Рішення

від 07.12.2023 по справі 910/15346/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/15346/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/15346/23

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» (код 31333767, вул. Кропиви Костянтина, 59, смт. Варва, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17600)

до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ( код 37243279, вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033)

про стягнення 2 092 797, 75 грн.,

за участі представників позивача Крищенко Л.В., відповідача Уманця С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - відповідач, Корпорація) про стягнення 2 092 797, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 08.09.2022 №48-ЗБ/2022 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/15346/23; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.10.2023.

19.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

24.10.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

24.10.2023 позивачем подано суду додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 24.10.2023 оголошено перерву до 14.11.2023.

14.11.2023 та 23.11.2023 від відповідача надійшли заяви про розгляд справи без участі представника Корпорації.

Підготовче засідання 14.11.2023 не відбулося через оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду від 15.11.2023 повідомлено сторін про призначення засідання на 22.11.2023.

Суд протокольної ухвалою від 22.11.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.12.2023.

У судовому засіданні 07.12.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 07.12.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.09.2022 Товариством (поклажодавець) і Корпорацією в особі філії «ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (зерновий склад) укладено Договір, за умовами якого:

- поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти зерно на зберігання та в установлений строк зобов`язується повернути зерно поклажодавцю або особі, зазначеній ним як вантажоодержувач, у стані, передбаченому Договором та законодавством (пункт 1.1);

- ранні й пізні зернові культури приймаються зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі відповідно до Додатку №8 Договору та граничного строку зберігання такого зерна:

для ранніх зернових культур - до 01 листопада 2022 року;

для пізніх зернових культур - до 31 травня 2023 року (пункт 1.6);

- кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов Договору (пункт 1.8);

- зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання та здійснює відвантаження зерна поклажодавцю (пункт 3.1);

- після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов`язаний забрати зерно із зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у пунктах 1.6, 12.1 Договору (пункт 3.4);

- зерновий склад зобов`язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений Договором строк зберігання не закінчився (пункт 3.4);

- строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2023 року (пункт 12.1);

- граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до Договору (пункт 12.2);

- зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за 7 днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна (пункт 12.3);

- Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання. В частині виконання зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації - відповідно до умов Договору (пункт 16.1).

Додатковою угодою від 31.05.2023 сторони дійшли згоди про внесення змін до пунктів 1.6, 12.1 та 16.1 Договору, вказавши, що граничний строк зберігання зерна становить - до 30 червня 2023 року.

Додатковою угодою від 01.07.2023 №2 сторони погодили нові тарифи на послуги зернового складу та внесли зміни до пунктів 1.6, 12.1 та 16.1 Договору, а саме:

- у пункті 1.6 змінено граничний строк зберігання зерна: для ранніх зернових культур - до 31 серпня 2023; для пізніх зернових культур - до 31 серпня 2023 року;

- пункт 12.1 викладено в такій редакції: «Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур Поклажодавцю відбувається не пізніше 31 серпня 2023 року»;

- пунктом 16.1 продовжено строк дії Договору до 31.08.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Договір і додаткові угоди підписані уповноваженими особами та скріплені печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон) передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором складського зберігання зерна.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Статтею 27 Закону передбачено, що зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Відповідно до статті 31 Закону поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Згідно із статтею 32 Закону зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Статтею 35 Закону передбачено, що зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

На виконання умов Договору відповідно до:

- реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 14.11.2022 №299 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 263 410 кг; умовно-залікова вага - 225 453 кг;

- реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 14.11.2022 №300 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 22 870 кг; умовно-залікова вага - 19 264 кг;

- реєстру від 15.11.2022 №301 - 214 910 кг; умовно-залікова вага 177 451 кг;

- реєстру від 15.11.2022 №302 - 328 820 кг; умовно-залікова вага 280 055 кг;

- реєстру від 16.11.2022 №310 - 233 380 кг; умовно-залікова вага 179 213 кг;

- реєстру від 16.11.2022 №311 - 117 350 кг; умовно-залікова вага - 100 393 кг.

Таким чином, за Договором і вказаними реєстрами по умовно-заліковій вазі передано 981 829 кг (фактична вага - 1 180 740 кг).

Слід зазначити, що протягом строку дії Договору зерновий склад на запит позивача відвантажував зерно кукурудзи.

Товариством було подано такі заявки на відвантаження:

- від 03.02.2023 зерно кукурудзи у кількості 982 000 кг;

- від 29.06.2023 - у кількості 606 000 кг;

- від 06.07.2023 - у кількості 606 000 кг;

- від 18.07.2023 - у кількості 485 109 кг;

- від 03.08.2023 - у кількості 485 109 кг;

- від 28.08.2023 - у кількості 440 589 кг.

У свою чергу, відповідачем було відвантажено:

- 14.02.2023 - 376 300 кг; - 07.07.2023 - 120 420 кг; - 04.08.2023 - 44 520 кг.

Відповідно до складської квитанції від 04.08.2023 №25 (серії ББ №898931) на зберіганні у відповідача знаходиться залишок переданої на зберігання кукурудзи у кількості 440 589 кг; зерновий склад зобов`язується зберігати зерно в строк до 31.08.2023.

Слід зазначити, що позивач у заявці від 03.02.2023 вказано про відвантаження всього залишку зерна кукурудзи у кількості 982 000 кг, втім відповідачем вказана заявка була виконана частково.

18.07.2023 Товариство ще раз подало заявку на відвантаження 485 109 кг зерна, яке знаходилось на зберіганні відповідача згідно складської квитанції від 07.07.2023 №13 з додатками (супровідний лист отримано представником відповідача 19.07.2023, про що свідчить відмітка та вх.№ з датою отримання), проте зерно не було відвантажене.

03.08.2023 позивачем надіслано ще одну заяву на відвантаження зерна з додатками, в якій просило забезпечити відвантаження зерна кукурудзи в кількості 485 109 кг автомобільним транспортом у строк не пізніше 13.08.2023.

02.08.2023 Товариство надіслало на адресу відповідача письмову вимогу №02/08-01 про негайне (протягом 3 робочих днів) визначення дати відвантаження зерна та у цю ж дату повернення переданого на зберігання зерно кукурудзи в кількості 485 109 кг.

Слід зазначити, що листом від 03.08.2023 №134 філія «ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» повідомила, що протягом липня планувалось проводити ремонтні роботи, але в подальшому строки таких робіт було перенесено, проте 04.08.2023 є можливість відвантажити біля 50 т кукурудзи; решту кукурудзи планується відвантажити після 20.08.2023.

28.08.2023 Товариство надіслало вимогу про повернення зерна, подало заявку на відвантаження з доданими документами та просило повернути зі зберігання 440 589 кг зерна кукурудзи.

Втім, відповідач вказану заявку не виконав і зерно не відвантажив.

Довідкою від 01.09.2023 №628 відповідач підтвердив, що станом на 31.08.2023 у нього на зберігання знаходиться кукурудза 3 класу кормові потреби урожаю 2022 року, умовно-залікова вага 440 589 кг.

Слід зазначити, що строк Договору та строк зберігання кукурудзи сплинув, однак, Корпорація зобов`язання за Договором не виконала та зерно позивачу не відвантажила.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем після отримання складської квитанції від 04.08.2023 №25 не було надано нової заяви на відвантаження з повним пакетом документів, а тому, на думку Корпорації, у неї не виник обов`язок відвантажити зерно кукурудзи.

Також, відповідач вказав, що ним не отримано заяву від 28.08.2023.

Вказані доводи Корпорації спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Так, заява від 28.08.2023 з додатками була надіслана позивачем відповідачу цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком про надсилання поштового відправлення №1760002789734, яке було отримано відповідачем 08.09.2023.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість кукурудзи у розмірі 2 092 797,75 грн, яка не була повернута відповідачем.

Довідкою від 04.10.2023 №715 відповідач, зокрема, підтвердив, що за результатами інвентаризації було виявлено нестачу зерна кукурудзи 3 класу урожаю 2022 року по контрагенту Товариству в кількості 430 929 кг.

Частиною першою статті 33 Закону визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 34 Закону збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового склад) відшкодування вартості цього зерна.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як встановлено судом вище, відповідач не повернув зі зберігання 440 589 кг зерна кукурудзи 3 класу 2022 року врожаю.

Відповідно до експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 18.09.2023 №ЧК-416 середньо-ринкова гуртова ціна на кукурудзу 3-го класу врожаю 2022 року станом на 15.09.2023 по Полтавській області становить 4 750 грн за тону.

За розрахунком позивача розмір збитків, враховуючи вказаний вище висновок, складає 2 092 797,75 грн (440,589 т х 4 750 грн).

Слід зазначити, що відповідач не надав достовірних, належних, допустимих і вірогідних доказів, які б підтверджували наявність зерна, переданого позивачем, на складі та можливість повернути його зі зберігання в натурі.

Також, Корпорація не подала суду документального підтвердження іншої вартості зерна, ніж визначена висновком від 18.09.2023 №ЧК-416.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ( код 37243279, вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» (код 31333767, вул. Кропиви Костянтина, 59, смт. Варва, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17600) 2 092 797,75 грн та 31 391,37 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2023.

Суддя Ігор Курдельчук