Постанова

від 07.12.2023 по справі 903/877/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року Справа № 903/877/20 (903/490/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача : Хоменка В.О. адвоката, ордер серія АІ №1500154 від 01.12.23

відповідача 1 : не з`явився

відповідача 2: Третьякової Н.В. адвоката, ордер серія АХ №1150683 від 27.09.23

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 12.09.23р. суддею Гарбар І. О. о 12:51 у м.Луцьку, повний текст складено 15.09.23р. у справі № 903/877/20 (903/490/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт"

про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №903/877/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

12.05.2023 на поштову адресу суду арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович надіслав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАСАН, Товариства з обмеженою відповідальністю Аліша Естейт, в якому просить суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим № 281, укладений ТОВ ТАБЛЕТКА А та ТОВ "ВІТАСАН.

2. Витребувати від ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "АГРО ТАБ" нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101).

3. Стягнути з відповідачів на користь ТОВ "АГРО ТАБ судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 5368, грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 40000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.09.23 у справі №903/877/20(903/490/23) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О.О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим № 281, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю ТАБЛЕТКА А та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН".

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТАБ" нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 20000,00 грн витрат на проведення судової експертизи.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 20000,00 грн витрат на проведення судової експертизи.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 12 вересня 2023 року у справі №903/877/20 (903/490/23). У позові Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТАБ від імені та в інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "АГРО ТАБ" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАСАН, Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІША ЕСТЕЙТ про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №903/877/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТО-ЛЕК до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТАБ про банкрутство - відмовити в повному обсязі.

Вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.

Суд першої інстанції приймаючи рішення по суті позивних вимог щодо правочину який відбувся 18 травня 2020 року посилався виключно на наступні докази: звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період 2018-2020 роки складений 24.04.2021 по справі №903/877/20, з якого вбачається, що на останню звітну дату 30 вересня 2020 року присутні всі ознаки надкритичної неплатоспроможності TOB «АЕРО ТАБ»; оціночно-будівельну експертизу від 05.05.2023 (висновок експерта №03/20231 за результатами якої експертом встановлена ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок №2-Б, станом на 18.05.2020 у сумі 5 067 656,00 грн.

Інші докази у справі відсутні і суд першої інстанції на інші докази у своєму рішенні не посилався.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІША ЕСТЕЙТ» звертає увагу апеляційного суду, що ані позивач, ані суд першої інстанції не надавали відповідачу №2 в якості доказу - примірник Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період 2018-2020 роки складений 24.04.2021 по справі №903/877/20 на який посилається суд першої інстанції у своєму рішенні від 12 вересня 2023 року.

Про ненадання позивачем вказаного Звіту учасникам провадження відповідач №2 звертав увагу суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву.

З посиланням на ст.ст. 13, 14, 73, 74, 80, 172 ГПК України, зазначає, що позивач повинен був надати до суду та всім учасникам справи «докази» - будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, при цьому доказом того, що позивач не надав відповідачу №2 Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період 2018-2020 роки складений 24.04.2021 по справі №903/877/20 є опис документів (додатків) до позовної заяви від ТОВ «АГРО ТАБ» у письмовому вигляді на паперовому носії, де відсутня інформація щодо приєднання такого доказу до позову і відправки його позивачем разом з позовною заявою до відповідача №2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІША ЕСТЕЙТ».

Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що оспорюваним правочином завдано збитків боржнику, оскільки його укладання призвело до його неплатоспроможності, а причинно-наслідковий зв`язок між укладанням цього правочину та його неплатоспроможністю і неможливістю виконати зобов`язання перед кредиторами підтверджується висновками наявного у матеріалах справи звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

Про те, що ознаки надкритичної неплатоспроможності ТОВ «АГРО ТАБ» існували станом на 18 травня 2020 року, коли відбувся оспорюваний правочин, суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив, так як такі ознаки були відсутні.

Позивач не надав до суду відомостей - виписки по поточним рахункам боржника, які б підтверджували, що на рахунках у 2020 році були відсутні грошові кошти, або їх сума була недостатньою для сплати боржником заборгованості перед кредиторами у тому числі станом на 18.05.2020 або після цієї дати.

Доказів того, що саме продаж нерухомого майна 18.05.2020 (оспорюваний правочин) призвело до збитків, позивач до суду першої інстанції і іншим учасникам провадження не надав.

Крім того, не погоджується із висновком оціночно-будівельної експертизи від 05.05.2023, з огляду на таке:

-вказаний висновок експерта не містить інформацію про дослідження об`єкта, його технічного стану безпосередньо експертом за адресою розташування об`єкту нерухомості: місто Миколаїв, провулок Корабелів, 2-Б, за літ.Е-2, Е-2;

- встановлення ринкової вартості об`єкта нерухомості станом на 18.05.2020 експерт проводив керуючись схематичним планом території та планами поверхів будівлі виготовленими 16.02.2007, журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень до плану 02.11.2016 (остання інвентаризація будівлі МЕТІ проводилась 02.11.2016), тобто документами, які були складені й ще до придбання позивачем ТОВ «АГРО ТАБ» об`єкта нерухомості у 2018 році (аркуш № 9 висновку експерта);

-експерт для оцінки ринкової вартості об`єкта станом на 18.05.2020 використав інформацію с Інтернету, з соціальної мережі про нежитлову будівлю після того як позивач ТОВ «АГРО ТАБ» (ТОВ «ТАБЛЕТКА А») продав її Відповідачу ТОВ «ВІТАСАН», тобто після 18.05.2020, а самі фотознімки в експертизі не мають підтвердження про достовірність оригіналу зображення, дати знімків, та що ці знімки в соціальних мережах не редагувалися;

-експерт, під час проведення дослідження не мав об`єктивних даних щодо самого об`єкту нерухомості станом на 18.05.2020, не мав достовірних фото знімків всіх внутрішніх приміщень, фотознімків зовнішнього вигляду об`єкта нерухомості (фасаду) датованих 18.05.2020 або до придбання ТОВ «ВІТАСАН» вказаного об`єкта, а також експерт самостійно, не оглядаючи та не відвідуючи сам об`єкт оцінив його фізичний стан в межах 30% як задовільний із ряду інших оцінок таких як «добрий, незадовільний, ветхий, непридатний»;

-експертиза не містить інформації, що експерт Беляєва Л.І. виїжджала за адресою розташування об`єкта нерухомості: місто Миколаїв, провулок Корабелів, 2-Б, за літ.Е-2, Е -2, з метою огляду об`єкта який вона досліджує і що вона на місцевості встановила факт використання будівлі як оздоровчий об`єкт;

- вважає, що при дослідженні ринкової вартості об`єктів нерухомості експерт керувався інформацією з джерел які неможливо перевіряти і допущені помилки вплинули на безпідставне завищення ринкової оцінки майна за дохідним підходом (методом прямої капіталізації);

- вказує, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 та з урахуванням НС №1, яким визначено загальні засади;

-отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Повідомляє апеляційний суд, що арбітражний керуючий Перепелиця В.В., експерт Беляєва Л.І. ніколи не зверталися до відповідача №2 з проханням допуску їх до об`єкта оцінки (нерухомості) з метою його огляду і оцінки, а відповідач №2 в свою чергу ніколи не відмовляв арбітражному керуючому Перепелиці В.В., експерту в огляді нежитлової будівлі.

На підставі викладеного, відповідач №2 вважає, що висновок експерта Беляєвої Л.І. №03/2023 від 05.05.2023 зроблений на замовлення ліквідатора ТОВ «АГРОТАБ», арбітражного керуючого Перепелиці В.В. не можливо вважати, як беззаперечний доказ ринкової вартості оздоровчого комплексу, станом на 18.05.2020, так як він не є об`єктивним та помилковим, оскільки такий висновок експерта має суттєві недоліки, про які неодноразово вказував Верховний Суд у різних Постановах стосовно експертної оцінки нерухомого майна без особистого огляду експертом об`єкта оцінки (нерухомого майна).

Суд першої інстанції помилково посилався на цей доказ у своєму рішенні, оскільки висновок експерта Беляєвої Л.І. № 03/2023 від 05.05.2023 зроблений з недотриманням експертом чинного законодавства України.

Щодо витребування майна у ТОВ «Аліша Естейт» вказує таке.

Так з посиланням на ст.ст. 627, 629, 632 ЦК України, ст.ст. 189, 190, 191 ГК України, вказує, що за положеннями ЦК України і ГК України сторони договору ТОВ «АГРО ТАБ» і ТОВ «ВІТАС АН» мали право самостійно, за домовленістю між собою встановлювати вартість (ціну) об`єкта нерухомості за договором купіль-продажу, як Продавець і Покупець. Позивач не надав до суду доказів того, що між укладеним договором і уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов`язань є прямий зв`язок і що Сторони договору діяли спільно і недобросовісно з однією метою, а сам правочин не мав економічної мети.

Відсутність інформації про зловживання правом власності свідчить про правомірність інтересу боржника при укладанні правочину, а також про відсутність зв`язку між укладанням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов`язань і як наслідок підтверджує відсутність ознаків фраудаторної угоди.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору купівлі-продажу покупець ТОВ «АЛІША ЕСТЕЙТ» сплатила на користь продавця TOB «ВІТАСАН» грошові кошти у розмірі 851 887,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до Відзиву на позовну заяву.

Враховуючи відсутність підстав вказаних у ст. 388 ЦК України для витребування майна у добросовісного набувача ТОВ «АЛІША ЕСТЕЙТ», наявності волі колишнього власника майна ТОВ «АГРО ТАБ» (ТОВ «ТАБЛЕТКА А») в момент вчинення правочину 18.05.2020 на продаж об`єкта нерухомості за узгодженою з покупцем ТОВ «ВІТАСАН» ціною, отримання позивачем прибутку від реалізації майна в сумі яка перевищує суму за яку ТОВ «АГРО ТАБ» раніше придбало це майно у Бородіної М.К., відсутність доказів того що правочин від 18.05.2020 має ознаки фраудаторної угоди, відсутність доказів того, що покупець/відповідач ТОВ «ВІТАСАН» був обізнаний про існуючу заборгованість у ТОВ «АГРО ТАБ» перед кредиторами, відсутність доказів того, що ТОВ «АГРО ТАБ» (ТОВ «ТАБЛЕТКА А») і ТОВ «ВІТАСАН» є пов`язаними або афілійованими юридичними особами, враховуючи що висновок експерта №03/2023 від 05.05.2023 складений з порушенням вимог п.56 НС №1 та п.п.1, 6 ст.9 Закону №2658-111, відповідач № 2 ТОВ «АЛІША ЕСТЕЙТ» вважає що позовна заява не підлягає задоволенню.

Крім того, не погодившись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Волинської від 12 вересня 2023 року у господарській справі №903/877/20 (903/490/23). Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Таб від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТзОВ Агро Таб арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАСАН, Товариства з обмеженою відповідальністю Аліша Естейт про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 18 травня 2020 року (посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Тищенко О.О.) укладеного між ТзОВ Таблетка А та ТзОВ ВІТАСАН і витребування від ТзОВ Аліша Естейт на користь ТзОВ Таблетка А майна, а саме: нежитлової будівлі оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е-2, загальною площею 706, 7 кв.м., що розташована за адресою: місто Миколаїв, провулок Корабелів, будинок №2Б.

Вказує, що на час придбання ТзОВ Аліша Естейт у ТзОВ ВІТАСАН об`єкта, його ринкова вартість спеціалізованим суб`єктом господарської діяльності була визначена у розмірі 709 906 грн 00 коп.

Зазначає, що договір купівлі - продажу від 18 травня 2020 року не може вважатися недійсним, оскільки не підпадає під ознаки фраудаторного правочину, як це визначено цивільним, господарським законодавством та відповідною правовою позицію Верховного суду.

Стороною позивача не було доведено обставин того, що укладенням договору купівлі - продажу від 18 травня 2020 року були порушені як майнові права ТзОВ Агро Таб (ТзОВ Таблетка А), так і кредиторів даної юридичної особи.

Вважає, що висновок експерта №03/2023 за результатами проведення оціночно - будівельного дослідження від 05 травня 2023 року - не міг вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 73, 76, 77, 91 ГПК України. Тому, у Господарського суду Волинської області були відсутні підстави для прийняття до уваги такого доказу.

Доводи сторони позивача про визнання недійсним оспорюваного правочину - є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи дотримання усіх обов`язкових, встановлених законом умов, що ставилися до наведених вище договорів купівлі - продажу, які стосувалися відчуження об`єкта, задоволенням позовних вимог у даній справі не будуть поновлені жодні права ТзОВ Агро Таб (ТзОВ Таблетка А), а буде вчинено та допущено лише безпідставне, незаконне порушення права власності ТзОВ Аліша Естейт на об`єкт, як добросовісного набувача такого майна.

У постанові Верховного суду від 27 травня 2020 року у справі №641/9904/16-4 зроблено правовий висновок, що позов про витребування майна, яке відчужене стороною недійсного правочину, що за його твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню, оскільки зазначений позов спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловживала.

Так, у даній справі позов подано ТОВ Агро Таб, як стороною правочину - договору купівлі - продажу від 18 травня 2020 року про витребування майна, яка стверджує, що правочини щодо відчуження майна було вчинено за заниженою ціною з метою уникнути звернення стягнення на належне їй майно.

ТзОВ Аліша Естейт є добросовісним набувачем, який законним шляхом набуло своє майно, тому у ТзОВ Аліша Естейт не може бути витребувано майно на підставі статті 388 ЦК України, оскільки як в діях ТзОВ ВІТАСАН, так і діях ТзОВ Аліша Естейт була воля на передачу майна. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною у даному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Відтак, як ТзОВ ВІТАСАН, так і ТзОВ Аліша Естейт придбаваючи Об`єкт на підставі відповідного договору купівлі - продажу, мали всі підстави вважати такий договір законним та розраховувати на правомірне очікування, що після отримання цього Об`єкта виникає змога мирно ним володіти.

Вважає, що перекладання на третіх осіб наслідків визнання недійсним договору купівлі - продажу від 18 травня 20202 року, матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ТзОВ ВІТАСАН, так і ТзОВ Аліша Естейт і становитиме порушення статті і Першого протоколу Конвенції та породить в майбутньому нові спори.

У відзивах на апеляційну скаргу від ліквідатора ТОВ Агро Таб Перепелиці В.В. надійшли відзиви на апеляційні скарги у яких наводить свої міркування на спростування доводів скаржників та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 12.09.2023 у справі №903/877/20 (903/490/23) без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить її задоволити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав викладених у відзивах. Просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 12.09.2023 у справі №903/877/20 (903/490/23) без змін.

Відповідач 1 не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, що підтверджується надісланням ухвали про відкладення розгляду скарг на електронну пошту.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційних скарг, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача 1, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі № 903/877/20 про банкрутство боржника ТОВ "АГРО ТАБ" (Україна, 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Миру, будинок 22, офіс 7, код ЄДРПОУ 40388290).

Постановою Господарського суду Волинської області від 27.04.2021 по справі №903/877/20 ТОВ "АГРО ТАБ" (надалі - Боржник) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ "АГРО ТАБ призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В. (т.1, а.с.9-17).

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

Верховний Суд неодноразово висловлювався, що обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 КУзПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21)).

Як слідує з матеріалів справи, у власності боржника, який на той момент мав назву ТОВ ТАБЛЕТКА А, перебував наступний об`єкт нерухомого майна (надалі - Об`єкт): нежитлова будівля оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком та спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б, який належав боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Тищенко О.О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 07 червня 2018 року за реєстровим № 471 (а.с.3-18-24). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Тищенко О.О приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим №281, боржник продав, а ТОВ "ВІТАСАН" (надалі - відповідач-1) купило з ціною 848040,00 грн з ПДВ Об`єкт (т.1, а.с.25-26).

Як убачається із матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником Об`єкту є ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого Подкуйко Т.Е. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 24.02.2021 за реєстр.№213 (т.1, а.с.27-38).

Відповідно до п. 2.1. оскаржуваного правочину, боржник продав, а відповідач купив Об`єкт за ціною 848 040,00 грн.

В п. 2.2. оскаржуваного правочину, згідно звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП Левченко Олена Павлівна 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718) оціночна (ринкова) вартість вищевказаного нерухомого майна 706700,00 гривень.

Згідно з п. 1.3. правочину самочинних або будь-яких інших перебудов чи перепланувань у відчужуваному нерухомому майні продавець не здійснював, на день укладання цього договору усі технічні характеристики відчужуваного майна відповідають даним у правовстановлюючому документі та технічному паспорті. Майно не має якихось властивостей, в результаті яких може виникнути його порча, втрата або псування, будь-яка заборгованість за комунальними платежами щодо відчужуваного нерухомого майна відсутня.

Також відповідно до п. 1.6 оскаржуваного правочину відчужуване майно оглянуте покупцем. Недоліків, які б перешкоджали його використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування, не застережені у правовстановлюючому документі та в технічному паспорті на майно на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного майна покупець не має і приймає його у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

На думку позивача очевидним є заниження ціни продажу Об`єкту, оскільки об`єкт був придбаний попереднім перед боржником власником - Бородіною М.К. 09.09.2016 за 1309850,00 грн., що підтверджується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 583, виданий 09.09.2016р. Добриновою Л. А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу (т.1, а.с.39).

Позивачем з метою з`ясування дійсної ринкової вартості об`єкту на момент вчинення оспорюваного правочину, замовлено експерту судових будівельно-технічних досліджень Беляєвій Людмилі Іванівні, яка має кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 10.6. Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, 10,7. „Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками, 10.10 ''Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд", 10.14 "Оцінка земельних ділянок", (кваліфікаційне свідоцтво № 951 діє по 26.10.2021), проведення оціночно-будівельної експертизи, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

Яка ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б), станом на 18.05.2020 року?

Відповідно до Висновку експерта №03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023 року (т.1, а.с.40-65), ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б), станом на 18.05.2020 складає: 5 067 656,00 гривень (п`ять мільйонів шістдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень), з врахуванням ПДВ.

Отже, з вищевикладеного слідує, що боржник за оскаржуваним правочином здійснив продаж Об`єкту за ціною 848 040,00 грн з ПДВ, за ринкової вартості на це майно 5067656,00 грн з ПДВ.

Тобто, ціна майна Боржника за оскаржуваним правочином була нижчою від ринкової на 4219616,00 грн (5067656,00 грн - 848040,00 грн), або нижчою від ринкової у 6 разів.

Також, з матеріалів справи слідує, що боржник здійснив відчуження спірного майна за цінами, нижчими від ринкових, що підтверджується іпотечним договором від 11.06.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. за реєстровим номером 409 (т.2, а.с.34-40). Відповідно до вказаного договору ТОВ Таблетка А передало іпотеку ПАТ БАНК ВОСТОК спірне нерухоме майно нежитлову будівлю заг. площею 706,7 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б (предмет іпотеки).

Як встановлено пунктом 1.3 іпотечного договору, згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП ВІТАЛ-ПРОФІ (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФГИ України №458/17 від 24.05.2017) станом на 08.06.2018, ринкова вартість предмету іпотеки становить 2473100,0 грн (два мільйони чотириста сімдесят три тисячі сто гривень 00 коп.).

Таким чином, іпотечним договором також підтверджується заниження сторонами у спірному договорі від 18.05.2020 ціну спірного майна в сумі 848 040 грн 00 коп. з ПДВ.

На думку позивача, внаслідок виконання оспорюваного правочину майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Як слідує з доводів позивача та матеріалів справи, станом на дату вчинення оспорюваного правочину - 18.05.2020 - боржник мав наступні зобов`язання перед кредиторами.

1.)Заборгованість перед ТОВ "ФІТО-ЛЕК" (вулиця Катерининська, будинок 46, місто Харків, 61125, код ЄДРПОУ 21194014):

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі №916/2308/19 (т.1, а.с.66-68) позов ТОВ "ФІТО-ЛЕК" задоволено, стягнуто з ТОВ ТАБЛЕТКА А 3712260,77 грн основного боргу, 899084,87 грн пені, 86891,13 грн інфляційних втрат, 74923,74 грн 3% річних та 71597,41 грн витрат по сплаті судового збору.

Згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (т.1, а.с.69-70) рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі № 916/2308/19 в частині стягнення пені в сумі 242 029,76 грн, 3% річних в сумі 94,85 грн, інфляційних втрат в сумі 14811,18 грн та судового збору в сумі 3854,00 грн визнано нечинним, провадження у справі в цій частині закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі № 916/2308/19 залишено без змін.

Отже, на дату вчинення оспорюваного правочину - 18.05.2020, у боржника перед ТОВ "ФІТО-ЛЕК" існувала підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, заборгованість в розмірі 3712260,77 грн основного боргу, 657055,11 грн пені, 72079,95 грн інфляційних втрат, 74828,89 грн 3% річних та 67743,41 грн витрат по сплаті судового збору, всього - 4583 968,13 грн.

2.) Заборгованість перед ТОВ "Дельта Медікел" (вул.Чорновола,43, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 39448817):

Ухвалою Господарського суд Волинської області від 26 січня 2021 року по справі №903/877/20 встановлено, що борг боржника перед ТОВ "Дельта Медікел" відповідно до:

-рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/459/20 становить: заборгованість у сумі 1099 477,74 грн, пеня у сумі 36 903,15 грн, 3 % річних у сумі 4 088,41 грн, судовий збір у сумі 17 107,04 грн (т.1, .с.73-74).

-рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2020 по справі №916/318/20 становить: основний борг в розмірі 48 335,86 грн, пеня в сумі 1 622,97 грн, 3% річних в сумі 179,85 грн, судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2020 по справі №916/318/20, яке набрало законної сили 01.08.2020 (т.1,а.с.71-72), встановлено наступне.

10.05.2016 між ТОВ "Дельта Медікел" (Продавець) та ТОВ Таблетка А (чинна назва ТОВ "АГРО ТАБ") (Покупець) був укладений договір поставки № 36/Р, за умовами Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари (далі - товар) згідно з заявками відповідача, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов зазначеного договору.

ТОВ "Дельта Медікел" в період з 17 квітня 2019 по 02 жовтня 2019 поставив Боржнику товару на загальну суму 48 335,86 грн.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата кожної поставленої партії товару здійснюється Покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 45 календарних днів з Дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день з дати поставки).

Станом на момент настання строку оплати (зазначається у видаткових накладних) за поставлений товар Боржник не розрахувався, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства України, та його заборгованість на 31.01.2020 за грошовими зобов`язаннями, строк виконання яких настав за договором купівлі-продажу №36/Р складає 48335,86 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/459/20, яке набрало законної сили 15.09.2020, встановлено наступне.

16.10.2016 між ТОВ "Дельта Медікел" (продавець) та ТОВ "Таблетка А" (чинна назва ТОВ "АГРО ТАБ") (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 294, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.3. договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день з дати поставки).

У період з вересня 2019 по січень 2020 здійснювалась поставки боржнику лікарських засобів.

Як свідчить наявний в матеріалах справи підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2019 по 30.09.2019, заборгованість відповідача станом на 30.09.2019 складала 1 286 667,62 грн.

Внаслідок несплати відповідачем в повному обсязі товару, отриманого за наявними в матеріалах справи накладними, у ТОВ "АГРО ТАБ" виникла заборгованість у сумі 1099477,74 грн.

Таким чином, з тексту судових рішень, які набрали законної сили, вбачається, що на дату вчинення оспорюваного правочину - 18.05.2020, у боржника перед ТОВ "Дельта Медікел" існувала заборгованість за договором купівлі-продажу № 36/Р від 10.05.2016 в розмірі основного боргу - 48 335,86 грн, за договором купівлі-продажу № 294 від 16.10.2016 в розмірі основного боргу - 1 099 477,74 грн, що разом складає 1 147 813,60 грн.

Відчуження боржником 18.05.2020 за оспорюваним правочином майна реальною ринковою вартістю 5 067 656, 00 грн (з ПДВ) за ціною 848 040,00 грн (з ПДВ), тобто нижче від ринкової на 4 219 616,00 грн або у 6 разів нижчою ціною від ринкової, призвела до неможливості задовольнити вимоги кредиторів.

Спірний договір купівлі-продажу було укладено сторонами 18.05.2020, тобто після введення в дію Кодекс України з процедур банкрутства, та протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 1 і 2 ч. 2, ч. 3 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

За умовами ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; (…) аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (…); подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; (…) продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУзПБ).

Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає спеціальні підставі заявлення вимог про визнання правочинів недійсними та по суті розширює підстави для визнання недійсними правочинів, які визначені в статті 215 Цивільного кодексу України та надає можливість визнати недійсним правочин, який відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинений у період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Правочини боржника, які вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Отже, предметом позову є, зокрема, визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О.О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим №281, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю ТАБЛЕТКА А та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Таким чином, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановить правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв`язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами виконання зобов`язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 904/624/19).

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої в постанові від 17.10.2023 у справі № 908/802/20(908/2767/22).

Таким чином, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, про наявність таких обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний правочин, як такий, що вчинений недобросовісно, зі зловживанням правами, та направлені на шкоду боржнику і кредиторам, а саме:

1) на момент укладення оспорюваного правочину, у боржника перед кредиторами вже існувала заборгованість у загальній сумі 5731781,73 грн, про яку посадові особи боржника достеменно знали, оскільки приймали участь в судових справах про стягнення цієї заборгованості;

2) боржник здійснив відчуження Об`єкту за цінами, суттєво нижчими від ринкових (у 6 разів);

3) виконання оспорюваних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності;

4) відчуження майна боржника було здійснено без огляду на права кредиторів щодо забезпечення їхніх вимог активами боржника;

5) вчинення правочину боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (доведено, правочин вчинено менше ніж за 7 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство).

Отже, з врахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що:

-оспорюваний правочин не був економічно обґрунтованим (не мав очевидної економічної мети),

-оспорюваний правочин вчинений з метою уникнення сплати боргу та унеможливлених задоволення вимог інших осіб (кредиторів);

- боржник безпідставно та сумнівно зменшив розмір активів;

- сторони оспорюваного правочину діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредиторів та самого боржника;

- оспорюваний правочин має ознаки фраудаторних, тобто таких, що вчинені на шкоду кредиторам.

Разом з цим, слід вказати, що у постанові Господарського суду Волинської області від 27.04.2021 по справі № 903/877/20 судом досліджено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період 2018 - 2020 років, з якого вбачається, що на останню звітну дату 30 вересня 2020 року присутні всі ознаки надкритичної неплатоспроможності ТОВ "АГРО ТАБ".

Доводи ТОВ Аліша Естейт про ненадіслання їм звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період 2018 - 2020 років не беруться судовою колегією до уваги з огляду на таке.

Так, як убачається із матеріалів справи суд першої інстанції на вказаний звіт послався як на обставину, встановлену судовим рішенням щодо позивача.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Разом з тим, копія постанови Господарського суду Волинської області від 27.04.2021 по справі № 903/877/20 була приєднана в якості додатку 2 до позовної заяви в даній справі, копія якої надсилалась відповідачам, зокрема і апелянту.

Дана справа № 903/877/20 (903/490/23) розглядається в межах справи № 903/877/20, що містить як звіт за результатами проведення аналізу фінансово- господарської діяльності Боржника за період 2018 - 2020 років так інші важливі для даного спору докази.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 60 постанови від 21 листопада 2019 року по справі №911/2548/18:

«Тому, розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника».

Отже суд першої інстанції правомірно взяв до уваги письмові докази, наявні в матеріалах справи про банкрутство № 903/877/20, а саме звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період 2018 - 2020 років.

Отже, враховуючи викладене, оспорюваним правочином завдано збитків боржнику, оскільки його укладення призвело до його неплатоспроможності, а причинно-наслідковий зв`язок між укладенням цього правочину та його неплатоспроможністю і неможливістю виконати зобов`язання перед кредиторами підтверджується висновками наявного у матеріалах справи звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

Оспорюваним правочином боржника позбавлено майна, право на задоволення вимог з вартості якого належало кредиторам, на погашення яких не було вжито жодних заходів, й виконання грошових зобов`язань боржника перед кредиторами повністю стало неможливим.

Збитками є втрати, які зазнав боржник внаслідок вчинення оспорюваних правочинів (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Розмір збитків за оспорюваним правочином склав 4219616,00 грн, що підтверджено висновком експерта №03/2023 від 05.05.2023.

Щодо доводів скаржників ТОВ Аліша Естейт та ТОВ "ВІТАСАН", що оціночно-будівельна експертиза від 05.05.2023 (висновок експерта №03/2023) за результатами якої експертом встановлена ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок №2-Б, станом на 18.05.2020 у сумі 5 067 656,00 грн є недостовірною і неповною, та такою яка проведена за документами наданими арбітражним керуючим Перепелицею В.В., з використанням електронної інформації розмішеної в Інтернеті без підтвердження достовірності такої інформації, без фактичного огляду та обстеження стану приміщення об`єкта оцінки, колегія суддів бере до уваги наступне.

Так, висновком експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023, проведено ретроспективну оцінку, тобто 05.05.2023 визначалась вартість об`єкту станом на 18.05.2020.

Скаржники не обґрунтували, яким чином проведення огляду об`єкта у 2023 році могло вплинути на висновки експерта про ринкову вартість об`єкта, яка була у 2020 році.

Окрім того, скаржники ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надали доказів на спростування висновку експерта № 03/2023 за результатами проведеного судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023 .

Зокрема, не спростували дійсність наявних у висновку експерта фотографій спірного об`єкта, вірності висновків експерта про технічний стан спірного об`єкта (який визначений як «задовільний»), висновків експерта щодо цільового використання спірного об`єкта, вартості аналогічних об`єктів, вартості оренди аналогічних об`єктів тощо.

Разом з цим, що на відміну від суб`єктів оціночної діяльності, які робили Звіти оцінки, у висновку судового експерта Беляєвої Людмили Іванівни зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що також спростовує доводи скаржників.

Щодо того факту, що експерт не провів огляду спірного об`єкту, слід вказати таке.

Оскільки об`єкт перебуває у володінні відповідача-2, то позивач, не міг забезпечити судовому експерту можливість огляду спірного об`єкту. Разом з цим, жодний нормативний акт не пов`язує проведення оцінки об`єкту без його огляду з недійсністю висновків такої оцінки.

Так, у п. 56 Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", на який посилається Відповідач-2, не зазначено, що оцінка не може проводитись без огляду об`єкта, або що відсутність огляду тягне за собою необ`єктивність, неякісність (недостовірність) оцінки.

Навпаки, у п. 56 Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено можливість проведення оцінки і без особистого огляду, про що має бути зазначено у звіті.

Щодо доводів відповідача-2, а саме належне виконання покупцем об`єкту обов`язку з оплати ціни майна, визначеної у оспорюваному договорі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 73 постанови від 28 листопада 2019 року по справі № 910/8357/18 зазначив:

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Отже, реальність виконання правочину не впливає на можливість визнання його фраудаторним.

Крім того, скаржники на підтвердження своєї позиції вказують на звіт про оцінку нерухомого майна, виконаний суб`єктами оціночної діяльності на замовлення власника спірного майна, перед Висновком судового експерта № 03/2023 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження.

З приводу вказаного судом апеляційної інстанції враховано наступне.

В матеріалах справи наявний не повний текст Звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП Левченко Олена Павлівна 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718), а лише дві сторінки зі Звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП Левченко Олена Павлівна 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718), та Витяг із єдиної бази даних звітів про оцінку від 08.05.2020.

Окрім того, відповідно абз. 4 ч. 4 ст. 4 до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до розділу ІІІ Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затв. Наказом Фонду державного майна України від 31.10.2011 № 1585/1, з подальшими змінами та доповненнями, до письмового запиту на проведення рецензування додається оригінал звіту про оцінку майна (а у виключних випадках його копію). Для проведення рецензування на підставі копії звіту текст документа відтворюється повністю. Обсяг копії звіту про оцінку майна має бути однаковим з оригіналом звіту (описова частина, розрахункова частина та всі додатки). У копіях повинні відображатися всі виправлення, зроблені в оригіналі. Копія звіту про оцінку майна має бути виконана якісно: всі аркуші копії звіту про оцінку майна (з додатками до нього у повному обсязі, що містить оригінал звіту), мають бути чіткими. Копія звіту про оцінку майна не може містити у додатках інших документів, окрім тих, що містить оригінал звіту про оцінку майна. Замовники рецензії не можуть доповнювати копію звіту про оцінку майна, що додається до запиту про рецензування, іншими документами. Копія звіту про оцінку майна виготовляється та засвідчується в установленому законодавством порядку.

Тобто основний доказ, на які посилаються скаржники, не наданий у повному обсязі, що виключає можливість його всесторонньо дослідити та надати оцінку його обґрунтованості. Провести рецензування цього звіту про оцінку майна без його оригіналу або повної копії також неможливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затв. Наказом ФМДУ від 17 травня 2018 року № 658 (у редакції наказу ФМДУ від 12 січня 2021 року № 24), зареєстровано в МЮ України 24 лютого 2021р. за № 239/35861, суб`єкти оціночної діяльності (оцінювачі) зобов`язані зберігати електронну версію повного звіту про оцінку разом з додатками до нього в Єдиній базі, а також в архіві суб`єкта оціночної діяльності у паперовій формі протягом п`яти років після дати оцінки.

Суб`єкт оціночної діяльності ФОП Левченко Олена Павлівна (код НОМЕР_1 ):

15.01.2020 - зареєструвалась як фізична особа-підприємець (т.2, а.с.95)).

19.02.2020 - отримала сертифікат суб`єкта оціночної діяльності на підставі Наказу Фонду державного майна України від 19.02.2020р. № 303

(https://www.spfu.gov.ua/ua/documents/press-list/spf-estimate-registers-diyalnist-subiektiv-ocinochnoi-diyalnosti/14547.html);

27.03.2020 - розробила Звіт про оцінку нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б,

30.04.2020 - позбавлена доступу до єдиної бази даних звітів про оцінку на підставі Наказу Фонду державного майна України від 30.04.2020 № 721 (т.1,а.с.96);

07.05.2020 - зареєструвала припинення підприємницької діяльності.

18.05.2020 - анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 19 лютого 2020 року № 117/20, виданий Фондом державного майна України ФОП Левченко Олені Павлівні (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі Наказу Фонду державного майна України від 18.05.2020 № 824 (т.1, а.с.98).

Також Наказом Фонду державного майна України від 15.07.2020 № 1195 оцінювача Павлова Андрія Володимировича, який безпосередньо виконував Звіт про оцінку майна, розробленого СОД ФОП Левченко Олена Павлівна 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718), позбавлено (анулювано) спеціалізації 1.1 Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 156, виданого 30.11.2019 Фондом державного майна України та ДВНЗ Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, з дати видання цього наказу (т.2, а.с.99).

Таким чином, і суб`єкт оціночної діяльності і оцінщик, які розробили Звіт про оцінку майна від 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718) (Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) позбавлені (анульовано) спеціалізації 1.1 Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 156, виданого 30.11.2019 Фондом державного майна України та ДВНЗ Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, з дати видання цього наказу (а.с.99 т.2).

Отже, і суб`єкт оціночної діяльності і оцінщик, які розробили Звіт про оцінку майна від 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718) (Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) після цього були позбавлені права займатися оціночною діяльністю.

Цей Звіт спростовано Висновком експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023.

На відміну від Звіту про оцінку майна від 27.03.2020 (який представлений в копіях двох сторінок), в матеріалах справи наявний оригінал повного Висновку експерта №03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023.

Скаржники, як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції висновку експерта №03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023, будь-якими доказами не спростували.

Щодо доводів ТОВ Аліша Естейт та ТОВ Вітасан а саме, що ціна 380204,00 грн, за яку ТОВ Таблетка А (чинна назва - ТОВ "АГРО ТАБ") придбало спірне майно у 2018 році у Бородіної М.К., є ринковою вартістю, так само, як і подальші договірні ціни, за які спірне майно відчужувалося від ТОВ Таблетка А на користь ТОВ "ВІТАСАН" (848040 грн, 00 коп.), та від ТОВ "ВІТАСАН" на користь ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" (851887 грн 20 коп.), судом враховано наступне.

Основними перевагами проведення аукціонів є те, що ціни на аукціоні формуються вільно; нікому з учасників аукціону переваги щодо розміру ціни не надаються. В результаті чого отримується вільна ринкова ціна, тобто така що встановлюються на основі попиту та пропозиції на даному ринку.

На аукціонах, завдяки конкуренції учасників, формується реальна ринкова вартість.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 818/35/17, досліджував питання визначення звичайної ціни товару.

Відповідно до абзацу першого підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

ВС наголосив, що згідно з пунктом 39.11 статті 39 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін органи державної податкової служби використовують: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Таким чином, ціна за результатами відкритого аукціону є реальною ринковою ціною, на відміну від договірних цін, що визначаються двома сторонами правочину, адже в останньому випадку не виключені зловживання сторін.

Отже, предметом доказування у даній справі є ринкова вартість спірного майна станом на дату продажу його боржником в підозрілий період - 18 травня 2020 року.

Саме на цю дату судовим експертом було визначено дійсну ринкову ціну спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржники не надали належних доказів на підтвердження відповідності ціни продажу спірного об`єкту за оспорюваним договором ринковій. Також вони не спростували належним чином висновку експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно- будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Та обставина, що продаж спірного майна за оспорюваним правочином було вчинено сторонами за ціною (848 040,00 грн), нижчою від ринкової, є більш вірогідною ніж що сума 848 040,00 грн відповідала ринковій вартості спірного об`єкта станом на 18.05.2020, яка визначена на підставі звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП «Левченко Олена Павлівна» 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718) згідно з яким оціночна (ринкова) вартість вищевказаного нерухомого майна 706 700,00 грн, оскільки підтверджується:

-висновком експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно- будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023, де ринковою визначено ціну 5 067 656,00 грн станом на 18.05.2020 :

-свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 583, виданий 09.09.2016 Добриновою Л.А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, відповідно до якого Об`єкт був придбаний попереднім перед Боржником власником - Бородіною М.К. 09.09.2016 за 1 309 850,00 грн:

-іпотечним договором від 11.06.2018, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. за реєстровим номером 409, відповідно до якого Боржник передав в іпотеку ПАТ «БАНК ВОСТОК» спірне нерухоме майно. Відповідно до пункту 1.3. іпотечного договору, станом на 08.06.2018 ринкова вартість предмету іпотеки становить 2 473 100,00 грн (згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності - ПП «ВІТАЛ-ПРОФІ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФГИ України № 458/17 від 24.05.2017).

Отже, безпідставними є посилання скаржників на балансову вартість спірного майна станом на 14.05.2020 в розмірі 326455,00 грн, та станом на інші дати, оскільки підставою недійсності правочину є продаж майна боржником за ціною, нижче від ринкової, а не балансової.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 по справі № 910/6179/17, застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов`язковим.

За наведеного, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 42 КУПБ, а саме, як такий що:

-вчинений протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство;

-завдав збитків боржнику та кредиторам;

-боржник здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових,

-внаслідок виконання зобов`язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О.О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим № 281, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю ТАБЛЕТКА А та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН.

Щодо вимоги про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТАБ" нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101), судом враховано наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, шо існували на момент вчинення правочину.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім цього, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину (станом на час вирішення відповідного питання) перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

На даний час, право власності на Об`єкт зареєстроване не за стороною оспорюваного правочину, а за наступним набувачем - відповідачем-2 ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ".

Власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду від 26 травня 2022 року у справі №5013/458/11 (912/596/21).

Верховний Суд у складі колегії судців Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 906/1765/15, висловив наступну правову позицію:

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочину, котрий було визнано судом недійсним, з урахуванням приписів ст. ст. 216 та 388 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку, що за умови, коли договори купівлі-продажу від 10.07.2015 року було судовим рішенням визнано недійсними, то зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14.

Факт вчинення боржником та відповідачем-1 оспорюваного правочину, який є недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 3,13 ЦК України, ч. 1 ст. 42 КУПБ, сам по собі свідчить про зловживання з боку Боржника своїми правами щодо розпорядження майном, спрямовані на порушення прав кредиторів. У такому випадку воля Боржника при укладенні правочинів спрямована не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів Боржника з метою порушення прав кредиторів.

Укладення Боржником правочину, що підпадає під ознаки фраудаторного, не може вважатися вираженням волі власника майна на відчуження майна Боржника, оскільки має на меті уникнення боржником відповідальності за своїми зобов`язаннями.

ТОВ Аліша Естейт називаючи себе добросовісним набувачем спірного майна, посилається на положення законодавства щодо захисту права власності.

Однак, добросовісний набувач не є власником, а є особою, у володінні якої знаходиться майно іншої особи-власника, в даному випадку - позивача.

Добросовісний набувач набуває право власності на майно тільки у випадку, прямо встановленого законом (ст.ст. 330,388 ЦК України), а саме, якщо власник майна не може витребувати це майно у нього.

Наразі власник майна і звернувся до суду із вимогою про витребування майна у набувача.

Вимога про витребування майна у Відповідача-2 є похідною вимогою від первісної - визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 травня 2020 року, укладений ТОВ ТАБЛЕТКА А та ТОВ "ВІТАСАН.

У випадку задоволення господарським судом первісної вимоги врахуванню підлягатимуть наступні висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлені у постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 906/1765/15.

23. Враховуючи те, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочину, котрий було визнано судом недійсним, з урахуванням приписів ст. ст. 216 та 388 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку, що за умови, коли договори купівлі-продажу від 10.07.2015 року було судовим рішенням визнано недійсними, то зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 11.06.2014р. у справі № 6-52цс14..

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки визнано недійсним правочин, внаслідок якого Об`єкт вибув із власності боржника, вимога про витребування у ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "АГРО ТАБ" також підлягає до задоволення.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 звернула увагу на те, що в разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку саму вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Тобто, як слідує з вищевикладеного, ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" має право пред`являти вимоги про відшкодування збитків до ТОВ "ВІТАСАН" на підставі ст. 661 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про задоволення позову.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на їх власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 12.09.2023 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційних скарг залишається за апелянтами.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" на рішення Господарського суду Волинської області від 12.09.23 у справі № 903/877/20 (903/490/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12.09.23 у справі № 903/877/20 (903/490/23) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 903/877/20 (903/490/23) повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "12" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.