Постанова

від 08.12.2023 по справі 926/661/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2023 р. Справа №926/661/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівЗварич О.В.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Тренд Оіл 2020, б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-05/1389/23, 01-05/1400/23 від 01.05.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 (суддя Гончарук О.В., повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023)

у справі № 926/661/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафто-Груп</a> (далі ТзОВ Нафто-Груп), Кіровоградська область, м. Світловодськ

до відповідача Приватного підприємства Тренд Оіл 2020 (далі ППТренд Оіл 2020) , м. Чернівці

про стягнення заборгованості 213 554,96 грн

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафто-Груп</a> звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства Тренд Оіл 2020 про стягнення заборгованості у розмірі 213 554,96 грн.

В обґрунтування свого позову, позивач покликається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 06-62НГ від 01.06.2021 в частині оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у справі № 926/661/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства Тренд Оіл 2020 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафто-Груп</a> 213 554,96 грн та 3 203,32 судового збору.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань з оплати товару згідно договору № 06-62 НГ поставки нафтопродуктів, внаслідок чого допустив прострочення виконання господарського зобов`язання. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 213 554,96 грн, є належним чином доведена та підтверджена матеріалами справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ Нафто-Груп подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, суд першої інстанції помилково взяв до уваги видаткові накладні, не встановивши наявність у них всіх обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу. Апелянт заперечує та вважає недоведеним факт поставки нафтопродуктів. Також апелянт звертає увагу, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що загальна сума згідно з вказаними накладними становить 303 144, 00 грн, водночас позивач просить стягнути лише 213 554,96 грн боргу, проте позивач не пояснив, а суд першої інстанції не встановив, як і коли ПП «Тренд Оіл 2020» здійснило оплату за прийнятий товар. Окрім того, зазначає, що до позовної заяви не було долучено складених ТОВ «Нафто-Груп» податкових накладних за вказаними видатковими накладними, що, на думку апелянта, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог. Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс- мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/4653/23 від 11.07.2023) , в якому вважає рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач не погоджується з твердженням відповідача про відсутність всіх обов`язкових реквізитів у видаткових та в товарно-транспортних накладних, необхідних як для первинних бухгалтерських документах. Вказані накладні, товарно-транспортні накладні разом з іншими документами, долученими до позовної заяви є достовірними доказами, що засвідчують дійсність господарських операцій, а саме, поставку нафтопродуктів від ТОВ «Нафто-Груп» на користь ПП «Тренд-Оіл 2020»

Окрім того, позивач стверджує, що ТОВ «Нафто-Груп» було складено податкові накладні з ПДВ, які останнім долучено до матеріалів справи та акцизні накладні щодо операцій з постачання нафтопродуктів на користь ПП «Тренд Оіл 2020». В кожній із вказаних податкових накладних з ПДВ міститься позначка «Доставлено контагенту». Позивачем долучено до матеріалів справи копії акцизних накладних щодо операцій з постачання нафтопродуктів ПП «Тренл Оіл 2020» на підставі зазначених вище видаткових накладних з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних . Позивач вказав, що отримання ПП «Тренд Оіл 2020» як одержувачем підакцизних товарів (нафтопродуктів) з долучених ним акцизних накладних, складених та зареєстрованих в ЄРАН ТОВ «Нафто-Груп» ,підтверджує реальність господарських операцій. Також позивач вважає необгрунтованим посилання відповідача на форс- мажорні обставини, пов`язані з військовою агресію російської федерації проти України як на несвоєчасне виконання зобов`язань.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 28.11.2023 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інмтанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нафто-Груп (постачальник) та Приватним підприємством Тренд Оіл 2020 (покупець) укладено договір (поставки нафтопродуктів) № 06-62НГ.

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі товар, відповідно до умов цього договору.

За змістом пункту 1.2. договору номенклатура, кількість й ціна товару визначаються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору товар поставляється покупцеві партіями на підставі погодженої заявки на умовах: EXW (естакада наливу), DDP (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження Товару).

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна товару встановлюється на умовах, передбачених у пункті 3.1. договору й узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору.

У відповідності до пункту 4.2. договору покупець зобов`язується здійснити 100% передоплату за товар, або оплачує вартість поставленого товару в перебігу терміну 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання накладних про їх отримання покупцем.

За змістом пункту 4.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку.

У відповідності до пункту 4.4. договору датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні підписані сторонами: № РН-0001711 від 06.12.2021; № РН-0001712 від 06.12.2021; № РН-0001713 від 06.12.2021; № РН-0001714 від 06.12.2021; № РН-0001715 від 06.12.2021; № РН-0001865 від 21.12.2021; № РН-0001866 від 21.12.2021; № РН-0001867 від 21.12.2021; № РН- 0001868 від 21.12.2021; № РН-0001886 від 23.12.2021; № РН-0000025 від 11.01.2022 на загальну суму 303 144 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що кожної видаткової накладної були підписані сторонами товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

Окрім того, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, виставлені постачальником ТОВ «Нафто-Груп» одержувачу ПП «Тренд Оіл 2020»: № СФ-0001107 від 04.12.2021 на суму 129492, 00 грн з ПДВ, № СФ-0001152 від21.12.2021 на суму 63 000,00 грн з ПДВ, № СФ-0001168 від 21.12.2021, № СФ-0000015 від 11.01.2022.

01.02.2023 року позивач надіслав відповідачу претензію № 2 про погашення заборгованості на суму 213 554,96 грн. протягом 7 днів з дня відправлення претензії.

Оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання, вказані обставини стали підставою звернення до Господарського суду за захистом порушеного права.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як зазначалося вище, 01.06.2021 між ТзОВ Нафто-Груп та ПП Тренд Оіл 2020 укладено договір (поставки нафтопродуктів) № 06-62НГ.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами договору передбачено, що покупець зобов`язується здійснити 100% передоплату за товар, або оплачує вартість поставленого товару в перебігу терміну 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання накладних про їх отримання покупцем. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (пункти 4.2. 4.3. 4.4. договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0001107 від 04.12.2021 на суму 129492, 00 грн з ПДВ, № СФ-0001152 від21.12.2021 на суму 63 000,00 грн з ПДВ, № СФ-0001168 від 21.12.2021, № СФ-0000015 від 11.01.2022 та надіслано претензію № 2 від 01.02.2023, в якій позивач просив відповідача сплатити йому заборгованість в розмірі 213 554, 96 грн впродовж 7 місяців з дня відправлення даної претензії.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, про що свідчить копія видаткових накладних, товарно-тарнспортних накладних, які підписані позивачем та відповідачем , а підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за поставлений позивачем згідно видаткових накладних на заявлену позивачем суму 213 554,96 грн.

Відтак, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 213 554,96 грн.

Щодо тверджень апелянта ПП «Тренд Оіл 2020» про те, що у видаткових накладних не зазначено всіх обов?язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, зокрема, не вказано посади й прізвище особи, яка підписала від імені ПП «Тренд Оіл 2020» ці накладні, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі твердження відповідача не спростовують самого факту отримання останнім товару, вказаного в цих накладних, зокрема, нафтопродуктів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про дійсність та належність накладних, в даних накладних містяться посилання на реквізити відповідних їм рахунків-фактур. Окрім того, до кожної видаткової накладної відповідачем було підписано ще і товарно-транспортні накладні.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1.2. договору (поставки нафтопродуктів) №06-62НГ від 01.06.2021 номенклатура, кількість й ціна товару визначаються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору. А відповідно до пункту 3.2. зазначеного договору обсяг заявки, прийнятої до виконання, визначається найменуванням товару і його кількістю, зазначеною в рахунку-фактурі.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції також твердження скаржника про неврахування судом першої інстанції факту визнання Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постачання нафтопродуктів по договору від 01.06.2021 відбувалося до початку широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України ( в грудні 2021), тобто, до дня визнання цих обставин форс-мажором з боку Торгово-промислової палати України (28.02.2022 року).

Згідно з пунктом 4.2. договору (поставки нафтопродуктів) №06-62НГ від 01.06.2021 року покупець зобов?язується здійснити 100% передоплату за товар, або оплачує вартість поставленого Товару в перебігу терміну 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання накладних про їх отримання покупцем.

Окрім того, матеріали справи не містять та відповідачем не подано доказів інформування ПП «Тренд Оіл 2020» позивача ТОВ «Нафто-Груп» стосовно того, що указані вище форс-мажорні обставини перешкоджають повному або частковому виконанню договору (поставки нафтопродуктів) №06-62НГ від 01.06.2021 року. Більше того, обгрунтування неможливості виконання ПП «Тренд Оіл 2020» вказаного договору через форс-мажорі обставини відсутнє в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у справі №926/661/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Тренд Оіл 2020 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 у справі № 926/66123 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 08.12.2023.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.В. Зварич

О.І. Матущак