним змістом, що направлявся до відділу освіти.

Листом від 07.06.2023 № 02-36/1073 позивач-1 повідомив прокуратуру, що до суду самостійно не звертався та не заперечує проти представлення прокурором інтересів сільської ради в суді.

Враховуючи вказані обставини, позивачі належним чином не здійснили захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивачів за цим позовом. При цьому суд вважає, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивачів та не їх альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені.

Участь прокурора в цій справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

Отже, позивачами, за наявності відповідних повноважень, з моменту направлення прокурором вищевказаних листів не вживалися будь-які заходи, направлені на захист інтересів держави.

29.06.2023 прокурором направлено позивачам повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.

21.11.2022 між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» як замовником було укладено Договір № 156, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовнику мікроавтобус (ДК 021:2015:34120000-4 Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб), в подальшому товар, а замовник прийняти та оплатити такий товар. Кількість товару: 1 шт.

Відповідно до п. 3.1. Договору визначена у договорі сума з урахуванням усіх витрат, зборів та податків постачальника становить 2 045 100,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до їх повного виконання сторонами (п. 11.1. Договору).

Поставка товару замовнику здійснюється постачальником до 31.12.2022 (п. 5.1. Договору).

У відповідності з п/п 6.3.1. п. 6.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим Договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 8.1. Договору).

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі партії товару, заявленої покупцем, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Згідно з п/п 4 п. 12.6. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Додатком 1 до Договору є Специфікація з найменуванням (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray), кількістю (1 одиниця) та ціною товару (2 045 100,00 грн) (а.с. 23).

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору.

Так, 21.11.2022 позивачем-2 та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни до п. 1.1. Договору «Предмет договору», шляхом зазначення у даному пункті, що мікроавтобус придбавається для відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Листом від 28.12.2022 № 28-12 відповідач, повідомивши позивача-2 про обставини непереборної сили, з посиланням на п.п. 9.1.-9.4. Договору, а також на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, просив внести зміни до Договору шляхом підписання додаткової угоди та продовження строку дії Договору до 19.02.2023.

28.12.2022 між позивачем-2 та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою викладено п. 11.1. Договору в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 19.02.2023, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до їх повного виконання сторонами.

Листом від 15.02.2023 № 15-02 відповідач, повідомивши позивача-2 про обставини непереборної сили, з посиланням на п.п. 9.1.-9.4. Договору, а також на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, просив внести зміни до Договору шляхом підписання додаткової угоди та продовження строку дії Договору до 20.05.2023.

16.02.2023 між позивачем-2 та відповідачем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою викладено п. 11.1. Договору в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 20.05.2023, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до їх повного виконання сторонами.

Додатковою угодою № 5, яку сторони підписали 24.03.2023, до п. 1.1. Договору внесено зміни шляхом зазначення про придбання шкільного автобуса (мікроавтобуса) для відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Цією ж додатковою угодою № 5 було внесено зміни до Специфікації шляхом зазначення найменування товару: шкільний автобус (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray).

24.03.2023 відповідач поставив, а позивач-2 прийняв товар шкільний автобус (пасажирський мікроавтобус JAC Sunray) у кількості однієї одиниці на суму 2 045 100,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000003 від 24.03.2023 (а.с. 34).

Мікроавтобус було передано відповідачем позивачу-2 за Актом прийому-передачі автомобіля від 24.03.2023 (а.с. 36).

28.03.2023 позивач-2 здійснив розрахунок за отриманий товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 2 від 28.03.2023 на суму 2 045 100,00 грн (а.с. 35).

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених прокурором в інтересах держави у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, між позивачем-2 та відповідачем на підставі Договору № 156 від 21.11.2022 виникли відносини, притаманні для договорів поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом з аналізу наявних у матеріалах справи доказів, строк поставки товару було узгоджено сторонами Договору до 31.12.2022, а той час як товар було поставлено відповідачем лише 24.03.2023.

Жодних додаткових угод, які б змінювали строк виконання зобов`язання відповідача щодо поставки товару, між сторонами не було укладено.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином, у зв`язку з виконанням відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару з порушенням строків, прокурором цілком правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у відповідності з п. 8.2. Договору.

Перевіривши розрахунок неустойки у розмірі 232 525,07 грн, яка по своїй правовій природі є пенею, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Щодо позову в іншій частині суд зазначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.96 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява « 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 Постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» Договір № 156 від 21.11.2022 фактично є виконаним, хоча і з порушенням строків.

Слід зазначити, що задоволення позовних вимог в частині визнання додаткових угод № 2 від 28.12.2022 та № 3 від 16.02.2023 до договору закупівлі № 156 від 21.11.2022, якими фактично лише продовжувався строк дії Договору до 19.02.2023 та 20.05.2023, жодним чином не відновить права позивачів, в інтересах яких у даній справі заявлено вказані вимоги.

Таким чином, суд зауважує, що заявлення прокурором в інтересах держави у даній справі позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 28.12.2022 та № 3 від 16.02.2023 до договору закупівлі № 156 від 21.11.2022, укладеного між Відділом освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП», не є ефективним способом захисту інтересів держави та не відновлює прав позивачів, у зв`язку з чим суд, з урахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду, відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності зі ст. 129 ГПК України судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, просп. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, село Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26; код ЄДРПОУ 04379835), Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, село Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26; код ЄДРПОУ 41839175) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 39, кв. 57; код ЄДРПОУ 39037593) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 232 525,07 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 39, кв. 57; код ЄДРПОУ 39037593) на користь Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, село Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26; код ЄДРПОУ 41839175) 232 525,07 грн пені.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРУПП» (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 39, кв. 57; код ЄДРПОУ 39037593) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552) 3 487,88 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22 листопада 2023 р.

У зв`язку з відключенням внаслідок кібератаки комп`ютерної мережі суду та відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на серверному обладнанні з 30.11.2023 до 07.12.2023, повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023.

Суддя Р.В. Волков