Постанова

від 16.11.2023 по справі 910/1630/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. Справа№ 910/1630/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 16.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023

у справі № 910/1630/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Корпорації «Українські атомні прилади та системи»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»

про стягнення 500 456,62 грн.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року Корпорація «Українські атомні прилади та системи» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - відповідач) про стягнення 500 456,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог Корпорація «Українські атомні прилади та системи» вказує, що нею на виконання своїх зобов`язань за Договором №21186-19/19-121-11-19-08497 від 06.09.2020 було виконано роботи з розробки проектно-конструкторської документації тренажеру «Фланці ЕВ на патрубках ВБ» вартістю 818 316,67 грн., в той час як Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» було частково оплачено такі роботи - у загальному розмірі 516 978,54 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 301 338,13 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивачем нараховано за період з 30.01.2020 по 23.02.2022 - 148 420,60 грн інфляційних втрат та 50 697,89 грн 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач не довів надання йому, зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, як передбачено умовами п. 2.2 Договору №21186-19/19-121-11-19-08497 від 06.09.2020, а отже відсутні підстави для визнання строку оплати ПДВ за договором таким, що настав. Крім того, відповідач вважає, що доданий до позовної заяви акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2019 не містить обов`язкових реквізитів, передбачених для первинного документу, а саме: обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а відтак не може кваліфікуватись за своєю природою як акт здачі-приймання виконаних робіт в розумінні умов спірного договору.

У відповіді на відзив, позивач вказує, що ним 13.01.2020 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та 17.01.2020 надано відповідачу шляхом надсилання на електронну адресу pdvzaes@mgw.npp.zp.ua податкову накладну та електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної. Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідачем не сплачено не лише частину боргу у розмірі, що відповідає ПДВ, а й частину боргу без ПДВ. Також позивач вказує, що згідно із кодом 2454 класифікатора ДК 011-96 одиницею виміру господарської операції є гривня, а обсягом її кількість, а відтак твердження відповідача, що акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2019 не може кваліфікуватись за своєю природою як акт здачі-приймання виконаних робіт, є необґрунтованими. Окремо позивач зазначає, що між сторонами було укладено всього 8 ідентичних договорів на виконання робіт із розробки проектно-конструкторської документації (які відрізняються лише предметом та вартістю робіт) та їх виконання оформлювалось однаково, проте відповідачем повністю оплачено роботи за 4 договорами, по спірному договору відповідач оплатив роботи частково, а по 3 іншим договорам роботи не оплачені взагалі. При цьому, наявність такого боргу відповідачем визнавалась та не заперечувалась у листі вих. №01-10540/03вих від 08.08.2022.

У запереченнях на відповідь, (окрім того, що вже зазначалось у відзиві) відповідач вказує, що позивач у даній справі посилається на договірні відносини, які не мають жодного відношення ні до предмету позову, ні до предмету спору за відносинами сторін в межах Договору №21186-19/19-121-11-19-08497 від 06.09.2019, а відтак суд має залишити поза увагою доводи позивача щодо інших правовідносин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «Українські атомні прилади та системи» борг у розмірі 301 338 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 50 630 грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 148 420 грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 7 505 грн. 84 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 06.06.2023 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1630/23 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1630/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А.,Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1630/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1630/23.

19.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1630/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1630/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

28.07.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору. Також у поданому клопотанні скаржник просив поновити строк на усунення недоліків апеляційної скарги та строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (03.08.2023).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1630/23, справу призначено до розгляду на 14.09.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 18.05.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

На підтвердження своєї правової позиції та заборгованості відповідача саме у розмірі 301 338,13 грн, позивач надав суду додатковий доказ - Акт звірки розрахунків № 4 від 20.06.2023 підписаний з обох сторін та засвідчений їхніми печатками. Позивач зазначає, що такий доказ не було подано до суду першої інстанції, оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції Акта звірки розрахунків № 4 від 20.06.2023 не існувало та він був складений сторонами та підписаний вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

14.09.2023 за клопотанням Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» розгляд справи відкладено на 16.11.2023.

У судове засідання 16.11.2023 з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник позивача, що не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представника позивача у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника Корпорації «Українські атомні прилади та системи», що не з`явився у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 23.08.2019 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник) та Корпорацією «Українські атомні прилади та системи» (підрядник) укладено Договір №21186-19/19-121-11-19-08497 (надалі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручив та зобов`язався оплатити, а підрядник прийняв на себе зобов`язання з виконання робіт на тему: Тренажерний комплекс спеціальної підготовки НТЦ ВП ЗАЕС. Розробка проектно-конструкторської документації тренажеру «Фланці ЕВ на патрубках ВБ». Лабораторія «Реактор і транспортно-технологічне устаткування» НТЦ ВП ЗАЕС Корпус «Г».

У пункті 2.1 договору сторонами погоджено, що вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі погодження договірної ціни (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі Договірної ціни (невід`ємний додаток №2 до договору) та складає:

- 681 930,56 грн.

- окрім того ПДВ 136 386,11 грн.

- разом 818 316,67 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно п. 3.1 договору строки виконання робіт за договором визначено Календарним планом на виконання робіт (невід`ємний додаток №3 до договору).

Пунктами 4.11, 4.12, 4.13 договору визначено, що підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом із податковою накладною підрядник надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Підрядник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання роботи, що виконується за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8. Підрядник зобов`язаний вказувати в податковій накладній код робіт згідно ДКПП 016:2010 відповідно до чинного законодавства України.

З моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт до замовника переходить право власності на розроблену згідно з даним договором проектно-конструкторську документацію (п. 5.3 договору).

Відповідно пунктів 6.4, 6.6 договору після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю, підрядник надає замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 робочих днів у кількості 4 примірників. Належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

У пункті 7.5 договору зазначено, що у випадку ненадання підрядником замовнику у встановлений договором термін електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник має право в односторонньому порядку зменшити вартість робіт за договором, передбачену у п. 2.1 цього договору на суму ПДВ.

За невиконання п. 4.11 договору підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі процентної ставки ПДВ за договором (7.12 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених даним договором (п. 11.1 договору).

У Календарному плану (додаток №3 до договору) сторонами погоджено, що підрядник повинен виконати роботи з дати оформлення договору до 30.11.2019.

16.12.2019 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник) та Корпорацією «Українські атомні прилади та системи» (підрядник) складено акт №1 здачі-приймання виконаних робіт про те, що підрядник виконав роботи загальною вартістю 818 316,67 грн. з розробки проектно-конструкторської документації належним чином та в повному обсязі згідно Договору. Сторони претензій одна до одної не мають.

Як зазначає позивач, ним належним чином виконано своїх зобов`язання за договором, проте відповідачем зі свого боку, свої зобов`язання з оплати робіт виконано частково, у зв`язку з чим у останнього виник борг у розмірі 301 338,13 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 148 420,60 грн. та 3% річних у розмірі 50 697,89 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Місцевий господарський суд вірно вказав, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 16.12.2019, в якому сторонами було зафіксовано належне та повне виконання Корпорацією «Українські атомні прилади та системи» робіт за договором, а також відсутність у сторін претензій одна до одної.

Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не спростовує факт виконання робіт за договором, а лише вказує, що акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2019 містить недоліки в оформленні та що позивачем не доведено передання такого акту Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у чотирьох примірниках.

Однак, такі доводи скаржника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, такий акт підписаний без зауважень, роботи частково оплачені і до звернення позивача з даним позовом до суду, зокрема у своєму листі №01/098-10 від 29.06.2022, скаржник жодним чином не заперечував наявність у нього боргу перед позивачем за спірним договором.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписаним представниками сторін актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2019 підтверджується виконання позивачем робіт загальною вартістю 818 316,67 грн. з ПДВ.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось вище, пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказував, що у відповідності до пункту 2.2 договору відповідач повинен був оплатити виконані роботи протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прийняття виконаних робіт.

Натомість відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заперечуючи визначення позивачем дати оплати вважає, що 45-дений строк оплати виконаних робіт був встановлений лише щодо ціни робіт без врахування суми ПДВ. На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно було визначено строк оплати виконаних робіт, що призвело до помилкового висновку про порушення відповідачем зобов?язання з оплати суми ПДВ і відповідно суми 3% річних та інфляційних втрат. Скаржник вважає, що друге речення п. 2.2 Договору стосується сплати вартості робіт в частині суми ПДВ та даною умовою передбачено оплату частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), в той час як позивачем не було виконано даних умов.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі доводи скаржника необґрунтованими та помилковими, виходячи з наступного.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, сума ПДВ є складовою вартості виконаних робіт, що погоджено в умовах договору. Згідно 4.11, 4.12, 4.13 договору підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом із податковою накладною підрядник надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Підрядник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання роботи, що виконується за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8. Підрядник зобов`язаний вказувати в податковій накладній код робіт згідно ДКПП 016:2010 відповідно до чинного законодавства України.

У пункті 7.5 Договору зазначено, що у випадку ненадання підрядником замовнику у встановлений договором термін електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник має право в односторонньому порядку зменшити вартість робіт за договором, передбачену у п. 2.1 цього договору на суму ПДВ.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з викладених сторонами умов пунктів 2.2, 4.11, 4.12, 4.13, 7.5 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за виконані роботи протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт, при цьому, оплата частини робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.

Таким чином, виходячи із принципу свободи договору згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони спору у пункті 2.2 договору пов`язали закінчення строку виконання відповідачем (замовником) зобов`язання з оплати суми ПДВ з днем отримання замовником податкової накладної.

До подібних висновків також дійшов Верховний Суд зокрема у своїй постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Тобто у разі якщо позивачем не було зареєстровано податкову накладну по закінченню 45 денного строку від дати підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт, відповідач повинен був оплатити ціну виконаних робіт за актом без врахування суми ПДВ, натомість сума ПДВ підлягала оплаті відразу після реєстрації податкової накладної, з огляду на закінчення 45-денного строку на оплату виконаних робіт, який встановлений п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, зідно податкової накладної №11 від 16.12.2019 та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 13.01.2020, Корпорацією «Українські атомні прилади та системи» своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по виконанню робіт на замовлення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» загальною вартістю 818 316,67 грн. (ПДВ - 136 386,11 грн.).

Тобто позивачем було зареєстровано податкову накладну за господарською операцією з виконання робіт за договором на загальну суму 818 316,67 грн. та було направлено її на електронну адресу замовника pdvzaes@mgw.npp.zp.ua, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою електронного листування між сторонами.

Судом апеляційної інстанції враховано, що у відповідності до п. 4.11 договору позивач повинен був направити відповідачу електронну податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію на дві електронні адреси, проте, направлення податкової накладної лише на одну електронну адресу, на переконання колегії суддів, не призводить до відтермінування оплати робіт в частині ПДВ, як помилково вважає скаржник. Судова колегія звертає увагу на те, що з дати реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) відповідач міг самостійно довідатись про їх реєстрацію, оскільки вони відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України та він міг та повинен був дізнатись про їх реєстрацію.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, не направлення податкової накладної позивачем безпосередньо відповідачу електронної поштою, не нівелює висновки суду щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, оскільки саме факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, враховуючи, що вартість робіт підлягала оплаті протягом 45 календарних днів з дати підписання акту прийняття виконаних будівельних робіт, а податкова накладна була зареєстрована в межах даного строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що роботи за актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2019 підлягали оплаті до 30.01.2020 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було частково оплачено такі роботи, а саме: 23.12.2021 перераховано позивачу кошти у розмірі 16 978,54 грн, а 12.08.2022 у сумі 500 000,00 грн, натомість в іншій частині дані роботи станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції залишились неоплаченими.

Враховуючи приписи ст. 193 ГПК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що борг відповідача по оплаті виконаних позивачем згідно договору робіт становить 301 338,13 грн. (818 316,67 грн загальної вартості робіт - 16 978,54 грн часткової оплати - 500 000,00 грн часткової оплати).

При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано, що додатково, заборгованість відповідача саме у розмірі 301 338,13 грн підтверджується Актом звірки розрахунків № 4 від 20.06.2023 який підписаний з обох сторін та засвідчений їх печатками, що був доданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

Отже, наявність та обсяг боргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за договором у розмірі 301 338,13 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції спростовані не були, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 301 338,13 грн правомірно задоволено судом.

Крім основної суми заборгованості, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 148 420,60 грн та 3% річних у розмірі 50 697,89 грн, нараховані за період з 30.01.2020 по 23.02.2022.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем за спірним договором за визначеним позивачем період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем помилково було розраховано 3% річних та інфляційні втрати за останній день виконання зобов`язання - 30.01.2020 (на дату, до якої роботи мали бути оплачені).

За вірним розрахунком суду 3% річних та інфляційних втрат (враховуючи встановлену судом дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання - 31.01.2020, та часткову оплату боргу у грудні 2021 року), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 50 630,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 148 420,60 грн. В іншій частині позовної вимоги Корпорації «Українські атомні прилади та системи» про стягнення 3% річних у розмірі 67,08 грн правомірно відмовлено судом, оскільки розрахована невірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 301 338,13 грн - основного боргу, 50 630,81грн - 3% річних та 148 420,60 грн - інфляційних втрат.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2023, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2023 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1630/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/1630/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/1630/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 08.12.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік