Постанова

від 11.12.2023 по справі 552/2971/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2971/22 Номер провадження 22-ц/814/4729/23Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палатиз розглядуцивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І. В.

розглянувши в м.Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чирвон Олександра Івановича

на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року, ухвалене суддею Миронець О.К., повний текст рішення складено 30 листопада 2022 року

у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягненнясолідарно заборгованостіза послугитеплопостачання у розмірі 25350,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач надає послуги в повному обсязі у відповідності до якісних показників. Відповідачі у порушення вимог законодавства не здійснювали своєчасної оплати одержаних послуг, у результаті чого допустили заборгованість, яка станом на 01.12.2021 року становить 25 350,40 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_5 на підставі п.7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з її смертю.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 простягнення заборгованості про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість у розмірі 25350 40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судового збору 620,25 грн. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі за період з 01.11.2019 року по 01.12.2021 року фактично користувалися послугами теплопостачання та гарячого водопостачання й повинні нести відповідальність по сплаті заборгованості за вказаний період.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чирвон Олександра Івановича про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чирвон О.І., посилаючись порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просить рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та стягнення судового збору скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за зазначеною адресою АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_1 не проживає більше 18 років, знятий з реєстрації 25.07.2017 року, тобто між відповідачем ОСОБА_1 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відсутні жодні договірні зобов`язання з надання послуг теплопостачання. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не має у власності нерухомого майна в м. Полтава. Враховуючи зазначене вище та те, що відповідач ОСОБА_1 взагалі не знав про існування заочного рішення та не був належним чином повідомлений про розгляд справи №552/2971/22 та отримати рішення суду, він був позбавлений можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог, чим було порушено його право на справедливий судовий розгляд.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач ПОКВПТГ«Полтаватеплоенерго» уперіод з01.11.2019року по01.12.2021року надававпослуги зтеплопостачання заадресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги в повному обсязі не вносилася, існує заборгованість за вказаний період згідно наданого розрахунку у розмірі 25350,40 гривень (а.с. 3).

За результатами розгляду справи по суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підлягає стягненню в солідарному сума заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2019 року по 01.12.2021 року у розмірі 25350,40 гривень.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги по теплопостачанню - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення судупершої інстанціїв частиністягнення заборгованостіза комунальніпослуги звідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 не оскаржується,а томуне переглядаєтьсяапеляційним судомв ційчастині.

Предметом даного спору є стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості з послуг теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.11.2019 року по 01.12.2021 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає до квартири АДРЕСА_2 послуги теплопостачання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач має право, в тому числі, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, проте, такому право прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст. 7 вказано Закону).

За змістом ч. 1 ст. 9 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі №642/2858/16).

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , оскільки згідно довідки інформації №01-12-05-09/948 від 08.07.2022 року ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.07.2017року (а.с. 16).

Крім того, згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що згідно довідки виданої КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради №356 квартира АДРЕСА_2 належить до комунальної власності (справа№552/1630/21), боржник ОСОБА_1 майже 15 років проживає у м. Києві, не має у власності нерухомого майна в м. Полтаві (справа №552/1142/16-ц).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості за параметром запиту щодо права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, позивачем також не надано інформації щодо власника вказаної квартири станом на день звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 року по 01.12.2021 року був споживачем послуг з теплопостачання (централізованого опалення та постачання гарячої води), що надавалися ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» сплатило 2 481 грн. судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 2).

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , судовий збір, сплачений при подачі позову, підлягає перерозподілу та стягненню з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 по 827 грн. з кожного.

При апеляційному оскарженні заочного рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 сплачено 2977,20 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги то з відмовою у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 2977,20 грн.

Щодо стягнення судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №925/1090/18.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано наступні докази: ордер, копію договору про надання правової допомоги від 19 травня 2023 року та додатків №2,№3 до договору, акту приймання-передачі наданих послуг, квитанцій №24, 25 про сплату гонорару у розмірі 5500 грн. та 5000 грн. відповідно (а.с. 67,71,100,108-113).

Дослідивши подані документи, апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Чирвон О.І. правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу з врахування їх співмірності з обсягом наданих послуг.

З урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з ціни/ предмету заявленого позову, принципу розумності, справедливості та пропорційності колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача належить 2 000 грн. понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чирвон Олександра Івановича задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року в частині стягнення солідарнозОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість зтеплопостачання занадані послугиза періодз 01.11.2019року по01.12.2021у розмірі2535040грн.та вчастині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Полтавськогообласного комунальноговиробничого підприємстватеплового господарства«Полтаватеплоенерго» доОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості з теплопостачання у розмірі 25350 40 грн. за період з 01.11.2019 року по 01.12.2021 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у розмірі 827 грн. з кожного.

Стягнути з Полтавського обласногокомунального виробничогопідприємства тепловогогосподарства «Полтаватеплоенерго»на користь ОСОБА_1 2 977,20 грн. сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги та 2 000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 4977,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов