Постанова

від 12.03.2024 по справі 160/12943/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12943/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя Кучугурна Н.В.)

у справі №160/12943/23

за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/212/32-00-07-04-19 від 20.03.2023, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в сумі 76568 грн., прийняте на підставі висновку акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 129/32-00-07-04-14/00186520 від 17.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення позивачем приписів абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням п. 44.1 ПК України, ст. 201 ПК України, п. 16.2 п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, в частині завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2022 року на суму 76 568 грн., про порушення п. 200.1, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в листопаді 2022 року у розмірі 76 568 грн. Позивач зазначає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», в ході здійснення реальних господарських операцій з придбання товару промислово-технічного призначення. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» та настанні змін в майновому стані платника податків. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника «по ланцюгу постачання», не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки його не зобов`язано встановлювати походження товару та виробника товару в «ланцюгу» його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. На переконання позивача, він не зобов`язаний контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції за встановлених у справі обставин дійшов висновку про правомірне відображення позивачем в податковому обліку господарської операції з придбання товару у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС». Суд зазначив, що на підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчиненої господарської операції, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарської операції та використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку. Наведені відповідачем аргументи визнані судом недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник наполягає на правильності своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2022 на суму ПДВ у розмірі 76 568, 00 грн. за операцією з придбання товару у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», оскільки в ході перевірки не встановлено рух товару (Стартерна акумуляторна батарея) від виробника або від первісного продавця чи імпортера; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення господарських операцій. Законне джерело походження товару, який було реалізовано ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» на адресу AT «НЗФ» у жовтні 2022 року не встановлено. Має місце маніпулювання податковою звітністю (введення в оббіг товару невідомого походження - легалізація товару) з метою незаконного, формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Позивач наголошує, що мав звичайні договірні відносини з контрагентом, сплатив ПДВ в ціні товарів, отримав товари, а також належним чином зареєстровані податкові накладні, на підставі яких сформував податковий кредит. Проведений в акті перевірки аналіз «ланцюга постачання товару», аналіз податкової інформації про постачальника та його контрагента, неможливість встановити походження товару та його виробника, не є належними та допустимими доказами, які могли б підтверджувати висновок, про порушення податкового законодавства та припущення про те, що господарська операція з постачання товару від ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» на адресу AT НЗФ не відбулася. Позивач зазначає, що необґрунтованість висновків перевірки також обумовлена тим, що перевірка мала невиїзний характер, висновки зроблені на підставі аналізу інформаційних баз даних, а зустрічна перевірка контрагента не проводилася. Проведена господарська операція відбулася та підтверджується належним чином складеними первинними документами, фактичним рухом активів - перевезенням, отриманням товару, використанням товару в господарській діяльності AT НЗФ, сплатою за товар, сплатою ПДВ в ціні товару, належним чином виписаною та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та незаконними, оскільки не враховують підтвердження проведення господарської операції належним чином складеними первинними документами, а також фактичне отримання товару, його оплату. Неможливість встановити походження товару на підставі аналізу інформації отриманої з інформаційно-аналітичних баз даних свідчить про необхідність проведення додаткових контрольно-перевірочних заходів, але не може бути підставою для зроблених висновків.

Відповідач подав додаткові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в яких вказує, що контролюючий орган має саме право, а не обов`язок щодо проведення зустрічної звірки відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України. В даному випадку працівниками контролюючого органу здійснено відповідні запити до інших податкових щодо контрагентів AT «НЗФ». Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, зустрічні звірки проводяться з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок платників податків. Щодо фактичних обставин справи відповідач наголошує, що контрагент позивача ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме AT «НЗФ». Про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» у листопаді 2022 року свідчить сукупність обставин: - відповідно до ЄРПН не встановлено виробника товару (законного джерела походження); - відповідно до бази даних ІТС «Податковий блок» жоден з постачальників немає достатньої кількості працівників та основних засобів для можливості виробництва ТМЦ, які були реалізовані на адресу AT «НЗФ». Відповідно до даних ЄРПН неможливо встановити походження ТМЦ.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року (вх. № 9273835018 від 20.12.2022) з урахуванням уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 17.02.2023 №129/32-00-07-04-14/00186520, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення товариством:

- абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 201 (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), п. 16.2 п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Міністерством Фінансів України від 13.12.2015 №1307 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2022 року на суму 76568 грн., що призвело до порушення п. 200.1, абз. «в» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в листопаді 2022 року у розмірі 76568 грн;

- пп. 16.1.5, п. 16.1, ст. 16, п.44.1, п. 44.3, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належить або пов`язані з предметом перевірки.

До таких висновків контролюючий орган дійшов в результаті аналізу взаємовідносин позивача з його контрагентом (постачальником), який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання, неможливість реального здійснення платником господарської операції тощо), а саме: ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 42444456. Відповідно до Додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року до податкового кредиту АТ «НЗФ» віднесено суму ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» за жовтень 2021 року на суму ПДВ 76568,33 грн. Згідно з наданими первинними документами ТОВ «АВТО-КОМФОРТПЛЮС» реалізує на адресу АТ «НЗФ» стартерні акумуляторні батареї в асортименті. З метою встановлення реального походження товару здійснено аналіз Єдиного реєстру податкових накладних та АІС «Податковий блок», в ході якого встановлені взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання, які мають вплив на дослідження реальності господарської операції.

Контролюючим органом з`ясовано, що первісним постачальником (в ланцюзі постачання) є ТОВ «МАРКЕТІНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖІС», яке протягом жовтня 2022 року формує податковий кредит за рахунок отримання податкових накладних з номенклатурою «шини». ТОВ «МАРКЕТІНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖІС» при дослідження товарних потоків за ЄРПН, в цілому за 2022 рік, придбання товару, який в подальшому було реалізовано АТ «НЗФ», відсутнє. Крім того, податкові накладні, виписані ТОВ «МАРКЕТІНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖІС» на адресу ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», мають статус «реєстрацію зупинено». З огляду на викладене, в ході перевірки не встановлено рух товару (стартерна акумуляторна батарея) від виробника або від первісного продавця чи імпортера; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення господарських операцій. Таким чином, за твердженням відповідача законне джерело походження товару, який було реалізовано ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» на адресу AT «НЗФ» у жовтні 2022 року не встановлено, має місце маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту.

На підставі висновків акта перевірки від 17.02.2023 №129/32-00-07-04-14/00186520 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/212/32-00-07-04-19 від 20.03.2023, яким АТ «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року у сумі 76568 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За визначенням в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За правилами п.200.4 ст.200 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України).

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В спірному випадку, висновок контролюючого органу про завищення позиваченм від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в сумі 76568 грн. ґрунтується на твердженнях про нереальність господарської операції АТ «Нікопольський завод феросплавів» з ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» щодо придбання товару промислово-технічного призначення.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом судом установлено таке.

В межах власної господарської діяльності позивач придбав у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» (код 42444456) у жовтні 2022 року товар промислово-технічного призначення - стартерні акумуляторні батареї в асортименті на загальну суму 459 410 грн., в тому числі ПДВ 76568 грн.

З метою документального оформлення постачання вказаного товару сторонами за вказаним правочином оформлені такі первинні документи: рахунок на оплату №9908 від 12.10.2022 на суму 75000,00 грн, у тому числі, ПДВ 12500,00 грн., видаткова накладна №10407 від 12.10.2022, платіжне доручення №20173554 від 12.10.2022 на суму 75000,00 грн.; рахунок на оплату №10542 від 25.10.2022 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн., видаткова накладна №11156 від 27.10.2022, платіжне доручення №266740 від 25.10.2022 на суму 150000,00 грн.; рахунок на оплату №10736 від 28.10.2022 на суму 234410,00 грн., у т.ч. ПДВ 39068,33 грн., видаткова накладна №11206 від 28.10.2022, платіжне доручення №266827 від 31.10.2022 на суму 234410,00 грн.

ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» здійснило постачання товару відповідно до умов договору автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною та передало товар АТ «НЗФ» відповідно до видаткової накладної.

АТ НЗФ» здійснило оплату за поставлений ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» товар згідно з умовами Договору в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента-постачальника, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

За фактом здійснення господарської операції з поставки товару ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» виписано на адресу AT НЗФ та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: від 12.10.2022 №348 на суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12500,00 грн., від 25.10.2022 №1041 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн., від 28.10.2022 №1169 на суму 234410,00 грн., у т.ч. ПДВ 39068,33 грн.

Сума податку на додану вартість, сплачена в ціні поставленого ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» товару, - 76568 грн. включена АТ «НЗФ» до складу податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2022 року.

В результаті досліджених документів, якими позивач підтверджує факт здійснення господарської операції поставки товару з вказаним контрагентом ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС», суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

В спірному випадку надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами фактичного виконання зазначених вище господарських операції з поставки товару. В наданих позивачем первинних документів визначено суть та зміст відповідної господарської операції, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції з поставки товару ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки вказаного вище товару меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

На час здійснення господарських операцій з позивачем його контрагент ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» мав статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у нього спеціальної податкової правосуб`єктності.

Виписані вказаним контрагентом позивача за фактом здійснення відповідних господарських операцій податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки відповідача про нереальність господарської операції позивача та його контрагента ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» з огляду на проведений в акті перевірки аналіз «ланцюга постачання товару», аналіз податкової інформації про постачальника та його контрагента, неможливість встановити походження товару та його виробника.

Фактично є припущеннями, оскільки не мають жодного доказового підґрунтя, твердження контролюючого органу в акті перевірки, що результатами дослідження діяльності постачальника ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» та його контрагента ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС» (первісний постачальник в ланцюзі постачання) не встановлено законне джерело походження товару, який було реалізовано ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» на адресу AT «НЗФ» у жовтні 2022 року, тому має місце маніпулювання податковою звітністю (введення в оббіг товару невідомого походження - легалізація товару) з метою незаконного, формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

Використана контролюючим органом податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» та його контрагента ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС», носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності в діях позивача податкових правопорушень, про які вказує контролюючий орган.

Висновки відповідача, що AT «НЗФ» залучено підприємство, яке фактично не могло надати товари у зв`язку з відсутністю відповідних трудових/матеріальних та інших ресурсів, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, контрагентами, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Чинним законодавством України не визначено, яке конкретно і в якій кількості майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для можливості здійснення певної діяльності.

В будь-якому випадку не встановлення джерела походження товару, а також факти недостатності у контрагента постачальника товару (ТОВ «МАРКЕТИНГ ДІДЖИТАЛ ТЕХНОЛОДЖИС») ресурсів, а саме: недостатня чисельність працюючих, відсутність (незначна наявність) основних засобів, відсутність технічної та матеріальної бази для виробництва товару, відсутність фактичних виконавців робіт по ланцюгу придбання/ реалізації тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС») та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Отже, наведені відповідачем в акті перевірки обставини жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з поставки товару вказаним вище контрагентом ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» на адресу позивача в жовтні 2022 року.

Встановлені у справі обставини, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач від його контрагента отримав товар для провадження своєї господарської діяльності, вказана господарська операція є реальною, відповідає дійсному економічному змісту, підтверджена належним чином складеними первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства з відповідним правовими наслідками є помилковими.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суду від 12 грудня 2023 року у справі № 160/12943/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко