Рішення

від 04.12.2023 по справі 160/22281/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокуСправа №160/22281/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 05.09.2023 року позовну заяву залишено без руху.

25.09.2023 року позивачем усунено недоліки позовної заяви, а позовні вимоги викладені у наступній редакції:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 щодо перегляду пенсійної справи та включення до розрахунку заробітку для обчислення пенсії довідки №02/02-41а від 05.03.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з початку відкриття пенсійної справи з урахуванням довідки №02/02-41а від 05.03.2018 року, виданої Білозірською комплексною геологічною партією.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що пенсійним органом протиправно не враховано при призначенні пенсії довідку №02/02-41а від 05.03.2018 року.

Ухвалою від 02.10.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

26.10.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зміст якого є ідентичним до листів, якими відповідач реагував на скарги позивача від 24.11.2022 року, від 24.03.2023 року, від 31.05.2023 року.

Станом на день винесення рішення по справі пенсійним органом не надано витребувані судом матеріали.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

03.09.2022 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви про призначення пенсії позивачем долучено довідки про заробітну плату №02/02-41а та №02/02-41б від 05.03.2018 року за період роботи з 01.08.1986 року по 31.10.1993 року, які видані Білозірською комплексною геологічною партією КП «Південукргеологія».

Відповідач у листі №38571-29898/Ч-01/8-0400/22 від 23.12.2022 року проінформував позивача, що при опрацюванні заяви про призначення пенсії в порядку електронної черги сформовано запит на перевірку довідок, з метою підтвердження зазначених у них відомостей первинними документами, до відділу контрольно-перевірочної роботи №1 управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Перевірку заплановано на січень 2023 року. За результатами проведеної перевірки пенсійну справу буде переглянуто.

Згідно з листом відповідача від 24.03.2023 року №11600-7279/Ч-01/8-0400/23 у відповідь на звернення позивача від 24.02.2023 року вищезазначену довідку з метою перевірки достовірності даних направлено до управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Відповідно до даних відділу контрольно-перевірочної роботи №1 особові рахунки зазначеного підприємства знаходяться в смт. Михайлівка Запорізької області. Тож, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області направило до управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Запорізькій області лист щодо перевірки довідок. Питання розрахунку заробітної плати за зазначеними довідками буде розглянуто після надходження даних за результатом перевірки.

У подальшому листом №30114-23050/Ч-01/8-0400/23 від 28.06.2023 року відповідач посилається на лист від 28.03.2023 року №0800-1103-9/18199 ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким зазначено таке: «Внаслідок повномасштабного вторгнення російських військ на територію України первинні документи підприємства Білозерська комплексна геологічна партія КП «Південукргеологія» знаходяться на тимчасово окупованій території в смт. Михайлівка Васильківського району Запорізької області, а тому перевірити зазначені довідки немає можливості».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неврахування довідки про заробітну плату протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно з ч.1 ст. 43 Закону №1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Так, судом встановлено, що позивач не зверталась до пенсійного органу з заявою про здійснення перерахунку пенсії, врахувавши при цьому оскаржувану довідку про заробітну плату, а пенсійний орган, у свою чергу, не зазначає жодних аргументів щодо наявності/відсутності порушення позивачем процедури перерахунку пенсії.

Тому суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за доцільне розглянути справу по суті.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 03.09.2022 року.

23.12.2022 року, 24.02.2023 року та 31.05.2023 року позивачем подані звернення у формі скарги до відповідача щодо неврахування довідки про заробітну плату №02/02-41а від 05.03.2018 року при призначенні пенсії позивачу.

Так, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №30114-23050/Ч-01/8-0400/23 від 28.06.2023 року зазначає зміст листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.03.2023 року №0800-1103-9/18199, в якому вказана така інформація: «Внаслідок повномасштабного вторгнення російських військ на територію України первинні документи підприємства Білозерська комплексна геологічна партія КП «Південукргеологія» знаходяться на тимчасово окупованій території в смт. Михайлівка Васильківського району Запорізької області, а тому перевірити зазначені довідки немає можливості».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 року, § 142).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Суд наголошує, що сам відповідач посилається на неможливість перевірити спірну довідку через те, що первинні документи підприємства Білозерська комплексна геологічна партія КП «Південукргеологія» знаходяться на тимчасово окупованій території в смт. Михайлівка Васильківського району Запорізької області.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі довідки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що довідки надані позивачем для перерахунку пенсії, в яких зазначено суми заробітної плати, мають враховуватись відповідачем та бути ним досліджені при прийняття відповідних рішень.

Так, інших підстав для неврахування довідки про заробітну плату, окрім неможливості перевірити її первинними документи, які знаходяться на тимчасово окупованій території, відповідачем не вказано.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 року по справі № 127/8001/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Враховуючи зазначене, суд вказує, що пенсійним органом не відмовлено у врахуванні довідки, а вчинено протиправну бездіяльність щодо їх неврахування.

Тому, суд, з урахуванням вищевказаного, вважає, що наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірної довідки.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно невключення довідки №02/02-41а від 05.03.2018 року до розрахунку заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії з урахуванням довідки №02/02-41а від 05.03.2018 року, виданої Білозірською комплексною геологічною партією КП «Південукргеологія».

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно невключення довідки №02/02-41а від 05.03.2018 року до розрахунку заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії з урахуванням довідки №02/02-41а від 05.03.2018 року, виданої Білозірською комплексною геологічною партією КП «Південукргеологія».

Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко