Ухвала

від 28.11.2023 по справі 910/5635/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

м. Київ

28.11.2023Справа № 910/5635/22

За позовом Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" (04210, м. Київ, просп. Володимира Івасюка, 6, корп. 4, літ. А)

до Міністерства юстиції України (01061 ,м. Київ, вул. Архітектора Городецького ,13)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" (04213, м. Київ, вул. Прирічна ,буд. 13)

2) Фізична особа-підприємець Пакеліані Рома Бадрійович ( АДРЕСА_1 )

про визнання протиправним та скасування наказу № 1623/5 від 25.04.2022

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Секретар судового засідання Конон В.В.

Представники сторін:

Від позивач: Зозуля В. М. - адвокат, ордер серії АМ №1028788 від 12.08.2022;

Від відповідача: Барановська А. М, - самопредставництво, наказ №918/к від 26.06.2023;

Від третьої особи-1 на стороні відповідача: не прибув;

Від третьої особи-2 на стороні відповідача: Шабаровський Б.В. - адвокат, ордер серії АА № 1360257 від 03.11.2023.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому останнє просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25.04.2022 № 1623/5.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем було винесено спірний наказ, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черниша Ю.В. від 13.07.2016 № 30433046 про реєстрацію права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення, заклад громадського харчування-кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграда (теперішня назва - проспект Володимира Іваюка), будинок 6, корпус 9, приміщення 1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 (суддя Мандриченко О.В.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 Приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" звернулося до суду касаційної інстанції з відповідною касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2023 касаційну скаргу Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Так, у постанові від 14.06.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав наступне:

- посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у Позивача права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, судами не дано належної оцінки умовам договору №ВПП-100 інвестування будівництва житлового будинку від 22.10.2005, за яким Третя особа зобов`язалася своїми силами і засобами, за рахунок залучених Позивачем коштів, збудувати і передати Позивачу обумовлені житлові приміщення (об`єкти інвестування) площею 288,0 м2, додаткову угоду №2 від 17.03.2010 до вказаного договору, акт прийому-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 18.02.2010, за яким Третьою особою передано у власність Позивача нежитлові приміщення площею 288,0 м2 та акт прийому-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 01.03.2011, за яким Третьою особою передано у власність Позивача відповідно до умов договору від 22.10.2005 та додаткової угоди №2 від 17.03.2010 нежитлові приміщення площею 71,70 м2 з урахуванням та в контексті того, що, відповідно до статті 876 ЦК України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Отже, вказаною статтею закріплено презумпцію права власності замовника на об`єкт будівельних робіт, яка може бути змінена договором сторін. Водночас, судами не досліджено і не встановлено, що за умовами договору та додаткової угоди №2 до нього власником об`єкта будівництва є забудовник - Третя особа;

- першочергово, слід з`ясувати питання наявності/відсутності порушення прав Третьої особи внаслідок прийняття державним реєстратором спірного рішення, тобто, з`ясуванню підлягає питання, яке право Третьої особи при зверненні до Відповідача було порушене рішенням реєстратора і чим підтверджуються факт порушення прав Третьої особи в розумінні стандарту доказування і, як наслідок, чи подано Відповідачу документи, які б підтверджували у встановленому законом порядку факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення реєстратором;

- водночас, під час розгляду справи, суди не в повній мірі врахували вимоги частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою встановлено, що дії державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів не лише з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася про порушення її прав, але й з дня, коли особа могла дізнатися про порушення її прав;

- судами попередніх інстанцій не з`ясовувалися обставини того, чи міг скаржник (Третя особа) дізнатися раніше, ніж 02.02.2022 про прийняття оскаржуваного ним рішення реєстратора та/або, що заважало (стало на заваді) Третій особі дізнатися раніше, ніж 02.02.2022 про порушення її прав. При цьому, слід враховувати, що інформація про речові права на нерухоме майно є загальнодоступною, а тому Третя особа наділена можливістю вчинити дії, спрямовані на перевірку наявності та/або відсутності порушення своїх прав вважаючи, що вона є власником майна.

06.07.2023 справа надійшла до Господарського суду міста Києва

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 07.07.2023, справа передана судді Бондаренко - Легких Г.П.

Ухвалою від 10.07.2023 Господарський суд міста Києва у складі судді Бондаренко - Легких Г.П., прийняв справу до розгляду та призначив підготовче судове засідання на 25.07.2023.

25.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.07.2023 на електронну пошту суду від ТОВ «ВІТА ВЕРІТАС» надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В підготовче судове засідання 25.07.2023 прибули представник позивача та відповідача. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не прибув та про причини неявки суд не повідомив. Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ВІТА ВЕРІТАС» про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача та відклав підготовче судове засідання на 05.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 знято з розгляду дану справу, розгляд якої призначений на 05.09.2023, та визначено нову дату судового засідання на 21.09.2023.

20.09.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника позивача в Житомирському окружному адміністративному суді, а також в клопотанні позивач повідомив про зміну організаційно-правової форми позивача, а саме з ПП «Творча майстерня «Престиж» на ТОВ «Творча майстерня «Престиж» (код ЄДРПОУ: 31902622).

20.09.2023 від ФОП Пакеліані Р.Б. надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

У судовому засіданні 21.09.2023 суд ухвалою повернув позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору та залучив (за власною ініціативою) таку третю особу, а саме ФОП Пакеліані Р.Б. в якості третьої особи-2 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про що постановлено відповідну ухвалу. Підготовче судове засідання відкладено на 17.10.2023.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023, ФОП Пакеліані Р.Б. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/5635/22 в частині повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та направити справу №910/5635/22 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до розгляду.

У судовому засіданні 17.10.2023 представник позивача подав клопотання про поновлення позивачу строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи. Суд на місці ухвалив: зобов`язати позивача на наступне судове засідання надати пояснення щодо знаходження у фізичному користуванні позивача спірного приміщення та щодо забезпечення огляду даного приміщення судом; поновити позивачу строк для подачі доказів та долучити докази до матеріалів справи; відкласти підготовче судове засідання на 28.11.2023.

27.10.2023 на виконання вимог запиту Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року, Господарський суд міста Києва скерував для розгляду матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 по справі № 910/5635/22.

06.11.2023 до суду від третьої особи-2 із самостійними вимогами надійшли пояснення.

20.11.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

28.11.2023 до суду від ФОП Пакеліані Р.Б. надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 28.11.2023 суд протокольною ухвалою повторно зобов`язав позивача надати докази фактичного користування нерухомим майном, що вже були витребувані судом протокольною ухвалою від 17.10.2023.

Також, у судовому засіданні 28.11.2023, суд, заслухавши позицію представників сторін щодо можливості розгляду клопотання про експертизу в даному судовому засіданні до вирішення процесуального статусу ФОП Пакеліані Р. Б., у зв`язку із оскарженням в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2023, дійшов висновку про наступне.

Суд констатує, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/5635/22 (яка на разі оскаржується в апеляційному порядку в частині) суд, повертаючи позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами, зазначив, що самостійна вимога третьої особи повинна бути заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами у справі №910/5635/22, проте, ФОП Пакеліані Р.Б. в своїй позовній заяві заявляє інший предмет позову, ніж предмет позову заявлений ПП «Творча майстерня «Престиж» в рамках даної справи.

Крім того, ФОП Пакеліані Р.Б., вважає, що позивач претендує саме на належне йому нерухоме майно (тобто існує спір про право між такою третьою особою та безпосередньо позивачем), та в більшій мірі підтримує позицію відповідача у справі щодо незаконності реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно за рішенням реєстратора.

Повертаючи позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами, суд, оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою від 21.09.2023, за власною ініціативою, керуючись приписами статті 50 ГПК України, залучив ФОП Пакеліані Р.Б. в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

З огляду на приписи статті 255 ГПК України та згідно ухвали ПАГС від 13.11.2023 про відкриття апеляційного провадження, вбачається, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 саме в частині повернення позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами ФОП Пакеліані Р.Б.

Попри те, що ФОП Пакеліані Р.Б. не погоджується із визначеним процесуальним статусом в якості третьої особи без самостійних вимог, останній подав до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке надійшло до суду 28.11.2023, саме в якості третьої особи без самостійних вимог.

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частини 2, 3 статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 202, 216 ГПК України з огляду на особливості кожної конкретної справи та поведінку самих сторін, підготовче засідання, може бути проведено не в одному судовому засіданні (в тому числі і розгляд клопотання про призначення судової експертизи за певних обставин може бути вирішено не в межах одного судового засідання).

В даному випадку, суд констатує, що наявне спірне питання щодо визначення процесуального статусу учасника справи - а саме ФОП Пакеліані Р. Б. як третьої особи із самостійними вимогами, що наразі вирішується в апеляційному порядку. При цьому, у випадку, вирішення судом першої інстанції клопотання ФОП Пакеліані Р. Б. про призначення судової почеркознавчої експертизи, як клопотання третьої особи без самостійних вимог, існує можливість породити нове спірне процесуальне питання щодо законності судового рішення суду, яким вирішено таке клопотання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, підпункти 17.10 та 17.12 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" також визначають обставини за яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Згідно підпунктів 17.10 та 17.12 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Як зазначалось судом вище, 27.10.2023 до ПАГС було скеровано для апеляційного розгляду лише матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 по справі № 910/5635/22.

Проте, в силу вище встановленого, суд вбачає об`єктивну неможливість продовження розгляду справи №910/5635/22 в тому числі і клопотання ФОП Пакеліані Р. Б. про призначення судової почеркознавчої експертизи до вирішення питання процесуального статусу третьої особи, що наразі вирішується в апеляційному порядку в межах оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/5635/22 в частині повернення позову третьої особи із самостійними вимогами.

Чинний господарський процесуальний закон не впорядковує дії суду, у випадку направлення до суду апеляційної інстанції матеріалів оскарження та встановлення судом першої інстанції об`єктивної неможливості продовження розгляду справи до вирішення процесуального статусу того чи іншого учасника справи в такій справі у зв`язку із оскарженням в апеляційному порядку відповідної ухвали суду першої інстанції.

Інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі N 905/1956/15 (провадження N 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі N 629/847/15-к (провадження N 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі N 922/4519/14 (провадження N 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі N 0306/7567/12 (провадження N 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі N 761/45721/16-ц (провадження N 14-122цс20, пункт 105).

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Вказана позиція висловлена в тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.

Відповідно до ч. 10 статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи все вище зазначене, суд, застосовуючи процесуальну аналогію, керуючись статтею 227 та підпунктом 17.12 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у суді першої інстанції по справі №910/5635/22 до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 по справі №910/5635/22 та повернення матеріалів оскарження до Господарського суду міста Києва.

За таких обставин, суд повідомляє сторін, що клопотання ФОП Пакеліані Р. Б. про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке надійшло до суду 28.11.2023, буде вирішено після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у суді першої інстанції по справі №910/5635/22.

В тому числі, даною ухвалою суд зобов`язує ФОП Пакеліані Р. Б. направити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи іншим учасникам справи, докази про що надати суду.

Крім того, суд встановив, що 20.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що він змінив організаційно-правову форму з приватного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно відомостей з ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом позивача - 31902622, вбачається, що ПП «Творча майстерня «Престиж» припинено 21.07.2023 на підставі рішення щодо реорганізації та зареєстровано ТОВ «Творча майстерня «Престиж».

Згідно з частиною 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З огляду на необхідність вирішення питання щодо процесуального правонаступництва позивача в порядку статті 52 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про вирішення даного питання після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у суді першої інстанції по справі №910/5635/22.

Керуючись статтею 227, п. 17.12 Перехідних положень, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/5635/22 зупинити до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 по справі №910/5635/22 та повернення матеріалів оскарження до Господарського суду міста Києва.

1.1. Зобов`язати ФОП Пакеліані Р. Б. направити іншим учасникам справи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, докази про що надати суду не пізніше 12.01.2024.

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України - з моменту її оголошення і може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в частині зупинення провадження у справі.

Повний текст ухвали складено 11.12.2023.

Суддя Ганна Павлівна Бондаренко - Легких