Рішення

від 13.12.2023 по справі 922/4258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4258/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" до Акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря":

- суму курсової різниці згідно офіційного курсу гривнi по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України відповідно до умов договору №СШ/165-2 про закупівлю товару від 29.05.2020 р. в розмірі 110 993 (сто десять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 38 коп.

- три відсотки рiчних - 12 178 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 15 коп.;

- інфляційні втрати 93 510 (дев`яносто три тисяч п`ятсот десять) грн. 20 коп.

- пеню у розмірі подвійної ставки НБУ на загальну суму 172 855 (сто сімдесят дві тисячi вiсiмсот п`ятдесят п`ять) грн 95 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.10.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/4258/23 та визначено її до розгляду судді Ольшанченко В.І.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 23.10.2023, у зв`язку з хворобою судді Ольшанченко В.І. здійснено повторний автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

15.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №31298) та клопотання (вх. №31301) про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні. При цьому, в обґрунтування необхідності розгляду справи в загальному позовному провадженні, відповідач вказує на те, що справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, а саме, надання усіх необхідних доказів та уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 16.11.2023 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні відмовлено.

20.11.2023 року до суду надійшов зустрічний позов по справі (вх. № 31792).

Ухвалою від 04.12.2023 року зустрічний позов по справі (вх. № 31792 від 20.11.2023) було повернуто без розгляду.

Відповідачем подано відзив (вх. № 31298 від 15.11.2023) про відмову в задоволенні позову, і в якому зазначено:

- щодо суми курсової різниці згідно офіційного курсу гривнi по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України відповідно до умов договору №СШ/165-2 про закупівлю товару від 29.05.2020 р. (далі - договір) в розмірі 110 993: сторонами договору не підписано додаткову угоду по узгодженню курсоої різниці, що передбачено пунктом 3.3.2. договору.

- щодо нарахування пені: заявлено застосування позовної давності в в один рік, та зроблено посилання на статтю 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені не більше ніж за шість місяців з дня прострочення зобов`язання по оплаті за договором.

- щодо інфляційних втрат: частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

У відповіді на відзив (вх. № 31980 від 22.11.2023) позивач наголосив, що ним було направлено супровідний лист-вимогу за вих. № 18 від 11.08.2023 року разом із підписаними позивачем додатковими угодами до договору від 28.02.2023 року (відповідно до форми додатку 2 договору) стосовно замін Спеціфікації № 17 від 11.01.2022 року на Спеціфікацію № 17/1 від 28.02.2023 року та Спеціфікації № 18 від 25.01.2022 року - на Спеціфікацію № 18/1 від 28.07.2023 року; даний лист було отримано відповідачем, однак проігноровано.

Також позивач у відповіді на відзив, що стосовно заявленої позовної давності на стягнення пені, строк її перебігу починає свій відлік з моменту виникнення права позивача на стягнення курсової різниці гривні по відношенню до долара США; щодо інфляційних втрат позивач заявляє, що оскільки відповідач не погасив курсову різницю за договором, то позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Отже, в ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить надання суду у відзиві та відповіді на відзив обґрунтування позицій сторін по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29 травня 2020 р. між Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «РІМ-2000» (далі по тексту ТОВ «РІМ-2000», або «постачальник») та Відповідачем, Акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», (далі по тексту АТ «Світло шахтаря», або «покупець») був укладений Договір №СШ/165-20 про закупівлю товару (далі по тексту «Договір №СШ/165-20», або «договір»).

Відповідно до п.1.1. «Договору №СШ/165-20» - «В порядку і на умовах цього Договору. Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, що узгоджуються Сторонами в специфікація до Договору,

Відповідно до п.1.2. «Договору №СШ/165-20» «Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД зазначається в Специфікаціях, (далі - «Товар») на умовах цього Договору. Відповідно до п.3.1. «Договору №СШ/165-20» «Ціни на Товар, що поставляється Постачальником згідно цього Договору, у відповідних Специфікаціях до Договору».

Відповідно до п.3.3. «Договору №СШ/165-20 «Сторони визначатимуть в специфікаціях грошовий еквівалент вартості Товару в іноземній валюті згідно курсу Національного банку України відповідно до п.3.4. Договору зв`язку з чим Сторони встановили можливість зміни вартості Товару, виходячи із наступного:

3.3.1. Якщо на дату оплати Товару, офіційний курс гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України, зміниться (збільшиться/зменшиться) по відношенню до курсу, вказаного в п. 3.4. Договору, більш ніж на 1%, ціна Товару в гривнях повинна бути перерахована. Формула для перерахунку: Ц2=Ц1*(К2/К1), дe: Ц2 - скоригована ціна Товару; Ц1 - ціна Товару у гривні, що зазначена в Специфікації; К1-курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату укладення відповідної Специфікації; К2 - курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату здійснення Покупцем оплати Товару.

3.3.2. У разі перерахунку ціни Товару на підставі п. 3.3.1. Договору Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін у специфікацію (зразок узгоджено у додатку №2 до цього Договору) із зазначенням ціни Товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули».

Відповідно до п.3.4. «Договору №СШ/165-20» - «Сторони погодили, що для визначення ціни Товару згідно п. 3.3. цього Договору застосовуватиметься офіційний курс Національного банку України гривні по відношенню до долару США, встановлений Національним банком України на дату укладення відповідної Специфікації».

Відповідно до п.4.1. «Договору №СШ/165-20 «Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем поставленого Покупцю Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідного Товару на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору".

Відповідно до підпункту 6.1.1. п. 6.1. Розділу 6 «Договору №СШ/165-20» «Покупець зобов`язаний: Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар».

У відповідності до п.7.9. «Договору №СІШ/165-20» «У разі прострочення оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого Товару.

19 січня 2022 р. на підставі «Договору №СШ/165-20» згідно Специфікації №17 від 11.01.2022 р. постачальник передав у власність покупця Товар на загальну суму 133 058, 40 грн. на підставі видаткової накладної №217 від 19 січня 2022 р. та довіреності №180 від 18 січня 2022 р.. виданої АТ «Світло шахтаря» начальнику відділу Гречишникова О.М.

27 січня 2022 р. на підставі «Договору №СШ/165-20» згідно Специфікації №18 від 25.01.2022 р. постачальник передав у власність покупця Товар на загальну суму 232 416,00 грн. на підставі видаткової накладної №296 від 27 січня 2022 р. та довіреності №337 від 26 січня 2022 р.. виданої АТ «Світло шахтаря» начальнику відділу Гречишникова О.М.

Всього на підставі «Договору №СШ/165-20» згідно Специфікації №17 від 11.01.2022 р. та Специфікації №18 від 25.01.2022 р. по видатковим накладним: №217 від 19.01.2022 р. та №296 від 27.01. 2022 р. «Постачальник» передав у власність «Покупця» Товару на загальну суму 365 474, 40 грн.

По спливу 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання Товару покупець, в порушення умов п.4.1. «Договору №СШ/165-20», своєчасно не здійснив розрахунок за вказаним договором.

Відповідно до отриманого Товару на підставі видаткової накладної №217 від 19 січня 2022 р. «Покупцем» було здійснено три платежі: 17582, 28 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 23.12.2022 р. №0000002694; 70 000,00 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 31.01.2023 р. №0000039951: 45 476, 12 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 28.02.2023 p. :0000040302. Всього на загальну суму: 133 058, 40, грн.

Відповідно до отриманого Товару на підставі видаткової накладної №296 від 27 січня 2022 р. «Покупцем» було здійснено чотири платежі: 24 523, 88 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 28.02.2023 р. №0000003037; 70 000,00 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 31.03.2023 р. №0000040317; 70 000,00 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 28.04.2023 р. №0000040329; 67 892, 12 грн. платіжною інструкцією в національній валюті від 28.07.2023 р. №0000040337.

Всього на загальну суму: 232 416, 00, грн.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно до ч. 1, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За умови ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст.11 та ст.509 ЦК України, а також статей 173, 174 ГК України, із зазначених дій сторін у «Відповідача» виникло зобов`язання з оплати «Позивачу» поставленого та прийнятого товару.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та тотожних умов ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до вимог частин 1 та 7 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання».

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних за весь час прострочення від простроченої суми.

«Курсова різниця» - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 21).

Адже, згідно з п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового Кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11, від 26 грудня 2011 року в справі № 3-141гс11 та від 7 жовтня 2014 року в справі № 3-133гс14 та підтверджена нещодавньою судовою практикою Вищого господарського суду України від 03 серпня 2016 року, справа № 924/1968/15.

Більше того, як вказав ВГСУ від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 918/1223/15: «За змістом пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За умовами укладеного між сторонами у справі Договору поставки з урахуванням Додатків до нього ціни за цим Договором не є остаточними Положеннями Додатків до Договором визначено порядок зміни ціни вартості товару результатом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає у тому, що фактично здійснені Покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара США до гривні станом на дату оплати товару. Тобто за умовами Договору ці платежі підлягають перерахуванню за погодженою Сторонами формулою, за результатом чого визначається сума доплати, яка фактично є сумою курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору).

Відтак, курсова різниця не є упущеною вигодою, а є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Судом перевірено заявлену позивачем суму курсової різниці і вона підлягає стягненню з відповідача (з 23.12.2022 року по 28.07.2023 року офіційний курс долара США до гривні був незмінний і вірно відображений позивачем при розрахунку суми курсової різниці за поставлений товар).

Посилання відповідача на непідписання ним додаткових угод узгодження корегування курсу ціни за поставлений товар, які були направлені позивачем відповідно до умов договору з описом вкладення, суд не приймає до уваги, оскільки з зазначеного відповідачем не доплачено позивачу за отриманий товар через ігнорування умов підписаного відповідачем договору.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 93 510,20 грн. інфляційних втрат, 12 178,15 грн. 3% річних, 172 855,95 грн. пені

Судом перевірено розрахунок пені, зазначений позивачем у позові, і визначено його вірним.

Щодо позовної давності, заявленої відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені та штрафу) тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідачем подано заяву про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. На його переконання, перебіг трирічної позовної давності за видатковими накладними №РН-005 від 02.03.2020 та №РН-006 від 10.03.2020 сплив 05.03.2023 та 13.03.2023 відповідно. Разом з цим, оскільки позов подано до суду лише 12.07.2023, то у його задоволенні слід відмовити.

Проаналізувавши відповідні доводи, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності нарахування пені за договором.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі карантин відмінений.

Суд не залишає поза увагою і той факт, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Оскільки станом на дату ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК, на яку також посилається відповідач щодо стягнення пені за договором, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати)

Аналогічний висновок викладено у постанові КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19.

Пункт 7.9. договору встановлює зв`язок нарахування пені з оплатою поставленого товару, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за договором з відповідача.

Також судом перевірено нарахування позивачем 3% річник за прострочення оплати по договору, суд вважає розрахунок позивача вірним і задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Вказаний висновок суду викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Тому, враховуючи зміст договірних відносин та правову позицію Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно матеріалів справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача про стягнення курсової різниці за отриманий товар, пені та 3% річних. Позивачем же незаконно заявлено стягнення і курсової ризниці за поставлений товар по договору і інфляційних втрат.

Виходячи з принципу Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae («У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права») суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково щодо стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці за отриманий товар, пені та 3% річних.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно частки задоволених позовних вимог. В іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач зазначає, що ним понесені додаткові судові витрати на отримання правничої допомоги, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк на подання доказів понесення таких витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корп. 12, код ЄДРПОУ 30695862) відповідно до умов договору №СШ/165-2 про закупівлю товару від 29.05.2020 року:

- 110 993, 38 грн курсової різниці за поставлений товар згідно офіційного курсу гривнi по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України

- 12 178, 15 грн 3% рiчних;

- 172 855,95 грн пені у розмірі подвійної ставки НБУ;

- 4 411,12 грн судового збору.

В задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" інфляційних втрат в розмірі 93 510,20 грн відмовити.

Встановити позивачу 5 днів з дня прийняття рішення у справі на подання доказів понесення судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корп. 12, код ЄДРПОУ 30695862).

Відповідач - Акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 00165712).

Повне рішення складено "13" грудня 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров