Справа № 541/2984/23
Номер провадження 2/541/837/2023
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(заочне)
12 грудня 2023 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
за участі представника позивача Герасименко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного Олега Володимировича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство імені Зубковського, про конфіскацію земельних ділянок, -
В с т а н о в и в :
25.08.2023р. заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Безцінний О.В., діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватне підприємство імені Зубковського, про конфіскацію земельних ділянок, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, крім того, 15.09.2015р. він документований посвідкою на постійне проживання в Україні. На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом відповідач після смерті ОСОБА_3 , успадкував належні йому на праві приватної власності земельні ділянки, кадастровий номер 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, а також кадастровий номер 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району, які в подальшому, а саме: 04.05.2018р. він передав в оренду ПП ім. Зубковського. Разом із цим, окружною прокуратурою встановлені порушення вимог земельного законодавства в частині не відчуження протягом року прийнятих у спадщину громадянином російської федерації ОСОБА_2 вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Оскільки, ОСОБА_2 , будучи іноземцем, протягом року з часу переходу права власності на земельні ділянки кадастрові номера 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973га, та 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужив їх, то право власності на зазначені земельні ділянки підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації. Просили суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належні відповідачу на праві приватної власності земельні ділянки: кадастровий номер 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, а також кадастровий номер 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, розташовані на території Миргородської територіальної громади Миргородського району, та стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури 5 368 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову, та 1 342 грн. за заяву про його забезпечення.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі на 26 вересня 2023 року.
Ухвалою Миргородськогоміськрайонного судуПолтавської областівід 31серпня 2023року задоволено заяву заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного О.В. про забезпечення позову та накладено арешт на належні ОСОБА_2 на праві приватної власності земельні ділянки кадастровий номер 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, та кадастровий номер 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, розташовані на території Миргородської територіальної громади Миргородського району; заборонено ОСОБА_2 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належних йому на праві приватної власності цих земельних ділянок.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26вересня 2023року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали суду заяву, в якій підтримали заявлені вимоги прокурора просили їх задовольнити та справу слухати у відсутність їх представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань від нього не надходило, відзиву ним не надано.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьоїособи Приватного підприємстваім.Зубковського в судовезасідання нез`явився,про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НМІ № 830951 від 20.02.2018, ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 , успадкував належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ № 681483, виданого 20.03.2008 Миргородською районною державною адміністрацією, земельну ділянку кадастровий номер 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району (а. с. 8).
20.02.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності громадянином російської федерації ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району, номер відомостей про речове право 24926144 (а.с. 9-10).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №343278812 від 17.08.2023, вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району є ОСОБА_2 (а.с. 9-10).
Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20230615-0006100498 від 15 червня 2023 року оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0189, становить 64362,10 грн. (а.с. 38).
04.05.2018 ОСОБА_2 з ПП ім. Зубковського укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2018, номер запису про інше речове право 26851704. Згодом вказаний договір поновлено відповідно до Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.12.2021 (а.с. 9-10, 17, 18).
Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НМІ № 830948 від 20.02.2018, ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 , успадкував належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 031553, виданого 03.06.2004 Миргородською районною державною адміністрацією, земельну ділянку кадастровий номер 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району (а.с.19).
20.02.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності громадянином російської федерації ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району, номер відомостей про речове право 24926783 (а.с. 20-21).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №343278974 від 17.08.2023, вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради) Миргородського району є ОСОБА_2 (а.с. 20-21).
Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20230615-0006100551 від 15 червня 2023 року оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0191, становить 64335,74 грн. (а.с. 37).
04.05.2018 ОСОБА_2 з ПП ім. Зубковського 04.05.2018 укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2018, номер запису про інше речове право 26851578. Згодом вказаний договір поновлено відповідно до Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.12.2021 (а.с. 20-21, 27, 28).
Відповідно до інформації наданої Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області (№ 54-2870ВИХ-23 від 10.04.2023) відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 31.05.2005 УВС Ленінського району м. Ульянівська, адреса реєстрації місця проживання на території іноземної держави: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 15.09.2015 документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , орган видачі 5301. Місце проживання відповідача в Україні зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31).
Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у відповідності до положень ст. 145 ЗК України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.
23.06.2023 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області за вих. № 10-16-0.14-1902/2-23, надано відповідь на запит Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, з якої вбачається, що Головне управління позбавлене можливості звернутися до суду з позовною заявою про конфіскацію земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано підготовлені матеріали для оперативної співпраці, в частині представництва в суді законних інтересів держави (а.с. 32-36).
Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно зі ст. 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно зі ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_2 порушив визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки іноземний громадянин не відчужив їх упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірні земельні ділянки на території України.
Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.
Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.
Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).
У зв`язку з вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які він не відчужив упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.
З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які ОСОБА_2 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно ст. 148 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.
Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи громадянином російської федерації, протягом року з часу переходу права власності на земельні ділянки кадастрові номера 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, та 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужив їх, тому право власності на зазначені земельні ділянки підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації.
Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5368,00 грн. (платіжна інструкція №1679 від 12.07.2023 року а.с.42) та 1 342,00 грн. (платіжна інструкція №1678 від 12.07.2023 року а.с.49), а всього 6710,00 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 81, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
В ир іш ив:
Позовні вимоги задовольнити.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323289600:00:004:0189, площею 2,1973 га, розташовану на території Миргородської територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323289600:00:004:0191, площею 2,1964 га, розташовану на території Миргородської територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Cтягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн.00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Позивач:
Миргородська окружна прокуратура Полтавської області, код ЄДРПОУ, місцезнаходження: 37600, м. Миргород Полтавської обл., вул. Кашинського, 1.
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Уютна, 23.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин російської федерації (паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 31.05.2005, УВС Ленінського району м. Ульянівська, реєстрація місця проживання на території іноземної держави: АДРЕСА_1 , рф; посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 15.09.2015, орган видачі 5301); адреса реєстрації місця проживання в Україні: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: О. М. Дністрян
Суд | Миргородський міськрайонний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2023 |
Оприлюднено | 15.12.2023 |
Номер документу | 115619542 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: спори про припинення права власності на земельну ділянку |
Цивільне
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Дністрян О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні