Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/15346/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/15346/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

представники сторін в судове засідання 25.03.2024 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023

у справі №910/15346/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА»

до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

про стягнення 2 092 797,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі -відповідач) про стягнення 2 092 797, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 08.09.2022 №48-ЗБ/2022, а саме відповідач не виконав свій обов`язок з повного повернення належного позивачу зерна кукурудзи. Враховуючи відсутність жодних доказів вчинення відповідачем усіх належних заходів з виконання умов договору по оплатному зберіганню майна поклажодавця, наявні підстави для відшкодування збитків.

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.12.2023 у справі №910/15346/23 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» 2 092 797,75 грн та 31 391,37 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що довідкою від 04.10.2023 №715 відповідач підтвердив, що за результатами інвентаризації було виявлено нестачу зерна кукурудзи 3 класу урожаю 2022 року по контрагенту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» в кількості 430 929 кг. Оскільки відповідач не повернув зі зберігання 440 589 кг зерна кукурудзи 3 класу 2022 року врожаю та враховуючи приписи Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» позовні вимоги визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що згідно пунктів 6.1. та 6.3 укладених сторонами Договорів відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом за умови надання Поклажодавцем наступних документів: письмової заяви встановленої форми (згідно Додатку № 5 до Договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту, дати відвантаження, способу відвантаження зерна, переліку транспортних засобів, водіїв та експедиторів; оригіналу першого примірника складського документу на зерно; довіреності на отримання зерна із зазначенням його кількості; підписаного Поклажодавцем акта звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження.

Крім того, відповідач наголошує, що відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом за наступних умов: заява на відвантаження зерна надана Поклажодавцем Зерновому складу не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати відвантаження (п. 6.1. Договору); кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна узгоджені Поклажодавцем із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей Зернового складу, погодних умов та інших факторів (п. 6.1. Договору); Поклажодавцем здійснена повна оплата послуг Зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна (п. 6.6. Договору).

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не встановлено факту виконання позивачем умов Договору щодо надання акта звірки взаємних розрахунків та проведення 100% попередньої оплати за надані послуги по відвантаженню зерна.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15346/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23.

Матеріали справи №910/15346/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді Кравчука Г.А з 22.01.2024 на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 відмовлено Акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.03.2024 о 12 год. 45 хв. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 21.02.2024.

14.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що вимога про надання підписаного акту звірки на дату відвантаження, а також вимога про повну сплату за надані послуги не може бути виконана поклажодавцем на момент подання заявки про відвантаження, оскільки: саме після отримання зерновим складом заявки на відвантаження такий зерновий склад визначає дату відвантаження з урахуванням своїх технічних можливостей та повідомляє таку дату поклажодавцю; виходячи з погодженої зерновим складом майбутньої дати відвантаження, зерновий склад має порахувати вартість наданих послуг та виставити відповідний рахунок; саме після визначення зерновим складом дати відвантаження поклажодавець може скласти акт звірки саме на дату, визначену зерновим складом як дату відвантаження, і підписати такий акт звірки.

На думку позивача трактування відповідачем умов договору складського зберігання щодо одночасного подання акту звірки та доказів оплати за послуги разом з поданням заявки на відвантаження є помилковим.

У судовому засіданні 12.03.2024 оголошено перерву до 25.03.2024 до 10 год. 20 хв.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 25.03.2024 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно з вимогами статті 216 ГПК України.

Таким чином, оскільки позивач та відповідач повідомлені судом апеляційної інстанції, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/15346/23 розглядається за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

08.09.2022 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» (поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством «Державна продовольча-зернова корпорація України» в особі філії АТ «ДПЗКУ» «ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (зерновий склад) укладено Договір складського зберігання зерна №48-ЗБ/2022, за умовами якого поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти зерно на зберігання на умовах, визначених Договором, і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством (пункт 1.1).

Згідно пункту 1.6. Договору ранні й пізні зернові культури приймаються зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі відповідно до Додатку №8 Договору та граничного строку зберігання такого зерна:

для ранніх зернових культур - до 01 листопада 2022 року;

для пізніх зернових культур - до 31 травня 2023 року.

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов Договору (пункт 1.8.).

Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання та здійснює відвантаження зерна поклажодавцю (пункт 3.1.).

Після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов`язаний забрати зерно із зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у пунктах 1.6, 12.1 Договору (пункт 3.4.).

Зерновий склад зобов`язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений Договором строк зберігання не закінчився (пункт 3.5.).

Строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2023 року (пункт 12.1.).

Граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до Договору (пункт 12.2.).

Зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за 7 днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна (пункт 12.3.).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.05.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання. В частині виконання зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації - відповідно до умов Договору (пункт 16.1.).

На виконання умов Договору відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 14.11.2022 №299 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 263 410 кг; умовно-залікова вага - 225 453 кг.

Відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 14.11.2022 №300 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 22 870 кг; умовно-залікова вага - 19 264 кг.

Відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 15.11.2022 №301 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 214 910 кг; умовно-залікова вага 177 451 кг;

Відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 15.11.2022 №302 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 328 820 кг; умовно-залікова вага 280 055 кг;

Відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 16.11.2022 №310 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 233 380 кг; умовно-залікова вага 179 213 кг;

Відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком від 16.11.2022 №311 зерновий склад прийняв від поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 117 350 кг; умовно-залікова вага - 100 393 кг.

Таким чином, за Договором і вказаними реєстрами по умовно-заліковій вазі передано позивачем відповідачу зерна кукурудзи у кількості 981 829 кг (фактична вага - 1 180 740 кг).

Додатковою угодою від 31.05.2023 №2 сторони дійшли згоди про внесення змін до пунктів 1.6, 12.1 та 16.1 Договору, вказавши, що граничний строк зберігання зерна становить - до 30.06.2023.

Додатковою угодою від 01.07.2023 №2 сторони погодили нові тарифи на послуги зернового складу та внесли зміни до пунктів 1.6, 12.1 та 16.1 Договору, а саме:

- у пункті 1.6 змінено граничний строк зберігання зерна: для ранніх зернових культур - до 31.08.2023; для пізніх зернових культур - до 31.08.2023;

- пункт 12.1 викладено в такій редакції: «Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур Поклажодавцю відбувається не пізніше 31.08.2023»;

- пунктом 16.1 продовжено строк дії Договору до 31.08.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Протягом 2023 року позивачем було подано заявки відповідачу:

від 03.02.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 982 000 кг;

від 29.06.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 606 000 кг;

від 06.07.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 606 000 кг;

від 18.07.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 485 109 кг;

від 03.08.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 485 109 кг;

від 28.08.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 440 589 кг.

Згідно відомостей вагових журналів відповідачем було відвантажено зерна кукурудзи: 14.02.2023 - 376 300 кг; 07.07.2023 - 120 420 кг; 04.08.2023 - 44 520 кг.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до складської квитанції від 04.08.2023 №25 (серії ББ №898931) на зберіганні у відповідача знаходиться залишок переданої на зберігання кукурудзи у кількості 440 589 кг; зерновий склад зобов`язується зберігати зерно в строк до 31.08.2023.

Позивачем у заявці від 03.02.2023 вказано про відвантаження всього залишку зерна кукурудзи у кількості 982 000 кг, втім відповідачем вказана заявка була виконана частково.

02.08.2023 позивачем надіслало на адресу відповідача письмову вимогу №02/08-01 про негайне (протягом 3 робочих днів) визначення дати відвантаження зерна та у цю ж дату повернення переданого на зберігання зерна кукурудзи в кількості 485 109 кг.

Листом від 03.08.2023 №134 філія «ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» повідомила, що протягом липня планувалось проводити ремонтні роботи, але в подальшому строки таких робіт було перенесено, проте 04.08.2023 є можливість відвантажити біля 50 т кукурудзи; решту кукурудзи планується відвантажити після 20.08.2023.

28.08.2023 позивачем надіслано вимогу про повернення зерна кукурудзи, подано заявку на відвантаження з доданими документами та з проханням повернути зі зберігання 440 589 кг зерна кукурудзи.

Відповідач вказану заявку не виконав і зерно не відвантажив.

Довідкою від 01.09.2023 №628 відповідач підтвердив, що станом на 31.08.2023 у нього на зберігання знаходиться кукурудза 3 класу кормові потреби урожаю 2022 року, умовно-залікова вага 440 589 кг.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем після отримання складської квитанції від 04.08.2023 №25 не було надано нової заявки на відвантаження з повним пакетом документів, а тому, на думку відповідача, у нього не виник обов`язок відвантажити зерно кукурудзи.

Також, відповідач вказав, що ним не отримано заявку від 28.08.2023.

Суд першої інстанції спростував вказані доводи відповідача, з чим погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Заявка від 28.08.2023 з додатками була надіслана відповідачу цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком про надсилання поштового відправлення №1760002789734, яке було отримано відповідачем 08.09.2023 (а.с -128).

Довідкою від 04.10.2023 №715 відповідач підтвердив, що за результатами інвентаризації було виявлено нестачу зерна кукурудзи 3 класу урожаю 2022 року по контрагенту Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-НОВА» в кількості 430 929 кг.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором складського зберігання зерна, не забезпеченням збереження переданого йому майна, в зв`язку з чим діями останнього були нанесені збитки позивачу.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Згідно ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Постановою КМУ від 11.04.2003 №510 "Про затвердження Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна" (зі змінами) затверджено Типовий договір складського зберігання зерна (надалі Постанова КМУ №510).

Відповідно до п. 1.9. Договору складського зберігання зерна №48-ЗБ/2022 від 08.09.2022 сторони узгодили, що при виконанні умов договору вони керувалися "Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - Положення), що затверджене наказом ПАТ "ДПЗКУ" від 22.06.2017 №136, яке розміщене на сайті www.pzcu.gov.ua.

У відповідності до п. 1.6. Договору граничний строк зберігання був визначений для ранніх зернових культур - до 01.11.2022; для пізніх зернових культур - до 31.05.2023.

Заявки позивача від 03.02.2023 на відвантаження залишку зерна кукурудзи у кількості 982 000 кг, від 29.06.2023 у кількості 606 000 кг, від 06.07.2023 у кількості 606 000 кг; від 18.07.2023 у кількості 485 109 кг; від 03.08.2023 у кількості 485 109 кг; від 28.08.2023 у кількості 440 589 кг, яке зберігалось у відповідача на момент подання цих заявок, були виконані відповідачем частково.

Додатковою угодою від 31.05.2023 №2 сторони дійшли згоди про внесення змін до пунктів 1.6, 12.1 та 16.1 Договору, вказавши, що граничний строк зберігання зерна становить - до 30.06.2023.

Додатковою угодою від 01.07.2023 №2 сторони погодили нові тарифи на послуги зернового складу та внесли зміни до пунктів 1.6, 12.1 та 16.1 Договору, а саме:

- у пункті 1.6 змінено граничний строк зберігання зерна: для ранніх зернових культур - до 31.08.2023; для пізніх зернових культур - до 31.08.2023;

- пункт 12.1 викладено в такій редакції: «Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур Поклажодавцю відбувається не пізніше 31.08.2023»;

- пунктом 16.1 продовжено строк дії Договору до 31.08.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 31.08.2023 термін зберігання за Договором складського зберігання зерна закінчився, і у відповідача залишилось зерно кукурудзи 3-го класу врожаю 2022 позивача, яке не зважаючи на направлені від позивача заявки на відвантаження, відповідачем не було повернуто.

За приписами ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно п.3.4, 7.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики №198 від 27.06.2003, при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. При отриманні зерна від зернового складу поклажодавець зобов`язаний повернути зерновому складу обидві частини подвійного складського свідоцтва в момент відвантаження зерна в обмін на товарно-транспортну накладну (квитанцію), про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Таким чином, законодавчими актами, які регулюють порядок обігу складських документів на зерно, передбачений певний порядок передачі оригіналу складської квитанції від поклажедавця до зернового складу. Саме такий порядок обміну документами унеможливлює шахрайські чи недобросовісні дії з боку одного з учасників правовідносин.

Враховуючи викладене, оригінал складського документа повертається зерновому складу лише тоді, коли зерновий склад вже оформив документ, що посвідчує відвантаження зерна, яким є товаро-транспортна накладна, яка в свою чергу оформлюється після навантаження зерна в автотранспорт поклажедавця.

Типовий договір складського зберігання зерна також не містить вимог по передачі складського документа зерновому складу до моменту навантаження зерна в автотранспорт поклажедавця.

При цьому, п. 29 Типового договору передбачено, що договір може містити інші умови, але тільки ті що не суперечать діючому законодавству.

Оскільки діючі нормативні акти мають більшу юридичну силу ніж договір, сторона, яка у господарських правовідносинах керувалась актами законодавства є такою, що діяла правомірно.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення зерна зі зберігання та повідомлення про дату та час для відвантаження належної позивачу продукції, виставити рахунок на надані послуги включно з послугами по відвантаженню зерна та надати акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження, а також повідомлено відповідача, що на визначену дату відвантаження позивач зобов`язується оплатити послуги в повному обсязі та надати повний пакет оригінальних примірників документів, що передбачений п. 6.3. Договору, однак, відповідачем так і не було вчинено жодних належних дій щодо повернення зерна зі зберігання.

Оскільки в направлених позивачем заявках на відвантаження зерна були вказані складські квитанції видані відповідачем, то відповідач мав можливість перевірити дійсність вимоги щодо отримання зерна та видані позивачу складські квитанції у Реєстрі зернового складу, який ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 «Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», та до якого вноситься за порядковим номером інформація про складський документ.

Слід також зазначити, що заявки на відвантаження кукурудзи частково були прийняті відповідачем як належно оформлені документи та частково виконані, але остаточне повернення зазначеної в них кількості товару не відбулось, - ні в строк до 31.05.2023, ні в продовжений сторонами додатковою угодою від 01.07.2023 №2 до договору складського зберігання зерна №48-ЗБ/2022 граничний строк зберігання до 31.08.2023, що також свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з повернення товару позивачу.

Крім того, згідно п.12.3. договору, зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за 7 днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити Поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна.

Проте, зерновий склад не повідомив позивачу можливу граничну дату відвантаження, і більше того, не відповів на вимоги позивача визначити таку дату.

Крім того, вже після подання позову у даній справі відповідач листом №715 від 04.10.2023 повідомив позивача про проведення інвентаризації залишків зерна кукурудзи та про виявлення нестачі кукурудзи 3 - го класу врожаю 2022 року по контрагенту позивачу в кількості 430 929 кг.

Тобто, відповідач підтвердив, що зерно кукурудзи, яке знаходилось у нього на зберіганні, втрачено.

При наданні оцінки діям сторін з виконання укладеного ними договору складського зберігання зерна, судом також враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.05.2023 у справі №909/1191/21, в якій Велика Палата зауважила наступне:

« 11. Колегія суддів КГС ВС зазначила, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб».

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи імперативні приписи ст. 953 ЦК України та ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" стосовно обов`язку зберігача (зернового складу) на першу вимогу поклажодавця повернути річ та неможливість обмеження цього права ніякими додатковими умовами та застереженнями, посилання відповідача на ненадання позивачем оригіналу складської квитанції та акту звірки взаєморозрахунків, який за умовами договорів має складатись на дату відвантаження (на момент подання заявки така дата, ще не визначена та поклажодавцю не відома) розцінюється судом як обмеження з боку відповідача права власності позивача на належне йому майно та недобросовісна поведінка відповідача спрямована на ухилення від виконання своїх обов`язків за договорами.

Що стосується посилань відповідача на те, що станом на 30.06.2023 у позивача перед зерновим складом утворилась заборгованість у розмірі 65 397, 13 грн за зберігання зерна і саме наявність цієї заборгованості стала однією з причин відмови позивачу у видачі зерна, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на 31.08.2023 (граничний строк зберігання за Договорами складського зберігання зерна) позивач не зміг реалізувати свій намір забрати зерно зі зберігання через бездіяльність відповідача. Після продовження строку дії договорів зберігання до 31.08.2023 позивачем вчинялись дії щодо повернення зерна зі зберігання, однак, як підтверджено матеріалами справи відповідач ухилявся від повернення сільгосппродукції. Таким чином, прострочення виконання відбулось саме з боку відповідача, тому його посилання на прострочення виконання обов`язку оплати з боку позивача є невірним тлумаченням приписів ч.3 ст.538 ЦК України.

Крім того, якщо відповідач вважає порушеними строки оплати послуг, то він не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості, або застосувати передбачену п.11.5 Договору можливість погасити заборгованість зерном позивача в односторонньому порядку.

Будь-яких доказів того, що станом на дату прийняття рішення, відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо передачі позивачеві зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 440 589 кг, відповідач, у порушення приписів ст.ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин третьої - четвертої статті 225 Господарського кодексу України та частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Статтею 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Обґрунтовуючи розмір збитків, позивач у позовній заяві посилався на норми статті 225 Господарського кодексу України та частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України і визначив збитки в розмірі 2 092 797,75 грн враховуючи вартість зерна кукурудзи 3-го класу врожаю 2022 року у кількості 440, 589 т станом на 15.09.2023 відповідно до експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 18.09.2023 №ЧК-416, за яким середньо-ринкова гуртова ціна на кукурудзу 3-го класу врожаю 2022 року станом на 15.09.2023 по Полтавській області становить 4 750 грн за тону.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №916/2740/17, зазначив, що передумовою правильного розрахунку суми збитків є визначення цін, виходячи з яких здійснюється розрахунок. При визначення розміру збитків враховуються ринкові ціни на товари, послуги, роботи.

У цивільному законодавстві відсутнє уніфіковане поняття ринкової ціни. При цьому у статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна визначається як ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Виходячи зі змісту положень частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України та частин 3-4 статті 225 Господарського кодексу України, день, на який визначається розмір ринкових цін залежить від способу задоволення вимоги кредитора. Так, при добровільному відшкодуванні збитків ринкові ціни визначаються на день задоволення ним вимог кредитора, а у разі якщо боржник ухиляється від відшкодування збитків, розмір ринкових цін встановлюється на день пред`явлення позову. Ці правила встановлення ринкових цін є загальними, при цьому суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, взявши до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Законом не визначаються обставини, які можуть бути підставою для такого рішення. Суд керується загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості та розумності. Тобто, ухвалюючи рішення, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора, але запобігти його безпідставному збагаченню.

Відповідачем не заявлялося жодних зауважень щодо невідповідності визначеної Чернігівською торгово-промисловою палатою у експертному висновку №ЧК-416 від 18.09.2023 середньо-ринкової гуртової ціни станом на 15.09.2023 кукурудзи 3-го класу врожаю 2022 року.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експертизи є одним із засобів доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи доведення позивачем протиправної бездіяльності відповідача з повернення позивачу за вимогами останнього переданого на складське зберігання зерна кукурудзи врожаю 2022 року кількістю 440 589 кг, чим завдано позивачу реальні збитки у розмірі 2 092 797, 75 грн, не спростовані відповідачем, наявність причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача з повернення позивачу за вимогою останнього переданого на складське зберігання зерна кукурудзи врожаю 2022 року кількістю 440 589 кг та завданими позивачу внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідача збитків у розмірі 2 092 797, 75 грн, вину відповідача у завданні позивачу вказаних реальних збитків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача збитків на загальну суму 2 092 797, 75 грн.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

4. Матеріали справи №910/15346/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.04.2024 після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

Л.Г. Сітайло