Ухвала

від 07.12.2023 по справі 902/171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"07" грудня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/171/23(902/769/23)

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (вул. Шевченка, 82, с. Гриненки, Тульчинський район, Вінницька область, 22873)

до: Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

до: Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код - 00015622)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068

про визнання договорів суборенди земельних ділянок недійсними та скасування наказу

за участю секретаря судового засідання Московчук Є.В.

за участю представників:

позивача: Бойко Артур Миколайович

відповідача (ФГ "Лемешівка-Агро"): Аваєва Наталія Валеріївна

відповідача (Міністерства юстиції України) та третьої особи (ТОВ "Суффле Агро Україна"): не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство Лаптєва Леонтія Артемовича звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 23.12.2016 року.

Ухвалою суду від 13.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.07.2023 року.

Ухвалою суду від 03.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (б/н від 26.06.2023 року) про забезпечення позову у справі № 902/769/23.

Ухвалою суду від 05.07.2023 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року передано матеріали справи № 902/769/23 за виключною підсудністю для розгляду Господарським судом Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" № 902/171/23.

Ухвалою суду від 31.07.2023 року матеріали справи № 902/769/23 прийнято до провадження новим складом суду для розгляду у межах справи № 902/171/23 про банкрутство Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/171/23(902/769/23), вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового провадження.

04.08.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 01.08.2023 року).

08.08.2023 року на електронну адресу суду від Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області надійшов лист № 02-14-1397 від 07.08.2023 року.

09.08.2023 року до суду щодо виконання вимог ухвали від Гайсинської міської ради надійшов лист № 310/01-18 від 03.08.2023 року.

16.08.2023 року від Державного реєстратора Райгородської сільської ради на виконання вимог ухвали суду надійшло ряд документів.

17.08.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 17.08.2023 року) (вх. канц. № 01-34/7613/23) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв`язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 21.08.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

29.08.2023 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання (б/н від 29.08.2023 року) (вх.канц. № 01-34/8002/23).

30.08.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 30.08.2023 року) (вх.канц. № 01-34/8011/23) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Ухвалами суду від 04.09.2023 року та від 19.09.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

10.10.2023 року на електронну адресу суду від Брацлавської селищної ради на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 768 від 10.10.2023 року.

11.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (б/від 11.09.2023 року) (вх.канц. № 01-34/9596/23 від 11.10.2023 року), в якій останній просить суд скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1854/5 від 15.05.2023 року та залучити до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.

У судовому засіданні 11.10.2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто Селянському (фермерському) господарству Лаптєва Леонтія Артемовича заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі № 902/171/23 (902/769/23) (б/н від 11.09.2023 року) (вх.канц. № 01-34/9596/23 від 11.10.2023 року)

Також, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/171/23(902/769/23) на 30.10.2023 року.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

24.10.2023 до суду від представника ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшла заява (б/н від 24.10.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10040/23) про залучення до участі розгляді справи ТОВ "Суффле Агро Україна" у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фермерського господарства "Лемешівка-Агро".

26.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року), яку подано через канцелярію суду у письмовому вигляді, до заяви долучено докази її направлення відповідачу та представнику відповідача засобами поштового зв`язку з описом вкладення до цінного листа.

У судовому засіданні прийнято до розгляду у справі № 902/171/23 (902/769/23) заяву Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року); залучено до участі у справі у справі № 902/171/23 (902/769/23) Міністерство юстиції України у процесуальному статусі співвідповідача; зобов`язано позивача Селянське (фермерське) господарство Лаптєва Леонтія Артемовича направити Міністерству юстиції України копію позовної заяви з додатками та заяву про збільшення позовних вимог від 26.10.2023 року.

За результатами проведеного судового засідання 30.10.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.11.2023 року.

Ухвалою суду від 03.11.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

15.11.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача 2 (Міністерства юстиції України) надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 15.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10842/23 від 15.11.2023 року).

Ухвалою суду від 16.11.2023 року задоволено заяву представника ТОВ "Суффле Агро Україна", адвоката Стеценко А.І. (№ 01-34/10040/23 від 24.10.2023 року) та залучено до участі у справі у справі № 902/171/23 (902/769/23) ТОВ "Суффле Агро Україна" у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фермерського господарства "Лемешівка-Агро".

Окрім того, даною ухвалою повернуто без розгляду Міністерству юстиції України відзив на позовну заяву від 15.11.2023 року (вх. №01-34/10842/23).

17.11.2023 року до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 15.11.20203 року). Додатком до відзиву додано ряд документів.

24.11.2023 року до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 24.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/112731/23).

28.11.2023 року від представника позивача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду (б/н від 28.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/11375/23).

28.11.2023 року до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (б/н від 28.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/11387/23), в якому останній просить суд:

- визнати дії позивача, які пов`язані з поданням позовної заяви та клопотань, які мають очевидно штучний характер, зловживанням процесуальним правами;

- визнати, що здійснені відповідачем витрати, пов`язані з розглядом справи, сталися внаслідок необґрунтованих дій позивача;

- залишити позовну заяву без розгляду;

- стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката у першій інстанції.

У судовому засіданні 28.11.2023 року оголошено перерву до 07.12.2023 року.

04.12.2023 року до суду від представника відповідача 1 надійшла заява про стягнення судових витрат (б/н від 04.12.2023 року) (вх.канц. № 01-34/11549/23), в якій останній просить суд:

- визнати дії позивача, які пов`язані з поданням позовної заяви та клопотань, які мають очевидно штучний характер, зловживанням процесуальним правами;

- визнати, що здійснені відповідачем витрати, пов`язані з розглядом справи, сталися внаслідок необґрунтованих дій позивача;

- залишити позовну заяву без розгляду;

- стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката у першій інстанції в сумі 50 000,00 грн. В якості додатків до заяви додано ряд документів.

07.12.2023 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача 1 про стягнення судових витрат (б/н від 06.12.2023 року).

07.12.2023 року від представника позивача до суду надійшла заява (б/н від 06.12.2023 року) (вх.канц. 01-34/11706/23 від 07.12.2023 року), в якій останній просить суд залишити позов без розгляду та вирішити питання щодо повернення судового збору.

Також, 07.12.2023 року представником позивача через канцелярію суду подано заперечення на заяву відповідача 1 про стягнення судових витрат (вх.канц. № 01-34/11710/23 від 07.12.2023 року).

У судовому засіданні 07.12.2023 року прийняли участь представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 (Міністерства юстиції України) та третьої особи (ТОВ "Суффле Агро Україна") правом участі в судовому засіданні не скористались.

Розглянувши наявні матеріали справи та заяву представника позивача (б/н від 06.12.2023 року) (вх.канц. 01-34/11706/23 від 07.12.2023 року) про залишення позову без розгляду суд дійшов наступних висновків.

Права та обов`язки учасників справи врегульовано статтею 42 ГПК України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зі змісту вказаної норми слідує, що право позивача на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.

Як встановлено судом, клопотання позивача про залишення позову без розгляду підписано уповноваженим представником Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича адвокатом Бойком А.М. у якого наявні повноваження на вчинення відповідної процесуальної дії відповідно до договору про надання правової допомоги № 58-2022 від 01.09.2022 року.

Крім того, вказана заява відповідає приписам ст.ст. 169, 170 ГПК України щодо форми та змісту заяв з процесуальних питань, оскільки відповідну заяву сформовано у системі "Електронний суд" та скріплено підписом представника.

Судом також встановлено, що як представник позивача адвокат Бойко А.М., так і Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича, як юридична особа, зареєстровані у системі ЄСІТС та мають електронні кабінети користувачів станом на 04.12.2023 року.

На підставі ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також те, що заява про залишення позову без розгляду від 07.12.2023 року станом на дату її подачі до суду не суперечить діючому законодавству України, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно із ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Одночасно суд зазначає, що подані до матеріалів справи заяви про залишення позову без розгляду від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11374/23), від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11375/23), від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11401/23), від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11402/23), від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11405/23) не розглядаються та підлягають поверненню позивачу, оскільки подані особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом враховуються положення ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", якою врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 052,00 грн за подачу позову та 1 342,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову слід залишити за позивачем.

Також, у судовому засіданні розглянуто заяву представника відповідача Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11387/23) та від 04.12.2023 року (вх. №01-34/11549) в частині вимог про залишення позову без розгляду, визнання дій позивача, які пов`язані з поданням позовної заяви та клопотань зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід зазначити, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.Проаналізувавши дії позивача суд не вбачає підстав для визнання його дій необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 2 ст. 43 ГПК України).

Судом не встановлено недобросовісності дій позивача Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича при зверненні з відповідним позовом до суду, в розумінні ст. 43 ГПК України.

Оскільки, позов Селянського (фермерського) господарство Лаптєва Леонтія Артемовича звернулось до Господарського суду Вінницької області до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 23.12.2016 року подано вперше.

Позовна заява містить предмет та підстави позову, обґрунтування щодо порушення норм законодавства у процесі укладення договорів суборенди та вчиненні реєстраційних дій.

Також, позивачем вживались заходи щодо захисту своїх прав до подачі позову шляхом подачі заяв до державного реєстратора.

До позовної заяви долучено докази, котрі стосуються підстав виникнення спірних правовідносин, зокрема Наказ Міністерства юстиції України від 15.05.2023 року №1854/5 та висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України.

У процесі розгляду справи позивачем вживались заходи з метою вжиття заходів забезпечення позову, подано клопотання про витребування документів, заяву про збільшення позовних вимог.

Оцінка належності та допустимості засобів доказування, ініціювання позовних вимог після зміни складу учасників, посилання на відсутність згоди власника земельної ділянки на укладення оспорюваних договорів, за її надання після укладення договорів, не свідчать про зловживання процесуальними правами, оскільки відображає процесуальну позицію учасника справи.

Отже, суд не вбачає обставин зловживання процесуальними правами зі сторони позивача на момент звернення до суду.

Усім клопотанням позивача надано правову оцінку, за результатом їх розгляду винесено ухвали, які не підлягають самостійному оскарженню.

Оцінка обґрунтованості будь-яких позовних вимог, поданих клопотань з урахуванням наведених підстав та наданих доказів входить до компетенції суду.

Посилання представника відповідача на пропуск строків позовної давності також відхиляється судом, оскільки традиційним для національної правової системи є розуміння позовної давності як інституту матеріального, а не процесуального права.

Зокрема, сплив позовної давності не є процесуальною перешкодою для звернення особи до суду за захистом свого права чи інтересу.

Суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі з мотивів пропущення позовної давності, оскільки така підстава не передбачена законом.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних

правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України). Такі правові позиції послідовно викладалися ВС, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 ГПК України).

Судова практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності гарантування доступу до правосуддя та неприпустимості встановлення формальних перешкод у ініціювання розгляду справи незалежним та безстроннім судом є усталеною.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань представника відповідача Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" адвоката Аваєвої Н.В. від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11387/23) та від 04.12.2023 року (вх. №01-34/11549) в частині вимог про залишення позову без розгляду внаслідок зловживання позивачем процесуальними правами.

Крім того, судом розглянуто заяву представника відповідача ФГ "Лемешівка Агро" (б/н від 04.12.2023 року) (вх.канц. № 01-34/11549/23) в частині вимог стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу адвоката в сумі 50 000,00 грн.

Представником позивача подано заперечення на заяву представника відповідача 1 про стягнення з позивача судових витрат на послуги адвоката від 07.12.2023 року (вх. №01-34/11704/23), у яких вказано про відсутність доказів зловживання процесуальними правами зі сторони позивача, не надання достатніх доказів на підтвердження понесених витрат.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву, заперечення позивача, заслухавши пояснення представників сторін, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки зазначена норма є спеціальною.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд вертається до власних правових висновків у постановах від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 10.08.2021 у справі № 906/1202/20 про те, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач, на виконання встановленого статтею 74 ГПК України обов`язку доведення суду тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, мав довести, а суд встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

Натомість використана апеляційним судом стаття 43 ГПК України врегульовує інший, відмінний від встановленого в частині 5 статті 130 цього Кодексу, процесуальний механізм виявлення та реагування суду на процесуальні дії учасників судового процесу, які мають ознаки зловживання процесуальними правами.

Частинами 3, 4 вказаної статті окремо передбачено процесуальні заходи, які вживаються судом у разі визнання дій учасника зловживанням процесуальними правами.

У зв`язку з чим приписи статті 43 ГПК України, не підлягають застосуванню в якості критеріїв оцінки необґрунтованості дій позивача при вирішенні судом питання про компенсацію судових витрат відповідача в порядку частини 5 статті 130 цього Кодексу (Постанова КГС ВС від 15 вересня 2021 року у справі №902/136/21).

Оцінюючи дії позивача на предмет необґрунтованості, суд наглолошує, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України.

Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача.

Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.

При цьому самим фактом звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Отже, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд вважає за можливе покласти витрати на професійну правничу допомогу адвоката на позивача, враховуючи подачу заяви про залишення позову без розгляду 07.12.2023 року, тобто зі спливом 6 місяців після звернення з позовом до суду 08.06.2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2021 року між Фермерським господарством "Лемешівка-Агро" (Замовник) та адвокатом Аваєвою Наталією Валеріївною (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 133 (т.2, а.с. 3-40).

Відповідно п. 1.1 Договору Виконавець згідно з цим договором зобов`язується надати Замовникові правову допомогу, а Замовник зобов`язується прийняти надану правовому допомогу.

Предметом цього договору є надання Виконавцем правової допомоги у вигляді:

- представлення інтересів Замовника в усіх державних органах, підприємствах, правоохоронних органах, органах досудового розслідування, установах незалежно від форм власності та підпорядкованості, перед фізичними особами, в судах усіх рівнів та підпорядкованості, виконавчої служби як заявника, потерпілого, позивача, заінтересованої особи, відповідача, третьої особи, свідка, підозрюваного, обвинуваченого з усіма правами, наданими вказаним учасникам процесу (без обмежень прав наданих процесуальним законом), в тому числі з правом підпису процесуальних документів;

- представлення інтересів Замовника як боржника, стягувана у виконавчих провадженнях, які здійснюються державними або приватними виконавцями (без обмежень прав наданих процесуальним законом), в тому числі з правом підпису процесуальних документів, з правом подання запитів, заяв, скарг, листів, процесуальних документів, тощо та отримання документів в інтересах Замовника;

- представлення інтересів замовника в органах нотаріату з правом подання запитів, заяв, скарг, листів, тощо та отримання документів в інтересах Замовника;

- надання консультацій з діючого законодавства України;

- складання запитів, заяв, скарг, листів, процесуальних документів, тощо (п. 1.2 Договору).

Вартість правової допомоги, що надається за цим договором Виконавцем, узгоджена сторонами, та сплачується Замовником на підставі виставлених Виконавцем рахунків або згідно Додаткової угоди до цього договору (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору оплата правової допомоги, передбаченої п.3.1. статті 3 Договору, здійснюється Замовником протягом зазначених в рахунку банківських днів за вказаними реквізитами, де строк обчислюється з дня отримання Змовником рахунку Виконавця, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця або готівкою з видачею відповідної квитанції. У разі плати правової допомоги за Додатковою угодою, порядок, строк та розміри оплати визначаються у Додатковій угоді.

Приймання-передача наданої правової допомоги оформляється відповідним актом або зазначається у Додатковій угоді до цього договору, що підписуються сторонами (п. 4.1 Договору).

Договір набуває чинності з дня підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором та може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін або за взаємною згодою, шляхом укладення Додаткової угоди (п. 6.1 Договору).

29.06.2023 року між сторонами підписано Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, за змістом якої сторонами погоджено наступні умови:

Сторони у відповідності до п. 3.1. Договору узгодили вартість правової допомоги (гонорару) у фіксованому розмірі по справі № 902/769/23 в суді першої інстанції - 50 000,00 грн (п. 1 Додаткової угоди).

Вартість правової допомоги (гонорару) у фіксованому розмірі включає в себе збирання доказів (включаючи подання адвокатських запитів), формування правової позиції по справі, підготування і подання заяв по суті справи, підготування і подання клопотань, заяв, пояснень, заперечень, участь в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, включаючи ведення справи через підсистему «Електронний суд» (п. 2 Додаткової угоди).

Додаткові витрати, які можуть виникнути при наданні правової допомоги у справі № 902/769/23, можуть бути визначені Сторонами окремо і компенсовані Замовником в порядку Договору (п. 3 Додаткової угоди).

Оплата послуг за цією Додатковою угодою здійснюється на підставі рахунку, в якому зазначається граничний строк її здійснення (п. 4 Додаткової угоди).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В обґрунтування заявленої суми, відповідачем 1 надано договір про надання правової допомоги № 133 від 30.08.2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокату Аваєвій Н.В. від 05.10.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № серії ВН № 000483 від 22.05.2019 року на ім`я Аваєвої Н.В., додаткову угоду від 29.06.2023 року до договору про надання правової допомоги № 133 від 30.08.2021 року, рахунок на оплату № 20231130/001 від 30.11.2023 року на суму 50 000,00 грн.

Визначені послуги пов`язані з предметом судового розгляду та визначеною правовою позиції по справі.

Верховний Суд прийшов до висновку, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17,від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Відповідно п. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доказування розміру понесених витрат, в силу вимог ст. ст. 73, 77-80 ГПК України, покладено на відповідача.

При оцінці змісту наданої правничої допомоги судом встановлено, що відповідачем не надано детального розрахунку щодо обсягу та складу наданої правничої допомоги, з визначення переліку вчинених процесуальних дій, вжитих заходів щодо збирання доказів, витраченого часу на надання правничої допомоги.

Суд виходить з того, що обов`язок з надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги прямо передбачений ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Надання відповідного опису робіт не обмежується формою гонорару адвоката та не залежить від узгодження сторонами фіксованої суми оплати правничих послуг.

Подібні висновки при оцінці обґрунтованості розміру правової допомоги у фіксованій сумі наведені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, відповідний детальний опис має бути наданий стороною, за відсутності відсутності детального опису робіт з надання правнирчої допомоги, суд самостійно оцінено обсяг наданих послуг за наявними у справі доказами, що узгоджується також висновками Постанови КГС ВС від 17 травня 2023 року у справі №910/1963/22.

Судом прийнято до уваги, що представником відповідача 1 (ФГ "Лемешівка-Агро") адвокатом Аваєвою Н.В. прийнято участь у семи судових засіданнях, зокрема 10.07.2023 року, 30.08.2023 року, 11.10.2023 року, 30.10.2023 року, 16.11.2023 року, 28.11.2023 року та 07.12.2023 року.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (б/н від 10.07.20023 року) (вх.канц. № 01-34/6404/23 від 11.07.2023 року), заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 30.10.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10187/23), клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, інші заяви з процесуальних питань.

Водночас, судом враховано, що представником відповідача 1 двічі подавалися клопотання про відкладення судових засідань 17.08.2023 року (у зв`язку з відпусткою) та 18.09.2023 (через перебування на лікарняному), судове засідання 30.08.2023 року тривало 12 хвилин.

Також, у процесі постановлення процесуальних рішень судом відхилено частину процесуальних заяв представника відповідача 1, зокрема щодо повернення заяви Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року) без розгляду, забезпечення участі представника третьої особи ТОВ "Суффле Агро Україна" у судових засіданнях в режимі відеоконференції, що відображено у мотивувальній частині ухвали суду від 30.10.2023 року, мотиви відповідних процесуальних рішень також оголошувались у судових засіданнях.

Крім того, відповідачем 1 подано одну процесуальну заяву по суті спору (відзив), обсягом 11 сторінок, інші заяви та клопотання стосуються процесуальних питань, правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач 1 не скористався.

Тому, покладення на позивача повної вартості правничої допомоги не відповідатиме критеріям розумності, співмірності та пропорційності (ст. ст. 2, 15 ГПК України).

Надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

З урахуванням самостійно встановленого судом обсягу наданої правничої допомоги, рівня її складності, з урахуванням загального обсягу та змісту вчинених представником відповідача 1 процесуальних дій, а також постановлених судом рішень, суд вважає завищеною узгоджену ФГ "Лемешівка-Агро" та адвокатом Аваєвою Н.В. вартість послуг в сумі 50 000,00 грн.

З урахуванням засад розумності, співмірності до предмету та підстав позову, обсягу виконаної роботи, пропорційності суд вважає достатнім розміром вартості наданих послуг з правничої допомоги у даній справі на рівні 20 000,00 грн, які підлягають стягненню на користь Фермерського господарства "Лемешівка-Агро".

З урахуванням викладеного, 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за відповідачем 1.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 129, п. 5 ч. 1, ст. 226, ст. ст. 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву представника Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича, адвоката Бойко А.М. (б/н від 06.12.2023 року) (вх.канц. 01-34/11706/23 від 07.12.2023 року) задовольнити.

2. Залишити без розгляду позов Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (вул. Шевченка, 82, с. Гриненки, Тульчинський район, Вінницька область, 22873) до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227) та Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код - 00015622) про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 23.12.2016 року площею 56,3900 га, кадастровий номер 0523055300:03:001:0132, площею 22,7500 га, кадастровий номером 0523055300:02:001:0111 та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2023 року №1854/5.

3. Відмовити у задоволенні клопотань представника відповідача Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" адвоката Аваєвої Н.В. від 28.11.2023 року (вх. №01-34/11387/23) та від 04.12.2023 року (вх. №01-34/11549) в частині вимог про залишення позову без розгляду, визнання дій позивача, які пов`язані з поданням позовної заяви та клопотань зловживанням процесуальними правами.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 052,00 грн за подачу позову та 1 342,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову - залишити за позивачем.

5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (вул. Шевченка, 82, с. Гриненки, Тульчинський район, Вінницька область, 22873) на користь Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227) 20 000,00 грн - відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн - залишити за відповідачем 1.

7. Видати наказ на виконання вимог ухвали суду.

8. Примірник ухвали направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності засобами поштового зв`язку та на електронні адреси: позивачу - advpodilzahyst@ukr.net, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерству юстиції України - callcentre@minjust.gov.ua; themis@minjust.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення - 07.12.2023 року,

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 12.12.2023 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Шевченка, 82, с. Гриненки, Тульчинський район, Вінницька область, 22873

3 - відповідачу 1 - вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227

4 - відповідачу 2 (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001)

5 - третій особі ТОВ "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068)