Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/9893/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа№ 910/9893/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників сторін:

від позивача: Оберемок Д.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 (повний текст рішення складений 15.05.2023)

у справі №910/9893/22 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Світло і порядок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина»

про стягнення 1 218 710,35 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

28.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Світло і порядок» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» про стягнення 1218710,35 грн, з яких 1157152,63 грн основного боргу та 61557,72 грн пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі відшкодував спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1157152,63 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 61557,72 грн.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі № 910/9893/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» на користь Обслуговуючого кооперативу «Світло і порядок» суму основного боргу у розмірі 936513 грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 14047 грн 71 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів споживання відповідачем електричної енергії без здійснення належної оплати, водночас у зв`язку з тим, що договір так і не було укладено, не підписано споживачем, вимоги про стягнення пені на підставі договору судом відхилено.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі № 910/9893/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9893/22.

26.06.2023 матеріали справи №910/9893/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/9893/22 залишено без руху.

13.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.08.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9893/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9893/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/9893/22 та призначено до розгляду на 03.10.2023.

12.09.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

03.10.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 03.10.2023 розгляд справи відкладено на 11.10.2023.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є протиправним, безпідставним і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що договір між сторонами укладено, а тому неправильно надав оцінку правовідносинам між сторонами.

Відповідач також стверджує, що у позивача відсутня ліцензія на надання послуг з постачання електричної енергії, а з огляду на заборону здійснювати вуличне освітлення у зв`язку з воєнним станом доводи щодо споживання відповідачем електричної енергії є необґрунтованими.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутні.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 03.10.2023 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю участі адвоката у судовому засіданні.

Заслухавши думку представника позивача щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу

У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З наведеного вбачається, що підставою для відкладення може бути визнання судом поважною причини неявки учасника справи, водночас, як на підставу для відкладення адвокат посилається на участь у іншому судовому засіданні в Господарському суді Донецької області, однак адвокатом додано лише інформацію про призначення справи до розгляду без зазначення навіть чиї інтереси представляє адвокат і чи представляє інтереси якогось з учасників вказаної справи взагалі.

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого повноважного представника, а адвокат не надав належних доказів неможливості участі у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача є необґрунтованим, а тому підстави для його задоволення відсутні.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, відмову у задоволенні поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, а також з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

27.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Світло і порядок» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №220074878, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 730 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

У позовній заяві позивач пояснив, що він є власником електроустановок, зокрема і трансформаторних підстанцій потужністю 630 кВА та 160 кВА, які забезпечують електроенергією котеджне містечко «Сонячна Долина», яке знаходиться у Київській області, Обухівський район, село Романків, вул. Лісова, та інші сусідні вулиці, в тому числі в селі Підгірці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» є компанією, яка надає послуги із обслуговування та утримання території котеджного містечка «Сонячна Долина», яке розташоване за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків та с. Підгірці, в тому числі й щодо забезпечення освітлення місць загального користування, а також використовує електричну енергію для функціонування інших споруд та об`єктів, які споживають електричну енергію, зокрема, пропускні пункти, системи поливу, системи відкачування, системи регулювання дорожнього руху, приміщення, де знаходиться персонал відповідача, та інші об`єкти, які знаходяться у користуванні відповідача.

Позивачем долучено до позовної заяви копію примірника Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020, в якому Обслуговуючий кооператив «Світло і порядок» (позивач) зазначений як сторона 1, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» (відповідач) - як сторона 2.

У п. 1.1 Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020 вказано, що за цим договором сторона-2 відшкодовує стороні-1 сукупну вартість витрат, пов`язаних із споживанням стороною-2 електроенергії, що обліковується нижчезазначеними приладами обліку.

Відповідно до п. 2.2 Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020 оплата стороною-2 здійснюється за рахунками-фактурами протягом 3-х банківських днів з дня їх отримання.

Цей договір діє з моменту його підписання до 31.12.2021. Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, без обмеження кількості таких продовжень (п.п. 6.1, 6.2 Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020).

Вказаний договір не підписаний відповідачем.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Позивач у позовній заяві пояснив, що договір було підписано позивачем та в подальшому було передано відповідачу для підпису. Однак, відповідач не повернув позивачу підписаний екземпляр Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020, однак сплачував виставлені позивачем рахунки.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі відшкодував спожиту електричну енергію., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1157152,63 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 61557,72 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що Договір №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020 є неукладеним, оскільки не підписаний відповідачем. При цьому, як вказує відповідач, позивач не має жодних ліцензій на постачання електроенергії та не є оператором розподілу електричної енергії.

В матеріалах справи наявний примірник Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020, який підписаний лише позивачем.

При цьому, відповідач заперечує факт укладення (тобто, підписання та/або виконання) вказаного договору.

Позивач у позовній заяві пояснив, що договір було підписано позивачем та в подальшому було передано відповідачу для підпису. Однак, відповідач не повернув позивачу підписаний екземпляр Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020, однак сплачував виставлені позивачем рахунки.

Суд зазначає, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Зважаючи на ті обставини, що Договір №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020 не підписаний відповідачем, у рахунках на оплату, які виставлялись позивачем, відсутнє посилання на реквізити вказаного договору, а при здійсненні часткових оплат відповідач у призначенні платежу посилався виключно на реквізити рахунків та не вказував реквізити договору (Договору №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, Договір №625/101 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 17.07.2020 є неукладеним.

Однак при цьому, відповідачем не надано суду доказів укладення між ним та постачальником електричної енергії (ПАТ «Київобленерго») чи будь-якою іншою особою договору на постачання електричної енергії, яким би забезпечувалось постачання електроенергії до котеджного містечка «Сонячна Долина».

Водночас, як вбачається з пояснень позивача, позивач є власником електроустановок, зокрема і трансформаторних підстанцій потужністю 630 кВА та 160 кВА, які забезпечують електроенергією котеджне містечко «Сонячна Долина», яке знаходиться у Київській області, Обухівський район, село Романків, вул. Лісова, та інші сусідні вулиці, в тому числі в селі Підгірці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» є компанією, яка надає послуги із обслуговування та утримання території котеджного містечка «Сонячна Долина», яке розташоване за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків та с. Підгірці, в тому числі й щодо забезпечення освітлення місць загального користування, а також використовує електричну енергію для функціонування інших споруд та об`єктів, які споживають електричну енергію, зокрема, пропускні пункти, системи поливу, системи відкачування, системи регулювання дорожнього руху, приміщення, де знаходиться персонал відповідача, та інші об`єкти, які знаходяться у користуванні відповідача.

Вказані пояснення позивача не заперечувались відповідачем під час розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідач у своїй діяльності використовує електричну енергію, яка купується позивачем у ПАТ «Київобленерго» на підставі Договору про постачання електричної енергії №220074878 від 27.01.2017 (доказів споживання відповідачем електроенергії на підставі прямого договору, укладеного з постачальником, відповідачем суду не надано), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості тверджень позивача про те, що відповідач повинен відшкодовувати позивачу вартість спожитої електричної енергії.

Доводи відповідача про те, що позивач не має жодних ліцензій на постачання електроенергії та не є оператором розподілу електричної енергії судом відхиляються, оскільки в даних конкретних правовідносинах позивач не виступає ані постачальником електроенергії, ані оператором її розподілу.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2020 року відповідачем фактично було спожито електроенергію на суму 110269,37 грн, у серпні 2020 року - електроенергію на суму 115201,32 грн, у вересня 2020 року - електроенергію на суму 134118,30 грн, у жовтні 2020 року - електроенергію на суму 89121,92 грн, у листопаді 2020 року - електроенергію на суму 120024,63 грн, у грудні 2020 року - 140052,78 грн, у січні 2021 року - електроенергію на суму 141429,48 грн, у лютому 2021 року - електроенергію на суму 134405,64 грн, у березні 2021 року - електроенергію на суму 100472,68 грн, у квітні 2021 року - електроенергію на суму 113074,96 грн, у травні 2021 року - електроенергію на суму 111180,15 грн, у червні 2021 року - електроенергію на суму 91180,49 грн, у липні 2021 року - електроенергію на суму 117897,57 грн, у серпні 2021 року - електроенергію на суму 146029,91 грн, у вересні 2021 року - електроенергію на суму 154098,06 грн, у жовтні 2021 року - електроенергію на суму 171234,30 грн, у листопаді 2021 року - електроенергію на суму 167234,27 грн, у грудні 2021 року - електроенергію на суму 253817,75 грн, у січні 2022 року - електроенергію на суму 84072,24 грн, у лютому 2022 року - електроенергію на суму 94017,84 грн, у березні 2022 року - електроенергію на суму 60905,04 грн, у квітні 2022 року - електроенергію на суму 101801,28 грн, у травні 2022 року - електроенергію на суму 66526,32 грн, у червні 2022 року - електроенергію на суму 64922,93 грн, що разом становить 2883089,23 грн.

Вказана інформація щодо обсягів фактично спожитої відповідачем електричної енергії відображена у рахунках на оплату (графа 3 рахунків), які виставлялись позивачем відповідачу.

Суд не приймає до уваги іншу інформацію, наведену позивачем у рахунках на оплату (зокрема, щодо розміру авансових платежів), оскільки позивач формуючи рахунки та вносячи в них інформацію, виходив з умов договору (відповідно до пояснень позивача, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, поданих до суду 10.04.2023).

При цьому, як встановлено судом, договір між сторонами не було укладено.

Відповідачем під час розгляду судом справи (в тому числі у відзиві на позовну заяву) не було викладено будь-яких заперечень щодо інформації про обсяги фактично спожитої ним електричної енергії, які вказані позивачем у рахунках на оплату.

При цьому, відповідач не вказував, що він взагалі не споживав електричну енергію у вказаний період, або споживав її в інших обсягах (менших) чи отримував її з іншого джерела.

Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Власного контррозрахунку позовних вимог відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що 11.08.2022 позивач направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вимогу про сплату боргу вих. №10/08-2022 від 10.08.2022, що підтверджується описом вкладенні у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта».

Судом встановлено, що у спірному періоді відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1946575,25 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до позовної заяви, та відображено у розрахунку заборгованості.

Таким чином, оскільки за спірний період відповідач фактично спожив від позивача електроенергію на загальну суму 2883089,23 грн, а відшкодував її вартість позивачу на суму 1946575,25 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 936513,98 грн.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 936513,98 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано, а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у вказаному розмірі правомірно задоволені судом першої інстанції.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 61557,72 грн, суд зазначає, що оскільки розмір пені у спірних правовідносинах не визначений законом, а лише може бути визначено сторонами у Договорі, а договір між сторонами укладено не було, то позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність у нього права на відшкодування вартості електричної енергії спожитої відповідачем, і вказане право підлягає відновленню шляхом стягнення заборгованості у визначеному судом розмірі.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач частково довів обґрунтованість заявленого позову, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

У ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України вказано, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів дослідила доводи апелянта, що суд першої інстанції, ніби то, дійшов хибного висновку, що договір між сторонами укладено, а тому неправильно надав оцінку правовідносинам між сторонами, та зазначає, що у рішенні суду відсутні висновки щодо факту укладення договору, натомість наявні висновки, що договір так і не було укладено.

Колегія суддів наголошує, що між сторонами по суті виникли деліктні відносини, за яких відповідач споживає електричну енергію від установок позивача, а тому відповідач зобов`язаний оплатити вартість спожитої енергії.

Крім того, посилання на заборону здійснювати вуличне освітлення колегією суддів відхиляється, оскільки в даному випадку досліджується не те куди було спожито електричну енергію, а обставини щодо споживання електричної енергії відповідачем та обсяги її споживання, і відповідачем не спростовано обсягу та вартості спожитої енергії заявленої до стягнення позивачем.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/9893/22 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/9893/22 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/9893/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/9893/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано після виходу судді Шаптали Є.Ю. з відпустки 11.12.2023.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Є.Ю. Шаптала

І.А. Іоннікова