Постанова

від 13.12.2023 по справі 925/734/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 925/734/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2023 (повний текст складено 30.08.2023)

у справі №925/734/23 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Маньківської селищної ради

до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство"

про стягнення 238 910,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Маньківська селищна рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" (далі - відповідач) та просила стягнути 238 910,00 грн, у тому числі: 146 103,44 грн заборгованості з орендної плати за землю, 79 599,62 грн інфляційних втрат коштів та 13 206,95 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору від 01.01.2011 відповідачу була передана в оренду земельна ділянка площею 32,2228 га в адміністративних межах Потаської сільської ради Маньківського району, однак з 2019 року він не сплачував до місцевого бюджету орендну плату та лише після звернення до суду з позовом про розірвання договору у березні 2023 року сплатив 309 395,52 грн, які зараховані позивачем в рахунок сплати орендної плати за період з січня 2019 року по грудень 2021 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності з вимог про стягнення заборгованості за період до квітня 2020 року; розрахунок заборгованості є невірним, оскільки відповідач повинен був сплачувати 86067,04 грн орендної плати за рік, тому за період з 01.04.2020 по 31.05.2023 заборгованість становила 272 545,63 грн і 15.03.2023 відповідачем було сплачено 309 395,52 грн, тому борг відсутній; додатковою угодою від 22.05.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки була встановлена у розмірі 1 075 838,02 грн, подальші зміни щодо неї у договір не вносились, тому позивач у своїх розрахунках безпідставно зазначив, що вона становить 1 289 149,37 грн, що вплинуло на правильність розрахунків як суми основного боргу, так і похідних від нього вимог; право власності позивача на земельну ділянку виникло 19.11.2021, коли було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки і позивач не надав докази переходу до нього заборгованості за попередні періоди від попереднього власника земельної ділянки (ГУ Держгеокадастру у Черкаській області).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2023 року позов задоволено частково.

З дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" стягнуто на користь Маньківської селищної ради 70 733,73 грн основного боргу по орендній платі, 10682,11 грн 3% річних, 65 263,17 грн інфляційних втрат коштів та 3 584,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" через систему "Електронний суд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права та неповно з`ясовані обставини справи, оскільки суд прийняв до уваги розрахунок, який наведений позивачем у поясненнях на виконання ухвали від 14.08.2023, однак вказані пояснення за своєю суттю є відповіддю на відзив, однак строк подання відповіді на відзив сплив і вони мали бути залишені без розгляду; представник позивача у судових дебатах не посилався на даний розрахунок, а просив стягнути саме ціну позову, яка заявлена у позовній заяві; відповідач був позбавлений можливості надати спростування щодо нарахованих 3% та інфляційних втрат коштів, оскільки контррозрахунок суми заборгованості відповідач надав у відзиві і вказав, що розрахунок 3% та інфляційних втрат коштів не був зроблений, оскільки розрахунок боргу позивачем зроблено невірно; позивач не надав свої пояснення відповідачу, тому він був позбавлений можливості зробити контррозрахунок.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 10 листопада 2023 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Сторони були повідомлені про відкриття апеляційного провадження в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду у електронному вигляді через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему і ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронних кабінетів сторін 19.10.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 23.10.2023.

Позивач у встановлений судом строк не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2011 між Маньківською районною державною адміністрацією та дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Манівському районі та у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.03.2012 року.

За умовами Договору в оренду відповідачу передається земельна ділянка загальною площею 32,2228 га ріллі. Нормативна грошова оцінки цієї земельної ділянки становить 373946 грн. Договір укладено на 5 років з правом поновлення на новий строк. Орендна плата сплачується із розрахунку 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

15.03.2012 до договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки як такої, що придатна до використання за її цільовим призначенням.

Додатковою угодою від 22.05.2017, яка укладена між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області і відповідачем, до Договору внесено зміни, якими уточнено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7123187201:02:001:0401 площею 32,2228 га ріллі, розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

До пункту 5 Договору внесено зміни про те, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, затверджена рішенням Маньківської районної ради Черкаської області від 21.03.2017 №16-8/УІІ з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 станом на 01.01.2017 становить 1 075 838,02 грн.

Внесено також зміни і до строку дії договору - Договір укладено до 25.04.2024. Орендар має право на поновлення строку його дії.

Пунктом 9 Додаткової угоди визначено, що річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1267485971231 земельна ділянка площею 32,2228 га, за кадастровим номером 7123187201:02:001:0401 є комунальною власністю Маньківської селищної ради, право власності на яку зареєстровано з 19.11.2021 року.

Позивач вказує, що відповідач з 2019 року не сплачував орендну плату за землю, у зв`язку із чим у лютому 2023 року заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Маньківської селищної ради до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку (справа №925/212/23).

Після відкриття провадження у вказаній справі відповідачем було сплачено 309 395,52 грн орендної плати за землю, з призначенням платежу "Орендна плата з юридичних осіб", що підтверджується квитанцією від 15.03.2023.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно Витягу №НВ-9920110192023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.05.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої відповідачу в оренду, становить 1 289 149,37 грн, розмір її протягом 2019-2023 років був незмінний, тому річна орендна ставка становить 103 131,95 грн, а місячна - 8594,32 грн, отже відповідач за період з січня 2019 року по травень 2023 року мав сплатити до місцевого бюджету 455 498,96 грн орендної плати, однак 15.03.2023 сплатив лише 309 395,52 грн, які зараховані позивачем в якості оплати за період січня 2019 року по грудень 2021 року.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 146 103,44 грн заборгованості з орендної плати за землю за період з січня 2022 року, 79 599,62 грн інфляційних втрат коштів та 13 206,95 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 01 червня 2020 року по 25 травня 2023 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності з вимог про стягнення заборгованості за період до квітня 2020 року; розрахунок заборгованості є невірним, оскільки відповідач повинен був сплачувати 86067,04грн орендної плати за рік, тому за період 01.04.2020 по 31.05.2023 заборгованість становила 272 545,63 грн і 15.03.2023 відповідачем було сплачено 309 395,52 грн, тому борг відсутній; додатковою угодою від 22.05.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки була встановлена у розмірі 1075838,02 грн, подальші зміни щодо неї у договір не вносились, тому позивач у своїх розрахунках безпідставно зазначив, що вона становить 1 289 149,37 грн, що вплинуло на правильність розрахунків як суми основного боргу, так і похідних від нього вимог; право власності позивача на земельну ділянку виникло 19.11.2021, коли було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки і позивач не надав докази переходу до нього заборгованості за попередні періоди від попереднього власника земельної ділянки (ГУ Держгеокадастру у Черкаській області).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.08.2023 запропоновано сторонам подати в справу докази про дату початку періоду застосування для розрахунків орендної плати за землю нової НГО земельної ділянки 1289149,37 грн. та додаткові доводи і заперечення щодо можливості застосування нової НГО без внесення змін до договору оренди землі.

На виконання вказаної ухвали позивачем 16.08.2023 були подані письмові пояснення, у яких він вказує, що згідно п.9 Додаткової угоди визначено, що річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому відповідач мав сплачувати орендну плату виходячи з розміру актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка з 01.01.2019 становила 1 289 149,37 грн. Також у поясненнях довідково наведений розрахунок заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, в разі застосування для розрахунку орендної плати НГО станом на 01.01.2017 в сумі 1 075 838,02 грн.

Також сторони повідомили суду, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023 у справі №925/212/23 було задоволено позов прокурора, розірвано договір оренди земельної ділянки площею та зобов`язано відповідача повернути Маньківській селищній раді земельну ділянку площею 32,2228 га за кадастровим номером 7123187201:02:001:0401.

Вказане рішення оскаржене відповідачем в апеляційному порядку та, наразі, не набрало законної сили.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що орендна плата підлягала сплаті відповідачем в розмірі, встановленому умовами Договору (з врахуванням Додаткової угоди до нього), тому позовні підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягають стягненню 70 733,73 грн основного боргу по орендній платі, 10682,11 грн 3% річних та 65 263,17 грн інфляційних втрат коштів.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності та застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Права та обов`язки між позивачем та відповідачем у даній справі виникли на підставі договору оренди землі від 01.01.2011, який був укладений між Маньківською районною державною адміністрацією і відповідачем, з урахуванням додаткової угоди від 22.05.2017 про поновлення та внесення змін до договору, яка укладена між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області і відповідачем.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

З матеріалів справ вбачається, що відповідачу в оренду була передана земельна ділянка площею 32,2228 га ріллі, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

На виконання вказаного закону та на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 03.12.2020 №31-ОТГ право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за Маньківською селищною радою.

Отже, Маньківська селищна рада є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

Договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.03.2012 року, отже із вказаної дати у відповідача виникло право оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтями 33, 60, 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання справляння плати за землю. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що кошти від оренди земельних ділянок надходять і зараховуються виключно до місцевих бюджетів за місцем знаходження земельної ділянки, а не до бюджету районної державної адміністрації чи облдержадміністрації, хоча вони і можуть виступити орендодавцем по договору.

Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства та висновками суду першої інстанції спростовуються доводи відповідача про те, що позивач отримав право на отримання орендної плати лише з 19.11.2021 (дата проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки як землі комунальної власності).

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, а у ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати і зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Так, за умовами пунктів 10, 11 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням інфляції. Орендна плата вноситься відповідачем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Договір не містить умови про обов`язок самостійного перерахунку орендарем орендної плати з урахуванням періодичної зміни нормативної грошової оцінки землі, як і не містить умов про право орендодавця на такий перерахунок в односторонньому порядку.

Законодавчо розмір орендної плати за земельні ділянки урегульовано наступним чином.

Так, згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки є істотною умовою Договору (п. 5 Договору).

Додатковою угодою до Договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, затверджена рішенням Маньківської районної ради Черкаської області від 21.03.2017 №16-8/VІІ з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 станом на 01.01.2017 становить 1 075 838,02 грн, а річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Такі дії сторін Договору відповідають п. 33 Договору, згідно якого зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Таким чином, визначена сторонами Договору ставка відповідає граничним розмірам відсоткових ставок, визначених законодавцем у Податковому кодексі України.

Згідно з частиною 5 ст. 5 ЗУ "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Норми Податкового кодексу України, Законів України "Про оцінку земель", "Про оренду землі" не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути визначено в договорі оренди. Саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17)).

Отже, якщо договором оренди землі не передбачено іншого, орендодавець не може автоматично (без внесення змін до договору) застосовувати новий розмір нормативної грошової оцінки землі для розрахунку орендної плати, відразу після її зміни та оприлюднення.

За умовами Договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, не передбачено обов`язку відповідача, як орендаря, самостійно розраховувати новий розмір орендної плати з урахуванням періодичних змін розміру нормативної грошової оцінки землі, без внесення відповідних змін до п. 5 Договору.

Періодична зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою лише для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі №916/3236/16, від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 19.12.2019 у справі №922/1137/19.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, сторонами ні у добровільному, ні у судовому порядку не було укладено додаткової угоди до Договору про збільшення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки до 1 289 149,37 грн., з якої позивач провів розрахунок спірного боргу.

Таким чином, оскільки станом на час вирішення спору між сторонами не було внесено змін до Договору щодо нового розміру нормативної грошової оцінки землі (1 289 149,37 грн), то орендну плату за землю відповідачу слід розраховувати з нормативної грошової оцінки в розмірі 1 075 838,02 грн. як передбачено додатковою угодою від 22.05.2017 до Договору, що спростовує відповідні доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи викладене, відповідач у період з 01.01.2019 по 31.05.2023 повинен був сплатити до місцевого бюджету Маньківської селищної ради орендну плату в загальному розмірі 380 129,25 грн (по 7122,25 грн щомісяця).

Однак, в порушення умов Договору та наведених норм законодавства, відповідач з січня 2019 року не сплачував орендну плату за земельну ділянку, що відповідачем не заперечувалось, і ці обставини стали підставою ініціювання прокурором позову про розірвання договору і зобов`язання земельної ділянки, після чого відповідач 15.03.2023 сплатив 309 395,52 грн орендної плати.

Відповідач вважає, що вказаним платежем ним погашено всю наявну заборгованість за період з квітня 2020 по травень 2023, яка за його розрахунком становила 272 545,63 грн, а за попередній період (з січня 2019 по березень 2020) позивачем пропущено позовну давність.

Проте, відповідачем при цьому не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено, зокрема, п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Враховуючи, що набрання чинності вищевказаним Законом мало місце до спливу трирічного строку позовної давності, позивач мав право зараховувати сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості за весь період невиконання зобов`язання, починаючи січня 2019 року.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу в розмірі 146 103,44 грн, який заявлений позивачем до стягнення у позовній заяві, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений невірно, з вищенаведених підстав, тому, з врахуванням розміру орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем згідно умов Договору за період з січня 2019 року по травень 2023 року (380 129,25 грн), та фактично сплаченої відповідачем суми у березні 2023 року (309 395,52 грн), заборгованість відповідача перед позивачем по Договору становить 70 733,73 грн, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив стягнути з відповідача 79 599,62 грн інфляційних втрат коштів та 13 206,95 грн 3% річних, які нараховані за період починаючи з червня 2020 року по 15.03.2023 (для заборгованості, яка сплачена відповідачем 15.03.2023) та по 26.05.2023 (для заборгованості, яка не сплачена), виходячи з місячної орендної плати 8594,32 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він визначений невірно, оскільки за умовами договору місячна орендна плата складала 7122,25 грн, тому, з врахуванням здійсненого відповідачем платежу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10682,11 грн 3% річних та 65 263,17 грн інфляційних втрат коштів, отже ці позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, обов`язком судів є дослідження поданих сторонами доказів, зокрема наданого позивачем розрахунку, перевірка його, оцінка у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі документами, оскільки здійснення розрахунку стороною спору не звільняє господарський суд від обов`язку перевірити правильність такого розрахунку та надати вичерпну оцінку пов`язаних з цим доказів.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції надав належну оцінку як розрахунку, наведеному у позовній заяві, так і розрахунку, наведеному у поясненнях позивача, поданих на вимогу суду, а з протоколу судового засідання від 16.08.2023 вбачається, що представник відповідача не заявляв клопотання про надання йому додаткового часу для подання заперечень. У апеляційній скарзі відповідач також не навів власного контррозрахунку і не спростував ні розмір основного боргу, ні розмір 3% річних та інфляційних втрат коштів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.12.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук