Рішення

від 12.12.2023 по справі 160/12943/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 рокуСправа №160/12943/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/212/32-00-07-04-19 від 20.03.2023, згідно з яким АТ НЗФ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в сумі 76568 грн, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП на підставі висновку Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 129/32-00-07-04-14/00186520 від 17.02.2023.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення ним приписів абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням п. 44.1 Податкового кодексу України, ст. 201 ПКУ, п. 16.2 п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, в частині завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2022 року на суму 76 568 грн, про порушення п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПКУ, в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в листопаді 2022 року у розмірі 76 568 грн, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», в ході здійснення реальних господарських операцій з придбання товару промислово-технічного призначення. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» та настанні змін в майновому стані платника податків. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника «по ланцюгу постачання», не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки його не зобов`язано встановлювати походження товару та виробника товару в «ланцюгу» його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. На переконання позивача, він не зобов`язаний контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення (далі ППР) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/12943/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 19.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

03.07.2023 до суду через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач посилається на те, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79. пп. 69.2 п. 69 підр. 10 розд. XX ПКУ з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ (зі змінами), внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ та Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом від 21.04.2022 №2212-ІХ) та на підставі повідомлення від 18.01.2023 №8/32-00-07-04-03, виданого Східним МУ ДПС по роботі з ВПП та наказу від 17.01.2023 №12-п щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки АТ «НЗФ» (код ЄДРПОУ 00186520) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року (вх. від 20.12.2022 № 9273835018) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТ «НЗФ», та складено акт перевірки від 17.02.2023 №129/32-00-07-04-14/00186520, яким встановлено порушення податкового законодавства по взаємовідносинам за такими контрагентами: ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42444456) на загальну суму 76 568,00 гривень. Відповідач указує, що АТ «НЗФ» фігурує в господарському провадженні у справі №904/4038/22, в якій стягується борг з позивача за несвоєчасне виконання відповідних зобов`язань. Відповідно до Додатку № 1 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року до податкового кредиту АТ «НЗФ» віднесено суму ПДВ по податкових накладних виписаних ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» за жовтень 2021 року на суму ПДВ - 76 568,00 гривень. Згідно з наданими первинними документами ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» реалізовано на адресу АТ «НЗФ»: Стартерна акумуляторна батарея, Акумулятор, Стартерна акумуляторна батарея. З метою встановлення реального походження товару було здійснено аналіз Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та АІС «Податковий Блок». В ході аналізу встановлені взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання, які мають безпосередній вплив на дослідження факту реальності господарської операції між АТ «НЗФ» та ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС». Первісним постачальником (в ланцюзі постачання) є ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 42440226) (первісний постачальник), яке протягом жовтня 2022 року формує податковий кредит за рахунок отриманих податкових накладних з номенклатурою Шини. ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» при дослідженні товарних потоків ЄРПН за 2022 рік, встановлено, що було відсутнє придбання товару, яке в подальшому було реалізовано в адресу АТ «НЗФ». Крім того, податкові накладні виписані ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» на адресу ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» мають статус «реєстрацію зупинено». З огляду на викладене, в ході перевірки не встановлено рух товару (Стартерна акумуляторна батарея) від виробника або від первісного продавця чи імпортера; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення господарських операцій. Законне джерело походження товару, який було реалізовано ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» на адресу АТ «НЗФ» у жовтні 2022 року не встановлено, має місце маніпулювання податковою звітністю (введення в обіг товару невідомого походження - легалізація товару) з метою незаконного, формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції. Проведеною перевіркою під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин АТ «НЗФ» з контрагентами-продавцями ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» за листопад 2022 року встановлено порушення вимог податкового законодавства. Працівниками контролюючого органу було здійснено відповідні запити до інших податкових щодо контрагентів АТ «НЗФ». Також відповідний контрагент, з яким співпрацював позивач не знаходиться на обліку в Східному МУ ДПС по роботі з ВПП, тому до контролюючих органів ГУ ДПС за основними місцями обліку надіслано запити про надання інформації для проведення зустрічних звірок суб`єктів господарювання (контрагентів), з якими співпрацювало АТ «НЗФ», тому відповідачем здійснено відповідні дії стосовно зазначеного питання. Крім того, під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки АТ «НЗФ» надані запити щодо надання окремих документів, копій документів, пояснень, довідок, інформації.

11.07.2023 до суду за допомогою засобів електронного зв`язку представником позивача подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.

27.07.2023 до суду через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: податкового повідомлення-рішення від 20.03.2023 №000/212/32-00-07-04-19, розрахунок до нього; додаток 4 ДФ щодо ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» за 4 квартал 2022 року; додаток 4 ДФ щодо ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» за 4 квартал 2022 року; картка платника податку стосовно ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС»; картка платника податку стосовно ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС».

24.08.2023 до суду через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме відповіді на запит Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) від 22.08.2023 №5616/5, що підтверджує відсутність у ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» будь-яких транспортних засобів для постачання/перевезення відповідної продукції.

28.06.2023 до суду через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.08.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі № 160/12943/23.

21.08.2023 до суду через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб.

Ухвалою суду від 12.12.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб у справі №160/12943/23.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) є юридичною особою зареєстрованою 05.03.1994, про що внесено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.03.2005 та зроблено відповідний запис № 1 230 120 0000 000312. Основний вид економічної діяльності: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів.

Позивач зареєстрований платником податків 24.07.1997 з індивідуальним податковим номером №1865204076 та на момент проведення перевірки АТ «Нікопольський завод феросплавів» перебувало на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

На підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.01.2023 №12-п та повідомлення від 18.01.2023 №8/32-00-07-04-03, Прихленком А., начальником відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Кайногою К., заступником начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79, п.69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), проведено документальну позапланову невиїздну перевірку Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (код ЄДРПОУ 00186520), (скорочена назва - АТ «НЗФ») з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року (вх. № 9273835018 від 20.12.2022) з урахуванням уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.02.2023 №129/32-00-07-04-14/00186520, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ»:

- абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 201 (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), п. 16.2 п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Міністерством Фінансів України від 13.12.2015 №1307 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2022 року на суму 76568 гривень, що призвело до порушення п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в листопаді 2022 року у розмірі 76568 грн;

- пп. 16.1.5, п. 16.1, ст. 16, п.44.1, п. 44.3, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належить або пов`язані з предметом перевірки.

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що, зокрема, проведеною перевіркою відображеного АТ «НЗФ» у податковій декларації з ПДВ за листопад 2022 року показника рядка 10.1 (колонка Б) «Придбання товарів/послуг та необоротних активів на митній території України» на підставі документів, перелік яких наведено в Додатку 1 до Акту перевірки, встановлено завищення цього показника в сумі 76 568 грн. Внаслідок встановленого порушення пп. «а», п. 198.1, абз. 1-3 п.198.2, абз. 1,2 п. 198.3 ст. 198 ПКУ АТ «НЗФ» завищено суму податкового кредиту на 76 568 грн при відображенні в податковій звітності взаємовідносин із контрагентом, який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання, неможливість реального здійснення платником господарської операції тощо), а саме ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» код ЄДРПОУ 42444456. Так, відповідно до Додатку №1 до податкової декларації з податку на ддану вартість за листопад 2022 року до податкового кредиту АТ «НЗФ» віднесено суму ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» за жовтень 2021 року на суму ПДВ 76568,33 грн. Згідно з наданими первинними документами ТОВ «АВТО-КОМФОРТПЛЮС» реалізує на адресу АТ «НЗФ» стартерні акумуляторні батареї в асортименті. З метою встановлення реального походження товару було здійснено аналіз Єдиного реєстру податкових накладних та АІС «Податковий блок», в ході якого встановлені взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання, які мають вплив на дослідження реальності господарської операції. Так, первісним постачальником ( в ланцюзі постачання) є ТОВ «МАРКЕТІНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖІС», яке протягом жовтня 2022 року формує податковий кредит за рахунок отримання податкових накладних з номенклатурою Шини. ТОВ «МАРКЕТІНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖІС» при дослідження товарних потоків за ЄРПН, в цілому за 2022 рік, придбання товару, який в подальшому було реалізовано АТ «НЗФ» відсутнє. Крім того, податкові накладні виписані ТОВ «МАРКЕТІНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖІС» на адресу ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» мають статус «реєстрацію зупинено». З огляду на викладене, в ході перевірки не встановлено рух товару (стартерна акумуляторна батарея) від виробника або від первісного продавця чи імпортера; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення господарських операцій.

На підставі висновків акта перевірки від 17.02.2023 №129/32-00-07-04-14/00186520 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/212/32-00-07-04-19 від 20.03.2023, яким АТ «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року у сумі 76568 грн.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Таким чином, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в сумі 76568 грн ґрунтується на твердженнях про нереальність господарської операції АТ «Нікопольський завод феросплавів» з ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» щодо придбання товару промислово-технічного призначення.

Щодо господарських взаємовідносин АТ «Нікопольський завод феросплавів» (далі АТ «НЗФ» з ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», суд установив таке.

АТ «НЗФ» придбало у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» у жовтні 2022 року товар промислово-технічного призначення, а саме стартерні акумуляторні батареї в асортименті на загальну суму 459 410 грн, в тому числі ПДВ 76568 грн.

З метою документального оформлення постачання вказаного товару сторонами були оформлені наступні первинні документи: рахунок на оплату №9908 від 12.10.2022 на суму 75000,00 грн, у т.ч. ПДВ 12500,00 грн; видаткова накладна №10407 від 12.10.2022; податкова накладна від 12.10.2022 №348 на суму 75000,00 грн, у т.ч. ПДВ 12500,00 грн, платіжне доручення №20173554 від 12.10.2022 на суму 75000,00 грн; рахунок на оплату №10542 від 25.10.2022 на суму 150000,00 грн, у т.ч. ПДВ 25000,00 грн; видаткова накладна №11156 від 27.10.2022; податкова накладна від 25.10.2022 №1041 на суму 150000,00 грн, у т.ч. ПДВ 25000,00 грн, платіжне доручення №266740 від 25.10.2022 на суму 150000,00 грн; рахунок на оплату №10736 від 28.10.2022 на суму 234410,00 грн, у т.ч. ПДВ 39068,33 грн; видаткова накладна №11206 від 28.10.2022; податкова накладна від 28.10.2022 №1169 на суму 234410,00 грн, у т.ч. ПДВ 39068,33 грн, платіжне доручення №266827 від 31.10.2022 на суму 234410,00 грн.

ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» здійснило постачання товару відповідно до умов договору у жовтні 2022 року автомобільним транспортом, що підтверджується товаро транспортною накладною та передало товар АТ «НЗФ» відповідно до видаткової накладної.

АТ НЗФ» здійснило оплату за поставлений ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» товар згідно з умовами Договору в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента-постачальника, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Так, сума ПДВ, сплачена в ціні поставленого ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» товару, 76568 грн була включена АТ «НЗФ» до складу податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2022 року.

В Акті перевірки та по тексту відзиву на позовну заяву, відповідач також посилається на те, що в ході аналізу встановлені взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання, які мають безпосередній вплив на дослідження факту реальності господарської операції між АТ «НЗФ» та ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС». Первісним постачальником (в ланцюзі постачання) є ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 42440226) (первісний постачальник), яке протягом жовтня 2022 року формує податковий кредит за рахунок отриманих податкових накладних з номенклатурою Шини. ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» при дослідженні товарних потоків ЄРПН за 2022 рік, встановлено, що було відсутнє придбання товару, яке в подальшому було реалізовано в адресу АТ «НЗФ». Крім того, податкові накладні виписані ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» на адресу ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» мають статус «реєстрацію зупинено».

Крім того, відповідач посилається на відсутність у контрагента ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» - ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» транспортних засобів для постачання/перевезення відповідної продукції, відповідно до листа-відповіді на запит Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) від 22.08.2023 №5616/5, що є підставою стверджувати про їх нереальність.

Однак, відповідач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. Крім того, у вказаному листі-відповіді на запит Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) від 22.08.2023 №5616/5 зазначено про наявність таких транспортних засобів безпосередньо у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС».

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 11.11.2021 у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 у справі №808/1996/18, від 07.06.2022 у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 у справі №200/5932/19-а.

Так, на переконання суду, неможливо дійти з інформації, що міститься в ІТС «Податковий блок» за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово - господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 у справі №804/5965/16, згідно з якою, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 у справі № 320/7061/19, відповідно до якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Варто зазначити, що в Акті перевірки більшість доводів податкового органу, на підставі яких він зробив висновок про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем із ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», стосуються або цих контрагентів, або їх контрагентів.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу господарських відносин з придбання/продажу товару, у 3-й та 4-й ланці є суб`єкти господарської діяльності, у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності, та/або відсутня інформація щодо наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у будь-яких господарських відносинах з такими суб`єктами господарської діяльності.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі №804/9057/13-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагента постачальника позивача та дослідження його первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19 та від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18.

Отже, суд робить висновок, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагента позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагента.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарської операції із позивачем контрагент був зареєстрований як юридична особа, перебував на обліку у відповідному територіальному ДПІ, володів спеціальною податковою правосуб`єктністю, яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведеної операції формувати його покупцю податковий кредит. Про наведене свідчать, зокрема, відомості Акту перевірки позивача від 17.02.2023 №129/32-00-07-04-14/00186520 (стор.15 акту).

У контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчиненої господарської операції, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарської операції та використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

У свою чергу викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірної операції та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірною операцією, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

З огляду на викладене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/212/32-00-07-04-19 від 20.03.2023, яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в сумі 76568 грн, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновку Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 129/32-00-07-04-14/00186520 від 17.02.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З на викладене, а також враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200, код ЄДРПОУ 00186520) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/212/32-00-07-04-19 від 20.03.2023, яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в сумі 76568 грн, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновку Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 129/32-00-07-04-14/00186520 від 17.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200, код ЄДРПОУ 00186520) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200, код ЄДРПОУ 00186520).

Відповідач: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079).

Суддя Н.В. Кучугурна