Рішення

від 13.12.2023 по справі 911/2902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2902/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія «ЕНТЕРКРІТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „КРЕДО»

про стягнення 43 279, 64 грн,

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія «ЕНТЕРКРІТ» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „КРЕДО» (надалі-відповідач) про стягнення 43 279, 64 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач сплатив на його користь страхове відшкодування, але не у повному обсязі, зокрема, згідно зі звітом № 02/05/23 від 02.05.2023 вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 115 965, 69 грн, проте відповідач сплатив на користь позивача лише 72 486, 05 грн, так, за розрахунком позивача розмір заподіяною шкоди складає 43 279, 64 грн, з яких 3 000, 00 грн вартість послуг із виконання вказаного звіту.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/2902/23, її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача та відповідача належним чином завірену копію звіту про оцінку №3009607/04/23.

Суд зазначає, що витребувані судом документи до суду не надходили.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 34.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт не повернувся до суду, а як вбачається з трекінгу поштового відправлення №0600049026940 - 05.10.2023 відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

Також про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 25.09.2023, яка отримана останнім 06.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку ухвали до його електронного кабінету.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 позивач є власником транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21.04.2023 о 17 год. 25 хв. по вулиці Вокзальна, 5 у місті Буча, Київської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Peugeot 307» реєстраційний номер НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 02.06.2023 в справі №367/3460/23, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема, належному позивачу транспортному засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Peugeot 307» реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована відповідачем на підставі полісу № 212604490 з лімітом відповідальності по майну в сумі 160 000,00 грн та франшизою 3 200, 00 грн.

03.05.2023 власник транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до відповідача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому просив здійснити страхове відшкодування за зазначеними реквізитами позивача.

Як зазначає позивач відповідачем 24.08.2023 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 72 486, 05 грн без ПДВ, на підтвердження чого надає скріншот з телефону.

У відповіді Національного Банку України за вих. № 14-0004/66357 від 08.09.2023, зазначено, що відповідно до звіту №3009607/04/23 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Чистяков С.М., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 83 530, 26 грн включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали (75 686, 05 грн без ПДВ), відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 72 486, 05 грн за вирахуванням суми ПДВ та франшизи (3 200, 00 грн), також останнім сплачено пеню в розмірі 2 009, 75 грн.

Звіт №3009607/04/23 про оцінку колісного транспортного засобу, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Чистяков С.М. в матеріалах справи відсутній.

Не погоджуючись із виплаченою сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до оцінювача ОСОБА_2 для проведення оцінки майна (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 4816 від 23.12.2006)

Як убачається із звіту про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу № 02/05/23 від 02.05.2023, складений оцінювачем Семенченком П.О., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,5185) складає 130 699, 83 грн (115 965, 69 грн без ПДВ), дата оцінки 25.04.2023.

Відповідно до рахунку-фактури № 21-04-23 від 26.04.2023 виставленого ФОП Семенченком П.О. послуги з виконання вказаного вище звіту склали 3 000, 00 грн.

Також у матеріалах справи наявний акт №02/05/23 огляду транспортного засобу Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складений ОСОБА_2 та в якому відсутня дата складання акта.

Відповідно до ремонтної калькуляції №02/05/23 від 25.04.2023 з сайту Audatex вартість ремонту транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 182 113, 98 грн.

За розрахунком позивача загальний розмір майнової шкоди складає 118 965, 69 грн (115 965, 69 грн (вартість відновлювального ремонту) + 3 000, 00 грн (вартість послуг з виконання звіту №02/05/23)

У зв`язку з тим, що відповідач не повністю сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 43 279, 64 грн (118965, 69 грн 72 486, 05 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) 3 200, 00 грн (франшиза)).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 1 ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як встановлено судом вище власник транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 03.05.2023 звернувся до відповідача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому просив здійснити страхове відшкодування за зазначеними реквізитами позивача.

Пунктом 36.1. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У відповіді Національного Банку України за вих. № 14-0004/66357 від 08.09.2023, зазначено, що відповідно до звіту №3009607/04/23 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Чистяков С.М., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 83 530, 26 грн включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали (75 686, 05 грн без ПДВ), відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 72 486, 05 грн за вирахуванням суми ПДВ та франшизи (3 200, 00 грн).

Також позивач зазначає, що відповідачем 24.08.2023 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 72 486, 05 грн без ПДВ, на підтвердження чого надає скріншот з телефону.

Не погоджуючись із виплаченою сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до оцінювача Семенченка П.О. для проведення оцінки майна, яким складено звіт про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу № 02/05/23 від 02.05.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,5185) складає 130 699, 83 грн (115 965, 69 грн без ПДВ), дата оцінки 25.04.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У силу ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування(ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Також суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 в яких зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем звіт про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу № 02/05/23 від 02.05.2023, оскільки датою ДТП є 21.04.2023, а звіт виконаний на дату 25.04.2023, крім того звіт виконаний оцінювачем ОСОБА_2 , тоді як відповідно до п.34.4 ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Також у матеріалах справи наявний акт №02/05/23 огляду транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складений ОСОБА_2 та в якому відсутня дата складання акта та ремонтна калькуляція №02/05/23 від 25.04.2023, суд зазначає, що у вказаних документах відсутні відомості, що вони складалися саме внаслідок ДТП, яке відбулося 21.04.2023.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній документ станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який міг би підтвердити фактичний розмір понесених збитків.

Позивач інших допустимих та належних доказів, які б підтверджували розмір відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 та суму збитку в розмірі 40 279, 64 грн, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надав та з клопотанням про проведення судової авто товарознавчої експертизи не звертався.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення 40 279, 64 грн страхового відшкодування.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд також відмовляє в задоволені позову в частині 3 000, 00 грн витрат на виконання вказаного вище звіту.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія «ЕНТЕРКРІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „КРЕДО» про стягнення 43 279, 64 грн відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова