Постанова

від 12.12.2023 по справі 924/314/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 грудня 2023 року Справа № 924/314/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Яхієва М.А.;

відповідача 1 - Кудла І.А.;

відповідача 2 - Семенов С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс» на рішення господарського суду Хмель-ницької області у справі від 29.08.2023, повний текст якого складено 07.09.2023 та на додаткове рішення від 11.09.2023, у справі № 924/314/23 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс»

до 1. Кам`янець-Подільської міської ради,

2. Комунального підприємства «Міськтепловоденергія»

Кам`янець-Подільської міської ради

про визнання протиправними, незаконними і скасування правових актів та

витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В березні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Адамс» (надалі в тексті Товариство) звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам`янець-Подільської міської ради (надалі в тексті Міська рада) та до Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради (надалі в тексті Підприємство), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, про визнання протиправними, незаконними та просило скасувати:

- рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №5 «Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційної насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53-А, яка належить ТДВ «Адамс»;

- рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія»;

- рішення 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №6 «Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Кам`янець- Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія»;

- рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №4 «Про передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3x240) та (ААШВ-10 3x185) на баланс КП «Міськтепловоденергія»;

- рішення 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №8 «Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Кам`янець- Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія»;

- витребувати з чужого незаконного володіння Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області та КП «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради на користь ТДВ «Адамс» каналізаційної насосної станції площею 129,3 м2, розташованої по вул. Гастелло,53-А в с.Жовтневе Кам`янець-Подільського району Хмельницької області; силових кабелів потужністю на10 кВ (ААБ-10 3x240) та (ААШВ-10 3x185): кабельної лінії Л36 на 10 кВ (ААБ-10 3x240) до підстанції «Північна» довжиною 7700 м. та кабельної лінії Л40 на 10 кВ (ААШВ-10 3x185) до підстанції «Південна» довжиною 5200 м.(т.1, арк.справи 1-8).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023 у справі №924/314/23 у задоволенні позову відмовлено. Крім того, додатковим рішенням від 11.09.2023 частково задоволено заяву Підприємства про стягнення з Товариства витрат на професійну правничу допомогу, присуджено до стягнення з Позивача на користь Відповідача-2 15000,00 грн.(т.2, арк. справи 133-142, 180-186).

Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно: каналізаційна насосна станція та два силові кабелі були передані від Товариства у комунальну власність Міської ради в результаті добровільного волевиявлення Позивача, що підтверджено Актами приймання-передачі.

Крім того, місцевий господарський суд відмовив у позові через порушення позивачем строку позовної давності.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд враховуючи ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову Товариства та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг в ході розгляду справи №924/314/23, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги доведеність відповідачем-2 відповідно до вимог ст.74 ГПК України надання йому правничої допомоги, результат вирішення спору у справі, місцевий суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023 та додаткове рішення від 11.09.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов повністю.(т.2, арк.справи 160-173).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, ухвалюючи незаконні рішення та додаткове рішення, судом першої інстанції не враховано наступне:

- матеріали справи не містять, а Відповідачами не надано суду належним чином засвідченої копії витребовуваної довіреності на ім`я Мазур Н.В., яка підписувала Акти про безоплатну передачу спірного майна, як і не було повідомлено причини її відсутності;

- у всіх Актах, що підписувалися Яхієвою (Барабаш) М.А. зазначалося, Товариство передає Міській раді на баланс силові кабелі та каналізаційну насосну станцію і лише в Актах про без-оплатне приймання-передачу від 16.03.2012, які підписані Мазур Н.В. вказувалося, що Міська рада має намір прийняти вказані об`єкти у комунальну власність;

- Товариство, як власника майна не було повідомлено про прийняття оспорюваних рішень;

- Міська рада оспорюваними рішеннями незаконно оформила на себе право комунальної власності на силові кабелі та каналізаційну насосну станцію, хоч і не оформила за собою право власності в передбаченому законодавством порядку;

- Товариство вважає, що ним не пропущено строк позовної давності на звернення до суду, оскільки про порушення свого права власності дізналося випадково, через конфлікт з Відповіда-чем-2 в березні 2023 року;

- не з`ясовано, який саме правочин було укладено між Товариством та Міською радою, що дало підставу останній декларувати себе власником каналізаційної насосної станції, розташо-ваної за адресою: вул.Гастелло, 53-А в с.Жовтневе та ліній силових кабелів 10 кВ №36 (ААБ-10 3x340) від ПСІ Ю/35/10 кВ «Північна» довжиною 7700 м, кабельної лінії 10 кВ № 40 (ААШВ-10 3x185) від ПС 110/35/10 кВ «Південна» довжиною 5200 м;

- не з`ясовано дату, коли було укладено правочин про перехід права власності на спірні об`єкти між Товариством та Міською радою;

- Підприємством не надано місцевому суду доказів дійсності понесених витрат на профе-сійну правничу допомогу та Договору про надання правової допомоги на умовах щомісячного абонентського обслуговування від 02.01.2023, що унеможливлює формування розуміння про порядок розрахунків між сторонами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 відкрито провадження у справі №924/314/23, справу призначено до розгляду на 22.11.2023.(т.2, арк.справи 188).

На адресу суду 23.10.2023 від Міської ради та 02.11.2023 від Підприємства надійшли відзиви, в яких Відповідачі 1 та 2 просять залишити без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.(т.2, арк.справи 190-197, 212-215).

30.10.2023 від представника Відповідача-2 Семенова С.В. надійшла заява про вступ у справу як представника, яка була задоволена апеляційним судом. (т.2, арк.справи 204).

20.11.2023 від ТДВ «Адамс» надійшло клопотання, в якому просить відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника Позивача на стаціонарному лікуванні в м.Києві. Також зазначає, що докази поважності причин пропуску судового засідання (медична документація) буде надана додатково в наступному судовому засіданні.(т.2, арк.справи 224-225).

Ухвалою від 22.11.2023 розгляд справи відкладено на 06.12.2023.(т.2, арк.справи 229).

01.12.2023 від Міської ради надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(т.2, арк.справи 233-237).

06.12.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання про дослідження запису судового засідання, в якому Позивач просить дослідити в судовому засіданні шляхом відтворення відео- та аудіозаписи судових засідань від 28.08.2023 та 29.08.2023 по справі №924/314/23, що відбувались в господарському суду Хмельницької області, а саме відеотрек з 12 хв. 30 сек. до 18 хв. 00 сек. та аудіотрек з 06 хв. 25 сек до 07 хв. 02 сек та 31 хв. 0 сек. До 36 хв. 06 сек.

Колегія суддів, порадившись на місці, відхилила клопотання про дослідження запису судового засідання як необґрунтоване, адже доводи наведені у ньому зводяться до оцінки реплік головуючого судді під час судових засідань 28 та 29 серпня 2023 в суді першої інстанції.

11.12.2023 на адресу суду від представника ТОВ «Адамс» - адвоката Кшевецької І.В. надійшли наступні документи:

- клопотання про долучення доказу з додатками, в якому просить поновити строк на долучення письмових доказів у даній справі та долучити до матеріалів справи копію розписки на збереження пломб від 03.03.2023, складену КП «Міськтепловоденергія».(т.2, арк.справи 247-255);

- додаткові пояснення (т.2, арк.справи 256-257);

- клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, у зв`язку з необхідністю приймати участь як представника в інших судових засіданнях в судах м.Києва, що призначені раніше.(т.2, арк.справи 258-259).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 22.11.2023, 06.12.2023 та 12.12.2023 представ-ники Міської ради та Підприємства заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення господарського суду Хмельницької області. Позивач підтримав доводи скарги, просив суд скасувати рішення, прийнявши нове про задоволення позову та скасувати додаткове рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Кам`янець-Подільська міська рада листом №1/02-15-560 від 29.02.2012р. звернулась до ТДВ «Адамс» про можливість безкоштовної передачі на баланс управління комунального майна міста двох силових кабелів (ААБ-10 3х240 та ААБ-10 3х185) від підстанції «Південна» до РП-14.

Листом від 01.03.2012р. №47 Товариство повідомило, що передача кабельних ліній JI-36 довжиною 7700 м. до підстанції «Північна» та Л-40 довжиною 5200 м до підстанції «Південна», можлива за умови відновлення живлення на резервній лінії ЗТП-71 до РП-14 10 кВ. довжиною 1200 м та передання на баланс міста каналізаційної насосної станції за адресою с.Жовтневе, вул. Гастелло, 53-А. Даний лист підписано т.в.о. президента Барабаш М.А.(т.1, арк.справи 123, 124).

Матеріали справи містять затверджений міським головою акт від 16.03.2012 про безоплатне приймання-передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3*240) та (ААШВ-10 3*185), згідно якого 15.03.2012 комісією було проведено обстеження силових кабелів 10 кВ (ААБ-10 3х240) та (ААШВ-10 3х185), а саме: кабельна лінія Л-36 довжиною 7700 м. до підстанції «Північна» та Л-40 довжиною 5200 м. до підстанції «Південна», які належать ТДВ «Адамс» і безоплатно передаються у комунальну власність територіальної громади міста Кам`янця-Подільського. Пункт 2 акту від 16.03.2012 містить пропозицію комісії: об`єкти передачі взяти на баланс Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради з подальшою передачею на облік та обслуговування КП «Міськтепловоденергія». (т.1, арк.справи 127).

Матеріали справи також містять затверджений міським головою акт від 16.03.2012 про безоплатне приймання-передачу каналізаційної насосної станції за адресою: с.Жовтневе, вул. Гастелло, 53-А, згідно якого, комісія 15.03.2012 провела обстеження, каналізаційної насосної станції за адресою: с.Жовтневе, вул.Гастелло, 53-А, які належать ТДВ «Адамс» і безоплатно передаються у комунальну власність територіальної громади міста Кам`янця-Подільського. Також п.2 акту від 16.03.2012 містить пропозицію комісії: об`єкти передачі взяти на баланс Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янця-Подільської міської ради з подальшою передачею на облік та обслуговування КП «Міськтепловоденергія».(т.1, арк.справи 133).

Обидва акти про безоплатне приймання-передачу майна у комунальну власність від імені ТДВ «Адамс» підписано працівником Товариства Мазур Н.В.(т.2, арк.справи 80).

Матеріалами справи стверджено, що Кам`янець-Подільської міської радою 27.04.2012 на підставі листа ТДВ «Адамс» та акту комісії на 24-ї сесії VI скликання прийнято рішення №4 «Про передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3*240) та (ААШВ-10 3*185) на баланс КП «Міськтепловоденергія».(т.1, арк.справи 125, 130).

Крім цього, рішенням 24-ї сесії VI скликання Кам`янець-Подільської міської ради від 27.04.2012 №5 «Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А , яка належить ТДВ «Адамс» на підставі листа Товариства та акта комісії прийнято в комунальну власність міста вказану каналізаційну насосну станцію.(т.1, арк. справи 131).

Рішенням 24-ї сесії VI скликання від 27.04.2012р. №6 «Про передачу каналізаційної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія», вказаний об`єкт передано на баланс КП «Міськтепловоденергія».(т.1, арк.справи 134, 139).

В подальшому, рішенням 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №6 Міська рада внесла зміни до рішення сесії від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної станції за адресою: вул.Гастелло,53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія», а саме: словосполучення «на баланс КП «Місьтепловоденергія» замінено на «до статутного капіталу КП «Місьтепловоденергія».(т.1, арк.справи 137-138).

Рішенням 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №8 внесено зміни до рішення сесії від 27.04.2012 №4 «Про передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3*240) та (ААШВ-10 3*185) на баланс КП «Місьтепловоденергія», а саме: словосполучення «на баланс КП «Місьтепловоденергія» замінено на «до статутного капіталу КП «Місьтепловод-енергія».(т.1, арк.справи 128-129).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту прийняття-передачі основних засобів від 14.05.2012 та акту від 11.09.2012 Товариство безоплатно передало на баланс Міської ради кабельну лінію Л-36 на 10 кВ (ААБ-10 3*240) до підстанції «Північна», кабельну лінію Л-40 на 10 кВ (ААШВ-10 3*185) та каналізаційну насосну станцію за адресою вул.Гастелло, 53-А. Дані акти від імені Товариства підписано Барабаш М.А., від імені Міської ради Гурською М.Д. та Сущенко Н.І. Акти містить відсилку на вказані рішення Кам`янець-Подільської міської ради.(т.1, арк.справи 155-156).

Як стверджує Позивач, через конфлікт з працівниками КП «Міськтепловоденергія» у березні 2023 року Товариству стало відомо, що каналізаційна насосна станція за адресою: Хмельницька область, Камянець-Подільський район, с.Жовтневе, вул.Гастелло, 53-А та силові кабелі є власністю КП «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Як зазначалось вище, Господарський суд Хмельницької області рішенням від 29.08.2023 відмовив у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності. Додатковим рішенням суд частково задоволив заяву Відповідача 2 КП «Міськтепловоденергія» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.(т.2, арк.справи 137-141, 154-156).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є визнання протиправними, незаконними рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало проти-правного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізу-вати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (аналогічний висновок міститься у п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 42).

Як убачається з матеріалів справи, Товариство звернулося до місцевого господарського суду з позовом про скасування ряду рішень Міської ради, якими в кінцевому результаті належне Товариству майно перейшло з приватної у комунальну власність Міської ради та передано до статутного капіталу КП «Міськтепловоденергія», а також просило витребувати силові кабелі та каналізаційну насосну станцію з чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності, відповідно до ст.328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи стверджується, що Товариство є власником каналізаційно-насосної станції (надалі в тексті КНС), що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, с.Жовтневе, вул.Гастелло, 53-А з 08.08.2011 року по 07.03.2023 року, що стверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.03.2023 та від 27.03.2023. З витягу від 27.03.2023 також вбачається, що Товариству для обслуговування приміщення КНС на праві постійного користування належить земельна ділянка з кадастровим номером 6822487400:03: 002:0057.(т.1, арк.справи 12-13, 194-198).

Крім того, як стверджено матеріалами справи, власником КНС відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухому майно №6795581 від 22.03.2005 було Відкрите акціонерне товариство «Адамс», правонаступником якого, згідно статутних документів є Позивач ТДВ «Адамс».(т.1, арк.справи 14-15, 189-190).

Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» листом від 20.04.2023 підтвердило право власності Товариства з 15.02.2007 на силові кабелі лінії 10 Кв №36 (ААБ-10 3*240) від ПС 110/ 35/10кВ «Північна» довжиною 7700 м та кабельної лінії 10 кВ №40 (ААШВ-10 3*185) від ПС 110/35/10 кВ «Південна» довжиною 5200 м, відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін №8 від 15.02.2007, які є предметом спору.(т.1, арк.справи 191-193).

Вищезазначені обставини надають колегії суддів підстави для висновку, що спірні об`єкти: силові кабелі та КНС станом на момент звернення з позовом до суду першої інстанції належали на праві приватної власності Позивачу.

Поруч з тим, як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, листом №1/02-15-560 від 29.02.2012 Міська рада запропонувала ТДВ «Адамс» безкоштовно передати на баланс управління комунального майна міста два силових кабелі (ААБ-10 3х240 та ААБ-10 3х185) від підстанції «Південна» до РП-14. У відповідь, можливість передання кабельних ліній JI-36 довжиною 7700 м до підстанції «Північна» та JI-40 довжиною 5200 м до підстанції «Південна», т.в.о. президента ТДВ «Адамс» Барабаш М.А. обумовила необхідністю відновлення живлення на резервній лінії ЗТП-71 до РП-14 10 кВ довжиною 1200 м та передачі на баланс міста каналізаційної насосної станції за адресою: с.Жовтневе, вул.Гастелло, 53-А.

Згідно актів від 14.05.2012 та від 11.09.2012, підписаних т.в.о. президента ТДВ «Адамс» Барабаш М.А. дані об`єкти були передані на баланс Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільського, що підтверджує сам Позивач.

Міською радою на 24-ї сесії VI скликання прийнято рішення від 27.04.2012 №4 «Про передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3*240) та (ААШВ-10 3*185) на баланс КП «Міськ-тепловоденергія»».

В подальшому рішенням 29-ї сесії Міської ради VI скликання від 26.06.2012 №8 внесено зміни до рішення сесії від 27.04.2012 №4 «Про передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3*240) та (ААШВ-10 3*185) на баланс Підприємства, а саме: словосполучення «на баланс КП «Міськтепловоденергія» замінено на «до статутного капіталу КП «Місьтепловоденергія».

Крім того, Міською радою рішенням 24-ї сесії VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про пере-дачу каналізаційної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловод-енергія», вказаний об`єкт передано Підприємству.

Надалі рішенням 29-ї сесії Міської ради VI скликання від 26.06.2012 №6 було внесено зміни до рішення сесії від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної станції за адресою: вул. Гастелло, 53-А на баланс Підприємства, а саме: словосполучення «на баланс КП «Місьтепловод-енергія» замінено на «до статутного капіталу КП «Місьтепловоденергія».

За твердженнями Відповідачів, Міська рада набула право комунальної власності на спірні об`єкти на підставі листа ТДВ «Адамс» від 01.03.2012 та акту комісії про безоплатне приймання-передачу та в подальшому на підставі власних рішень №4, №5, №6, №8 передала ці об`єкти на баланс Підприємства.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту рішень №4 та №6 від 27.04.2012, підставою для передачі спірних об`єктів з балансу департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста та баланс КП «Міськтепловоденергія» серед іншого зазначено постанову Кабінету міністрів України №1253 від 13.08.2003 Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньо-господарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, яким визначено механізм безоплатної передачі у комунальну власність вказаних об`єктів колективних сільськогосподарських підприємств.

Однак матеріали справи не містять, а Відповідачами не надано доказів того, що Позивач є правонаступником будь-якого КСП. Відтак, для застосування такого Порядку при передачі спірного майна з приватної у комунальну власність правові підстави відсутні.

Стосовно обґрунтування оспорюваних рішень Міської ради №4 та №6 положеннями п.20 ч.4 ст.42, ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування», колегія суддів звертає увагу, що зазначені норми містять загальні положення щодо повноважень сільських, селищних, міських рад та їх голів.

Положення п.2 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачають, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які стверджують волевиявлення Товариства на передачу спірного майна у комунальну власність, відсутні докази вирішення загальними зборами Товариства питання безоплатної чи оплатної передачі кабельних ліній та насосної станції у власність Міської ради.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами цивільно-правових договорів, які б підтверджували перехід спірного майна з приватної у комунальну власність.

Посилання Міської ради на підписаний Барабаш М.А. акт прийняття-передачі від 11.09.2012 як на підставу добровільної передачі у комунальну власність кабельних ліній не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, адже підставою складання даного акту зазначено рішення 24 сесії міської ради №3 від 27.04.2012, яке Міською радою не було надано суду та відсутнє в матеріалах справи. Тому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити зміст рішення №3 від 27.04.2012 та встановити чи містить воно волевиявлення Позивача про передачу спірного майна у комунальну власність міста.

Крім того, колегія суддів вважає, що акт про безоплатне приймання-передачі силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3х240, ААШВ-10 3х185) та акт про безоплатне приймання-передачі каналізаційної насосної станції за адресою АДРЕСА_1 підписані Мазур Н.В. від імені Товариства є неналежними доказами, позаяк матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повноваження Мазур Н.В. на розпорядження спірним майном для передачі його у комунальну власність міста.

Вищезазначені обставини та матеріали справи свідчать, що як на момент прийняття оспорюваних рішень, так і станом на момент звернення з позовом до суду першої інстанції спірні об`єкти: силові кабелі та КНС належать Товариству на праві приватної власності. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про передачу силових кабелів та КНС у комунальну власність міста Кам`янця-Подільського прийняті Міською радою без належних правових підстав, тому є такими, що порушують право приватної власності Позивача на ці об`єкти.

Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Однак, апеляційний суд зазначає, що позовна вимога про скасування рішень органу місцевого самоврядування не підлягає задоволенню, як така, що є неефективним способом захисту, оскільки прийняті Міською радою рішення вичерпали свою дію виконанням і їх скасування не зумовить відновлення належного володіння спірним майном.

Поруч з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі №50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55), від 20.06.2023 у справі №633/408/18; див. також постанову Верховного Суду України від 10.09. 2014 у справі №6-32цс14).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем і для такого витребування не є ефективним способом захисту права власника оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі №372/266/ 15-ц (провадження №14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 49).

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивіль-них прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володію-чого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Оскільки згідно прийнятих Міською радою рішень кінцевим набувачем спірного майна зазначено КП «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради, то витребування в останнього силових кабелів та КНС відновить майнові права ТДВ «Адамс» як власника.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає оскаржуване рішення місцевого суду необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, з мотивів викладених вище, є обґрунтованою вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння КП «Міськтепловоденергія» на користь ТДВ «Адамс» силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3*240) та (ААШВ-10 3*185), а також каналізаційної насосної станції, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, с.Жовтневе, вул. Гастелло, 53-А.

Щодо заяви Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.(ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності, згідно ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.(ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц).

З викладеного вбачається, що інститут позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», які містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом положень частин третьої, четвертої та п`ятої статті 267 ЦК України, якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08. 2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права. (Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19).

Можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як стверджено матеріалами справи, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач порушив строк позовної давності.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту прийняття-передачі основних засобів від 14.05.2012, на виконання рішення 24 сесії VI скликання Кам`янець-Подільської міської ради від 27.04.2012 №5 та на підставі листа ТДВ «Адамс» від 01.03.2012 і акту обстеження комісії з питань безоплатного прийому-передачі електро-, тепло-, водопостачання, водовідведення та каналізаційних мереж у комунальну власність територіальної громади міста Кам`янець-Поділь-ського від 16.03.2012, т.в.о. президента ТДВ «Адамс» Барабаш М.А. та головний бухгалтер Бригида М.М. з однієї сторони, і заступник директора Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Гурська М.Д., головний бухгалтер Сущенко Н.І. з другої сторони, склали цей акт про те, що перші передають, а другі безоплатно приймають на баланс каналізаційну насосну станцію за адресою вул.Гастелло, 53-А. Від імені Товариства даний документ підписано Барабаш М.А., від імені Міської ради Гурською М.Д. та Сущенко Н.І.(т.1, арк.справи 155).

Твердження, що Скаржнику не було і не могло бути відомо про порушене право, позаяк в Акті від 14.05.2012 зазначається про передачу майна саме на баланс міста, а згадка про «комунальну власність» стосується лише назви акту обстеження за участю ОСОБА_1 від 16.03.2012 відхиляється апеляційним судом, оскільки крім повної назви акту від 16.03.2012, вступна частина Акту містить покликання на рішення Міської ради від 27.04.2012 №5 і до підписання Акту представники Товариства були вправі вимагати ознайомлення з указаними документами або відредагувати текст Акту, виключивши певні частини. Аналогічно Акт прий-няття-передачі основних засобів від 11.09.2012 містить покликання на рішення Міської ради від 27.04.2012 №3, зміст якого невідомий через відсутність в матеріалах справи.

Тобто Товариство не дізналось, але могло дізнатитсь про порушення права, відтак днем початку перебігу позовної давності вважається 14.05.2012.

З матеріалів справи вбачається, що за захистом порушеного права Товариство звернулось за межами строку позовної давності і це зумовлює залишення позову без задоволення.

Зважаючи на те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не виснував про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність дій Відповідачів, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023 в редакції даної постанови.

Загальне правило розподілу судових витрат наведене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, частина 5 вказаної норми містить критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспів-мірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактич-ними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п.269).

Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З огляду на вищевикладене, керуючись положеннями ст.129 ГПК України, враховуючи наявність порушеного права Позивача внаслідок незаконних дій Відповідачів та необхідності зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Відповідача-2 від 31.08.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню, що зумовлює скасування додаткового рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023 у справі №924/314/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023 у справі №924/314/23 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023 у справі №924/314/23 задоволити.

4. Додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023 у справі №924/314/23 скасувати. В задоволенні клопотання Комунального підприємства «Міськтепло-воденергія» Кам`янець-Подільської міської ради від 31.08.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

6. Матеріали справи №924/314/23 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.