Рішення

від 09.11.2023 по справі 910/11140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 910/11140/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Будтепло»

про стягнення 52 692,72 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Пироженко А.О.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Будтепло» (надалі відповідач) про стягнення 52 692,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2023 року відкрито провадження у справі № 910/11140/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року розгляд справи відкладено на 19.10.2023 року.

У зв`язку з незапланованою відпусткою судді судове засідання у справі № 910/11140/23 не відбулося, тому розгляд справи було перенесено на 09.11.2023 року.

В судовому засіданні 09.11.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням поданих 19.10.2023 року уточнень, представник відповідача в судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору подав докази часткового погашення заявленої у позові суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 09.11.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Вишгородської міської ради від 06.08.2021 року № 10/1 «Про безоплатне прийняття юридичної особи Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» та майна у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району», змінено назву з «Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» на «Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» (позивач).

Відповідно до п. 1.2 статуту підприємства Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа».

Між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Будтепло» (відповідач) 07.02.2020 року був укладений Договір оренди нерухомого майна № 48/20 (далі - Договір), за яким позивач передав відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 65,0 кв.м у будівлі станції тепловодопостачання, що розташована за адресою: 07301, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-1, яке перебувало на балансі позивача.

Пунктом 3.7 Договору було встановлено, що орендар повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

30.11.2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вищевказаного Договору оренди нерухомого майна, у відповідності до якої домовилися про розірвання Договору з 30.11.2022 року.

Орендар повернув майно з оренди за Актом приймання-передачі (повернення) майна від 30.11.2022 року.

У відповідності до п. 3.10 Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує позивачу орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно, тобто до 30.11.2022 року.

Закінчення строку Договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити позивачу заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи штрафні санкції.

Також згідно з п. 3. Додаткової угоди № 1 розірвання основного договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість по орендній платі, що виникла на дату розірвання основного Договору. Крім того, обов`язок вчасної сплати орендної плати по Договору передбачався п. 6.3.3 Договору, відповідно до якого відповідач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 Договору.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору оренди (відповідач здійснював лише часткові проплати), за відповідачем виникла прострочена заборгованість в загальній сумі 36 359,45 грн.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань по сплаті орендних платежів, позивач у позові просить стягнути з відповідача на підставі п 3.6 Договору пеню в сумі 7 080,52 грн., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 1 482,33 грн. 3% річних та 6 861,42 грн. інфляційних.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомив про сплату відповідачем основного боргу в сумі 36 359,45 грн. В решті вимог позов підтримав.

Відповідач в ході розгляду спору подав докази сплати основної заборгованості в сумі 36 359,45 грн., заперечував проти стягнення штрафних санкцій, посилаючись на неправильний розрахунок та дію обставин непереборної сили.

Погашення відповідачем основної заборгованості після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв`язку з самостійним врегулюванням заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 36 359,45 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає закриттю.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Щодо посилання відповідача на недоліки розрахунку, суд зазначає, що умовами Договору передбачено стягнення пені протягом усього періоду існування заборгованості. Пеня нарахована по кожному періоду окремо з врахуванням фактичних періодів прострочення сплат. Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Щодо посилання відповідача на неможливість виконання умов Договору у зв`язку з введенням воєнного стану, суд зазначає, що наразі всі державні органи та суб`єкти господарювання працюють в особливих умовах - умовах воєнного стану. Відповідачем не обґрунтовано яким чином воєнний стан перешкоджав йому виконати умови Договору ще з 2021 року до 24.02.2022 року та після відведення загрози від Київської області з квітня 2022 року.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 7 080,52 грн. пені, 1 482,33 грн. 3% річних та 6 861,42 грн. інфляційних обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 080,52 грн. пені, 1 482,33 грн. 3% річних та 6 861,42 грн. інфляційних, в решті вимог провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з врегулюванням спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 799,45 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, решта сплаченого судового збору в сумі 1884,55 грн. з вимог, щодо яких закрито провадження у справі, підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Будтепло» про стягнення 52 692,72 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Будтепло» (04655, м. Київ, п-т С.Бандери, 16, код ЄДРПОУ 40384579) на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3в, код ЄДРПОУ 13713569) 7 080,52 грн. пені, 1 482,33 грн. 3% річних, 6 861,42 грн. інфляційних та 799,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3в, код ЄДРПОУ 13713569) 1884,55 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Закрити провадження у справі № 910/11140/23 в частині позовних вимог Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Будтепло» про стягнення 36 359,45 грн. боргу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 12.12.2023 року