Постанова

від 11.12.2023 по справі 916/817/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/817/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м. Чорноморськ не з`явився;

від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», м. Дніпро не з`явився;

від ОСОБА_1 , м. Одеса не з`явився;

від ОСОБА_2 , м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м.Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Пінтеліна Т.Г., повний текст рішення складено та підписано 29.11.2023 року

у справі №916/817/23

за позовом: Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», м. Одеса

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Одеса

відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Одеса

про стягнення 496 095 грн. 17 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Акціонерний банк «РАДАБАНК» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 496 095 грн. 17 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 333200 грн., заборгованість за процентами з 25.09.2022 року по 24.01.2023 року 142058 грн., 17 коп., заборгованість за нарахованою комісією 29837 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Акціонерний банк «РАДАБАНК» посилається на неналежне виконання відповідачем - 1 кредитних зобов`язань, в частині повної та своєчасної сплати за прострочену заборгованість, за належне виконання яких за договором поруки поручилися відповідач 2 та відповідач - 3, передбачених кредитним договором від 24.11.2021 року № 32821/ЮКР/0.

Рішенням від 19.09.2023 року Господарський суд Одеської області у справі №916/817/23 позовні вимоги Акціонерного товариства Акціонерний банк «РАДАБАНК» задовольнив у повному обсязі, стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» заборгованість за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 року у розмірі 496 095 грн. 17 коп., що складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 333 200 грн., простроченої заборгованості по процентам у розмірі 142 058 грн. 17 коп., (нараховані за період з 25.09.2022 року по 24.01.2023 року), простроченої заборгованості по нарахованій комісії у розмірі 29 837 грн. та судовий збір в сумі 7 441 грн. 44 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Банку у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт невиконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому потребують задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м. Чорноморськ з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року у справі №916/817/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що відповідно до Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 і 19, згідно із якими, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, а також листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, встановленого на території України воєнного стану, скаржник вважає, що фактично звернувшись до суду із позовом у відповідності до п 7.4. кредитного договору позивач змінив термін погашення кредиту, однак звернувся до суду із позовом про повернення його частини.

Апелянт наголошує, що його зобов`язання за кредитним договором на вимогу Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» у відповідності до внесених змін у діючому законодавстві, тобто у тридцятиденний строк після його припинення або скасування дії в Україні воєнного, надзвичайного стану будуть виконані.

Отже, на думку відповідача 1, у даному разі позивачем у спірних правовідносинах мають бути враховані і період воєнного стану, і відсутність ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», а боржник в свою чергу, гарантує виконання своїх господарських зобов`язань після припинення дії воєнного стану або укладення мирової угоди.

При цьому, апелянт аргументує свою позицію можливістю сторін у відповідності до вимог ст. 652 Цивільного кодексу України зміни або розірвання договору у зв`язку зі зміною обстановки.

В той же час, з тексту апеляційної скарги відповідача 1 вбачається, що останнім оспорюються обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 року у справі №916/1895/22.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ» зазначило, що з договорів поруки №32821/ЮКР/0-П1 та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед банком не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Проте, на переконання скаржника, цього в договорі поруки не встановлено.

Апелянт вважає, що виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна бути пред`явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, або із дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

Підсумовуючи викладене, скаржник, за доводами апеляційної скарги виснував, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як і сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя, а тому, зважаючи на строк звернення до суду Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», договори поруки №32821/ЮКР/0-Пl та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року є припиненими.

Ухвалою від 09.11.2023 року Південно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року у справі №916/817/23, призначив справу до судового розгляду.

07.12.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» надійшов відзив (вх. №3359/23/Д3) у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ» залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції- без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, позивач, посилаючись на низку правових норм у сфері позики та умови спірного кредитного договору, зазначив, що п. 18, п.19 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, на які посилається апелянт, не звільняють його від відповідальності щодо сплати відсотків та тіла кредиту, так як відсоткова ставка по кредитному договору передбачена договором, таким чином, у даному разі застосовуються вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України, яка на договірні відносини між позивачем та апелянтом не розповсюджується, а неустойка з апелянта за вимогами позову не стягується.

Щодо форс-мажорних обставин Банк у відзиві вказав, що військова агресія РФ проти України може бути визнана форс-мажорною обставиною у разі наявності між нею та неможливістю виконання зобов`язань причинно-наслідкового зв`язку. У даному випадку, як вважає позивач, такий причинно-наслідковий зв`язок відсутній.

Більш того, як звернув увагу позивач, спірний кредитний договір не містить будь-яких погоджених сторонами умов щодо настання форс-мажорних обставин.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі на офіційні електронні адреси таких сторін. Про причини своєї неявки представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», м. Одеса, ОСОБА_1 , м. Одеса та ОСОБА_2 , м. Одеса суду не повідомили, будь яких заяв або клопотань не надали.

11.12.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» надійшла заява про розгляд справи №916/817/23 без його участі, яку прийнято та задоволено судом апеляційної інстанції.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м. Чорноморськ задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року у справі №916/817/23 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

04.10.2021 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» було прийнято рішення про отримання кредитних коштів в Акціонерному товаристві «Акціонерний банк «РАДАБАНК», що підтверджується копією Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» № 4 від 04.10.2021 року.

18.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» звернулося до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» із клопотанням на отримання кредиту в загальній сумі 3 000 000 грн. строком на 36 місяців з процентною ставкою 15%.

24.11.2021 року між Акціонерним товариством «Акціонерний банк «РАДАБАНК», (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» (позичальник) було укладено кредитний договір №32821/ЮКР/0, відповідно до умов п. 1.1. якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується на умовах цього договору, надати позичальнику кредит в сумі 3 000 000 грн. зі сплатою процентів у розмірі 15% процентів річних в розмірі та порядку, визначених даним договором. Процентна ставка за даним договором є фіксованою, при цьому процентна ставка підлягає щорічному перегляду шляхом укладення додаткового договору до цього договору. Позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти і комісії за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється згідно з викладеним графіком. Кінцевий термін погашення повної суми кредиту « 22» листопада 2024 року - 83400 грн. (повне погашення кредиту). У разі, якщо вказаний кінцевий термін погашення частки кредиту є святковим, вихідним або неробочим (небанківським) днем в Україні, кінцевою датою погашення відповідної частки кредиту вважається перший наступний за ним робочий (банківський) день в Україні.

Відповідно до п.3.1. договору кредитні кошти призначені на/для купівлі обладнання: високопродуктивний повнокольоровнй мережевий принтер Ricoh Pro™ С9200 з іншими комплектуючими за договором поставки № 29092021/2 від 29.09.2021 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРЕЙД ІТ» (код за ЄДРПОУ 36415474).

Видача кредиту на вищезазначені цілі здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів з урахуванням вимог п. 1.1 та п. 1.2 цього договору.

Видача кредиту здійснюється після належного оформлення та підписання сторонами цього договору, договорів забезпечення, передбачених п.2.1. цього договору, договору банківського рахунку, передбаченого п.6.14. цього договору, договорів страхування, передбачених п.6.3.3 цього договору, сплати позичальником платежів, передбачених зазначеними договорами.

Видача кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника про видачу кредитних коштів. Заява про видачу кредитних коштів має містити номер та дату заяви, посилання на цей договір, суму кредитних коштів, рахунок, на який мають бути направлені кредитні кошти.

Заява на отримання кредитних коштів повинна бути підписана уповноваженою особою позичальника та скріплена печаткою позичальника (за наявності).

Датою надання кредиту вважається дата перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника чи дата перерахування коштів за реквізитами, вказаними в заяві постачальника про видачу кредитних коштів (п. 3.2 кредитного договору).

Датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора:

- кредиту в розмірі фактичної заборгованості;

-нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 3.3. кредитного договору).

Згідно із п. 3.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом факт/факт (метод «факт/факт» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році) за формулою: Сума процентів за один календарний день = Сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня * річна процентна ставка/фактична кількість днів у році * 100%. При розрахунку строку користування кредитом враховується дата надання кредиту і не враховується дата погашення кредиту.

Сплаті підлягають проценти: першого разу - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом: для кредитів видача яких відбулася у період з 1 по 24 число поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число поточного місяця, для кредитів видача яких відбулася у період з 25 по останню календарну дату поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число місяця наступного за місяцем у якому таке надання відбулося, у подальшому (крім останнього разу) - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом з кожного 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а у разі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом за період з 25 числа попереднього місяця по дату, що передує даті погашення кредиту включно

Відповідно до п. 3.6. договору при порушенні позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п. 1.2 цього договору, наступного робочого дня сума заборгованості, що не погашена у встановлений п. 1.2 цього договору строк, вважається простроченою, а на суму простроченої заборгованості нарахування процентів здійснюється з розрахунку:

- 30% процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості;

- 40 % процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31-го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.

Повним погашенням простроченої заборгованості вважається приведення заборгованості за кредитом у відповідності до п. 1.2. цього договору.

При порушенні позичальником зобов`язання по погашенню процентів, комісійних винагород згідно з умовами цього договору кредиту, відповідно до п. 1.2. цього договору позичальник додатково до суми погашення кредиту, процентів, нарахованих за процентною ставкою, зазначеною в п. 3.6. цього договору, зобов`язаний на вимогу банку, сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 9 цього договору, розраховані з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки), процентів, комісій по день, що передує дню усунення вказаного порушення та нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.7. кредитного договору сторони погодили, що у разі невиконання позичальником зобов`язань по сплаті процентів, комісійних винагород, відповідно до умов цього договору, термін погашення кредиту вважається таким, що настав, в день, вказаний в повідомленні, направленному кредитором позичальнику згідно з пунктом 7.7. договору, та позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісійну винагороду та обчислену кредитором неустойку, а також інші платежі, що вказані у цьому договорі.

Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в третю чергу погашається прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в п`яту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в шосту чергу погашається строкова заборгованість за кредитом; в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчисленою кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

Належність заборгованості позичальника до строкової (такої, що погашена в передбачений цим договором строк, або строк погашення якої ще не настав) та простроченої (такої, строк погашення якої вже настав, або погашена з порушенням строків, передбачених цим договором) визначається кредитором самостійно на підставі банківського законодавства, якщо інше не встановлено цим договором (п. 3.10 кредитного договору).

Згідно із п. 6.1. договору, позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити погашення одержаного кредиту у повній сумі та сплату нарахованих процентів, комісійних винагород на умовах, передбачених цим договором. В порядку, передбаченому пунктами 1.3., 3.4., 3.5. цього договору, сплачувати проценти та комісії за кредит. Погашати (повертати) в терміни, визначені п.1.2. цього договору заборгованість за кредитом.

Також позичальник зобов`язався погашати кредит відповідно до графіку погашення, встановленого у п. 1.2. цього договору, тобто, повертати банку суму кредиту (його часток), таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував залишкову суму кредиту, встановлену на відповідну дату (п. 6.4. кредитного договору).

Пунктом 8.1. кредитного договору визначено, що позичальник має право звертатися до кредитора з питанням про перенесення термінів (строків) платежів за кредитним договором у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов`язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене кредитору в письмовій формі не пізніше ніж за 7 банківських днів до настання терміну (строку) платежу з наданням документів, що об`єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості. Факт звернення до кредитора з питанням про перенесення термінів (строків) платежів за кредитним договором не звільняє позичальника від обов`язку здійснення таких платежів в терміни (строки), що встановлені цим договором. Зміна термінів (строків) здійснення платежів можлива лише на підставі додаткової угоди до цього договору, підписаної обома сторонами.

Зміни та доповнення до цього договору вносяться за домовленістю сторін та оформляються сторонами в письмовій формі як у вигляді одного документа - додаткового договору (угоди) про внесення змін та доповнень до цього договору, так і шляхом обміну листами, якщо інше не передбачено цим договором. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесенні за домовленістю сторін шляхом викладення цього договору в новій редакції. Зміни та доповнення до цього договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 12.1 кредитного договору).

Пунктами 12.4., 12.5. кредитного договору унормовано, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань, відповідно до умов цього договору. Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками без застережень та зауважень.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між кредитором, позичальником та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 24.11.2021 року було укладено договір поруки №32821/ЮКР/0-П1.

Відповідно до умов цього договору поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Надання поруки поручителем за позичальника є безумовним та безвідкличним (п.1.1).

В цьому договорі терміни боргові зобов`язання та кредитний договір вживаються у такому значені: «Кредитний договір» - кредитний договір №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 року, укладений між кредитором та позичальником з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками; «Боргові зобов`язання» - зобов`язання позичальника перед кредитором щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом (проценти, комісії), штрафних санкцій (пені, штрафи), витрат (судові, поштові, відрядження та інші.) та збитків кредитора (включаючи, але не обмежуючись, неодержані доходи) у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором та інших платежів, якщо такі матимуть місце (п. 1.2 договору поруки №32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021 року).

Пунктом 1.3. договору сторони передбачили, що за ним забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати позичальником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, строку і порядку, як встановлено у кредитному договорі. Порукою забезпечені вимоги кредитора щодо: повного повернення кредиту у сумі 3 000 000 грн. не пізніше 22 листопада 2024 року відповідно до Графіку платежів, встановленому кредитним договором; сплати процентів за користування кредитними коштами за ставкою 15% річних та за підвищеною ставкою у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором; сплати комісій, встановлених кредитним договором, у т.ч. але не виключно, за видачу кредиту, за обслуговування кредиту, за внесення змін та доповнень до кредитного договору та інше; оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банка України, яка діє на дату нарахування, від суми прострочених до виконання зобов`язань. Порука розповсюджується стосовно пені, нарахованої як на суму кредиту, так і на проценти за користування кредитом; оплати штрафів, витрат та збитків кредитора, що виникають внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, поручителем умов цього договору поруки; сторони погодили, що в разі зміни у бік збільшення розміру кредиту та/або процентів користування кредитними коштами, розмір яких не передбачений умовами кредитного договору, збільшення терміну повернення кредитних коштів, такі зміни потребують погодження поручителя, про що укладається додатковий договір до цього договору чи отримується письмове погодження поручителя. Поручитель здійснює погашення заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту. Послідовність погашення заборгованості визначена кредитним договором.

Відповідно до пп 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. договору поручитель зобов`язаний у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленному кредитором, протягом 7 (семи) днів з дати отримання письмової вимоги кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування в безготівковій формі або шляхом внесення готівкових коштів на рахунок IBAN: № НОМЕР_1 в АТ «АБ «Радабанк».

У разі невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання повністю або частковою відповідати перед кредитором як солідарний боржник всім майном на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

Згідно пп.2.3.1, 2.3.2 п. 2.3. договору поруки кредитор має право у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, заявити поручителю вимогу про погашення заборгованості. Подання кредитором поручителю вимоги щодо виконання частини боргових зобов`язань не позбавляє кредитора права у будь-який час подати поручителю вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов`язань.

У випадку невиконання поручителем вимоги кредитора у добровільному порядку у строк, встановлений у пункті 2.1.1., звернутися за стягненням заборгованості до суду, у т.ч. за рахунок будь-якого майна поручителя.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та за цим договором. Порука припиняється у випадку виконання у повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором (п. 3.1., 3.2. договору поруки №32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021 року).

Відповідно до п. 4.6. договору поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані у повному обсязі.

Аналогічного змісту у матеріалах справи наявний договір поруки №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року, укладений між Акціонерним товариством «Акціонерний банк «РАДАБАНК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» та ОСОБА_2 (поручителем, відповідачем-3).

Зазначені вище договори поруки містять підписи сторін, печатки юридичних осіб. Також у договорах поруки наявна відмітка про ознайомлення з їх умовами позичальника, скріплена його підписом та печаткою.

На виконання зобов`язань за кредитним договором, Банком, 26.11.2021 року надано позичальнику транш кредиту в передбаченому цим договором розмірі 3000000 грн.

Зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером від 26.11.2021 року №28575, згідно якого на рахунок позичальника НОМЕР_2 надійшли відповідні кошти.

Також, як встановлено судами у даній справі, 09.02.2023 року Банк, у відповідності до п. 12.2 кредитного договору, листом вих. № 575-1/02-4/2023 від 08.02.2023 року надіслав позичальнику вимогу про оплату заборгованості у загальному розмірі 1382702 грн. 28 коп., яка залишена відповідачем-1 без реагування.

В подальшому, на виконання вимог п.2.1 договору поруки позивач звернувся з відповідними вимогами про оплату від 08.02.2023 року до поручителів за кредитним договором (вих. № 578-1/02-4/2023 від 08.02.2023 року та вих. № 579-1/02-4/2023 від 08.02.2023 року) про сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 1382702 грн. 28 коп.

Відповідей позичальника або поручителів на зазначені вище вимоги матеріали господарської справи не містять.

З виписки по особовому рахунку позичальника за період з 25.11.2021 року по 20.02.2023 року вбачається, що вихідний залишок боржника за кредитним договором складає 999600 грн.

За розрахунком, наданим позивачем до матеріалів позовної заяви, станом на 16.02.2023 року по кредитному договору від 24.11.2021 року №32821/ЮКР/0, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 3242119 грн. 24 коп.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідача 1 та поручителів (відповідачів 2, 3) кредитної заборгованості за спірним договором, яка виникла у період з 25.09.2022 року по 24.01.2023 року у розмірі 496 095 грн. 17 коп.

Також з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2022 року Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» вже зверталося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 року, яка станом на 05.10.2022 року становила 925 957 грн. 11 коп., та складалася з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 666 400 грн. та простроченої заборгованості по процентам (нараховані з 14.02.2022 року по 24.09.2022 року) у сумі 259 557 грн. 11 коп.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог позивач також посилався на неналежне виконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 року, а також договорів поруки №32821/ЮКР/0-П1 та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року.

В той же час, 18.10.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк», в якому просили суд визнати поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 року № 32821/ЮКР/0-П2 та поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 року № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

За наслідками вирішення вказаного вище спору, рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 року у справі №916/1895/22 первісний позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк прострочену заборгованість по кредиту в сумі 666 400 грн. та прострочену заборгованість по процентам в сумі 259 557 грн. 11 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк судовий збір в сумі 4629 грн. 79 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк судовий збір в сумі 4629 грн. 79 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк судовий збір в сумі 4629 грн. 79 коп.; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено повністю; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором у розмірі 496 095 грн. 17 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 333200 грн., заборгованість за процентами з 25.09.2022 року по 24.01.2023 року 142058 грн. 17 коп., заборгованість за нарахованою комісією 29837 грн.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається зі змісту ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, за матеріалами господарської справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.11.2021 року між Акціонерним товариством «Акціонерний банк «РАДАБАНК», (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» (позичальник) було укладено кредитний договір №32821/ЮКР/0, відповідно до умов п. 1.1. якого, зокрема визначено, що кредитор, за наявності вільних грошових коштів зобов`язується на умовах цього договору, надати позичальнику кредит в сумі 3 000 000 грн. зі сплатою процентів у розмірі 15% процентів річних в розмірі та порядку, визначених даним договором.

Відповідно до п.3.1. договору кредитні кошти призначені на/для купівлі обладнання: високопродуктивний повнокольоровнй мережевий принтер Ricoh Pro™ С9200 з іншими комплектуючими за договором поставки № 29092021/2 від 29.09.2021 року укладеним з ТОВ «МЕГАТРЕЙД ІТ».

При цьому, п. 1.2. вказаного договору Банк і позичальник передбачили, що погашення кредиту здійснюється згідно з викладеним графіком та кінцевий термін погашення повної суми кредиту « 22» листопада 2024 року - 83400 грн. (повне погашення кредиту).

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що між позивачем та відповідачем - 1 станом на час укладення спірного кредитного договору склалися кредитні правовідносини.

З матеріалів господарської справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між Банком, позичальником та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 24.11.2021 року було укладено договір поруки №32821/ЮКР/0-П1, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Надання поруки поручителем за позичальника є безумовним та безвідкличним (п.1.1 договору поруки).

Пунктом 1.3. договору поруки, зокрема, сторони передбачили, що за ним забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати позичальником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, строку і порядку, як встановлено у кредитному договорі. Порукою забезпечені вимоги кредитора щодо: повного повернення кредиту у сумі 3 000 000 грн. не пізніше 22 листопада 2024 року відповідно до Графіку платежів, встановленому кредитним договором; сплати процентів за користування кредитними коштами за ставкою 15% річних та за підвищеною ставкою у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором; сплати комісій, встановлених кредитним договором, у т.ч. але не виключно, за видачу кредиту, за обслуговування кредиту, за внесення змін та доповнень до кредитного договору та інше.

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. договору поручитель зобов`язаний у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 7 (семи) днів з дати отримання письмової вимоги кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування в безготівковій формі або шляхом внесення готівкових коштів на рахунок IBAN: № НОМЕР_1 в АТ «АБ «Радабанк». У разі невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання повністю або частково відповідати перед кредитором як солідарний боржник всім майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Також, за зобов`язаннями відповідача 1 на підставі договору поруки №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року, який є аналогічним змісту договору поруки від 24.11.2021 року №32821/ЮКР/0-П1, перед Банком поручилася ОСОБА_2 .

Отже, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м. Чорноморськ за спірним кредитним договором забезпечено поруками, поручителями за якими виступають фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На виконання зобов`язань за кредитним договором, Банком, 26.11.2021 року надано позичальнику - відповідачу 1 кредитні кошти в передбаченому договором розмірі 3000000 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером від 26.11.2021 року №28575.

Тобто, свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, що не заперечується сторонами у даній справі.

Водночас, відповідачем-1 після отримання кредитних коштів у зазначеному вище розмірі відповідно до умов кредитного договору щомісячні платежі в рахунок погашення боргу не здійснювались жодним чином, що стало підставою для звернення Банку з відповідним черговим позовом до господарського суду.

Відтак, судами у даній справі встановлено, що з урахуванням наявної домовленості між Банком та позичальником щодо графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, комісії, відповідачем 1 в період з 25.09.2022 року по 24.01.2023 року неналежно виконувалися взяті на себе господарські зобов`язання по повному та своєчасному поверненню отриманих у позикодавця кредитних коштів, сплати нарахованих позивачем процентів та комісії.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Банку та солідарно стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 496 095 грн. 17 коп., з яких простроченої заборгованості за кредитом 333200 грн., за процентами з 25.09.2022 року по 24.01.2023 року 142058 грн., 17 коп., за нарахованою комісією 29837 грн.

Оскаржуючи це рішення суду першої інстанції, позичальник зауважив, що відповідно до Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 і 19, згідно із якими, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, на переконання апелянта, враховуючи вимоги вказаного вище Закону, період воєнного стану і відсутність ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», у нього наявне право не виконувати зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану на території України та у тридцятиденний строк після його скасування.

Судова колегія не приймає до уваги викладену вище позицію скаржника, як підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, враховуючи таке.

Так, 17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року (далі «Закон № 2120»).

Судова колегія зазначає, що положення цього Закону переважно регулюють питання оподаткування, але, все ж таки, низка норм стосується питань кредитування та іпотеки, встановлюючи нові правила, що підлягають застосуванню під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Зокрема, законом № 2120 було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його п. 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника саме від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань за такими договорами.

Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом №2120 унормовано, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності за цей період ці суми не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення); дія п. 18 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами (не на заборгованість по комунальних платежах, тощо); дія розповсюджується як на відповідальність, визначену ст. 625 Цивільного кодексу України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню тощо; строк дії таких обмежень триває включно із 24.02.2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування; дія правової норми у часі п. 18 має ретроспективну дію і поширюється також на кредитні договори і позики, які укладені до 17.03.2022 року.

В той же час, аналіз п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наведені у цьому пункті строки (період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану) є строками, встановленими законом, отже немає потреби у вчиненні процесуальних дій та рішень щодо їх продовження, а тому, при розгляді кредитних спорів і спорів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки дія п. 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу стосується саме ст.257-259 Цивільного кодексу України щодо позовної давності і ст. 559 Цивільного кодексу України про припинення поруки.

Отже, враховуючи наведене вище, судова колегія зауважує, що звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення кредиту (позики), сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено, а є унормоване звільнення від відповідальності за прострочення виконання таких зобов`язань, а тому доводи скаржника з цього приводу апеляційним господарським судом відхиляються.

Також судова колегія наголошує, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

При цьому, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

В той же час, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Відтак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

При цьому, непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Аналогічної правової позиції дотримався суд касаційної інстанції також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 року у справі №914/374/21.

Крім того, суд касаційної інстанції виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування до боржника заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання ним основного зобов`язання, також незважаючи на те, провадить він підприємницьку діяльність або ні.

Щодо доводів скаржника про те, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя, а тому, зважаючи на строк звернення до суду Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», договори поруки №32821/ЮКР/0-Пl та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року є припиненими, судова колегія зазначає таке.

І судом першої, і судом апеляційної інстанції у даній справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з основним боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» у випадку порушення останнім своїх зобов`язань за кредитним договором, у відповідності до вимог договорів поруки №32821/ЮКР/0-Пl та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 року.

При цьому, відповідно до умов п. 1.1. вказаних договорів, поручителі зобов`язалися відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Надання поруки поручителем за позичальника є безумовним та безвідкличним.

Водночас, п. 1.3. договору сторони передбачили, що за ним забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати позичальником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, строку і порядку, як встановлено у кредитному договорі. Порукою забезпечені вимоги кредитора щодо: повного повернення кредиту у сумі 3 000 000 грн. не пізніше 22 листопада 2024 року відповідно до Графіку платежів, встановленому кредитним договором; сплати процентів за користування кредитними коштами за ставкою 15% річних та за підвищеною ставкою у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором; сплати комісій, встановлених кредитним договором, у т.ч. але не виключно, за видачу кредиту, за обслуговування кредиту, за внесення змін та доповнень до кредитного договору та інше.

Тобто, виходячи з наведеного, можна зробити висновок про те, що саме п. 1.3. договорів поруки установлено зобов`язання поручителів по забезпеченню вимог кредитора щодо всіх визначених спірним кредитним договором зобов`язань позичальника, зокрема, у строки, встановлені в кредитному договорі не пізніше 22.11.2024 року.

Зазначений вище пункт договорів поруки, які є ідентичними за своїм змістом корелюється з вимогами п. 3.2. договорів, якими визначено, що порука припиняється у випадку виконання у повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором.

Проте, зважаючи на те, що строк визнання основного зобов`язання боржника визначено як 22.11.2024 року, а умови договорів поруки слід розглядати у тісному взаємозв`язку із умовами основного договору кредитування, підстави вважати, що строк основного зобов`язання боржника не встановлений, та, відповідно, і строк поруки, як забезпечення основного зобов`язання позичальника, сплив відсутні.

Водночас, у ст. 559 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення договору поруки.

Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Відтак, умови договорів поруки щодо їх дії до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні вимог ст. 251 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, у даному разі має застосовуватися ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, що якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Також, як вбачається зі змісту ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відтак, зважаючи по перше, на те, що Банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором за відповідний період, а саме: 25.09.2022 року по 24.01.2023 року, по-друге, що договори поруки укладено 24.11.2021 року, а позов Банком подано до суду 28.02.2023 року, в силу вимог ст. 559 Цивільного кодексу України, трирічний строк пред`явлення вимог до поручителів не закінчив свою дію, а тому, договори поруки апріорі не є припиненими, що спростовує доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження відповідача 1, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди позичальника з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м.Чорноморськ задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року у справі №916/817/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «АРТІЛЬ», Одеська обл., м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року у справі №916/817/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 року у справі №916/817/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош