Рішення

від 04.12.2023 по справі 927/1145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1145/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

За позовом: заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

вул. К. Чорного, 9, м. Чернігів,14000; код ЄДРПОУ 02910114

е-mail: ch.obl.prok.05.3.1@gmail.com

в інтересах держави в особі:

позивача-1: Північного офісу Держаудитслужби

вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 40479560,

е-mail: 262600@dasu.gov.ua

позивача-2: Державної митної служби України

вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 43115923

е-mail: post@customs.gov.ua

до відповідача-1: Чернігівської митниці Державної митної служби України

проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ: 43985581,

е-mail: cr.post@customs.gov.ua

до відповідача-2: Приватного підприємства "Еталон-Будпроект"

проспект Перемоги. 95Б, кім 1-034, м. Чернігів; код ЄРДПОУ 41681328,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Антимонопольний комітет України

вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00032767;

е-mail: sl.dilovod@amcu.gov.ua

Про визнання недійсними рішення уповноваженої особи, договору про виконання робіт, застосування наслідків відповідної недійсності

За участю представників:

від прокуратури: Ходико О.Є.

від позивача-1: Мойсієнко Н.О.

від позивача-2: Кашина С.В.

від відповідача-1: Золотаринець В.М.

від відповідача-2: не прибув

від третьої особи: не прибув

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Державної митної служби України до відповідачів: Чернігівської митниці Державної митної служби України та Приватного підприємства "Еталон-Будпроект" про:

- визнання недійсним рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформленого протоколом від 26.11.2020 № 37, про визнання переможцем та намір укласти з Приватним підприємством "Еталон-Будпроект" договір про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167;

- визнання недійсним договору на виконання робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167, укладеного між Північною митницею Держмитслужби та Приватним підприємством "Еталон-Будпроект";

- стягнення з Приватного підприємства "Еталон-Будпроект" на користь Чернігівської митниці Державної митної служби України 339 000,00 грн;

- стягнення з Чернігівської митниці Державної митної служби України в дохід держави 339 000,00 грн, одержаних нею за рішенням суду.

Дії суду щодо розгляду справи.

У позовній заяві прокурором заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Антимонопольний комітет України (код ЄДРПОУ 00032767).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Антимонопольний комітет України, підготовче засідання призначено на 21.09.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Прокурор, позивачі та відповідач-1 були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Копія ухвали суду від 28.08.2023 надіслана відповідачу-2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 1400057754291) на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: проспект Перемоги. 95Б, кім 1-034, м. Чернігів, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута відділенням зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», день проставлення відмітки - 01.09.2023.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В силу пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі.

Отже, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов. Днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі для відповідача-2 є 01.09.2023.

06.09.2023 від позивача-1 надійшли письмові пояснення по справі.

07.09.2023 від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву. У поясненнях третя особа просить здійснювати розгляд справи без участі Антимонопольного комітету України.

11.09.2023, у встановлений судом строк, відповідачем-1 через систему «Електронний суд» подано надійшов відзив на позовну заяву №Ю-7077 від 15.06.2023.

21.09.2023 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Письмові пояснення, відзив на позов та відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

У зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання 21.09.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 21.09.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 17.10.2023.

25.09.2023 від позивача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

У клопотанні позивач-2 зазначає, що спірний договір сторонами виконано на 100%, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 21.12.2020 № 62 та платіжним дорученням від 24.12.2020 № 2945, заперечення щодо виконання даного договору у відповідачів відсутні, тобто відсутній предмет спору. Позивач-2 просить закрити провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу, оскільки відсутній предмет спору.

09.10.2023 від Чернігівської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання позивача-2, в яких зазначено, що позов заступника керівника обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Державної митної служби України до Чернігівської митниці Державної митної служби України та ПП «Еталон-Будпроект» про визнання недійсними рішення уповноваженої особи, договору про виконання робіт як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності відповідає вимогам закону та судової практики, а клопотання позивача-2 не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 суд розглянувши клопотання позивача-2 про закриття провадження у справі, відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічної правової позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішення уповноваженої особи та договору про виконання робіт, а отже, предмет спору у справі не припинив свого існування, оскільки між сторонами у справі залишилися неврегульовані питання щодо предмета спору.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, виконання сторонами договору в частині повної оплати робіт, не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Виконання сторонами договору, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Подібна правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 27.11.2018 року у справі 905/1227/17.

З огляду на наведене, клопотання позивача-2 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору задоволенню не підлягає.

Суд постановив протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.11.2023.

У судовому засіданні 14.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 30.11.2023.

У судовому засіданні 30.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому справи до 04.12.2023.

Відповідач-2 у судові засідання повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача-2 не надходило.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене, з урахуванням строку розгляду справи та того, що сторонами надано усі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.12.2023 суд розглянув справу по суті та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2022 № 60/29-р/к у справі № 142/60/150-рп/к.21 визнано, що ПП «Еталон-Будінжиніринг» та ПП «Еталон-Будпроект» учинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)», яка проводилася Північною митницею Держмитслужби.

Прокурор зазначає, що в діях ПП «Еталон-Будпроект» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є уникнення встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправне усунення конкуренції під час проведення Північною митницею Держмитслужбою публічної закупівлі, нівелювання ефективності її результатів, у незаконний спосіб одержання права на укладення Договору від 02.12.2020 № 167 не на конкурентних засадах.

У зв`язку із цим рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформлене протоколом від 26.11.2020 № 37, яким ПП «Еталон-Будпроект» вирішено визнати переможцем, акцептувати його пропозицію та укласти із ним угоду, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ПП «Еталон-Будпроект» і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Спірний договір на виконання робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6» від 02.12.2020 № 167, укладений у результаті прийняття спірного рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПП «Еталон- Будпроект», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Ураховуючи наявність умислу лише у ПП «Еталон-Будпроект» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 339 000,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті Північній митниці Держмитслужби як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.

Позивач-1 у письмових поясненнях зазначає, що до повноважень органу державного фінансового контролю не належить здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, які можуть негативний вплив на конкуренцію. Також органи державного фінансового контролю не здійснюють контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель відносно учасників. Тому, в органу державного фінансового контролю правові підстави щодо перевірки фактів порушень учасниками законодавства про захист економічної конкуренції відсутні. Позивач-1 повідомляє, що останній захід державного фінансового контролю в Північній митниці Держмитслужби був проведений за період з 01.01.2019 по 31.05.2020 (акт ревізії фінансово - господарської діяльності від 19.08.2020 № 08-30/05).

Відповідач-1 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що під час проведення спрощеної закупівлі у митниці не було підстав перевірки пов`язаності учасників та, як наслідок, підстав для відхилення пропозиції ПП «Еталон-Будпроект» у зв`язку із можливою пов`язаністю з ПП «Еталон- Будінжиніринг». На момент проведення спрощеної закупівлі, укладення договору про закупівлю та під час його виконання у 2020 році рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2022 № 60/29-р/к у справі № 142/60/150-рп/к.21 прийняте не було.

На думку відповідача-1, підстав для того, щоб не укладати договір про закупівлю у Митниці не було, а тому всі дії уповноваженої особи є правомірними.

Вимога про визнання недійсним рішення уповноваженої особи не підлягає задоволенню, оскільки таке рішення вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням.

Щодо вимоги про визнання недійним договору закупівлі, то відповідач-1 вважає, що судом повинні бути досліджені як наслідки визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків.

Також відповідач-1 вважає, що визнання договору недійсним призведе до необхідності відшкодування бюджетних коштів у більшому розмірі, ніж сплачено відповідачем-1 на користь відповідача-2 у 2020 році, тобто визнання договору недійсним не призведе до відновлення державних інтересів, а навпаки, призведе до їх погіршення, позаяк відповідач-1 вже не зможе оголосити новий тендер і укласти договір на більш вигідних умовах, оскільки введення на території України воєнного стану через військову агресію російськеї федерації, високий рівень інфляції та стрімке зростання курсу валют, у зв`язку з наявністю яких відповідач-1 не зможе повернути відповідачу-2 в натурі все отримане (виконані роботи) за оспорюваним правочином, а в силу вимог частини 1 статті 216 ЦК України буде вимушений відшкодувати вартість того, що ним було одержано за цим правочином (вартість робіт з розроблення проектної документації) за цінами, які існують на момент відшкодування (тобто станом на 2023 рік) і така вартість вочевидь безумовно буде більшою, ніж на дату проведення тендеру (листопад 2020 року).

Щодо визначення позивачем Північного офісу Держаудитслужби відповідач-1 зазначає, що органи державного фінансового контролю, враховуючи надані та встановлені чинним законодавством України повноваження, не здійснюють контроль за дотримання законодавства у сфері закупівель відносно учасників, а тому Північній офіс Держаудитслужби не може бути позивачем у даній справі. У позовній заяві необґрунтовано, які саме права або інтереси Північного офісу Держаудитслужби порушено відповідачами.

Крім того, у клопотанні про закриття провадження у справі відповідач-1 зазначив, що, звертаючись з позовом в інтересах держави зокрема в особі Державної митної служби України, прокурор не зважив на те, що позов пред`явлений до Чернігівської митниці Державної митної служби України, як до відповідача-1, з вимогами про визнання недійсним рішення про визнання переможцем закупівлі та оспорюваного правочину. Отже позовні вимоги Державної митної служби України фактично звернуті до її ж органу - Чернігівської митниці Державної митної служби України. Тобто, позов прокурора в інтересах територіального органу, звернутий до територіальної органу, суперечить положенням статті 45 ГПК України.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, заяв та клопотань від відповідача-2 до суду не надходило.

У відповіді на відзив та запереченнях на клопотання позивача-2 прокурор зазначає, що, позовні вимоги відповідають положенням цивільного та господарського законодавства, а обраний спосіб захисту, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України є ефективним. Спірний договір фінансувався за рахунок коштів Державного бюджету України, зареєстрований за КГЖВК 3506010 «Керівництво та управління у сфері митної політики», головним розпорядником вищезазначеної програми згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» є Міністерство фінансів України, Державна митна служба України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, на думку прокурора, ним у позовній заяві визначено та належним чином обґрунтовано підстави представництва в інтересах уповноваженого органу - Північного офісу Держаудитслужби. Сторони оскаржуваного правочину - Чернігівська митниця Держмитслужби України та ПП «Еталон-Будпроект» обґрунтовано визначені відповідачами у даній справі.

Третя особа у письмових поясненнях погоджується з викладеними прокурором у позовній заяві доводами та вважає позов обґрунтованим з огляду на те, що рішення органів Комітету про визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції є єдиним належним доказом порушення антимонопольного законодавства, який не потребує додаткової перевірки. Рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Комітету від 19.09.2022 № 60/29-р/к у справі № 142/60/150-рп/к.21 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що ПрАТ «Еталон - Будпроект» та ПрАТ «Еталон-Будінжиніринг» вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Отже, органом Комітету встановлено та доведено факт вчинення порушення ПрАТ «Еталон - Будпроект» законодавства про захист економічної конкуренції, що є підставою для визнання укладених договорів недійсними.

Обставини справи встановлені судом.

10.11.2020 Північною митницею Держмитслужби, правонаступником якої є Чернігівська митниця Державної митної служби України, в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення спрощеної закупівлі робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)» (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2020-11-10-005430-b).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 380 000,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання:

ПП «Еталон-Будінжиніринг» з ціновою пропозицією - 228 000,00 грн;

ПП «Еталон Будпроект» з ціновою пропозицією - 339 000,00 грн.

Уповноваженою особою за результатами вивчення пропозиції ПП «Еталон-Будінжиніринг» встановлено, що вона не відповідає вимогам, визначеним у додатку № 3 до оголошення про проведення спрощеної закупівлі, а саме: акт обстеження об`єкту не підписаний представником замовника.

Крім того, ПП «Еталон-Будінжиніринг» листом від 25.11.2020 № 30 повідомило Північну митницю Держмитслужби про відмову від укладання договору про закупівлю.

Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 35 від 25.11.2020 відхилено пропозицію учасника спрощеної закупівлі ПП «Еталон-Будінжиніринг» та вирішено перейти до розгляду наступного учасника спрощеної закупівлі.

Рішенням уповноваженої особи, оформленим протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 37 від 26.11.2020, вирішено визнати переможцем ПП «Еталон-Будпроект» і ухвалено рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем спрощеної закупівлі.

У зв`язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

02.12.2020 між Північною митницею Держмитслужби (замовником) та ПП «Еталон-Будпроект» (виконавцем) укладено договір на виконання робіт №167 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати роботи з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)» (далі - роботи).

Відповідно до п. 2.1 Договору його ціна становить 339 000,00 грн без ПДВ.

Оплата виконаних робіт здійснюється згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (п.2.1. Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що замовник зобов`язується повністю розрахуватися з виконавцем за виконані роботи протягом 5-ти банківських днів після надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника на зазначені цілі. Оплатою вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з умовами п.3.3. Договору виконавець зобов`язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних, завдання на проектування, встановлених норм та стандартів у проектуванні; забезпечити відповідність розробленої проектно-кошторисної документації вимогам діючих будівельних норм та правил, державних стандартів України, інших нормативних документів у сфері будівництва; передати замовнику готову проектно-кошторисну документацію; направити проектно-кошторисну документацію для проведення експертизи, забезпечити її проходження у порядку, передбаченому чинним законодавством України, з позитивним висновком експертизи; за результатами проходження експертизи надати письмовий звіт замовнику.

Відповідно до п.п.4.1.-4.4. Договору виконавець приступає до виконання проектних робіт за Договором не пізніше 2 календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних щодо об`єкта, визначеного в п.1.1. Договору. Кінцевий термін виконання робіт - 18.12.2020. Виконавець зобов`язується не пізніше 3 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п.4.2. Договору, передати замовникові результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт. При відсутності зауважень замовник зобов`язується підписати акт приймання-передачі протягом 10 днів з дня його отримання та оплатити роботи за даним актом.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.7.1. Договору).

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт № 62 від 21.12.2020, підписаним Північною митницею Держмитслужби та ПП «Еталон-Будпроект», виконавцем виконані роботи з виготовлення проєктно-кошторисної документації та проходження експертизи по об`єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)» вартістю 339 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 2945 від 24.12.2020 Північна митниця Держмитслужби перерахувала на користь ПП «Еталон-Будпроект» 339 000,00 грн як оплату за договором № 167 від 02.12.2020, акт №62 від 21.12.2020.

За результатами розгляду звернення Чернігівської обласної від 11.02.2021 № 15/3/2-188 вих-21 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України за власною ініціативою проведено дослідження участі ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» у чотирьох процедурах закупівель, проведених за допомогою електронної системи «Ргогогго», зокрема, «Виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)», яка проводилась Північною митницею Держмитслужби, ідентифікатор закупівлі в системі UА-2020-11-10-005430-b.

На підставі отриманих матеріалів, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 11.11.2021 № 60/150-рп/к було розпочато розгляд справи № 142/60/150-рп/к.21 за ознаками вчинення учасниками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами розгляду справи № 142/60/150-рп/к.21 рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення) від 19.09.2022 № 60/29-р/к у справі № 142/60/150-рп/к.21 (далі - Рішення) визнано, що ПП «Еталон-Будінжиніринг» та ПП «Еталон-Будпроект» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)», яка проводилася Північною митницею Держмитслужби, ідентифікатор закупівлі № UА-2020-11-10-005430-b. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПП «Еталон-Будінжиніринг» та ПП «Еталон-Будпроект» накладено штраф.

Згідно з п. (74) Рішення вказані факти у своїй сукупності, а саме:

- пов`язаність ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» в період проведення Процедур закупівель через фізичну особу, яка мала одноособовий вирішальний вплив на діяльність одного з Учасників;

- спільне місцезнаходження ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» у період проведення Процедур закупівель;

- спільне використання Учасниками засобів зв`язку у період проведення Процедур закупівель;

- комунікація між ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» під час участі у Процедурах закупівель;

- спільне використання ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» поштової скриньки у період проведення Процедур закупівель;

- подання ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» своїх тендерних пропозицій задля участі у Процедурах закупівель в одні дні та у незначні проміжки часу з однієї ІР-адреси, обладнання за якою розміщено за адресою місцезнаходження директора ПП «Еталон-Будпроект» та єдиного засновника (учасника) і кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ПП «Еталон-Будінжиніринг»;

- заходження ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» в аукціони задля участі у Процедурах закупівель з однієї ІР-адреси, обладнання за якою розміщено за адресою місцезнаходження директора ПП «Еталон-Будпроект» та єдиного засновника (учасника) і кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ПП «Еталон-Будінжиніринг»;

- подання ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» у період проведення Процедур закупівель фінансової звітності з однієї ІР-адреси, обладнання за якою розміщено за адресою місцезнаходження директора ПП «Еталон-Будпроект» та єдиного засновника (учасника) і кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ПП «Еталон-Будінжиніринг»;

- здійснення ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-Банк» в одні дні і у близькі проміжки часу та з використанням одного програмного забезпечення з однієї ІР-адреси, обладнання за якою розміщено за адресою місцезнаходження директора ПП «Еталон-Будпроект» та єдиного засновника (учасника) і кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ПП «Еталон-Будінжиніринг»;

- спільні властивості файлів, наданих ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» для участі у Процедурах закупівель;

- завантаження ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» окремих аналогічних документів задля участі у Процедурі закупівлі-4;

- завантаження ПП «Еталон-Будінжиніринг» у складі своєї пропозиції задля участі у Процедурі закупівлі-2 документів, що містили інформацію щодо конкурента (ПП «Еталон-Будпроект»),

не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Відповідачами своєї поведінки при підготовки до участі та участі у торгах (тендері), зокрема про обмін між ними інформацією.

ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» під час підготовки документів для участі у Процедурах закупівель діяли не самостійні, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законої України «Про публічні закупівлі».

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, Відповідачі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши права замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Зазначене Рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду не оскаржувалося, заяв про перевірку до Антимонопольного комітету України та Відділення не надходило.

ПП «Еталон-Будінжиніринг» звернулося до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою від 19.09.2022 б/н, відповідно до якої визнало порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час участі у Процедурах закупівель.

Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом від 17.03.2023 №60-02/1366, на запит Чернігівської обласної прокуратури №15/3/2-220вих-23 від 07.03.2023, повідомило, зокрема, про те, що ПП «Еталон-будінжиніринг» і ПП «Еталон-будпроект» (вх. № 60-01/1987 від 02.11.2022 та № 60-01/1988 від 02.11.2022 відповідно) звернулись із заявами до Відділення про розтрочення сплати штрафу. Рішеннями адміністративної колегії Відділення № 60/46-р/к від 10.11.2022 ПП «Еталон-будінжиніринг» та ПП «Еталон-будпроект» було розстрочено сплату штрафу частинами протягом 8 місяців. Учасниками належно виконуються рішення № 60/46-р/к Відділення про розстрочення сплати штрафу.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Даний позов подано заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Північного офісу Державної аудиторської служби України та Державної митної служби України.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Чернігівською обласною прокуратурою відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 07.03.2023 № 15/3/2- 222вих-23 поінформовано Державну аудиторську службу України та Північний офіс Держаудитслужби про встановлені порушення під час проведення закупівлі проведеної Північною митницею Держмитслужби.

Державна аудиторська служба України та Північний офіс Держаудитслужби перенаправили запит до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, що підтверджується листами від 21.03.2023 № 000800- 17/3191-2023 та від 24.03.2023 № 262616-17/2349-2023.

З листа відповіді від 23.03.2023 № 262508-17/1018-2023 вбачається, що Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області не вжило жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, не призначило перевірку фактів, викладених у листі Чернігівської обласної прокуратури, не звернулося до суду з необхідним позовом, а також не проінформувала про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні строки їх вжиття.

Таким чином, уповноваженим органом повідомлено, що жодні заходи до усунення порушень у сфері публічних закупівель, на які вказує прокурор, не проводились, захист порушених інтересів держави не здійснено.

Відповідно до приписів Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави у разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (в тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Державної митної служби України.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Держмитслужба з метою організації своєї діяльності зокрема: організовує, координує і контролює діяльність територіальних органів Держмитслужби, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування; надає територіальним органам Держмитслужби методичну і практичну допомогу щодо організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; організовує планово-фінансову роботу в Держмитслужбі та її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку, ефективне і цільове використання бюджетних коштів; здійснює комплекс заходів для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності Держмитслужби та її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Держмитслужби, у тому числі за рахунок наданої міжнародної технічної допомоги; здійснює матеріально-технічне забезпечення Держмитслужби та її територіальних органів і соціальний захист посадових осіб і працівників Держмитслужби; проводить внутрішній аудит, спрямований на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Держмитслужби та її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління.

Пунктом 6 вказаного положення Держмитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: скасовувати повністю або змінювати рішення територіальних органів Держмитслужби або їх посадових осіб, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів або посадових осіб; вчиняти правочини, спрямовані на забезпечення виконання функцій, передбачених законом; звертатися до суду у випадках, передбачених законодавством.

Ураховуючи, що договір на виконання робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6» від 02.12.2020 № 167 фінансувався за рахунок коштів Державного бюджету України, договір зареєстрований за КГЖВК 3506010 «Керівництво та управління у сфері митної політики», головним розпорядником вищезазначеної програми згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» є Міністерство фінансів України, Державна митна служба України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Чернігівська обласна прокуратура, листом від 07.03.2023 № 15/2/1-221вих-23 повідомила Державну митну службу та Чернігівську митницю Держмитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору на виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6» від 02.12.2020 № 167 за наслідками закупівлі, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ПП «Еталон-Будпроект». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Відповідь на зазначений лист Чернігівської обласної прокуратури від Державної митної служби України не надходила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Державної митної служби України факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Державної митної служби України), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними рішення уповноваженої особи та договору на виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6» від 02.12.2020 № 167 як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ПП «Еталон-Будпроект», і застосування наслідків недійсності договору.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивачів про намір подати до суду цей позов.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України та Державної митної служби України, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача-1 про неправильність визначення позивачів у цій справі відхиляються судом.

Щодо суті спору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За змістом абз. 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається зі ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Верховний Суд, у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 виклав правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України в сукупності з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У ч.3 ст.5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у справах про визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В свою чергу ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У преамбулі до Закону України "Про захист економічної конкуренції" вказано, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Як вбачається з абз. 1 ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

У преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу

Закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Оголошуючи проведення відкритих торгів, Північна митниця Держмитслужби мала на меті не просто задовольнити потребу в послузі з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6», а здійснити і придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендеру.

Однак, ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг», узгодивши свою поведінку та свої пропозиції, тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

У зв`язку з чим, рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2022 № 60/29-р/к у справі № 142/60/150-рп/к.21 визнано, що ПП «Еталон-Будінжиніринг» та ПП «Еталон-Будпроект» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації)», яка проводилася Північною митницею Держмитслужби, ідентифікатор закупівлі № UА-2020-11-10-005430-b. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПП «Еталон-Будінжиніринг» та ПП «Еталон-Будпроект» накладено штраф.

Суд зазначає, що негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами) (постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/1490/19).

Однак, через вчинення ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг» антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії ПП «Еталон-Будпроект» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, та навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, тобто, в діях ПП «Еталон-Будпроект» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

В силу положень ст. 202 Цивільного кодексу України рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформлене протоколом від 26.11.2020 № 37, яким визнано переможцем ПП «Еталон-Будпроект» та вирішено укласти з ним договір про закупівлю робіт, є правочином, учиненим уповноваженою особою Північної митниці Держмитслужби та спрямованим на набуття у неї та відповідача-2 цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167.

Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформлене протоколом від 26.11.2020 № 37, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ПП «Еталон-Будпроект» і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній станом час розгляду справи.

Як встановлено судом, відкриті торги на публічну закупівлю відбулися за участі в них двох учасників - ПП «Еталон-Будпроект» та ПП «Еталон-Будінжиніринг», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів).

Тобто, придбання Північною митницею Держмитслужби послуги з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 відбулося за відсутності конкуренції та при створенні учасниками цього тендеру.

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі.

Суд вказує, що неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, не може мати правомірного наслідку, а саме укладення договору про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації).

Недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 910/16309/18).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що договір про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167 укладено у результаті прийняття рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформленого протоколом від 26.11.2020 № 37, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Судом встановлено, що рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформлене протоколом від 26.11.2020 № 37, та договір про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167 є такими, що підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ПП «Еталон-Будпроект».

Як встановлено ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Еталон-Будпроект» за спірним договором на підставі платіжного доручення № 2945 від 24.12.2020 одержано від Північної митниці Держмитслужби грошові кошти в сумі 339 000,00 грн.

Тобто, ПП «Еталон-Будпроект» з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 339 000,00 грн.

Вказане свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що одержані відповідачем-2 грошові кошти у розмірі 339 000,00 грн за спірним договором повинні бути повернуті Північній митниці Держмитслужби як іншій стороні договору, а отримані відповідачем-1 грошові кошти, за рішенням суду - стягуватися в дохід держави.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення уповноваженої особи Північної митниці Держмитслужби, оформленого протоколом від 26.11.2020 № 37, про визнання переможцем та намір укласти з Приватним підприємством «Еталон-Будпроект» договір про закупівлю робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167.

3. Визнати недійсним договору на виконання робіт з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі митниці, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6 (виготовлення проєктно-кошторисної документації) від 02.12.2020 № 167, укладеного між Північною митницею Держмитслужби та Приватним підприємством «Еталон-Будпроект».

4. Стягнути з Приватного підприємства «Еталон-Будпроект» (проспект Перемоги, 95Б, кім 1-034, м. Чернігів, 14000, код ЄРДПОУ 41681328) на користь Чернігівської митниці Державної митної служби України (проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43985581) кошти в сумі 339 000,00 грн.

5. Стягнути з Чернігівської митниці Державної митної служби України (проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43985581) одержані нею за рішенням суду в справі №927/1145/23 339 000,00 грн в дохід держави (р/р 748999980313020115000025739, отримувач ГУК у м.Чернігові/24060300, код ЄДРПОУ 37972475).

6. Стягнути з Приватного підприємства «Еталон-Будпроект» (проспект Перемоги, 95Б, кім 1-034, м. Чернігів, 14000, код ЄРДПОУ 41681328) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UА248201720343140001000006008) судовий збір в розмірі 5226,50 грн.

7. Стягнути з Чернігівської митниці Державної митної служби України (проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43985581) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UА248201720343140001000006008) судовий збір в розмірі 5226,50 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор