Рішення

від 06.12.2023 по справі 712/4170/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

ЄУ№ 712/4170/23

Провадження №2/712/1788/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Руденко А.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОК «ЖБК «Сімейний люкс Плюс» про визнання недійсним договору про заміну сторони та поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір про заміну сторони від 07.10.2022 до договору про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК» Сімейний люкс плюс» №62/4 від 07.08.2021; визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у період шлюбу з 1-м відповідачем вони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний люкс плюс».

Пайові внески за договором по квартирі були сплачені повністю у 2021 році двома платежами із спільного сімейного бюджету подружжя.

04.10.2022 перед введенням будинку в експлуатацію без відома та згоди позивача 1-й відповідач змінила сторону у первинному договорі про сплату пайових внесків шляхом укладання договору про заміну сторони до договору про сплату пайових внесків № 62/4 від 07.08.2021.

Після введення будинку в експлуатацію право власності на квартиру у грудні 2022 року набув 2-й відповідач.

Укладення договору про заміну сторони за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки неспрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_4 .

У запереченні на позов відповідач ОСОБА_4 (далі за текстом 1-й відповідач) просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У обґрунтування своїх заперечень 1-й відповідач посилається на те, що позивач замовчує про факт походження коштів на сплату пайових внесків, визначених договором № 62/4 від 07.08.2021.

1-й відповідач зазначає, що за три роки подружнього життя вони не могли сформувати такий бюджет, а тому спільно з чоловіком (позивачем) прийняли пропозицію від батьків 1-го відповідача і отримали кошти у сумі 1000000 грн.

Указані кошти за згодою позивача витрачено на потреби сім`ї, а саме на придбання майнових прав у будівництві об`єкту нерухомості до договору від 07.08.2021 № 62/4.

Оскільки шлюбні стосунки між ними погіршилися, питання спільного житла перестало бути для них актуальним. У зв`язку з цим, 1-м відповідачем укладено з 2-м відповідачем договір про заміну сторони від 04.10.2022 до договору про сплату пайових внесків від 07.08.2021 та отримано кошти у розмірі сплачених пайових внесків у сумі 1046520 грн., які розподілено з позивачем порівну.

Позовна вимога про поділ квартири, на думку 1-го відповідача, є неправомірною, оскільки у власності подружжя ніколи не перебувала квартира як об`єкт матеріального світу, ні позивач, ні 1-й відповідач не мали права власності на квартиру, відтак вона не може підлягати поділу.

Також, на думку 1го відповідача, правочин про визнання якого недійсним заявлено у позовній вимозі, з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, не відповідає обставинам справи.

Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_5 .

У запереченні на позов відповідач ОСОБА_5 (далі за текстом 2-й відповідач) просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У обґрунтування своїх заперечень 2-й відповідач посилається на те, що попередньо ним та 1-м відповідачем було досягнуто домовленості про купівлю-продаж майнових прав, які стосуються об`єкта нерухомості (квартира АДРЕСА_2 .

04.10.2022 ними укладено договір про заміну сторони до договору про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний Люкс Плюс» № 62/4 від 07.08.2021. На виконання договору 2-м відповідачем передано 1-му відповідачу грошові кошти у сумі 1 046 520 грн., про що свідчить розписка.

У подальшому на підставі вказаних договорів та акту прийому-передачі квартири від 22.12.2022 державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за 2-м відповідачем право власності на квартиру у АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація це офіційне визнання державою правомірності підстав набуття права власності.

Письмові пояснення третьої особи

Третя особа правом подати письмові пояснення не скористалася.

Заяви (клопотання) учасників справи

Представником позивача подана заява про виклик свідків.

Представником 1-го відповідача подана заява про витребування доказів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.05.2023 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОК «ЖБК «Сімейний Люкс Плюс».

Ухвалою суду від 12.06.2023 витребувано у Головного управління ДПС у Черкаській області інформації про доходи ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 по 01.08.2021.

Ухвалою суду від 29.08.2023 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до шлюбу) 14.09.2018 укладено шлюб.

На час подання позову позивач та 1-й відповідач перебували у шлюбі.

Відповідно до договору № 62/4 від 07.08.2021 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний Люкс плюс», укладеного ОК «ЖБК «Сімейний Люкс Плюс» (ЖБК) та ОСОБА_4 (учасник), ЖБК зобов`язується організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за рахунок внесків учасника, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску.

Згідно із п. 1.5 договору сторони домовились, що об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_3 , передається з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 68,4 кв.м.

Відповідно до п. 3.1.4 договору учасники мають право до моменту введення в експлуатацію передати свої права та обов`язки по цьому договору третім особам за умови сплати повного пайового внеску, наявності письмової згоди ЖБК та сплати новим учасником 2% від розміру повного пайового внеску, встановленого додатком 1 до цього договору.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що оформлення права власності здійснюється після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, виготовлення уповноваженою особою або організацією технічної документації на об`єкт будівництва та надання учасникам довідки про асоційоване членство у ЖБК, довідки про внесення пайового внеску у повному обсязі, акту прийому-передачі об`єкту нерухомості, що підтверджують право на отримання об`єкту нерухомості як цілісного майнового об`єкту та інші документи, необхідні для реєстрації права власності.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що учасники не мають права передавати свої права за цим договором третім особам до моменту оформлення права власності без письмової згоди ЖБК.

Згідно додатку № 1 до цього договору внесок за договором № 62/4 від 07.08.2021 становить 1046520 грн.

Відповідно до договору про заміну сторони від 04.10.2022 до договору про сплату пайових внесків № 62/4 від 07.08.2021, укладеного між ОК «ЖБК «Сімейний Люкс Плюс» (ЖБК), ОСОБА_5 (новий учасник), ОСОБА_4 (первісний учасник), первісний учасник уступає, а новий учасник набуває усіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань учасника за договором про сплату пайових внесків № 62/4 від 07.08.2021, укладеним між первісним учасником та ЖБК, з моменту набрання чинності цього договору.

За цим договором до нового учасника переходять всі права та обов`язки первісного учасника за пайовим договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 2).

Підписуючи даний договір, ЖБК надає свою згоду на заміну учасника в пайовому договорі, укладеному між первісним учасником та ЖБК.

Відповідно до розписки від 04.10.2022 ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 1046520 грн. в якості компенсації сплачених нею пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний Люкс Плюс».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору про сплату пайових внесків № 62/4 від 07.08.2021, договору про заміну сторони до договору про сплату пайових внесків № 62/4 від 07.08.2021, додаткової угоди № 62/4 від 22.12.2022, акту прийому-передачі квартири від 22.12.2022.

Згідно із Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків доходи позивача за період з ІІІ кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2021 року становили 549645.92 грн.

Згідно із Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків доходи 1-го відповідача за період з ІІІ кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2021 року становили 740867.99 грн.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача, пояснила, що у позивача були збереження до шлюбу, свідок подарувала подружжю на купівлю квартири 10500 доларів США та 150000 грн. Батьки відповідачів дали 10000 доларів США.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що позивач працює, а тому міг дати гроші на купівлю квартири. Подружжя купувало квартиру удвох.

Оцінка суду

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних закономінтересів у справах, що виникають з цивільних (в тому числі сімейних, трудових), господарських (в тому числі корпоративних) та адміністративних правовідносин.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Правила ЦПК України не надають суду права виходу за межі позовних вимог з власної ініціативи (постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18 (провадження № 61-22792св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 754/10844/18 (провадження № 61-4071св20)); суд не може вийти за межі позовних вимог та усупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/147-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право спільної сумісної власності подружжя регулюється главою 8 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 CK України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

У пунктах 6, 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" судам роз`яснено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід керуватися статтею 146 ЖК УРСР, статтею 15 Закону України "Про власність", пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, (далі - Примірний статут ЖБК) і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи зокрема таке: пай, внесений подружжям в житлово-будівельному кооперативі у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

За змістом пункту 3 частини третьої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Частинами другою, третьою статті 65 СК України також передбачено, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оспорити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Подібна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018 року, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 430/1281/14-ц від 15 червня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 216 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

1-м відповідачем не надано розписку про отримані від її батьків грошові кошти, на яку вона посилається в обґрунтування своїх заперечень, так само не надано, що отримані кошти від 2-го відповідача нею розподілено з позивачем у рівних частках.

Також матеріалами справи спростовуються доводи 1-го відповідача про те, що подружжя не могло сформувати такий бюджет, а тому позичило кошти. Так, матеріали справи містять документи про їх фінансовий стан, сукупних дохід подружжя перевищує розмір пайових внесків за договором № 62/4 від 07.08.2021.

Крім того, 1-й відповідач у відзиві посилається на те, що запозичені кошти витрачено на потреби сім`ї, а саме на придбання майнових прав у будівництві об`єкту нерухомості по договору № 62/4 від 07.08.2021, що підтверджує, що майнові права є спільно набутим майном у період шлюбу між позивачем та 1-м відповідачем.

1-відповідач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності на зазначене майно. Наявність у батьків відповідачів коштів у значних розмірах та надання цих коштів начебто у борг не можуть беззаперечно свідчити про те, що об`єкти нерухомості придбані за особисті грошові кошти дружини.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 686/280/17 зазначив: «Колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оспорювані договори про відступлення права вимоги та переведення боргу за договором пайової участі в будівництві № П-8,9/11 від 24 листопада 2015 року, укладений 30 травня 2016 року між ЖБК "Парадіз", ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про відступлення права вимоги за договором пайової участі у будівництві № 38,39/11 від 05 листопада 2015 року, укладений 30 травня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яка є матір`ю ОСОБА_2, укладені без згоди ОСОБА_1. Встановивши, що паї за квартири та машиномісця внесені подружжям у ЖБК "Парадіз" у період шлюбу і за рахунок спільних коштів, а також враховуючи відсутність належних та достатніх доказів на спростування цих обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання зазначених договорів недійсними та виділення у власність сторін по 1/2 частині паєнагромаджень за вказаними договорами».

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 727/7573/17.

За таких обставин, підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсним договору про заміну сторони від 04.10.2022 до договору про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний люкс Плюс» № 62/4 від 07.08.2021.

При цьому суд зазначає, що позивач просить визнати недійсним договір про заміну сторони від 07.10.2022. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що це технічна описка, фактично позовні вимоги стосуються договору про заміну сторони від 04.10.2022.

Суд з цього приводу зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 № 206/3255/21 зазначено, що заяву про виправлення описки у позовній заяві суд фактично повинен був оцінити як уточнення позову, а не як зміну предмета позову, оскільки це не стосується інших правовідносин між сторонами у справі. Верховний Суд встановив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заява про виправлення описки у позовній заяві є заявою про зміну предмета позову, є помилковими та свідчать про надмірний формалізм, допущений судами під час вирішення питання про прийняття заяви про виправлення описки у позовній заяві.

Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частин першої-другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Суд встановив, що майнові права за договором про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний Люкс Плюс» № 62/4 від 07.08.2021 належать позивачу та 1-му відповідачу у рівних частках.

Як зазначено вище, пунктом 8.2 цього договору передбачено, що оформлення права власності здійснюється після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, виготовлення уповноваженою особою або організацією технічної документації на об`єкт будівництва та надання учасникам довідки про асоційоване членство у ЖБК, довідки про внесення пайового внеску у повному обсязі, акту прийому-передачі об`єкту нерухомості, що підтверджують право на отримання об`єкту нерухомості як цілісного майнового об`єкту та інші документи, необхідні для реєстрації права власності.

У пунктах 6, 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" судам роз`яснено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід керуватися статтею 146 ЖК УРСР, статтею 15 Закону України "Про власність", пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, (далі - Примірний статут ЖБК) і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи зокрема таке: пай, внесений подружжям в житлово-будівельному кооперативі у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та післяповної сплатипайового внеску -квартира,є їхспільним майномі підлягаєподілу назагальних підставах;якщо будівництвобудинку ЖБК не закінчено або один зподружжя відмовивсявід вселенняв квартируу будинкукооперативу,вимоги проподіл жилогоприміщення задоволенню не підлягають.У цьомувипадку доодного зподружжя,який єчленом кооперативу,можуть бутизаявлені вимогипро виплату грошової компенсації навідшкодування належноїіншому зподружжя часткив паєнагромадженні; до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а післязавершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

Після введення будинку в експлуатацію 2-й відповідач набув право власності на об`єкт нерухомості, який є предметом договору № 62/4 від 07.08.2021, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, об`єкт нерухомості, який є предметом договору № 62/4 від 07.08.2021, міг бути зареєстрований за 1-м відповідачем.

Таким чином, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , являється об`єктом спільної сумісної власності подружжя та придбаний за спільні кошти в інтересах сім`ї.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Таким чином, оскільки квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, то позивач і 1-й відповідач мають рівні частки.

За таких обставин, підлягає задоволенню вимога позивача про визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір та витрати на правничу допомогу слід стягнути з відповідачів на користь позивача у рівних частках, оскільки понесені позивачем витрати підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОК «ЖБК «Сімейний люкс Плюс» про визнання недійсним договору про заміну сторони та поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати недійсним договір про заміну сторони від 04.10.2022 до договору про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Сімейний люкс Плюс» № 62/4 від 07.08.2021.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 7246,80 грн. (сім тисяч двісті сорок шість тисяч вісімдесят копійок), витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 7246,80 грн. (сім тисяч двісті сорок шість тисяч вісімдесят копійок), витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідачі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_6

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 .

Третя особа - ОК «ЖБК «Сімейний люкс Плюс», юридична адреса: вул. Зарічанська, буд. 36/2, офіс. 301, м. Хмельницький, ЄДРПОУ 43824422.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2023.

Суддя: О.С. Стеценко